30 липня 2025 року м. РівнеСправа №460/12151/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненської області) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням суду від 27.01.2025, яке набрало законної сили 27.02.2025, позов задоволено.
23.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/12151/24, яка обґрунтована тим, що при виконанні рішення суду від 27.01.2025 відповідач провів нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), проте, не у розмірі, визначеному рішенням суду, а саме: застосував розрахункову величину мінімальна заробітна плата, визначена абз. 2 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (1600,00 грн), а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року. З огляду на вказане, позивач вважає, що при виконанні рішення суду відповідач діяв недобросовісно, всупереч такому судовому рішенню та не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому такі дії відповідача є протиправними.
Заява відповідає вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України та подана у строк, встановлений ч. 4 ст. 383 КАС України.
На виконання вимог абзацу 2 частини третьої статті 383 КАС України позивачем долучено до такої заяви доказ її надсилання ГУ ПФУ в Рівненській області.
Відповідач пояснень на заяву позивача не подав.
Підстави для повернення заяви відсутні (абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України).
В силу вимог ч. 5 ст. 383 КАС України, суд розглянув вказану заяву в порядку письмового провадження.
При вирішенні даної заяви суд встановив та врахував таке.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відтак, суд має з'ясувати, чи були оскаржувані дії пов'язані з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору (новим правопорушенням).
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 №520/11829/17 (№К/9901/51263/18) (п. 34).
Судом встановлено, що предметом спору у справі №460/12151/24 є поведінка відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 07.04.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного статтею 39 Закону №796-XII.
Рішенням суду у справі №460/12151/24 підтверджено порушення права позивача, яке одночасно було відновлене таким судовим рішенням, шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити з 07.04.2024 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.
Таким чином, вказаним рішенням суду достеменно встановлено спосіб його виконання.
Як встановлено судом з матеріалів справи, при виконанні вказаного рішення органом Пенсійного фонду нараховано позивачу підвищення до пенсії з 07.04.2024 по 31.12.2024, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, станом на 01.01.2024 - 1600 грн (дві мінімальної заробітної плати становить 3200 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.
Суд наголошує, що резолютивна частина рішення суду зобов'язального змісту в цій справі повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.
Жодного неоднозначного тлумачення таке рішення суду не припускає.
Тому, виконуючи рішення суду в цій справі відповідач зобов'язаний був застосовувати розмір доплати - два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Так, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, становить - 3028 гривень (3028 х 2 = 6056).
Однак, суд встановив, що здійснюючи нарахування позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, відповідач фактично застосував до спірних правовідносин розмір такого підвищення, що не відповідає двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року, чим порушив право позивача на отримання зазначеного підвищення у належному розмірі, захищене відповідним судовим рішенням.
Відтак, такі дії органу Пенсійного фонду спрямовані на невиконання рішення суду від 27.01.2025 у справі №460/12151/24.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому, добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов'язком такого боржника.
Водночас, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій органу Пенсійного фонду при виконанні рішення суду у справі №460/12151/24, у період з 07.04.2024 по 31.12.2024, оскільки у такий спосіб суб'єкт владних повноважень сприяє тривалому порушенню права позивача на соціальний захист та належний рівень життя, яке гарантоване статтею 46 Конституції України та відновлене у судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
При вирішенні заяви в частині протиправності дій відповідача, вчинених при виконанні рішення суду у справі №460/12151/24, починаючи з 01.01.2025, суд виходить з такого.
01.01.2025 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", статтею 7 якого установлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
При цьому, статтею 45 вказаного Закону установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня (ч. 1).
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється (ч. 2).
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що дії відповідача щодо обрахунку позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, з урахуванням положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" не були предметом дослідження у цій судовій справі, то перевірка правомірності таких дій є самостійним предметом спору (новим правопорушенням), з яким позивач може звернутися до суду в порядку, визначеному ст. 168 КАС України (шляхом пред'явлення позову).
Жодних інших аргументів щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі, позивач не наводить.
З урахуванням наведеного вище, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування заходів судового контролю в цій справі в порядку, встановленому статтею 383 КАС України.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Враховуючи викладене, заяву позивача слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постановити окрему ухвалу про виявлені порушення закону, яку довести до відома суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №460/12151/24, в частині застосування при нарахуванні ОСОБА_1 з 07.04.2024 по 31.12.2024 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахункової величини - дві мінімальні заробітні плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.
Для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ) з 07.04.2024 по 31.12.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 1 січня 2015 року, із застосуванням розрахункової величини - два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомити Рівненський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали.
Копію ухвали надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області для виконання.
В іншій частині заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена 30 липня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко