Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
31 липня 2025 року № 520/2458/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд.10,м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ13814885) про визнання протиправною рішення про відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною рішення про відмову Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2025 року № 205250013946 стосовно ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зарахуванні до трудового стажу періоду догляду за інвалідом 1 групи з 01.04.1995 року по 09.03.1999року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період догляду за особою з інвалідністю 1 групи ОСОБА_2 , 1935 року народження, з 01.04.1995 по 09.03.1999 до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність відмови відповідача у призначенні пенсії за віком. Крім того, позивач вважає безпідставність дій відповідача щодо незарахування до трудового стажу позивача періоду догляду за особою з інвалідністю 1 групи ОСОБА_2 1935 року народження з 01.04.1995 по 09.03.1999.
Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог. Зазначив, що діяв згідно діючого законодавства. Також представник відповідача зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 03.12.2024 № 205250013946, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішенням від 12.12.2024 № 205250013946 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням від 23.12.2024 № 205250013946 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за її заявами від 27.11.2024, 06.12.2024 та відповідно від 16.12.2024. Зазначені Рішення про відмову у призначенні пенсії є чинними.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
30.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.
З 01.04.2021р. органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.
На підставі вказаного, заява позивача надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
02 січня 2025 року пенсійний орган прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Відповідно до поданих документів загальний страховий стаж позивачки для визначення права на пенсію становить 30 років 10 місяців 20 дні.
Необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, після досягнення віку 60 років, у відповідності до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період навчання з 24.03.2003 по 04.07.2003 згідно свідоцтва № 855 від 04.07.2203, оскільки форма навчання вечірня. Чинним законодавством зарахування вечірньої форми навчання до страхового стажу не передбачено;
період догляду за інвалідом І групи з 01.04.1995 по 09.03.1999 згідно довідки № 97 від 31.03.1999, оскільки відсутні документи, що підтверджують перебування на інвалідності, що передбачено п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Дата, з якої позивачка матиме право на пенсію згідно підтверджених документів - 24.11.2028.
Крім того відповідач акцентував увагу, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 03.12.2024 № 205250013946, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішенням від 12.12.2024 № 205250013946 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням від 23.12.2024 № 205250013946 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за її заявами від 27.11.2024, 06.12.2024 та відповідно від 16.12.2024.
Зазначені Рішення про відмову у призначенні пенсії є чинними.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю правових підстав, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної , часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 24 зазначеного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
За змістом ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 44 Закону № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п. «ж» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Частиною 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. «є» ч. 3 вказаної статті).
Тобто, за змістом ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду. При цьому, потреба у такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу. Таким чином, саме стан здоров'я є тим критерієм, за яким відповідних осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи.
Відсутність підтвердження статусу особи з інвалідністю І групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи.
Відповідно до п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 ( далі Порядок № 637), час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:
інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують встановлення інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соціального захисту населення або Пенсійного фонду України та інші документи.
Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження, паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558, непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата.
Слід зауважити, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі, якщо до січня 2004 року непрацююча особа доглядала, зокрема, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу незалежно від отримання допомоги або компенсації. Зарахування цих періодів провадиться на підставі акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду та документів, які засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи та дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Час догляду, починаючи з 01.01.2004, зараховується до страхового стажу виключно за умови отримання відповідної допомоги або компенсації в органах соціального захисту.
Ураховуючи зазначене, суд зауважує, що Законом № 1058-IV передбачено зарахування до страхового стажу періодів догляду за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Однак, такий стаж зараховується лише за певних умов. Так, період догляду зараховується до страхового стажу, якщо людина, яка здійснювала догляд: є працездатною (не досягла пенсійного віку та не є особою з інвалідністю); не працювала в такий період; отримувала в органах соціального захисту населення допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
За дотримання таких умов період догляду враховується до страхового стажу людини, оскільки згідно зі статтею 11 зазначеного Закону у цей період вона є застрахованою особою. Страхувальником для неї є відповідний орган соціального захисту населення, що виплачує їй допомогу, надбавку або компенсацію.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту Про підтвердження факту догляду, складеного 16 грудня 2024 року у м. Чугуїв головним спеціалістом відділу обслуговування громадян головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області «при опитуванні сусідів було з'ясовано факт здійснення догляду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за інвалідом 1 групи ОСОБА_2 за період з 01.04.1995р. по 09.03.1999року.
Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Чугуївської райдержадміністрації Харківської області від 31.03.1999року № 97 ОСОБА_1 дійсно отримувала компенсацію по догляду за інвалідом 1 групи з 01.04.1995року по 09.03.1999року.
Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області від 30.12.2024 року № 453 ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Чугуївської районної адміністрації Харківської області та їй було призначено компенсаційну виплату непрацюючий особі , яка здійснює догляд за особою з інвалідністю 1групи або людиною похилого віку з 01.04.1995 року по 09.03.1999 року за ОСОБА_2 1935 року народження.
Як було зазначено вище відповідно до п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 ( далі Порядок № 637), час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:
інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).
Отже, однією з умов, за якою період догляду зараховується до страхового стажу є наявність документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення.
Втім, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вказаного.
Крім того, суд зауважує, що твердження позивача про те, що на дату звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилося 60 років є хибним, оскільки позивач звернулась до Пенсійного фонду зі вищевказаною заявою 30.12.2024 року, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже вік позивача на дату звернення - 59 років 01 місяць 07 днів.
Окремо суд приймає до уваги, що станом на час розгляду цієї справи є чинними рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2024 № 205250013946, Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12.12.2024 № 205250013946 та Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.12.2024 № 205250013946, якими позичці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за її заявами від 27.11.2024, 06.12.2024 та відповідно від 16.12.2024.
Ураховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів догляду за вказаною особою та призначення пенсії за віком.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачу у призначення пенсії за віком ґрунтується на вимогах законодавства.
Частина 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.