справа№380/12019/25
30 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 29.03.2021 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_2 грошового забезпечення а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, за які такі нараховувалися та виплачувалися;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01.01.2020 по 29.03.2021 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні; законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 29.03.2021 протиправно застосовував як розрахункову величину розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 01.01.2018, в той час як закони про Державний бюджет на 2020 та 2021 роки, які є актами вищої юридичної сили, не містили застережень щодо такого застосування, а отже, мав застосовуватися актуальний розмір прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік.
Позивач наголошує, що така протиправна бездіяльність відповідача призвела до систематичного заниження розміру всіх складових його грошового забезпечення, включаючи не тільки посадовий оклад та оклад за військовим званням, але й похідні від них виплати, такі як допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, що є прямим порушенням його конституційного права на належне матеріальне забезпечення.
Ухвалою від 17 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що як суб'єкт владних повноважень він діяв у чіткій відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, яка, на його думку, встановлювала сталу та незмінну розрахункову величину - прожитковий мінімум станом на 01.01.2018. Також відповідач посилається на постанову КМУ від 12.05.2023 № 481, яка, на його думку, підтверджує правильність застосування саме цієї величини для розрахунків. Відповідач вважає, що він не мав повноважень самостійно змінювати встановлений підзаконним актом порядок розрахунку, а тому діяв правомірно.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Враховуючи, що від сторін не надійшло клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення усних слухань для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд здійснює розгляд в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -
ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 НГ України із 29.08.2017. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.03.2021 №71 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
06.05.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання відомостей про нарахування грошового забезпечення в період 01.01.2020 по 29.03.2021. Також просив здійснити перерахунок з 01.01.2020 по 29.03.2021 грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.
Крім цього, позивач звернувся до центрального архіву НГ України. Із наданих Центральним архівом відділу НГУ карток грошового забезпечення за 2020, 2021 роки встановлено, що в період з 01.01.2020 по 29.03.2021 невірно нараховувалось грошове забезпечення. Також за спірний період нараховувалася та виплачувалась допомога на оздоровлення за 2020, 2021 роки, грошова допомога при звільненні.
Вважає, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату грошового забезпечення.
Підставою позову є невірне нарахування грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 29.03.2021, а саме застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн.
При вирішенні спору, суд керувався наступним.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, зауважив, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає прожитковий мінімум базовим державним соціальним стандартом, який щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України. Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закон України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» таких застережень щодо застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2018 року, з 01.01.2020 увійшли в суперечність із актами вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають законам України, незалежно від того, чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 01.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21.
Щодо перерахунку інших видів грошового забезпечення суд зазначає, що оскільки розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні визначається, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, вони також мають обчислюватися із використанням для їхнього розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2020, 2021). Це випливає з положень Постанови №704 та Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Крім того, Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою КМУ №44 від 15.01.2004, передбачена щомісячна грошова компенсація, яка виплачується одночасно з грошовим забезпеченням. З урахуванням того, що предметом даного позову є грошове забезпечення, воно повинно виплачуватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.
Оскільки розміри допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні є похідними від розміру місячного грошового забезпечення (що прямо передбачено розділами ХХІІІ, XXIV та XXXI Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом МВС України від 15.03.2018 № 200), вони також підлягають перерахунку виходячи з правильної розрахункової величини.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вжив усіх визначених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі, зокрема, надавши відповідачу можливість подати відзив та докази на спростування позовних вимог.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку.
Оскільки даний спір безпосередньо пов'язаний з виплатою грошового забезпечення, яке є формою реалізації військового обов'язку, позивач правомірно звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до статті 139 КАС України, у такому випадку судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 242-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 29.03.2021 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_2 грошового забезпечення а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, за які такі нараховувалися та виплачувалися.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.01.2020 по 29.03.2021 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду
Повний текст рішення складений 30.07.2025
Суддя Коморний О.І.