31 липня 2025 року справа № 580/6133/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати припис Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.05.2025 №Ц/ЧК/11086/502/П.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що станом на час звільнення працівниці ОСОБА_1 18.04.2025 за прогул, позивачка не була та не могла бути обізнана про вагітність ОСОБА_1 , а наведені відповідачем у приписі аргументи щодо ніби то поінформованості позивачки про вагітність працівника до моменту звільнення останньої, зводяться виключно до суб'єктивної думки контролюючого органу, непідкріпленої жодним належними та допустимими доказами. Вказано, що ОСОБА_1 усно зазначала позивачці про стан вагітності, проте на прохання позивачки, як роботодавця надати їй медичний висновок, ОСОБА_1 жодним чином не реагувала до моменту звернення зі скаргою до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до якої і долучила довідку про вагітність від 02.05.2025 №01-12/266. Позивачкою зазначено, що повідомлення про припинення трудових відносин у зв'язку із ліквідацією ФОП ОСОБА_1 було направлено ОСОБА_1 за адресою зареєстрованого місця проживання працівника 24.03.2025 рекомендованим поштовим відправленням №2080102314434, проте з підстав, що не залежали від волі позивачки, рекомендоване поштове відправлення повернулося за закінченням терміну його зберігання. Наголошено, що листок непрацездатності саме у зв'язку з вагітністю та пологами станом на 18.04.2025 працівником ОСОБА_1 не оформлювався, так як вона перебування на лікарняному у період до звільнення із підстав загального захворювання. Окремо позивачкою звернуто увагу, що диспозиція частини 3 статті 184 КЗпП України передбачає заборону звільнення вагітних жінок, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації. Наголошено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.05.2025 №191360467229, 24.05.2025 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Рішення про припинення підприємницької діяльності прийняте ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з розірванням укладеного з ФОП ОСОБА_2 договору оренди приміщення, в якому здійснювалась підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним листом-повідомленням від 17.03.2025 №2, отриманим від ФОП ОСОБА_2 та додатковою угодою від 24.05.2025. На підставі вищевикладених обставин, листом від 23.03.2025 працівниця ОСОБА_1 була повідомлена про припинення трудових відносин у зв'язку із ліквідацією ФОП ОСОБА_1 . Отже, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , звільнення ОСОБА_1 не суперечить вимогам частини 3 статті 184 КЗпП України, а виконання спірного припису від 20.05,2025 КЩ/ЧК/11086/502/П не є можливим.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що позивачка була проінформована про вагітність ОСОБА_1 , і в силу відомих їй обставин, все рівно звільнила ОСОБА_1 . Також вказано, що 07.04.2025 працівниця ОСОБА_1 в усній формі повідомила позивачку про те, що бажає піти у відпустку, однак не подавала відповідної заяви на відпустку та документи, що підтверджували її вагітність, у зв'язку з чим з 10.04.2025 ОСОБА_1 перестала ходити на роботу. Таким чином, позивачці фактично була відома причина відсутності її на роботі (перебування у щорічній відпустці). На підставі вищевикладених обставин, відповідач вважає, що оскаржуваний припис від 20.05.2025 № Ц/ЧК/11086/502/П винесений відповідно до чинного законодавства України на підставі виявлених у ході позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 порушень, з використанням наданих повноваження з метою усунення порушень у сфері дотримання законодавства про працю, з урахуванням усіх обставин, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
Представником позивачки подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи представника позивачки є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до повного задоволення
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідно до наказу позивачки від 05.09.2022 № б/н працівника ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду продавця-консультанта непродовольчих товарів з 06.09.2022 на підставі заяви від 05.09.2022.
У зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці 21 березня 2025 року з 14:00 до 17:30 години підприємцем складено акт про відсутність працівника на робочому місці. 29.03.2025 ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_1 направлено запит рекомендованим листом за № 2080102314558 «Про відсутність на робочому місці без пояснення причини» з 14:00 год. до 17:30 год. з вимогою надати пояснення відсутності (рекомендоване повідомлення вручено). Актами від 10, 11, 14, 15, 16, 17 квітня 2025 року ФОП ОСОБА_1 зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Листом від 15.04.2025 до ОСОБА_1 направлено запит «Щодо порушення трудової дисципліни», в якому зазначено про необхідність надання письмового пояснення ОСОБА_1 щодо причини відсутності її на робочому місці 10, 11, 14 та 15 квітня 2025 року та повідомити про причини систематичного порушення трудового розпорядку протягом 2024-2025 років. Письмове пояснення, ФОП ОСОБА_1 , просить надати ОСОБА_1 до 18.04.2025.
Актом від 18.04.2025 ФОП ОСОБА_1 зафіксовано відсутність пояснень від ОСОБА_1 на запит від 15.04.2025.
Наказом від 18.04.2025 №1 працівницю ОСОБА_1 звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України, який разом із розрахунком по оплаті за березень 2025 року та розрахунком по оплаті за квітень 2025 року, відповідно до яких з ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок вчасно та оплачено компенсацію за невикористану відпустку, які відправлені для ознайомлення ОСОБА_1 засобами оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта».
07.05.2025 за №К-701/Ц-25 до Міжрегіонального управління надійшла скарга ОСОБА_1 про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на предмет порушення нею трудового законодавства. Міжрегіональним управлінням відповідно до направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 16.05.2025 № Ц/2/17322-25, виданого на підставі наказу від 15.05.2025 №496/Ц-ЗК, у період з 19.05.2025 по 20.05.2025 було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду.
Результати перевірки оформлені актом від 20.05.2025 №КВ/11086/502, в якому встановлено факт порушення позивачкою вимог п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України під час звільнення працівниці ОСОБА_1 .
На підставі акту перевірки від 20.05.2025 №КВ/11086/50 державним інспектором Міжрегіонального управління було винесено припис про усунення порушень законодавства про працю від 20.05.2025№Ц/ ЧК/11086/502/П, в якому зазначено про необхідність усунення виявлених порушень у строк до 30.06.2025.
Позивачка не погоджуючись із вищезазначеним приписом відповідача, звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За приписами пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов'язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо.
У тому разі, якщо працівник обґрунтовує невихід на роботу поважними причинами, оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути підтверджена відповідними виправдними документами (довідками), виданими уповноваженими органами.
Пунктами 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці 21 березня 2025 року з 14:00 до 17:30 години підприємцем складено акт про відсутність працівника на робочому місці. 29.03.2025 ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_1 направлено запит рекомендованим листом за № 2080102314558 «Про відсутність на робочому місці без пояснення причини» з 14:00 год. до 17:30 год. з вимогою надати пояснення відсутності (рекомендоване повідомлення вручено). Актами від 10, 11, 14, 15, 16, 17 квітня 2025 року ФОП ОСОБА_1 зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Листом від 15.04.2025 до ОСОБА_1 направлено запит «Щодо порушення трудової дисципліни», в якому зазначено про необхідність надання письмового пояснення ОСОБА_1 щодо причини відсутності її на робочому місці 10, 11, 14 та 15 квітня 2025 року та повідомити про причини систематичного порушення трудового розпорядку протягом 2024-2025 років. Письмове пояснення, ФОП ОСОБА_1 , просить надати ОСОБА_1 до 18.04.2025.
Актом від 18.04.2025 ФОП ОСОБА_1 зафіксовано відсутність пояснень від ОСОБА_1 на запит від 15.04.2025.
Верховний Суд у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №818/501/16, від 3 жовтня 2019 року у справі №818/3584/15 та від 16 жовтня 2019 року у справі №805/3724/15-а також дійшов висновку, що прогул є триваючим правопорушенням. Зокрема, у постанові від 3 жовтня 2019 року Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що достатньо навіть відсутності працівника на робочому місці протягом попереднього робочого дня до дня застосування дисциплінарного стягнення для висновку про правомірність накладення стягнення за прогул.
Таким чином, позивачка певний час намагалась з'ясувати причини відсутності ОСОБА_1 , однак з'ясувати причини відсутності працівниці на роботі їй не вдалось.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
У зв'язку із вищевказаним, наказом від 18.04.2025 №1 працівницю ОСОБА_1 звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України за невихід на роботу без поважних причин, який разом із розрахунком по оплаті за березень 2025 року та розрахунком по оплаті за квітень 2025 року, відповідно до яких з ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок вчасно та оплачено компенсацію за невикористану відпустку, які відправлені для ознайомлення ОСОБА_1 засобами оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта».
Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Диспозиція ст. 184 КЗпП України, визначає порядок надання гарантій для жінки працівника, зокрема і заборону щодо її звільнення роботодавцем під час вагітності, а також визначає порядок дій, як працівника, так і роботодавця у випадку настання таких обставин, оскільки нормами чинного законодавства про працю України також гарантується рівність прав роботодавця і працівника. Це означає, що обидві сторони мають рівні можливості, роботодавець та працівник повинні дотримуватися норм трудового законодавства, а також взаємно поважати права та обов'язки, закріплені у трудовому договорі. Основним доказом вагітності працівника є медичний висновок, який підтверджує вагітність та її термін. Саме цей документ є виключною підставою (належним та достатнім доказом) для надання працівниці відповідних гарантій та пільг, передбачених законодавством, зокрема, у сфері трудових відносин, у тому числі і щодо дотримання роботодавцем вимог ст. 184 КЗпП України.
Відповідачем в оскаржуваному приписі вказано, що згідно поданих працівницею ОСОБА_1 до звернення/скарги документів підтверджується, що вона 17.04.2025 надсилала позивачці повідомлення/пояснення «Про відсутність жодного порушення трудової дисципліни» та довідка №01-12/266 від 02.05.2025 про перебування ОСОБА_1 на 11-12 тижні вагітність.
Однак, із наданого відповідачем до відзиву копії повідомлення ОСОБА_1 від 17.04.2025 разом із доказами його направлення позивачці, судом встановлено, що жодної інформації (повідомлення) про перебування ОСОБА_1 у стані вагітності такий лист не містить, як і не містить у переліку доданих до цього повідомлення документів - довідки про вагітність від 02.05.2025 №01-12/266.
Окремо суд звертає увагу на дату формування вищенаведеної довідки про вагітність №01-12/266 - « 02.05.2025», що свідчить про фізичну неможливість її направлення на адресу позивачки листом від « 17.04.2025», тому суд не приймає до уваги посилання відповідача про документальну обізнаність позивачки станом на час звільнення працівниці ОСОБА_1 , про її вагітність, відповідно на час винесення наказу про її звільнення фактично порушень позивачкою вимоги частини 3 статті 184 КЗпП України допущено не було.
Судом враховано, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.05.2025 №191360467229, 24.05.2025 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Так, із пояснень позивачки судом встановлено, що рішення про припинення підприємницької діяльності прийняте ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з розірванням укладеного з ФОП ОСОБА_2 договору оренди приміщення, в якому здійснювалась підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним листом-повідомленням від 17.03.2025 №2, отриманим від ФОП ОСОБА_2 та додатковою угодою від 24.05.2025.
Враховуючи факт припиненням 24.05.2025 підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , тому виконання спірного припису від 20.05.2025 КЩ/ЧК/11086/502/П у строк до 30.06.2025 фактично є не можливим, з врахуванням положень частини 3 статті 184 КЗпП України (заборону звільнення вагітних жінок, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації).
Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати припис Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.05.2025 №Ц/ЧК/11086/502/П.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.05.2025 №Ц/ЧК/11086/502/П.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньЦентрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ