30 липня 2025 року справа № 580/7706/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку загального позовного письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним і скасування рішення,
07.07.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м.Черкаси, проспект Хіміків, 50; код ЄДРПОУ 43315602) (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування постанови головного державного виконавця вказаного відділу Вельган О.В. від 20.06.2025 про закінчення виконавчого провадження №77970951 та стягнення судових витрат.
Вважає, що відповідач не мав правових і фактичних підстав закінчувати виконавче провадження за відсутності повного виконання виконавчого документа.
Ухвалою від 10 липня 2025 року суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження, призначив підготовче засідання на 23 липня 2025 року о 16 год. 00 хв. Вказану ухвалу відповідач отримав 11.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет, а позивачка 15.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення. Сторони у призначене підготовче засідання не прибули, про причини суд не повідомили.
Ухвалою від 23 липня 2025 року суд задовольнив клопотання вх. від 21.07.2025 позивачки про розгляд справи без її участі, відклав підготовче засідання у справі та призначив чергове підготовче засідання на 30 липня 2025 року о 15 год. 00 хв.
Сторони у призначене підготовче засідання не прибували, про причини суд не повідомили.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Оскільки відсутня доцільність призначити експертизу або допитати свідків, урахувавши відсутність бажання сторін прибувати у відкриті судові засідання, суд перейшов до розгляду справи правилами письмового провадження. 30.07.2025 постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та розгляд справи по суті.
Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень та автоматизованої системи Черкаського окружного адміністративного суду «Діловодство» суд установив, що на його розгляді знаходилася адміністративна справа №580/7524/24 цього ж позивача. Внаслідок апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 05.03.2025, якою ввизнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основного розміру пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.01.2024. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 29.01.2024 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених коштів.
Для виконання судового рішення суд видав позивачу виконавчий лист. У провадженні відповідача перебувало відповідне виконавче провадження №77970951 щодо примусового його виконання.
Під час примусового виконання щодо боржника винесені постанови про застосування штрафу. Також відповідач-1 надіслав Черкаському ВП ГУНП в Черкаській області та сторонам виконавчого провадження повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
20.06.2025 головний державний виконавець Вельган О.В. винесла постанову про закінчення відповідно до п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчого провадження №77632062 (далі - Спірне рішення).
Тому позивач звернувся вищевказаною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.
Абзацом другим ст.19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади та їх посадових і службових осіб діяти в межах, порядку та спосіб, які визначені законом.
Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження згідно зі ст.2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зазначені в ст.5 ЗУ №1404-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з абзацом першим ч.1 ст.19 ЗУ №1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до застосованого спірним рішенням п.11 ч.1 ст.39 ЗУ №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Згідно з ч.3 ст.63 ЗУ №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Отже, дії відповідача у спорі повинні бути направлені на стимулювання примусового виконання рішення суду.
Абзац другий ч.3 ст.63 ЗУ №1404-VIII встановлює обов'язок виконавця вживати заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. Надіслання виконавцем повідомлення про вчинення кримінального правопорушення не є підставою для припинення дій з примусового виконання рішення суду, якщо не вжито всіх можливих заходів примусового виконання рішення суду.
Заходами примусового виконання рішень згідно зі ст.10 ЗУ №1404-VIII є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5)інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Отже, відповідач під час здійснення виконавчого провадження наділений широким колом прав, якими має користуватися для примусового виконання рішення суду.
Матеріали виконавчого провадження не містять доказів вчинення достатніх заходів примусового виконання рішення та користування всіма належними йому правами під час здійснення примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно з п.1 ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Докази реалізації відповідачем вказаного права відсутні. Відповідач не звертався до боржника за необхідними довідками та іншою інформацією, не викликав посадових осіб з приводу виконавчого документу, що перебуває у його виконавчому провадженні, не вимагав пояснень щодо факту невиконання рішення суду чи законних вимог державного виконавця.
Відповідно до ч.1 ст.39 ЗУ №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;
19) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;
19) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно.
Матеріали виконавчого провадження не містять належних доказів виконання рішення суду та виданого виконавчого листа. Встановлені судом обставини спору свідчать про невиконання головним державним виконавцем у спірних правовідносинах прав та обов'язків, визначених у ч.ч.2-3 ст.18 ЗУ №1404-VIII, невідповідність вимозі ст.129-1 Конституції України дій щодо завершення вказаного виконавчого провадження.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Воно є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Невиконання судового рішення відповідно до ч.2 ст.370 КАС України тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відтак рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.
Суд на виконання ст.242 КАС України врахував висновки Верховного Суду (далі - ВС) в постанові від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18), відповідно до яких належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Внаслідок Спірного рішення строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання продовжує свій відлік, що спричиняє невиконання ст.129-1 Конституції України та недотримання основних засад виконавчого провадження.
Винесення відповідачем постанови про накладення штрафу та звернення з повідомленням до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника не свідчить, що відповідач здійснив усі передбачені Законом заходи примусового виконання рішення. Отже, Спірне рішення винесене за відсутності правових і фактичних підстав. Тому наявні обґрунтовані підстави визнати його протиправним і скасувати повністю.
Позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м.Черкаси, проспект Хіміків, 50; код ЄДРПОУ 43315602) від 20.06.2025 про закінчення виконавчого провадження №77970951 та стягнення судових витрат.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 30.07.2025.