справа№380/12152/25
29 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., у місті Львові, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовними вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення за період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що під час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 12.03.2022 по 20.05.2023, Відповідач протиправно нараховував та виплачував йому грошове забезпечення та інші належні виплати, виходячи із заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, в розмірі 1762,00 грн.
Позивач стверджує, що така практика є незаконною, оскільки пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) та «прив'язано» розрахунки до показника 2018 року, був визнаний протиправним та скасований постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Відтак, на думку Позивача, з 29.01.2020 відновила свою дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка прямо передбачала, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивач посилається на численну та сталу практику Верховного Суду (зокрема, зразкову справу № 440/6017/21), яка підтверджує цей висновок, та вважає, що Відповідач був зобов'язаний застосовувати при розрахунку його грошового забезпечення за 2022 рік прожитковий мінімум, встановлений станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), а за 2023 рік - станом на 01.01.2023 (2684,00 грн). Оскільки цього зроблено не було, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.
Ухвалою від 19.06.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що військова частина як орган державної влади зобов'язана діяти виключно на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством. На момент нарахування виплат Позивачу, Відповідач керувався чинною, на його думку, редакцією Постанови № 704, яка передбачала застосування прожиткового мінімуму 2018 року. Відповідач стверджує, що скасування судом одного нормативного акта не означає автоматичного відновлення дії попередньої редакції, що створює правову невизначеність. Також він вказує на відсутність єдиної судової практики з цього питання та на те, що військова частина не уповноважена самостійно обирати, яку редакцію постанови застосовувати.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року. Ця обставина підтверджується копією довідки, виданої Відповідачем, а також не заперечується сторонами у справі.
З метою досудового врегулювання спору та отримання інформації щодо порядку нарахування грошового забезпечення, представником Позивача направлено до Відповідача адвокатський запит.
У відповідь на зазначений запит, Військова частина НОМЕР_1 листом за вих. № 549 від 01.05.2025 року офіційно повідомила, що грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та всі інші додаткові одноразові види грошового забезпечення Позивача за весь період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а також всі належні виплати при звільненні, починаючи з 12.03.2022 року по дату виключення зі списків особового складу військової частини, нараховувалися та виплачувалися з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн. 00 коп., що відповідає розміру прожиткового мінімуму, встановленому законом станом на 01.01.2018 року.
Таким чином, судом встановлено та документально підтверджено, що протягом усього спірного періоду (з 12.03.2022 по 20.05.2023) Відповідач при обчисленні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та, як наслідок, усіх похідних від них щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення Позивача, застосовував як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, а не актуальні розміри прожиткового мінімуму, встановлені законами України про Державний бюджет на 2022 та 2023 роки. Цей факт є визначальним у спорі та, по суті, не заперечується Відповідачем, який вважає такі дії правомірними.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Із 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як зазначалось відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020 - 2023 роках.
Таке правове регулювання мало місце до 12 травня 2023 року.
В подальшому, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши його в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 12.05.2023 розмір посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача повинен розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з цим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ».
Отже пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
У період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, позивачу нараховувався та виплачувався основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З огляду на вищенаведене, заявлена вимога підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не визначення в період з з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року включно розміру посадового окладу та окладу зі військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, згідно до пункту 4 постанови К абінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за вказаний період.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 -2023 роки, матеріальної допомоги (скрута) за 2022, 2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.1, 6 Розділу 23 Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір цієї допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою на день підписання наказу про її надання.
Як було встановлено судом вище, позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу (скрута), компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також одноразову грошову допомогу при звільненні за 2022, 2023 роки.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану основну відпустку та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.
Зважаючи на те, що ці виплати обраховуються в розмірі місячного грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок зазначених виплат за 2022- 2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня кожного відповідного року.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовну вимогу щодо перерахунку виплат за 2022- 2023 роки.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, надавши на підтвердження договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг та довідку про отримання гонорару.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До таких витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен керуватися критеріями розумності та співмірності. Так, згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт;
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі немайновим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наголосила, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі понесені нею витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що заявлена сума є неспівмірною. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
У цій справі Відповідач не надав обґрунтованих заперечень щодо розміру витрат, однак суд зобов'язаний здійснити власну оцінку їх співмірності.
Суд зазначає, що спір у цій справі стосується типових правовідносин щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців. Судова практика з цього питання є усталеною, а сама справа не характеризується винятковою правовою чи фактичною складністю. Підготовка позовної заяви у такій категорії справ для фахівця у галузі права не вимагає значних затрат часу та зусиль.
Враховуючи викладене, принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд доходить висновку, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Суд вважає, що сума в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень є обґрунтованою, справедливою та співмірною компенсацією за надану Позивачу професійну правничу допомогу в межах цієї справи. У задоволенні решти вимог про стягнення витрат у розмірі 3000 грн слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2 Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 12 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
7. У задоволенні інших вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29.07.2025
Суддя Коморний О.І.