31 липня 2025 року м. Рівне №460/11082/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за змістом якого просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.05.2025 №172850030212, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.05.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити і виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.05.2025, зарахувавши до її загального страхового стажу період роботи з 08.10.2007 по 14.01.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, маючи загальний страховий стаж понад 31 рік, досягнувши встановленого законом пенсійного віку 60 років, 23.05.2025 звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом випадковості, надані позивачем документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, однак 30.05.2025 відповідач прийняв рішення №172850030212 «Про відмову у призначенні пенсії» з підстав відсутності необхідного страхового стажу - не менше 31 року. При цьому, загальний страховий стаж, розрахований відповідачем, склав 29 років 11 місяців 22 дні.
Позивач повідомив, що у вказаному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача Пенсійним органом не зараховано період роботи з 08.10.2007 по 14.01.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29», оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, звернулася до суду із позовною заявою.
Ухвалою суду від 01.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач - громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 23.05.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відповідача від 30.05.2025 №172850030212 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності мінімально необхідного загального страхового стажу не менше 31 років. Зазначено, що страховий стаж складає 29 років 11 місяців 22 дні. У рішення вказано, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до його впровадження - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно трудової книжки, до загального страхового стажу не враховано, зокрема, періоди роботи з 08.10.2007 по 14.01.2009, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказане слугувало підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Вважаючи протиправним спірне рішення відповідача, позивач звернулася до суду із позовом про його скасування.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Судом встановлено, що позивач досягнула 60 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також факт досягнення встановленого віку для призначення пенсії за віком відповідачем не заперечується.
Спірним у даній справі є виключно факт наявності у ОСОБА_1 мінімально необхідного загального страхового стажу для призначення пенсії по досягненню 60 річного віку - не менше 31 рік.
При цьому, зі змісту оскарженого рішення відповідач не зарахував до загального страхового стажу позивача період її роботи з 08.10.2007 по 14.01.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29», відомості щодо якої, як зазначила ОСОБА_1 , наявні в трудовій книжці.
Оцінюючи вказану поведінку Пенсійного органу, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII, ст. 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 08.10.2007:
1. Запис №25 від 08.10.2007 - прийнята на посаду виготовлювача м'ясних виробів виробничого відділу у Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29» (наказ від 08.10.2007 №1444-К);
2. Запис №26 від 25.10.2007 - переведена виготовлювачем м'ясних виробів у відділ кулінарії (наказ від 25.10.2007 №1584-К);
3. Запис №27 від 14.01.2009 - звільнена з займаної посади, за угодою двох сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ від 14.01.2009 №12к).
Відповідач у спірному рішенні вказав, що підставою для не зарахування до страхового стажу позивача вказаного вище періоду роботи при призначенні пенсії за віком є факт відсутності даних про сплату страхових внесків за вказаний період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте, суд оцінює критично та відхиляє такі доводи Пенсійного органу виходячи із наступного.
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень ст.2 Закону №1058-ІV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У силу приписів ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.
Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.
Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі ті, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.
Також суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), пунктом 3 якого встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд встановив, що до заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 надавала відповідачу додаткові документи, які підтверджують період її роботи з 08.10.2007 по 14.01.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29».
Наказом про прийняття на роботу від 08.10.2007 №1444-К, виданим ТзОВ «Сільпо-29» підтверджується, що ОСОБА_1 прийнята у товариство на посаду виготовлювача м'ясних виробів виробничого відділу, з 08.10.2007, зі встановленням випробного терміну 1 (один) місяць.
Наказом від 14.01.2009 №12-к, виданим ТзОВ «Сільпо-29» вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади «виготовлювач м'ясних виробів» відділу кулінарії 14.01.2009 відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Архівною довідкою Трудового архіву Рівненської області від 19.05.2017 №567 підтверджується факт отримання заробітної плати позивачем за період роботи з жовтня 2007 року по січень 2009 року. Крім того довідка містить запис про те, що в особових рахунках утримання на Пенсійний фонд зазначено, але факт сплати даних утримань встановити неможливо.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1)
На підставі п. 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно до якого, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, Пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо повноти сплати страхових внесків, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, довідок чи документів, що містять відомості про сплату страхових внесків.
Водночас, відповідачем не надано доказів реалізації своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи сприянні позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для підтвердження або ж спростування факту роботи ОСОБА_1 у спірний період.
Відтак суд дійшов висновку, що належними і допустимими доказами підтверджується період роботи позивача з 08.10.2007 по 14.01.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29», а тому, відповідач зобов'язаний був зарахувати спірний період роботи до загального страхового стажу ОСОБА_1 незалежно від факту сплати до Пенсійного фонду внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття відповідачем оскарженого рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.05.2025 №172850030212 загальний страховий стаж позивача становив понад 31 рік (29 років 11 місяців 22 дні зарахованих відповідачем добровільно, та 1 рік 3 місяці 7 днів протиправно ним не зарахованих) при мінімальному необхідному стажі 31 рік (як вказано відповідачем у оскарженому рішенні).
Вказане підтверджує наявність у ОСОБА_1 станом на дату подання заяви 23.05.2025 підстав для призначення позивачу пенсії за віком, що свідчить про протиправність оскарженого рішення відповідача, яке підлягає скасуванню.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що порушені права, свободи та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.05.2025 №172850030212 про відмову у призначенні пенсії, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.05.2025.
Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності його поведінки у спірних правовідносинах.
За наведених обставин, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся до суду слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.05.2025, зарахувавши до її загального страхового стажу період роботи з 08.10.2007 по 14.01.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29».
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.05.2025 №172850030212, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.05.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.05.2025, зарахувавши до її загального страхового стажу період роботи з 08.10.2007 по 14.01.2009 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо-29».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 31 липня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавська обл.,36014, ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927)
Суддя Н.В. Друзенко