Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
31 липня 2025 року Справа № 520/3086/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61044, код ЄДРПОУ 30290694) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «K.I.T. LTD» (надалі за текстом - ТОВ ВКП «K.I.T. LTD», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (надалі за текстом - Київська митниця, відповідач, митний орган), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100430/2024/000022/2 від 14.10.2024;
- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ ВКП «K.I.T. LTD» судовий збір у розмірі 2422,40 грн..
В обґрунтування позовних вимог ТОВ ВКП «K.I.T. LTD» зазначило, що під час митного оформлення позивачем було надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито спрощене провадження у справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та запропоновано відповідачу подати суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці та на лікарняному.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, скориставшись правом, передбаченим статтею 162 КАС України, подав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 11.03.2025 відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують відомості щодо складових митної вартості, зокрема щодо числових значень витрат на транспортування до митного кордону України.
Позивачем було подано до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 31.03.2025 відповідь на відзив, в якому ТОВ ВКП «K.I.T. LTD» зазначало, що доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, а позовні вимоги є обґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено такі обставини справи.
28.02.2023 між ТОВ ВКП «K.I.T. LTD» (Покупець) та HAI VUONG CO., LTD (Продавець) укладено контракт № 2802.
Відповідно до пункту 1.1 контракту № 2802 Продавець зобов'язується протягом строку дії цього Контракту поставляти, а Покупець приймати і оплачувати продукцію, яка далі йменується Товар, в асортименті, по найменуванню, в кількості (об'ємах), відповідно до якості, за ціною, з вказівкою загальної суми поставки і на умовах, згідно з інвойсом, який підписується Сторонами по кожній партії Товару, що поставляється.
За змістом пункту 1.2 контракту № 2802 інвойс є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до пункту 3.1 контракту № 2802 ціна товару вказується в інвойсі і виражається в доларах США.
Згідно з пунктом 3.2 контракту № 2802 ціна товару визначається на умовах CIF Constanta на основі діючих правил Інкотермс-2010. Умови поставки можуть змінюватись, що буде обумовлено в інвойсах на кожну окрему партію товару.
За змістом пункту 4.1 контракту № 2802 умови оплати - передоплата.
Згідно з проформою інвойсу (Invoice proformа) від 27.06.2024 товар - філе риби морожене. Загальна вартість товарів - 103 500,00 доларів США. Умови поставки - CIF Constanta, Romania. Умови оплати -- передоплата у розмірі 20%, решта після отримання оригіналів документів по прибуттю контейнера.
Відповідно до інвойса (Commercial invoice) № HV40516 від 10.07.2024 загальна вартість товарів складає 103500,00 доларів США, передоплата - 20700,00 доларів США, залишок суми до оплати - 82800,00 доларів США. Умови поставки - CIF Constanta, Romania.
14.10.2024 позивачем було подано митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA100430286860U2 (надалі за текстом - МД № 24UA100430286860U2) для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.
Відповідно до граф 20, 22, 23, 42 МД № 24UA100430286860U2 загальна вартість товару складає 103 500,00 доларів США, курс валюти 41,1891 грн на 1 долар США, поставка відбувалася на умовах CIF Constanta, Romania.
Згідно з графою 12 МД № 24UA100430286860U2 митна вартість становить 4303071,85 грн..
До поданої МД № 24UA100430286860U2 на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу позивачем було подано такі документи: сертифікат якості (Certificate of quality) від 14.07.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № HV40516 від 10.07.2024; коносамент (Bill of lading) № 235401373492 від 14.07.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 171083 від 08.10.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 40900572 від 26.07.2024; платіжне доручення № 34 від 12.07.2024; платіжне доручення № 46 від 02.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0810-3 від 08.10.2024; страховий поліс № S1-008-24/24/04.PA/HD/0000680 від 12.07.2024; контракт № 2802 від 28.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № 07-12-22 від 07.12.2022; договір (контракт) про перевезення № 230620 від 23.06.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 11991782 від 10.10.2024; копія митної декларації країни відправлення № 24ROCT1900F40086KS від 08.10.2024.
За результатами розгляду поданої МД № 24UA100430286860U2 та доданих до неї документів позивачу від відповідача надійшов Запит (повідомлення) від 14.10.2024, в якому Київська митниця посилаючись на те, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних і об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, повідомила про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.
14.10.2024 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2024/000022/2 (далі - Рішення № UA100430/2024/000022/2), відповідно до якого застосовано другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товарів.
На підставі зазначеного Рішення відповідачем було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2024/000178 (далі - Картка відмови №/2024/000178), згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Відповідно до графи 33 Рішення № UA100430/2024/000022/2 декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Довідка про транспортні витрати від 08.10.2024 № 0810-3, підтверджує транспортні витрати, не може вважатися належним документом, оскільки він не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників митних декларації на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності. Для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом надано рахунок на транспортні витрати, які видані ТОВ «ОЛИМП А.С.». Проте згідно з даними зазначеними в автотранспортній накладній СМR від 08.10.2024 № 171083 перевізником товарів виступає інша особа ТОВ «Транспортна компанія «АВТО АССЕДО». Відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; рахунки на оплату; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Декларантом до митного оформлення не надано зазначені вище документи.
2) в страховому полісі від 12.07.2024 № S1-008-24/24/04.PA/HD/0000680 вказана сума 113 850,00 дол. США. Проте в інвойсі № HV40516 від 10.07.2024 вартість вантажу становить 103 500,00 дол. США.
3) надані платіжні документи від 12.07.2024 № 34, від 02.10.2024 № 46 не можуть бути взяті до уваги у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, оскільки згідно з нормами ЗУ від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого Постановою правління НБУ від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, проте до митного оформлення надані платіжні доручення.
Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу митного органу щодо їх запиту. Також додаткові документи надано не в повному обсязі. У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.
Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 08.12.2023 №23UA100330158142U3 (вартість товару «Філе MARLIN морожене, без шкіри, без кісток, без додання цукру, солі та спецій, без вмісту харчових добавок, не піддана термообробці, в упаковці, розмір 2 кг. Країна виробництва: В'єтнам» згідно джерела інформації - 8,13 дол.США/кг), товар №1 митна декларація від 24.07.2024 № 24UA100430285027U6 (вартість товару «Філе марлін філе лоінси роду (Istiompax indica) без шкіри, без кісток, без теплової обробки, без харчових домішок, заморозка IQF,глазур 10%. Розмірний ряд: 2+кг. Країна виробництва: В'єтнам» згідно джерела інформації - 8,13 дол. США/кг).
Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст. 53 МК України, на письмове прохання суб'єкта ЗЕД (Заява № 14171 від 14.10.2024).
З огляду на прийняття відповідачем Рішення № UA100430/2024/000022/2 та винесення Картки відмови №/2024/000178 з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № 24UA100430286890U6, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 40 530,71 гривень.
Також позивач скориставшись правом, передбаченим частиною 8 статті 55 МК України, надіслав відповідачу листа б/н від 31.12.2024 про надання додаткових документів за митною декларацією № 24UA100430286860U2, до якого були додані такі документи: договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019, укладений між ТОВ «ОЛИМП А.С.» та ТОВ «Транспортна компанія «АВТО АССЕДО»; додаткова угода № 1 від 02.04.2024 до договору № 010919 від 01.09.2019; рахунок-фактура № СФ-0002059 від 31.10.2024; акт № ОУ-02059 здачі-прийняття робіт; проформа Інвойс № 24187ART-HV від 27.06.2024; бланк платіжного документа № 34 від 12.07.2024 (з підписом та печаткою директора); бланк платіжного документа № 46 від 02.10.2024 (з підписом та печаткою директора). Також у цьому листі позивачем стосовно розбіжностей у вартості товару, зазначеної у страховому полісі від 12.07.2024 № S1-008-24/24/04.РА/НD/0000680 та інвойсі № HV40516 від 10.07.2024, пояснив, що товар був застрахований не за вартістю товару, а за загальною торговою вартістю товару, тобто вартістю, за якою вантажі такого роду та властивості можуть бути продані за біржовою чи ринковою ціною.
Листом від 06.01.2025 № 7.8-2/15-02/13/269 відповідач повідомив, що підстави для скасування рішення про коригування митної вартості від 14.10.2024 №/2024/000022/2 відсутні.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За змістом частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями частини 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
За змістом частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема митна вартість товарів та метод її визначення.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За змістом частин 1-3 статті 57 МК України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті
За змістом частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Пунктами 1, 2 частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, і у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України у визначених МК України випадках декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. При цьому вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України заборонено.
Водночас частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у випадках коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
За змістом частин 1-2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо митним органом застосовується стаття 64 МК України, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
З вищевказаних норм МК України вбачається, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності рішення про коригування митної вартості та доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення, та які були окремо зазначені у відзиві, суд зазначає таке.
Доводи відповідача про те, що надана позивачем довідка про транспортні витрати від 08.10.2024 № 0810-3, не може вважатися належним документом, оскільки вона не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників митних декларації на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що на підтвердження транспортних витрат позивачем до митної декларації були також подані такі документи: коносамент (Bill of lading) № 235401373492 від 14.07.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 171083 від 08.10.2024; договір (контракт) про перевезення № 230620 від 23.06.2020.
Посилання відповідача в оскаржуваному Рішенні № UA100430/2024/000022/2 на те, що в страховому полісі від 12.07.2024 № S1-008-24/24/04.PA/HD/0000680 вказана сума 113850,00 доларів США, а в інвойсі № HV40516 від 10.07.2024 вартість вантажу становить 103500,00 доларів США суд відхиляє з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту страхового полісу від 12.07.2024 № S1-008-24/24/04.PA/HD/0000680 страхова сума становить 110% від вартості товару, який страхується, тобто 113850,00 доларів США.
З огляду на те, що вартість товару відповідно до наданих позивачем документів складає 103500,00 доларів США, то 110% від цієї суми буде 113 850,00 доларів США.
Щодо доводів відповідача про те, що надані платіжні документи від 12.07.2024 № 34 та від 02.10.2024 № 46 не можуть бути взяті до уваги у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, оскільки згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого Постановою правління НБУ від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, проте до митного оформлення надані платіжні доручення, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 6 та 7 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008 (далі - Положення № 216) ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.
Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги. Надавач платіжних послуг здійснює обслуговування користувачів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх документів з питань здійснення безготівкових розрахунків.
Пунктом 14 Положення № 216 визначено перелік обов'язкових реквізитів, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.
З огляду на те, що надані позивачем платіжні доручення містять усі обов'язкові реквізити, передбачені Положенням № 216, та те, що вказані доручення були виконані банком, вони є належними доказами, які підтверджують митну вартість товару.
Посилання відповідача на те, що відсутні платіжні документи, які б підтверджували здійснену оплату за товар, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем разом з митною декларацією було надано платіжне доручення № 34 від 12.07.2024 про сплату 20700,00 доларів США (20 % від загальної вартості товару у розмірі 103500,00 доларів США) та платіжне доручення № 46 від 02.10.2024 про сплату 82 800,00 доларів США (80 % від загальної вартості товару у розмірі 103 500,00 доларів США).
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не було надано в повному обсязі додаткові документи, а саме надана транзитна декларація, а не декларація країни відправлення суд зазначає таке.
Декларація країни відправлення, з огляду на положення частини 2 статті 53 МК України, не належать до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів і обов'язково мають бути надані декларантом. Ненадання цього документу не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.
Щодо страхового полісу від 12.07.2024 № S1-008-24/24/04.PA/HD/0000680 та посилання відповідача на те, що умовами договору № 010919 передбачено страхування суд зазначає таке.
Зі змісту страхового полісу № S1-008-24/24/04.PA/HD/0000680 від 12.07.2024 вбачається, що страхувальником виступає продавець товару - HAI COMPANY LIMITED. При цьому зі змісту контракту № 2802 вбачається, що поставка товару відбувається на умовах CIF Constanta, Romania.
Згідно з положеннями Інкотермс-2010 термін CIF (Cost Insurance and Freight (… named port of destination)), (Вартість страхування і фрахт (… назва порту призначення)) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити втрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Водночас за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.
З огляду на зазначене, в силу норм частини 10 статті 58 МК України, вартість страхування вже включена в ціну товару.
Що стосується договору № 010919, то його зміст не передбачає будь-якого страхування вантажу.
Доводи відповідача про ненадання усіх документів, які підтверджують транспорті витрати, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
На підтвердження понесених позивачем транспортних витрат були надані такі документи: коносамент (Bill of lading) № 235401373492 від 14.07.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 171083 від 08.10.2024; договір (контракт) про перевезення № 230620 від 23.06.2020; довідка про транспортні витрати № 0810-3 від 08.10.2024.
Також позивачем було додатково надано договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019, укладений між ТОВ «ОЛИМП А.С.» (експедитор, з яким позивач уклав договір № 230620 від 23.06.2020 щодо транспортно-експедиторського обслуговування) та ТОВ «Транспортна компанія «АВТО АССЕДО» (перевізник); додаткову угоду № 1 від 02.04.2024 до договору № 010919 від 01.09.2019; рахунок-фактуру № СФ-0002059 від 31.10.2024; акт № ОУ-02059 здачі-прийняття робіт.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. договору № 230620, укладеного між позивачем та ТОВ «ОЛИМП А.С.» відповідно до цього договору Експедитор зобов'язується організувати перевезення вантажів Замовника на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги Замовнику за згодою Сторін.
За змістом п.п. 2.2.1-2.2.2 п. 2.2 договору № 230620 Експедитор має право укладати договори й інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями виконання своїх зобов'язань за цим договором; проводити розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Саме на виконання своїх зобов'язань за договором № 230620 ТОВ «ОЛИМП А.С.» було укладено договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019 з ТОВ «Транспортна компанія «АВТО АССЕДО», яке і зазначене в наданій позивачем разом з митною декларацією автотранспортній накладній (Road consignment note) № 171083 від 08.10.2024.
Із зазначеного вбачається, що на підставі документів, поданих позивачем, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач надав Київській митниці до митного оформлення усі необхідні документи, які передбачені частинами 1-2 статті 53 МК України.
В той же час, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не обґрунтував належним чином наявність сумнівів в числових значеннях або недостовірність та/або неповноту наданих документів, що могло б бути підставою для коригування митної вартості.
При ухваленні цього рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з якою з огляду на усталену практику, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, судом були вивчені і інші аргументи, однак вони є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, адже вищенаведених висновків суду не спростовують.
За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі обставини та приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61044, код ЄДРПОУ 30290694) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100430/2024/000022/2 від 14.10.2024.
Стягнути з Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61044, код ЄДРПОУ 30290694) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 31.07.2025.
Суддя Супрун Ю.О.