Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
30 липня 2025 року № 520/10551/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №205250013452 від 08.04.2025;
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи позивача з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999 та призначити і виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 квітня 2025 року пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 60 відсотків суми її заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок виданих Службою у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області №03-09/02 від 01.04.2025 та № 03-09/01 від 01.04.2025.
Мотивуючи позовні вимоги Позивачем зазначено, що вона досягла пенсійного віку і 01 квітня 2025 року звернулась до Чугуївського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу». За результатами розгляду поданої заяви від 01.04.2025 Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №205250013452 від 08.04.2025 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмовляючи у призначенні пенсії Відповідачем зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12 1999, оскільки вказане у документі прізвище особи ОСОБА_2 не відповідає прізвищу згідно паспортних даних ОСОБА_3 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
У подальшому від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 року судом прийнято наступні уточнення позовних вимог:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №205250013452 від 08.04.2025;
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи позивача з 30.09 1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999 та призначити і виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 квітня 2025 року пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 60 відсотків суми її заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок виданих Службою у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області №03-09/04 від 26.05.2025 та № 03-09/05 від 26.05.2025.
Відповідачем - ГУ ПФУ у Львівській області подано відзив на позовну заяву, в якому Відповідач зауважив, що за наслідком опрацювання поданих Позивачем документів було прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки на момент звернення у неї відсутній необхідний страховий стаж. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Третя особа - ГУ ПФУ в Харківській області, письмових пояснень до суду не надала, про розгляд справи повідомлялась належним чином.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - громадянка України, відповідно до копії паспорту України.
25 березня 2025 року Позивач досягла пенсійного віку і 01 квітня 2025 року звернулась до Чугуївського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» .
До заяви додані наступні документи: паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер, трудова книжка, дві довідки про підтвердження трудового (страхового) стажу, свідоцтво про одруження, два свідоцтва про народження дітей та лист Чугуївського відділу ГУ ДМС України в Харківській області про підтвердження прізвища.
За принципом екстериторіальності, заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
За результатами розгляду поданої заяви від 01.04.2025 Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №205250013452 від 08.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Мотивуючи відмову у призначенні пенсії Відповідачем зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999, оскільки вказане у документі прізвище особи " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу згідно паспортних даних " ОСОБА_3 ".
При цьому, у Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №205250013452 від 08.04.2025 визначено страховий стаж Позивача 30 років 09 місяців при необхідному 32 роки.
Судовим розглядом встановлено, що до спірного страхового стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 в Чугуївському виробничому спеціалізованому ремонтно-будівельному орендному підприємстві на посаді бухгалтера з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999, оскільки вказане у документі прізвище особи " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу згідно паспортних даних " ОСОБА_3 ".
А в трудовій книжці позивачки відсутній запис про період роботи останньої в Чугуївському виробничому спеціалізованому ремонтно-будівельному орендному підприємстві на посаді бухгалтера з 30.09.1994 по 31.12.1997 роки.
Поряд із цим, Довідка Чугуївського виробничого спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства за №264-2/44 від 01.12.1999 року підтверджує час роботи позивача в даній організації та її трудовий стаж у 3 роки, 03 місяців, 01 день.
Крім того, на підтвердження того, що прізвище « ОСОБА_2 » було змінено « ОСОБА_3 » надано лист Чугуївського відділу Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області №6355-201/6355-25 від 20.02.2025 року, в якому зазначено послідовність та підстави обміну паспортів громадянина України на моє ім'я.
Так, у 2004 році, для виправлення розбіжності між написанням прізвища у паспорті та свідоцтві про одруження, ОСОБА_1 подані відповідні документи для обміну паспорта.
І Чугуївським відділом ГУ ДМС України в Харківській області підтверджується, що за період з 1996 по 2016 роки на ім'я Позивача оформлено та видано паспорти громадянина України, а саме: 27.08.1996 року Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області видано паспорт серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з обміном паспорта колишнього СРСР зразка 1974 року.
А 23.02.2004 року Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області видано паспорт серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з встановленням розбіжностей у записах у написанні прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
09.11.2016 року Чугуївським РВ ГУДМС України в Харківській області видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з непридатністю до користування попереднього паспорта.
Як вбачається з листа Чугуївського відділ ГУ ДМС України в Харківській області в період роботи з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999 позивач мала паспорт серії НОМЕР_1 від 27.08.1996 року, в якому було зазначено її прізвище « ОСОБА_5 » і тому довідка №264-2/44 від 01.12.1999 була видана згідно вказаного паспорта, який замінено на Паспорт серії НОМЕР_2 від 23.02.2004 року у зв'язку з установленням розбіжностей у записах в написанні прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
На даний час Позивач має паспорт серії НОМЕР_3 від 09.11.2016, виданий Чугуївським відділом ГУ ДМС у України в Харківській області оформлений на підставі паспорта серії НОМЕР_2 від 23.02.2004, у зв'язку з непридатністю до користування.
Отже, в період роботи в Чугуївському виробничому спеціалізованому ремонтно-будівельному орендному підприємстві на посаді бухгалтера з 30.09.1994 по 31.12.1997, а також на дату видачі довідки №264-2/44 від 01.12.1999 Позивач мала прізвище « ОСОБА_3 ».
Крім того, згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 ВІД 03.10.1982, ОСОБА_1 має стаж державної служби станом на 01.05.2016 року у:
- з 10.11.1998 по 31.12.1998 у Чугуївській державній адміністрації і 10.11.1998 присвоєно 15 ранг державного службовця (1 місяць 22 дня);
- з 02.01.1999 по 10.07.2000 у відділі РАГС Чугуївського районного управління юстиції Харківської області (1 рік 06 місяців 9 днів).
- з 16.01.2002 по 07.04.2003 у відділі РАГС Чугуївського районного управління юстиції Харківської області (1 рік 2 місяці 22 дня);
- з 01.09.2005 по 17.08.2011 у Чугуївській райдержадміністрації і були присвоєні 13 та 12 ранг держслужбовця (5 років 11 місяців 16 днів);
- з 01.10.2013 по 01.05.2016 - у ГУ ДМС України в Харківській області (2 роки 07 місяців ) і продовжувала працювати по 02.10.2022,
- з 03.03.2025 по 31.03.2025 у Службі у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області.
Отже, Позивач вважає, що стаж її роботи на державній служби станом на 01.05.2016 становить 11 років 05 місяців 09 днів і в подальшому вона продовжувала працювати на посадах державної служби з 01.05.2016 до 02.10.2022 та 03.03.2025 по 31.03.2025.
Вважаючи протиправними дії Відповідачів щодо відмови у призначенні Позивачці пенсії за віком Позивач звернулась з цим позовом до суду.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Суд зазначає, що умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІ).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" (далі - Закон №889-VІІІ), яким визначено право окремих державних службовців на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р.
Так, відповідно до п.10 Розділу ХІ Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п.12 Розділу ХІ Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VІІІ набрав чинності - 01.05.2016р.
Отже, станом на 01.05.2016р. громадяни України, які обіймали посади державної служби і ценз роботи яких на державній службі перевищував показник у 10 років, набули право на призначення у майбутньому пенсії у порядку ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993р.
Громадяни України, які станом на 01.05.2016р. мали стаж державної служби понад 20 років, також набули право на призначення у майбутньому пенсії у порядку ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993р.
Положеннями ч.1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993р. передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Зі змісту ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993р. випливає, що кваліфікаційними умовами для призначення громадянину України пенсії у порядку цієї статті є: 1) ценз стажу державної служби понад 20 років або ценз стажу державної служби станом на 01.05.2016р. понад 10 років; 2) перевищення вікового цензу; 3) наявність необхідної тривалості страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, віковий ценз визначається за статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто станом на 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця набули особи, які:
а) досягли вікового цензу (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) є діючими публічними службовцями із стажем державної служби понад 10 років або особами із стажем державної служби понад 20 років.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-ХІІ і п.10 Розділу ХІ, п.12 Розділу ХІ Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VІІІ, а саме: перевищення вікового цензу, перевищення цензу тривалості страхового стажу, перевищення цензу тривалості стажу державної служби.
Відтак, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VІІІ та досягли передбаченого ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ віку і страхового стажу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі №822/524/18 та у постановах Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі №676/4235/17, від 19.03.2019р. у справі №466/5138/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_4 від 03.10.1982, стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року вже становив 11 років 05 місяців 09 днів і станом на 01.05.2016 вона займала посади державної служби в ГУ ДМС України в Харківській області і продовжувала працювати по 02.10.2022, а з 03.03.2025 по 31.03.2025 працювала в Службі у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області.
Отже, станом на 01.05.2016 позивач досягла 60-тирічного віку та мала стаж державної служби понад 10 років, що є кваліфікаційними умовами для призначення громадянину України пенсії у порядку ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993р.
Щодо наявності у позивача необхідної тривалості страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
У спірному Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №205250013452 від 08.04.2025 визначено страховий стаж Позивача 30 років 09 місяців при необхідному 32 роки.
Згідно наданого відповідачем розрахунку стажу позивачу не зараховано роботи в Чугуївському виробничому спеціалізованому ремонтно-будівельному орендному підприємстві на посаді бухгалтера з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999, що становить 3 роки 03 місяці 01 день.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Судом встановлено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Суд зауважує на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Разом з цим, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У трудовій книжці позивачки відсутній запис про період роботи останньої в Чугуївському виробничому спеціалізованому ремонтно-будівельному орендному підприємстві на посаді бухгалтера з 30.09.1994 по 31.12.1997 роки.
Поряд із цим, Довідка Чугуївського виробничого спеціалізованого ремонтно-будівельного орендного підприємства за №264-2/44 від 01.12.1999 року підтверджує час роботи позивача в даній організації та її трудовий стаж у 3 роки, 03 місяців, 01 день.
Крім того, на підтвердження того, що прізвище « ОСОБА_2 » змінено « ОСОБА_3 » надано лист Чугуївського відділу Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області №6355-201/6355-25 від 20.02.2025 року, в якому зазначено послідовність та підстави обміну паспортів громадянина України на ім'я Позивача.
Так, у 2004 році, для виправлення розбіжності між написанням прізвища у паспорті та свідоцтві про одруження, ОСОБА_1 подані відповідні документи для обміну паспорта.
І Чугуївським відділом ГУ ДМС України в Харківській області підтверджується, що за період з 1996 по 2016 роки на ім'я Позивача оформлено та видано паспорти громадянина України, а саме: 27.08.1996 року Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області видано паспорт серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з обміном паспорта колишнього СРСР зразка 1974 року.
А 23.02.2004 року Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області видано паспорт серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з встановленням розбіжностей у записах в написанні прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
09.11.2016 року Чугуївським РВ ГУДМС України в Харківській області видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з непридатністю до користування попереднього паспорта.
Як вбачається з листа Чугуївського відділ ГУ ДМС України в Харківській області в період моєї роботи з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999 позивач мала паспорт серії НОМЕР_1 від 27.08.1996 року, в якому було зазначено її прізвище « ОСОБА_5 » і тому довідка №264-2/44 від 01.12.1999 була видана згідно вказаного паспорта, який було замінено на Паспорт серії НОМЕР_2 від 23.02.2004 року у зв'язку з установленням розбіжностей у записах в написанні прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
На даний час Позивач має паспорт серії НОМЕР_3 від 09.11.2016, виданий Чугуївським відділом ГУ ДМС у України в Харківській області оформлений на підставі паспорта серії НОМЕР_2 від 23.02.2004, у зв'язку з непридатністю до користування.
Суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачем не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для неврахування періоду роботи, відображеного в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 03.10.1982.
Отже, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 01.04.2025 відповідно до Закону України «Про державну службу» Позивач досягла 60-тирічного віку та має загальний стаж з урахуванням стажу згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999 34 роки 01 день.
А тому, станом на момент звернення до пенсійного органу, позивач набула право на пенсію державного службовця згідно з ч. 1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993р.
Враховуючи наявність у позивача умов для призначення пенсії державного службовця, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, органи пенсійного фонду необхідно зобов'язати зарахувати до її страхового стажу період трудової діяльності з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999 від 01.12.1999, що становить 3 роки 03 місяці 01 день.
Відтак, Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.04.2025 року №205250013452 про відмову в призначенні пенсії позивачці є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 квітня 2025 року пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу", суд зазначає наступне:
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Разом з цим, ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії Позивач подала за місцем проживання, тобто до до Чугуївського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що останнім розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 01.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до загального страхового стажу період роботи позивача з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати ОСОБА_1 з 01 квітня 2025 року пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 60 відсотків суми її заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок виданих Службою у справах дітей Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області №03-09/02 від 01.04.2025 та № 03-09/01 від 01.04.2025, суд відмовляє, оскільки вказані позовні вимоги є передчасними, заявлені на майбутнє, адже пенсію позивачу ще не призначено.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну справу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №205250013452 від 08.04.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до загального страхового стажу період роботи позивача з 30.09.1994 по 31.12.1997 згідно довідки №264-2/44 від 01.12.1999.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (РНОКПП 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) частину судових витрат у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 коп.) грн.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 30.07.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко