23 липня 2025 року м. Рівне №460/215/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Вознюк В.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Єфремов Б.Ю.,
відповідача: представник Багній А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської митниці
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Рівненської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Рівненської митниці №447-о від 29.11.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині припинення державної служби та звільнення із займаної посади з 08 грудня 2024 року ОСОБА_1 , заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рівне» Рівненської митниці.
- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді державної служби - заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рівне» Рівненської митниці, або на іншій рівнозначній посаді державної служби категорії «Б», з 09.12.2024 (перший робочий день після звільнення).
- стягнути з Рівненської митниці (код згідно з ЄДРПОУ: 43958370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державної служби - заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рівне» Рівненської митниці, з 09.12.2024 (перший робочий день після звільнення).
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Рівненської митниці (код згідно з ЄДРПОУ: 43958370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до 09 вересня 2024 року позивач проходив державну службу на посаді завідувача сектору з питань запобігання та протидії корупції Рівненської митниці. 29.07.2024 відповідач письмово попередив позивача про можливе наступне звільнення у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, штатного розпису Рівненської митниці без скорочення чисельності, штату державних службовців. Тобто зазначеним попередженням від 29.07.2024 позивач був повідомлений про можливе наступне звільнення. Разом із цим, зазначеним письмовим попередженням від 29.07.2024 позивачу було повідомлено наступне: «з урахуванням Вашої професійної підготовки та професійних компетентностей пропонуємо Вам рівнозначну вакантну посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рівне» Рівненської митниці з укладанням контракту про проходження державної служби строком на 3 (три) місяці...». Отже, враховуючи професійну підготовку та професійні компетентності позивача, останньому було запропоновано переведення на рівнозначну вакантну посаду, із чим позивач погодився. В подальшому відповідачем було видано наказ № 340-о від 05.09.2024 «Про переведення ОСОБА_1 »., відповідно до якого ОСОБА_1 , завідувача сектору з питань запобігання та протидії корупції Рівненської митниці переведено з 09 вересня 2024 року, на посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рівне» Рівненської митниці, шляхом укладання контракту про проходження державної служби, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом митниці. 05.09.2024 між відповідачем та позивачем було укладено контракт № 62 про проходження державної служби. У пункті 5 даного контракту визначено, що особа відповідно до цього контракту зобов'язується виконати завдання, визначені у цьому пункті, та досягти визначених показників результативності, ефективності та якості їх виконання. Пунктом 6 контракту визначено, що окремі етапи виконання завдань та строки їх завершення, ключові показники завершення етапу завдання, спосіб передачі результатів та уповноважена особа, якій вони передаються, визначаються сторонами у Графіку виконання завдань, що додається до цього контракту та є його невід'ємною частиною. Відповідно до пункту 26 даного контракту, строк дії цього контракту з 09 вересня 2024 року по 08 грудня 2024 року. 29.11.2024 відповідач видав наказ № 447-о «Про звільнення ОСОБА_1 », Позивач вважає своє звільнення незаконним, а наказ Рівненської митниці № 447-о від 29.11.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправним, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства та винесений з певними порушеннями та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 09.01.2025 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 29.01.2025.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначає, що наказом Рівненської митниці "Про звільнення ОСОБА_1 " №447-о від 29.11.2024 року припинено державну службу та звільнено із займаної посади з 08 грудня 2024 року ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 05.09.2024 року №62, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83, частини першої статті 85 Закону України "Про державну службу". Факт доведення інформації зафіксовано протоколом доведення інформації або документів до відома державного службовця № 51 від 29.11.2024 року, який підписаний в.о. начальника відділу по роботі з персоналом Рівненської митниці. Відповідно до протоколу, 29.11.2024 о 13:30 за допомогою засобу телекомунікаційного зв'язку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (який був ним вказані в його особовій карті державного службовця) з офіційної пошти відповідача rv.kadry/customs/UA надіслано наказ Рівненської митниці "Про звільнення ОСОБА_1 " №447-о від 29.11.2024 року . Окрім того, паперовий примірник вищевказаного наказу отримано позивачем 05.12.2024 року (оскільки з 30.11.2024 по 04.12.2024 ОСОБА_1 перебував на лікарняному) про що свідчить відповідна відмітка на наказі. Таким чином, твердження позивача про те, що копію спірного наказу він отримав в день звільнення 08.12.2024, не відповідає дійсності оскільки це є вихідний день неділя. Також, до позовної заяви адвокатом долучено копію наказу, де міститься підпис ОСОБА_1 про отримання 05.12.2024. Таким чином, відповідач вважає, що діяв на підставі законну та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача на 12.02.2025.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимогах.
Позивачем подано заяву про уточнення позивних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 12.02.2025 відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача на 05.03.2025.
Ухвалою суду від 05.03.2025 відкладено розгляд справи за клопотанням сторін на 19.03.2025.
Ухвалою суду від 14.03.2025 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 19.03.2025 задоволено клопотання позивача про уточнення позовних вимог та вирішено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи на 16.04.2025.
Представник відповідача подав додаткові пояснення та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 16.04.2025 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача на 30.04.2025.
Ухвалою суду від 30.04.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку з оголошенням повітряної тривогу у Рівненській області, на 13.05.2025.
Ухвалою суду від 13.05.2025 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача на 28.05.2025.
Розгляд справи призначений на 28..05.2025 не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючої судді у відрядженні.
Ухвалою суду від 02.06.2025 розгляд справи відкладено на 09.07.2025.
Протокольною ухвалою суду від 09.07.2025 розгляд справи відкладено на 23.07.2025.
Суд, заслухавши сторін та з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 20.03.2019 проходив службу в митних органах та обіймав різні посади.
Наказом Рівненської митниці від 05.09.2024 №340-о «Про переведення ОСОБА_1 », вирішено перевести з 09.09.2024 завідувача сектору з питань запобігання та протидії корупції Рівненської митниці, на посаду заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Рівне» Рівненської митниці, шляхом укладення контракту про проходження державної служби, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом митниці. Цим же ж наказом (п. 2) розірвано контракт про проходження державної служби №38 від 30.06.2023.
Відповідно до контракту про проходження державної служби №62 від 05.09.2024. Строк дії даного контракту про проходження державної служби визначено пунктом 26, відповідно до якого такий становить з 09.09.2024 по 08.12.2024.
Наказом Рівненської митниці від 29.11.2024 №447-о «Про звільнення ОСОБА_1 » вирішено припинити державну службу та звільнити із займаної посади 08.12.2024 ОСОБА_1 заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Рівне» Рівненської митниці, у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби та закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 05.09.2024 №62, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83, ч.1 ст. 85 Закону України «Про державну» від 10.12.2015 №889-VIII.
Не погоджуючись з наказом від 29.11.2024 №447-о, позивач оскаржив його, звернувшись до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини 1 та частини 3 ст. 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - Митний кодекс), працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Згідно з частиною 5 статті 570 Митного кодексу з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень.
Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно до статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, відносини, зокрема щодо припинення державної служби, регулюються Законом №889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані цим Законом.
Згідно до положень частин першої-третьої, п'ятої, сьомої-тринадцятої статті 31-1 Закону №889-VIII з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема визначає: 1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом; 2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності; 3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту; 4) порядок укладання контрактів; 5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; 6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту; 7) особливості укладання окремих контрактів.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб'єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.
При укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту, оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.
До істотних умов контракту належать: місце роботи і посада державної служби; спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; дата набрання чинності та строк дії контракту; права та обов'язки сторін; завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; режим праці та відпочинку; умови оплати праці; відповідальність сторін та вирішення спорів; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.
За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби.
При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб'єктом призначення або керівником державної служби і є невід'ємною частиною акта про призначення на посаду.
Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов'язків.
Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акта про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.
Дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб'єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.
Дія контракту про проходження державної служби, за умови належного його виконання державним службовцем, може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Підстави для припинення державної служби визначено приписами статті 83 Закону №889-VIII, згідно з пунктом 9 частини першої якої державна служба припиняється з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
Отже, однією з підстав припинення державної служби є підстави, передбачені контрактом про проходження державної служби (у разі укладення).
Постановою Кабінету Міністрів України №494 від 17.06.2020 затверджено Порядок укладення контрактів про проходження державної служби (далі - Порядок №494).
Пунктом 1 Порядку №494 визначено зміст, процедуру укладення, зміни та розірвання контракту про проходження державної служби (далі - Контракт) як строкового трудового договору, укладеного між державним органом та особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби категорії Б або В (далі - особа).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 494 контракт може бути укладено з особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби та основні посадові обов'язки за посадою якої передбачають виконання конкретного завдання (завдань), яке є заздалегідь визначеним, досяжним, з встановленими датами початку і завершення виконання (не виконується постійно). Робота на посаді державної служби, яка передбачає укладення контракту, не може бути типовою та повторюваною.
Згідно до пункту 14 Порядку № 494 у контракті зазначаються предмет, істотні та додаткові умови, строк дії контракту та реквізити сторін. До контракту додається графік виконання завдань, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 15 Порядку № 494 передбачено, що істотними умовами контракту є: місце роботи і посада державної служби; спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби, за якою укладається контракт; дата набрання чинності та строк дії контракту; права та обов'язки сторін; завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; режим праці та відпочинку; умови оплати праці; відповідальність сторін та вирішення спорів; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 494 за взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби, що не суперечать Закону України «Про державну службу» та не звужують обсяг прав особи.
У відповідності до пункту 25 Порядку №494, дія контракту припиняється з підстав, передбачених законом.
Суб'єкт призначення або керівник державної служби до прийняття наказу (розпорядження) про оголошення конкурсу на зайняття відповідної посади або до її заміщення шляхом переведення може визначити додаткові, крім встановлених законодавством, підстави розірвання контракту, а також строки та порядок повідомлення про це сторонам.
Пунктом 26 Порядку №494 визначено, що припинення дії або розірвання контракту передбачає припинення особою державної служби на відповідній посаді.
Судом встановлено, що спірним наказом Рівненської митниці від 29.11.2024 №447-о «Про звільнення ОСОБА_1 » вирішено припинити державну службу та звільнити із займаної посади 08.12.2024 ОСОБА_1 заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Рівне» Рівненської митниці, у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби та закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 05.09.2024 №62, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83, ч.1 ст. 85 Закону України «Про державну» від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до пункту 2 контракту про проходження державної служби №62 від 05.09.2024, укладеного Рівненською митницею з позивачем, контракт є особливою формою строкового трудового договору, пунктом 26 якого строк дії контракту визначений з 09.09.2024 по 08.12.2024, та дія якого відповідно до пункту 21 припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт.
Пунктом 27 контракту про проходження державної служби №62 від 05.09.2024 передбачено, що дія цього контракту за умови належного виконання особою його посадових обов'язків, завдань і ключових показників, передбачених цим контрактом може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
З наявної у матеріалах справи копії контракту суд встановив, що контракт про проходження державної служби №62 від 05.09.2024 підписаний особисто позивачем, що свідчить про обізнаність позивача зі строком дії цього контракту.
Суд зауважує, що позивач перебував на контрактній формі з 2019 року і всі наступні переміщення позивача відбувалися за його заявою і з припиненням попередніх контрактів і укладенням нових, тобто твердження, що позивачу невідомо про контракти не відповідають дійсності.
Правові наслідки закінчення строку дії контракту передбачені пунктом 2 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, відповідно до якого державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону) та абзацом 2 частини 1 статті 85 Закону №889-VIII, відповідно до якого у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.
Даючи оцінку законності спірного наказу, суд виснує про відповідність його наведеним нормам Закону №889-VIII та Порядку № 494.
Суд зауважує, що контракт є особливою формою трудового договору та за погодженням сторін врегульовує умови трудової діяльності працівника, тому при вирішенні зазначених питань підлягають урахуванню положення контракту, позаяк саме на таких умовах працівник погодився вступити у трудові правовідносини. З огляду на особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівник з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання. Також контрактом визначено строк, на який він укладається.
Верховний Суд у справі №171/1808/19 від 23.02.2022 посилається на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України, відповідно до якого незважаючи на застереження, які містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладення ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівників умови: як правило, це тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо.
Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї із сторін інша не може перешкоджати припиненню трудових відносин. Припинення контракту навіть і не ставить у залежність від наявності чи відсутності заяви працівника, так як контракт укладено на визначений термін. І цей визначений термін у контракті і є волею працівника, тобто підписаний контракт на термін строкового договору. Тобто, власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (постанова Верховного Суду від 13.03.2023 у справі №545/996/21).
Таким чином, підписання позивачем контракту вказують на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і в межах строку, що визначені у контракті, а також на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.
Отже, правові наслідки закінчення строку дії контракту передбачені як законодавством про працю (КЗпП України ), так і Законом №889-VIII.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що наказ Рівненської митниці від 29.11.2024 №447-о «Про звільнення ОСОБА_1 » є правомірним та підстави для його скасування відсутні, оскільки такий прийнято неупереджено та з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, останній відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи позивача у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду також відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Повний текст рішення складений 31 липня 2025 року
Суддя У.М. Нор