Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 липня 2025 р. №520/23079/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» (вул. Культури, буд. 22, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61058, код ЄДРПОУ 24333964) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» (ЄДРПОУ - 24333964) адреса місцезнаходження: Харківська обл., м. Харків, вул. Культури, буд. № 22 щодо ненадання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 10.06.2024 року, в частині ненадання копій запитуваних документів;
- зобов'язати Комунальний заклад «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» (ЄДРПОУ - 24333964) адреса місцезнаходження: Харківська обл., м. Харків, вул. Культури, буд. № 22, розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 10.06.2024 року та надати копії запитуваних документів.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що в порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідач не надав в повній мірі відповіді на запит ОСОБА_1 від 10.06.2024, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через систему «Електронний суд» надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Комунальним закладом «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» 20.06.2024 надіслано позивачці відповідь на її запит від 10.06.2024, проте відповідачем у листі зазначено про необхідність сплати вартості фактичних витрат, пов'язаних із виготовленням цифрових копій документів шляхом сканування. Після здійснення оплати позивачу надіслані копії запитуваних документів. Також відповідач зазначив, що витяг наказу від 27.05.2024 року №65-к «Про попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025» наданий не повністю, оскільки містить конфіденційну інформацію по іншим вчителям. Щодо ненадання копії протоколу від 27.05.2024 року №155 відповідач пояснив, що даний протокол є інформацією первинної профспілкової організації комунального закладу «Харківський ліцей 116», а отже відповідач не є його розпорядником.
Позивачка у відповіді на відзив підтримала свою позицію та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем надіслано відповідь на відповідь на відзив, в якому він ще раз підтримав свою позицію та просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
10.06.2024 ОСОБА_1 направлено лист до Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» щодо:
1. Надання достовірної, точної та повної інформації щодо підстав розподілу педагогічного навантаження, на 2024/2025 навчальний рік, вчителю історії Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» - ОСОБА_1 у розмірі 4,5 години;
2. Здійснення розподілу, вчителю історії Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» - ОСОБА_1 , педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік у розмірі не менше 18 навчальних годин на тиждень.
3. Надання засвідченої належним чином копії Наказу від 27.05.2024 року № 65-к «Про попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік» з додатками;
4. Надання засвідченої належним чином копії Протоколу від 27.05.2024 року № 155; 5. Надання засвідченої належним чином копію Протоколу педагогічної ради Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» від 31.05.2024.
20.06.2024 позивачкою отримано лист Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» на запит від 10.06.2024, проте як зазначила позивач відповідь на поставлені запитання надана не у повному обсязі та без належно засвідчених додатків, що на її думку порушує вимоги Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Реалізацію вказаного права громадянами України закріпленого у статті 40 Конституції України права регламентовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) та Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).
Статтею 1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації не бути знищеною після закінчення строків зберігання.
Статтею 5 Закону №2939-VI, зокрема, передбачено забезпечення доступу до інформації, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону, зокрема, визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В силу ч.1 ст.14 Закону №2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до ст.23 Закону №2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Також, статтею 2 Закону №2939-VI передбачено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Поряд з цим, слід зазначити, що Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Суд враховує, що п.5 ч.1 ст.24 Закону №2939-VI встановлено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, яку несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, серед іншого - надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, тобто неповні або перекручені (Абзац п'ятий пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Неповною є інформація, яка задовольняє лише частину запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту.
З урахуванням наведеного вище, розпорядник публічної інформації повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.
Водночас, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та не бути знищеною після закінчення строків зберігання. Стосовно не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Розпорядник повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит.
Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду 25 червня 2019 року по справі №9901/925/18 викладено правову позицію, згідно з якою розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Отже, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Зазначене відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 року у справі №9901/381/20 та від 02.04.2020 року у справі №9901/22/20.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується учасниками справи позивач засобами поштового зв'язку направила запит на отримання публічної інформації, який отримано відповідачем 14.06.2024.
20.06.2024 до позивача надійшла відповідь на запит. В якій зазначено наступні відповіді на поставлені запитання.
1. Підставами для розподілу педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік учителю історії ХЛ № 116 Світлані ГОНЧАРОВІЙ є:
- Закон України «Про повну загальну середню освіту»;
- Кодекс законів про працю України;
- проект робочого начального плану ХЛ № 116;
- перспективна мережа класів ХЛ № 116.
2. Підстави для скасування наказу по ХЛ № 116 від 27.05.2024 № 65-к «Про попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025» відсутні.
3. Адміністрацією ХЛ № 116 не вбачається підстав для зміни педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік учителю історії ХЛ № 116 Світлані ГОНЧАРОВІЙ.
4. У додатку надається витяг наказу від 27.05.2024 № 65-к «Про попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025».
5. У п.5 Вашого звернення не вказано, копію якого саме протоколу Вам необхідно надати.
6. У додатку надається копія протоколу педради від 31.05.2024.
А також зазначено про необхідність сплати вартість фактичних витрат, пов'язаних із виготовленням цифрових копій документів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідь не є обґрунтованою, а документи, які були надіслані позивачу не надають повний обсяг запитуваної інформації.
Так, щодо надання відповідачем витягу наказу від 27.05.2024 № 65-к «Про попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025», судом встановлено, що в листі від 10.06.2024 позивачка, у пункті 4, серед іншого, просить відповідача надати засвідчену належним чином копію Наказу від 27.05.2024 року № 65-к «Про попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік» з додатками.
У свою чергу, відповідачем, додатком до листа від 20.06.2024 року направлено позивачці витяг з наказу від 27.05.2024 № 65-к «Про попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025» без додавання жодних запитуваних до даного документа додатків.
До обов'язків розпорядників інформації, серед іншого, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI, відноситься надання та оприлюднення інформації, крім випадків, передбачених законом.
Розпорядники інформації, серед іншого, згідно п. 6, ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI, зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Отже суд приходить до висновку, що в цій частині запитувана інформація надана не у повному обсязі.
Щодо ненаданої відповідачем копії протоколу від 27.05.2024 № 155, суд зазначає наступне.
У наданій відповіді від 20.06.2024 року, за наслідками розгляду п. 5 прохальної частини листа від 10.06.2024, відповідач наголошує, що позивачкою не вказано, копію якого протоколу потрібно надати.
У той же час, з метою уточнення запитуваної інформації, позивачкою, в четвертому абзаці листа від 10.06.2024 зазначено, що посилання на Протокол від 27.05.2024 року № 155 є в Наказі від 27.05.2024 року № 65-к «Про попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік».
Як вже раніше зазначав суд, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Одночасно з тим, у відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 2939-VI, письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію, згідно п. 2 ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VI, серед іншого, має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо. Беручи до уваги вищевикладене, до обов'язку запитувача інформації не відноситься надання точної інформації про запитуваний документ.
Отже, вимога відповідача щодо уточнення запитуваної інформації щодо протоколу від 27.05.2024 року № 155 є неправомірною, оскільки останньому була надана вичерпна інформація про запитуваний документ.
Щодо конфіденційної інформації у протоколі № 13 педагогічної ради Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради».
Листом від 20.06.2024 року № 2-з, відповідачем відправлено 8 сторінок копії Протоколу № 13 педагогічної ради Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради».
На першій сторінці Протоколу № 13 відповідачем обмежено доступ до інформації щодо 4 пункту плану зазначивши про те, що дане питання містить конфіденційну інформацію, проте не наведено, ні в листі від 20.06.2024 року № 2-з, а також в жодних інших листах, жодного обґрунтування щодо підстав такого обмеження.
Інформацією з обмеженим доступом, згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI, є: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.
Конфіденційною інформацією, відповідно до ст. 7 Закону № 2939-VI, визначається інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Обмеження доступу до інформації, у відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI, здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Суд звертає увагу на висновки які були зроблені Верховним Судом у постанові від 20.04.2020 по справі № 813/2814/17, згідно якого належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (частина друга статті 6, частина перша статті 8, частина перша статті 9, пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Отже з урахуванням вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем обмежено доступ до інформації, а саме до пункту 4 Протоколу № 13, посилаючись на наявність конфіденційної інформації без належного на те обґрунтування.
Отже, суд констатує неналежний розгляд відповідачем запиту позивача про надання (доступу) публічної інформації від 10.06.2024 та наявність факту порушення відповідачем прав та інтересів позивача у правовідносинах щодо отримання публічної інформації.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі системного аналізу норм чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи ст. 139 КАС України суд зазначає про необхідність стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» (вул. Культури, буд. 22, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61058, код ЄДРПОУ 24333964) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовільнити.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» (ЄДРПОУ - 24333964) адреса місцезнаходження: Харківська обл., м. Харків, вул. Культури, буд. № 22 щодо ненадання відповіді у повному обсязі на запит на інформацію ОСОБА_1 від 10.06.2024.
Зобов'язати Комунальний заклад «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» (ЄДРПОУ - 24333964) адреса місцезнаходження: Харківська обл., м. Харків, вул. Культури, буд. № 22, повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 10.06.2024 із наданням запитуваних документів, з урахуванням висновку суду у даній справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального закладу «Харківський ліцей № 116 Харківської міської ради» (ЄДРПОУ - 24333964).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко