про відмову у встановленні строку для подання звіту
31 липня 2025 року справа № 580/300/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду із заявою звернувся представник ОСОБА_1 , в якій просить:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 580/300/25;
- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області десятиденний строк для подання до суду звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 580/300/25.
Заява мотивована тим, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 580/300/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити з 01.11.2024 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року. Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривень, таким чином розмір підвищення до пенсії позивача згідно з рішенням суду має складати 6056 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на виконання рішення суду проведено нарахування підвищення до пенсії позивача у розмірі 2361 грн, отже рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 580/300/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконується належним чином.
Представник позивачки стверджує, що посилання відповідача на те, що з 01.01.2025 позивачу встановлено підвищення до пенсії відповідно до ст. 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови КМУ від 27.12.2024 № 1524 у розмірі 2361 грн є безпідставними, оскільки на час ухвалення судового рішення у даній справі 17.02.2025 положення вказаних нормативних актів вже були чинними, однак у рішенні суду відсутня вказівка про те, що встановлене судовим рішенням підвищення нараховується лише за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 і його виплата припиняється з 01.01.2025.
Посилання відповідача на ст. 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» також є помилковим з огляду на те, що доплата передбачена вказаною нормою, є тимчасовою та виплачується лише у 2025 році та за наявності правового режиму воєнного стану. Водночас доплата, яку позивач має право отримувати відповідно до рішення суду у даній справі не пов'язана ні з часовими рамками, ні з правовим режимом воєнного стану.
Крім того у ст. 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» відсутня вказівка про те, що визначена цією нормою доплата поширюється на осіб, яким доплата має виплачуватися за рішенням суду у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб.
Представниця відповідача подала заперечення на заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 580/300/25 (в порядку статті 382 КАС України) в повному обсязі.
В обґрунтування заперечення зазначила, що на виконання зазначеного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснено з 01.11.2024 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року. Після проведеного перерахунку розмір пенсії становив: з 01.11.2024 до 31.12.2024 - 9790,30 грн, в тому числі щомісячна доплата по рішенню суду (3028,00 грн*2) - 6056,00 грн. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області вищевказане рішення суду, виконано в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду.
Також представниця відповідача вказала, що нарахування позивачу доплати, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, в розмірі 2361,00 грн з 01.01.2025 зумовлене зміною законодавства, що регулює ці правовідносини, а саме: прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення». А тому, з 01.01.2025 позивачу виплачується доплата як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 45 Закону № 4059-IX в розмірі 2361,00 грн, що відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того, представниця відповідача зазначила, що за змістом заяви про встановлення судового контролю позивач не погоджується з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду у цій справі, які в свою чергу не можуть бути предметом розгляду в порядку статті 382-3 КАС України, позаяк при розгляді звіту суб'єкта владних повноважень дослідженню підлягає сам факт виконання судового рішення, а не спосіб чи механізм його виконання.
Зважаючи на те, що сторони не подали клопотання про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням сторін, а суд таких обставин не встановив, то на підставі частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Під час вирішення поданої заяви по суті суд зазначає таке.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена статті 129 Конституції України та частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення відповідно до частини 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Завершальною стадію судового провадження являється виконання судового рішення як гарантія захисту порушених прав та інтересів осіб, які звернулись до суду за їх відновленням.
Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.
Рішенням від 17 лютого 2025 у справі № 580/300/25, яке набрало законної сили 20.03.2025, Черкаський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.11.2024 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.11.2024 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року;
- у задоволенні іншої частини вимог відмовив.
У рішенні суд зазначив, що з 17.07.2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), відтак з 01.11.2024 позивачка має право на отримання такого підвищення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року.
Суд з'ясував, що на виконання вказаного рішення відповідач здійснив нарахування підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-XII за період з 01.11.2024 до 31.12.2024 у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня 2024 року.
Разом з тим, з 01.01.2025 відповідач здійснив нарахування позивачці підвищення до пенсії, яке передбачене статтею 39 Закону № 796-XII, в розмірі 2361,00 грн. При цьому відповідач застосував положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення».
Отже, під час розгляду заяви про встановлення судового контролю у цій справі належить з'ясувати, чи вірно з 01.01.2025 відповідач визначив суму підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-XII в розмірі 2361,00 грн, незважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили та яким суд зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 змінились обставини, з якими пов'язана виплата вищевказаного підвищення (доплати) до пенсії та її розмір.
Так, відповідно до вказаної статті у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
При цьому суд зауважує, що у рішенні № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (рішення у справах “Аррас та інші проти Італії», пункт 42 заяви № 17972/07 від 14.02.2012, “Валентина Ніканорівна Великода проти України», пункт 21 заяви № 43331/12 від 07.07.2012).
Відтак суд констатує, що з 01.01.2025 змінилося правове регулювання спірних у цій справі правовідносин в частині визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII і, незважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили та яким суд зобов'язав відповідача з 01.11.2024 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року, з 01.01.2025 розмір такого підвищення становить 2361,00 грн.
До заперечення на заяву про встановлення судового контролю представниця відповідача додала копію протоколу перерахунку пенсії, згідно якого суд з'ясував, що з 01.01.2025 відповідач встановив позивачці підвищення до пенсії згідно статті 39 Закону № 796-XII в розмірі 2361 грн.
За таких обставин суд вважає, що підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 580/300/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 31.07.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК