м. Львів
31 липня 2025 рокусправа № 380/9089/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.04.2025 №056350012920 про відмову в призначенні пенсії по віку;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період навчання з 01.09.1982 року по 28.05.1984 року та з 08.05.1986 року по 29.06.1989 року у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті та період роботи в колгоспі «Зоря комунізму» з 15.07.1992 року по 29.08.1997 року;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 21.04.2025 пенсію за віком з врахуванням зазначеного страхового стажу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте відповідачем прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки у позивача наявний відповідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. Тому, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 12.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження.
30.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що Головним управлінням правомірно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу відносно позивача спірного періоду роботи у зв?язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи. Такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника, тобто позивач не добросовісно використав своє право на належне пенсійне страхування.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.09.1989, містить такі записи про роботу позивача:
- 15.07.1982 Колгосп «Зоря комунізму» Прийнятий в члени колгоспу на полив, направлений на навчання у Ворошиловградський СК інститут; навчання в СК інституті з 01.09.1982 року по 31.06.1989 року; служба в рядах Радянської армії з 29.05.1984 року по 07.05.1986 року;
- 29.08.1997 - виключений з колгоспу у зв'язку із звільненням (а.с. 11);
Згідно диплому НОМЕР_2 та додатку до диплому ОСОБА_1 з 1982 року по 1989 рік навчався у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті за спеціалізацією механізація сільського господарства (а.с. 15-16).
Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 від 29.05.1984 ОСОБА_1 з 29.05.1984 по 07.05.1986 року служив в радянській армії (а.с. 14).
01.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.04.2025 №056350012920.
Рішення мотивоване тим, що за наданими документами до стажу роботи не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 29.06.1989 згідно диплому НОМЕР_2 від 29.06.1989, оскільки навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби; період роботи в колгоспі з 15.07.1992 по 29.08.1997 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 від 22.09.198, оскільки відсутня інформація про відпрацьовані трудодні та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Отже відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, за відсутності повідомлення щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та страхового стажу -32 роки.
Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є не зарахування періодів роботи позивача, що призвело до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону №1058- IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: … з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років ….
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (далі - Постанова №301), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).
Так, за приписами п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічна норма міститься у п. 4 Постанови №301.
Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з п. «д» ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як встановлено судом, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.09.1989, містить такі записи про роботу позивача:
- 15.07.1982 Колгосп «Зоря комунізму» прийнятий в члени колгоспу на полив, направлений на навчання у Ворошиловградський СК інститут. Навчання в СК інституті з 01.09.1982 по 31.06.1989. Служба в рядах Радянської армії з 29.05.1984 року по 07.05.1986 року.
29.08.1997 - виключений з колгоспу у зв'язку із звільненням (а.с. 11).
Згідно диплому НОМЕР_2 та додатку до диплому ОСОБА_1 з 1982 року по 1989 рік навчався у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті за спеціалізацією механізація сільського господарства.
Суд зазначає, що записи за період роботи та навчання позивача, який не врахований відповідачем (з 01.09.1982 по 28.05.1984 та з 08.05.1986 по 29.06.1989, 15.07.1992 по 29.08.1997) є чіткими та містять записи про прийом на роботу, запис про звільнення, посилання на накази та скріплені печаткою.
Також не заслуговують на увагу покликання відповідача у спірному рішенні, що період навчання з 01.09.1982 по 29.06.1989 згідно диплому НОМЕР_2 від 29.06.1989, оскільки навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби.
Суд зауважує, що проходження військової служби в рядах Радянської армії з 29.05.1984 по 07.05.1986, не може бути підставою для неврахування всього періоду навчання з 01.09.1982 по 29.06.1989.
Покликання відповідача щодо не зарахування періоду роботи в колгоспі з 15.07.1992 по 29.08.1997 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 від 22.09.198, оскільки відсутня інформація про відпрацьовані трудодні та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві судом відхиляються, оскільки позивач не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та на нього не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Положеннями Закону №1058-ІV передбачено, що підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому, її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Суд критично оцінює покликання відповідача про відсутність повідомлення щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Таким чином, оскільки трудова книжка серії НОМЕР_1 від 29.09.1989 містить відомості про навчання та роботу позивача з 01.09.1982 по 28.05.1984 та з 08.05.1986 по 29.06.1989, 15.07.1992 по 29.08.1997, то відповідачем протиправно не зараховано вказані періоди до його страхового стажу.
Отже, періоди навчання з 01.09.1982 по 28.05.1984 та з 08.05.1986 по 29.06.1989 у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті та період роботи з 15.07.1992 по 29.08.1997 в колгоспі «Зоря комунізму» необхідно зарахувати до його страхового стажу.
З огляду на наведене, рішення відповідача від 10.04.2025 №056350012920, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 520/7071/21 зазначив, що: «(…) 44. Поряд з цим, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) та поновлення виплати пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на поновлення виплати пенсії.
45. Заява представника та додані до неї документи не були перевірені пенсійним органом за процедурою, визначеною Порядком № 22-1, у зв'язку з чим, суд не може перебирати на себе вирішення питань, які входять до компетенції суб'єктів владних повноважень та досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність у позивача права на поновлення виплати/призначення знов спірної пенсії.
46. Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
47. Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії (враховуючи надану у цій постанові Верховного Суду правову оцінку), що за даних конкретних умов забезпечує ефективний і належний спосіб судового захисту в тій мірі, яка є необхідною (…)».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.04.2025 №056350012920 не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності та порушує право позивача на призначення пенсії за віком, тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.
Інші позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача:
- зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1982 по 28.05.1984 та з 08.05.1986 по 29.06.1989 у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті та період роботи з 15.07.1992 по 29.08.1997 в колгоспі «Зоря комунізму»;
- повторно розглянути заяву позивача від 01.04.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.04.2025 №056350012920.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1982 по 28.05.1984 та з 08.05.1986 по 29.06.1989 у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті та період роботи з 15.07.1992 по 29.08.1997 в колгоспі «Зоря комунізму».
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні.
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, вул. Канатна, 83, м. Одеса; ЄДРПОУ 20987385).
Повне рішення суду складено 31.07.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна