справа№380/12310/25
30 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця грудня 2015 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням сплаченої суми.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, виконуючи попереднє рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі № 380/8772/21, яким його було зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію, припустився протиправних дій. На думку позивача, протиправність полягає у тому, що відповідач для розрахунку застосував неправильний базовий місяць - грудень 2015 року, замість належного січня 2008 року. Позивач стверджує, що оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до спірного періоду відбулося у січні 2008 року, саме цей місяць має бути базовим для розрахунку. Застосування іншого базового місяця призвело до суттєвого заниження суми нарахованої індексації та, як наслідок, до неповного виконання судового рішення та порушення майнових прав позивача. Позивач наголошує, що його позиція підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду щодо визначення базового місяця для індексації грошового забезпечення.
Ухвалою від 19 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач, у встановлений судом строк, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/1/1150, у грудні 2015 року військовослужбовцям здійснено суттєве підвищення рівня доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премії та винагороди). Відповідач стверджує, що, керуючись пунктом 3 постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015, це підвищення доходу перевищило суму можливої індексації, яка склалася у грудні 2015 року. Відтак, на думку відповідача, саме грудень 2015 року став місяцем підвищення грошових доходів, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації слід було розпочинати з січня 2016 року. Оскільки у спірний період (2016-2018 роки) величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, відповідач вважає, що підстави для нарахування та виплати індексації були відсутні, а нарахована сума у розмірі 4871,57 грн є правильною. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на низку рішень судів апеляційної інстанції.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та, -
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 25 серпня 2020 року (на момент звільнення перебував на посаді заступника командира реактивного артилерійського дивізіону з озброєння бригадної артилерійської групи).
25 серпня 2020 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №182, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В подальшому, ОСОБА_1 з'ясував, що військова частина НОМЕР_1 не виплачувала йому індексацію грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Внаслідок цього, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (яке набрало законної сили) у справі № 380/8772/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Надалі у своєму листі від 29.05.2025 року військова частина НОМЕР_1 повідомила, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення у сумі 4871,57 грн.
Позивач вважає, що військова частина НОМЕР_1 здійснила невірне нарахування суми індексації, яка повинна бути виплачена позивачу, внаслідок невірного визначення базового місяця.
Зокрема, як випливає із довідки-розрахунку про виплачену індексацію наданої військовою частиною НОМЕР_1 від 29 травня 2025 року №3555, остання при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, застосувала базовий місяць - грудень 2015 року.
При вирішенні спору, суд керувався наступним.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Ця норма є імперативною та встановлює індексацію як одну з основних державних гарантій, спрямовану на підтримання реальної вартості грошового забезпечення та забезпечення належного рівня життя військовослужбовців.
Загальні правила та механізм проведення індексації визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078, місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), вважається базовим. Ця норма встановлює чіткий та об'єктивний критерій для визначення базового місяця - зміна основного, стабільного елемента грошового забезпечення, яким є посадовий оклад.
Відповідач обґрунтовує свої дії посиланням на постанову КМУ від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), вважаючи її норми такими, що автоматично встановили новий базовий місяць.
Суд не може погодитися з таким спрощеним тлумаченням. Пункт 3 Постанови № 1013 дійсно передбачав, що для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року. Однак, системний аналіз цієї норми у її нерозривному зв'язку з абзацом першим того ж пункту вказує на те, що вона не є безумовною, а має чітку мету та передумову для застосування.
Так, абзац перший пункту 3 Постанови № 1013 встановлював завдання для керівників державних органів: вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, премій. При цьому мета такого підвищення була чітко визначена: сумарний розмір підвищення для кожного працівника мав перевищити суму індексації, яка йому належала в цьому місяці. Тобто, законодавець передбачив механізм, за яким право на поточну індексацію "обмінювалося" на реальне, більше за розміром, збільшення доходу.
Отже, встановлення грудня 2015 року як нового базового місяця (що є наслідком початку обчислення індексу з січня 2016 року) було можливим лише за умови реального виконання цієї передумови - фактичного підвищення доходу, яке б поглинуло суму індексації. Саме по собі прийняття Постанови № 1013 не є доказом такого підвищення для кожного конкретного військовослужбовця.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Цей принцип, відомий як «презумпція вини суб'єкта владних повноважень», вимагає від державного органу не просто посилатися на норму закону, а надати докази фактичного виконання умов, передбачених цією нормою.
У цій справі Відповідач, на обґрунтування правомірності своїх дій, обмежився лише цитуванням Постанови № 1013. Проте, він не надав суду жодних первинних фінансових документів, які б беззаперечно свідчили про те, що грошове забезпечення саме Позивача у грудні 2015 року було реально збільшено за рахунок премій, надбавок чи доплат на суму, що перевищувала належну йому суму індексації. Належними доказами цього могли б бути, зокрема: накази по військовій частині про встановлення підвищених премій чи надбавок за грудень 2015 року; порівняльні розрахункові листи за листопад та грудень 2015 року; довідка про структуру грошового забезпечення Позивача за вказані місяці. Відсутність таких доказів свідчить про те, що Відповідач не виконав покладений на нього процесуальний обов'язок.
Посилання Відповідача лише на сам текст Постанови № 1013 є недостатнім для доведення правомірності своїх дій, оскільки нормативний акт встановлює лише гіпотетичну модель поведінки та її наслідки. Обов'язок суб'єкта владних повноважень полягає у доведенні того, що ця модель була реалізована в конкретних фактичних обставинах щодо конкретної особи.
За відсутності належних та допустимих доказів фактичного підвищення грошового забезпечення Позивача у грудні 2015 року в розмірі, що перевищував суму індексації, суд доходить висновку, що у Відповідача не було правових підстав для застосування спеціального правила, встановленого Постановою № 1013, і для визначення грудня 2015 року базовим місяцем. Відповідно, у такому випадку продовжує діяти загальне правило пункту 5 Порядку № 1078, згідно з яким базовим залишається місяць останнього підвищення посадового окладу.
Оскільки посадові оклади військовослужбовців не змінювалися з січня 2008 року, що є загальновідомим фактом і не заперечується Відповідачем, саме січень 2008 року є єдиним можливим та правомірним базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення Позивача у спірний період.
Таким чином, дії Відповідача щодо нарахування індексації із застосуванням базового місяця «грудень 2015 року» є протиправними, оскільки вони ґрунтуються на формальному, а не на субстантивному (змістовному) застосуванні норм права, що призвело до порушення гарантованого законом права Позивача на повну та своєчасну індексацію його грошового забезпечення. Порушене право Позивача підлягає ефективному захисту шляхом зобов'язання Відповідача провести перерахунок індексації із застосуванням правильного базового місяця - січня 2008 року.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо. Дії Відповідача щодо застосування базового місяця «грудень 2015 року» без надання доказів фактичного виконання передумов, встановлених Постановою № 1013, не відповідають критерію обґрунтованості, оскільки Відповідачем не було враховано ключову обставину - відсутність реального підвищення доходу Позивача, яке б компенсувало індексаційні втрати.
Стаття 9 КАС України закріплює принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Водночас, ця ж стаття покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для встановлення всіх обставин у справі. У рамках цього принципу суд констатує, що Позивач навів переконливі доводи щодо застосування загального правила визначення базового місяця, тоді як Відповідач, на якого покладено тягар доказування правомірності застосування спеціального правила, не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції.
Стаття 77 КАС України, як було зазначено вище, встановлює обов'язок доказування. Частина перша цієї статті визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина друга покладає цей обов'язок на суб'єкта владних повноважень. Невиконання цього обов'язку має наслідком ухвалення рішення на користь позивача, якщо його вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до статті 78 КАС України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Хоча у даній справі питання незаконності отримання доказів не поставало, суд зазначає, що повна відсутність доказів з боку Відповідача щодо ключової обставини справи (фактичного підвищення доходу Позивача у грудні 2015 року) прирівнюється до недоведеності правомірності його дій.
Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позовні вимоги Позивача задоволено повністю, а Позивач, відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору як позивач у справі про стягнення заробітної плати (складовою якої є індексація), та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця грудня 2015 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду
Повний текст рішення складений 30.07.2025
Суддя Коморний О.І.