Справа № 157/730/25
Провадження №2-а/157/91/25
30 липня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 287 від 24 квітня 2025 року і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути на його користь сплачений судовий збір. В обґрунтування вимог зазначає, що зазначеною постановою відповідачем на нього гакладено штраф у розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. Оскаржувана постанова мотивована тим, що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», що він як військовозобов'язаний з 18.05.2024 по 16.07.2024 не уточнив через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження свої облікові дані, чим порушив вимоги абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ. Статтею 210 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Інкриміноване йому правопорушення охоплюється ст. 210 КпАП України, а не ст. 210-1 КпАП України, за якою його притягнуто до відповідальності. Стаття 210-1 КпАП України є бланкетною нормою, тому для того, щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, а також чи винувата особа у їх вчиненні. Диспозиція цієї норми не передбачає обов'язкову наявність умислу, а тому таке порушення може бути вчинене і з необережності. Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. В оскаржуваній постанові відсутнє посилання на норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які ж ним не дотримано, а саме на абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а наявне посилання лише на абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Яким чином було здійснена звірка даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та коли був сформований Витяг про актуалізацію даних військовозобов'язаного в оскаржуваній постанові не зазначено. Таким чином вважає, що відсутні об'єктивні дані, що саме 24 квітня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» встановлено, що він як військовозобов'язаний з 18.05.2024 по 16.07.2024 не уточнив свої облікові дані. В 2022 році він оновлював свої дані та проходив ВЛК для отримання бронювання у зв'язку з роботою в критично важливому підприємстві і йому неодноразово надавалась бронь, яка продовжена до 2026 року. Для отримання бронювання в 2024 році ним також оновлялись облікові дані в період з 18.05.2024 по 16.07.2024. Відповідно примітки до ст. 210 КпАП України положення статей 210, 210 і цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей. У період з 18.05.2024 по день винесення постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КпАП України щодо нього, Президент України лише приймав укази про продовження строку загальної мобілізації №470/2024 від 23.07.2024 та № 741/2024 від 28.10.2024, які не є тотожними указу про загальну мобілізацію, який, наприклад, був прийнятий 24.02.2022 за № 65/2022. Також, розгляд справи проведено у його відсутності та без повідомлення про час та місце розгляду. Ніякої участі в розгляді адміністративної справи за участю начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 він не приймав і в цей день його не бачив. Таким чином постанова виносилась з порушенням вимог КпАП України, розгляд проведено без його участі, оцінка доказів не проводилась, об'єктивного та законного розгляду справи не відбулося, будь-якого повідомлення про час та місце розгляду справи він не отримав та не міг давати пояснення, подавати докази оновлення ним даних, знайомитись з доказами, заявляти клопотання та скористатись правами, що передбачені ст. 268 КпАП України. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 31.03.2021 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КпАП України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення». Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КпАП України, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Ухвалою судді від 02 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, зі змісту позовної заяви вбачається, що він просить справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії ВН № 287 від 24 квітня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
У цій постанові зазначається, що «24 квітня 2025 року об 11 год 30 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 з 18.05.2024 по 16.07.2024 не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), на виконання абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від № 3633-ІХ, громадянина України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом уточнити адресу проживання, номер засобів зв'язку, адреси електронної пошти за на наявності адреси електронної пошти) та інші персональні дані, чи порушив вищезазначену норму. Відповідальність за встановлене правопорушення передбачена частиною 3 ст. 210-1 КпАП України».
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з ч. 3 ст. 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Частинами 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 як суб'єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються, повідомлявся про час дату, та місце розгляду справи і йому надсилалася копія позовної заяви з доданими до неї документами, копія ухвали про відкриття провадження. Однак, відповідач станом на дату розгляду справи не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не повідомив причин неможливості їх подання.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є суб'єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.
Суду не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення.
Крім того, оскаржуваною постановою дії позивача, як військовозобов'язаного, що полягали у не уточненні його персональних даних, кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
За порушення в особливий період призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що згідно зі змістом оскаржуваної постанови ставиться у вину ОСОБА_1 , адміністративна відповідальність встановлена ч. 3 ст. 210 КпАП України.
Разом з тим, відповідно до змісту постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, тобто за правопорушення, доказів про вчинення якого відповідач не надав і обставини вчинення якого в оскаржуваній постанові не наведено.
Таким чином, адміністративна відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період, про які зазначено в оскаржуваній постанові, передбачена ч. 3 ст. 210 КпАП України, а не ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 287 від 24 квітня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Дата складення повного судового рішення 30 липня 2025 року.
Головуючий:О.В. Антонюк