31 липня 2025 року справа № 580/4135/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому, з урахуванням редакції позову від 30.04.2025, просить:
- визнати протиправними дії Головне Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області відділу обслуговування громадян № 13, а саме лист-відповідь від 29.01.2025 № 232050002611 від 24.01.2025 яке викладено у формі листа скасувати;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області відділ обслуговування громадян № 13, призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до законів України.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, однак відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії. Звернула увагу, що наявний обсяг її страхового стажу дозволяє призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки становить не менше 15 років.
Ухвалою від 09.05.2025 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.05.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачкою відсутній. Головним управлінням право позивачки на отримання пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління, а так само зобов'язання Головного управління зарахувати періоди роботи до страхового стажу та призначити пенсію відсутні.
Крім того вказала, що у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу за результатами розгляду заяви позивача від 16.01.2025 про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Ухвалою від 09.06.2025 суд залучив до участі у справі № 580/4135/25 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
24.06.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що у позивачки відсутнє право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років, у зв'язку із чим рішення Головного управління від 24.01.2025 № 232050002611 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання його протиправним та скасування.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що постійно проживала або постійно працювала на території посиленого радіологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.09.1993.
16.01.2025 позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
24.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення від 24.01.2025 № 232050002611, яким відмовило у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
Листом від 23.01.2025 № 2300-0216-8/7580 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивачку про прийняте рішення.
Дії ГУ ПФУ в Черкаській області позивачка вважає протиправними, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, для потерпілих від Чорнобильської катастрофи (осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років) на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Аналіз вказаних положень Закону у своїй сукупності вказує на право осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років) на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку та обсягу страхового стажу, встановлених статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у максимальному обсязі - на 5 років.
Суд врахував, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у рішенні від 24.01.2025 № 232050002611 підтверджує період проживання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю у обсязі 26 років 04 місяці 16 днів (з 16.08.1988 по 31.12.2014), в тому числі станом на 01.01.1993 - 04 роки 04 місяці 16 днів.
З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання про призначення пенсії відповідач-2 обґрунтовано дійшов висновку, що позивачка має право на зменшення пенсійного віку та обсягу страхового стажу, встановлених статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 5 років.
За таких обставин, пенсійний вік та обсяг страхового стажу, що необхідні позивачці для призначення пенсії за віком, з урахуванням ст. 55 Закону № 796-XII, складають - 55 років та 27 років відповідно.
З урахуванням зазначеного та беручи до уваги відсутність у позивачки вказаного обсягу страхового стажу суд доходить висновку, що відповідач-2 діяв у відповідності до вимог Закону, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання протиправними дій та рішень органів Пенсійного фонду.
Із вказаних підстав суд відхиляє покликання позивачки на те, що обсяг наявного у неї страхового стажу надає їй право на призначення пенсії та зазначає, що 15 років не є достатнім обсягом страхового стажу для призначення пенсії, оскільки, як зазначалось вище, ст. 55 Закону № 796-XII передбачає зменшення пенсійного віку та обсягу страхового стажу, встановлених статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для правового статусу позивачки (категорія 4) у максимальному обсязі - на 5 років.
Суд також відхиляє покликання позивачки на висновки Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 344/9747/17, оскільки у вказаній справі обставини справи суттєво відрізняються від обставин справи, що розглядається, та робить їх висновки не релевантними до спірних правовідносин.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);
3) відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 31.07.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК