31 липня 2025 року справа № 811/1769/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький у порядку загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлен - КД» (далі - Товариство) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду зі заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Управління 2) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2018 року, якими:
- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2990015 грн і застосовано штраф у сумі 747504 грн;
- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2353460 грн і застосовано штраф у сумі 588365 грн;
- зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року - вересень 2017 року на 3787730 грн;
- збільшено суму грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб на 1535478,43 грн, застосовано штраф у сумі - 1094724,29 грн і пеню - 328225,93 грн, в частині накладення штрафу.
27 червня 2018 року суд відкрив загальне позовне провадження (Том 1 а.с.2-3)
18 грудня 2018 року суд зупинив провадження у справі у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи (Том 5 а.с.181-184).
03 червня 2019 року суд поновив провадження у справі (Том 5 а.с.211-212).
13 лютого 2020 року суд замінив Управління 2 правонаступником, яким стало Управління (Том 6 а.с.19-20).
31 липня 2025 року суд замінив Управління на відокремлений структурний підрозділ Державної податкової служби України, яким є Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (Том 9 а.с.254-255).
Представник Товариства підтримав вимоги позову.
Пояснив, що договори, які укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагрокорм» (далі - Товариство 2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрансатлантік» (далі - Товариство 3), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалькон - Агро» (далі - Товариство 4), носили реальний характер і настали правові наслідки, котрі обумовлювались ними.
Платник податків правомірно сформував в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту і зарахував кошти, які сплатив контрагентам-продавцям, до витрат.
Стверджував, що під час перевірки Товариство надало усі документи бухгалтерського і податкового обліку стосовно взаємовідносин з контрагентами.
Зазначив, що платник податків своєчасно і в повній мірі сплатив податок на доходи фізичних осіб, однак у платіжних дорученнях припустився помилки, зазначив ідентифікаційний код іншого суб'єкта господарської діяльності, яким є Іноземне підприємство «Ліга» (далі - Підприємство).
Пояснив, що Товариство не завищило показники амортизації основних засобів або нематеріальних активів, а правомірно включило до витрат вартість матеріалів (малоцінні), які використані в процесі господарської діяльності.
Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 4 а.с.129-134).
Представники пояснили, що договори, які уклало Товариство з Товариством 2, Товариством 3 і Товариством 4, не спрямовувалися на реальне настання наслідків, що обумовлювались ними.
Доказом того є результати аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, інформації з підсистеми «аналітична система» вкладки «Перегляд результатів співставлення» ІТС «Податковий блок», показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди, даних бухгалтерського обліку і первинних документів та податкової інформації щодо діяльності контрагентів.
Стверджували, що отримана податковим органом інформація доводить, що Товариство не вступало в господарські правовідносини з цими контрагентами (не відбулось постачання товару).
Зазначили, що охоронні підприємства у відповідних журналах не фіксували в'їзд/виїзд на виробничу територію Товариства транспортних засобів, які згідно товарно-транспортних накладних перевозили корм для тварин, котрий постачали Товариство 2, Товариство 3, Товариство 4.
Водночас пояснили, що частина згаданих товарно-транспортних накладних складені з порушеннями.
Також повідомили, що Товариство не сплатило податок на доходи фізичних осіб, так як у платіжних дорученнях зазначило ідентифікаційний код іншого платника податків.
Твердили, що платник податків завищив показники амортизації основних засобів або нематеріальних активів.
08 жовтня 2024 року сторони до суду не з'явились, хоча про розгляд справи повідомлені належним чином (Том 9 а.с.248-251).
Представник відповідача подав клопотання про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження (Том 9 а.с.250).
Керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, суд вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши експерта і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені факти і обставини, що стали підставами звернення до суду.
Так, основний вид діяльності Товариства - розведення свиней, оптова торгівля живими тваринами.
З 18 грудня 2017 року по 17 січня 2018 року Управління 2 провело документальну планову виїзну перевірку позивача стосовно дотримання податкового і іншого виду законодавства упродовж 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року (Том 1 а.с.23-97).
07 лютого 2018 року складено акт планової перевірки.
14 лютого 2018 року Товариство подало заперечення на акт планової перевірки (Том 1 а.с.98-109).
З 23 лютого по 07 березня 2018 року Управління 2 провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань, що стали предметом оскарження (Том 1 а.с.110-188).
16 березня 2018 року складено акт позапланової перевірки.
Податковий орган не змінив висновків.
Податкові інспектори встановили наявність первинних документів бухгалтерського і податкового обліку стосовно взаємовідносин з Товариством 2 (придбання шроту соняшника), Товариством 3 (придбання ячменю, пшениці, кукурудзи), Товариством 4 (шрот соєвий кормовий гранульований).
Податкові інспектори, вивчивши податкову інформацію відносно контрагентів-продавців, товарно-транспортні накладні і журнал в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію Товариства, який заповнювало охоронне підприємство, зробили висновок про нереальність господарських операцій (відсутність доказів постачання (відсутність доказів переміщення товару на виробничу територію)).
Податкові інспектори зробили висновок, що позивач використав у господарській діяльності товар, який, як стверджує, придбав у Товариства 2, Товариства 3, Товариства 4.
На думку податкових інспекторів, товар придбано у невідомих постачальників, тому Товариство завищило податковий кредит з податку на додану вартість і витрати щодо задекларованих взаємовідносин з Товариством 2, Товариством 3, Товариством 4.
Податкові інспектори встановили, що позивач правильно нарахував податок на доходи фізичних осіб, однак не перерахував частину коштів у сумі 1535478,43 грн.
Податкові інспектори встановили, що заборгованість виникла з вини Товариства, який у платіжних дорученнях зазначив ідентифікаційний код Підприємства.
Податкові інспектори встановили завищення задекларованих показників у рядку 2270 «Інші витрати» Звіту про фінансові результати «Інші витрати» за 09 місяців 2017 року на суму 943657 грн.
Інспектори зробили висновок про завищення амортизації основних засобів.
Керівник Управління 2 погодився з висновками інспекторів і прийняв податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2018 року, якими:
- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2990015 грн і застосовано штраф у сумі 747504 грн;
- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2353460 грн і застосовано штраф у сумі 588365 грн;
- зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року - вересень 2017 року на 3787730 грн;
- збільшено суму грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб на 1535478,43 грн, застосовано штраф у сумі - 1094724,29 грн і пеню - 328225,93 грн (Том 1 а.с.189-193).
Штрафна санкція становить 25% суми грошового зобов'язання з податків на додану вартість і прибутку.
Адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень завершилось 22 травня 2018 року (Том 1 а.с.213-220).
Позов подано до суду 14 червня 2018 року (Том 1 а.с.5-22).
Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб в частині застосування штрафу.
Так, податковий орган встановив, що Товариство правильно нарахувало податок на доходи фізичних осіб, однак не перерахувало частину коштів у сумі 1535478,43 грн.
На думку податкового органу, заборгованість виникла з вини Товариства, який у платіжних дорученнях зазначив ідентифікаційний код Підприємства.
Суд встановив, що позивач, сплачуючи кошти, зазначив правильне призначення платежу (податковий орган погоджується з цим).
Банківська установа здійснила перерахування коштів на казначейський рахунок з податку на доходи фізичних за Підприємство, так як у платіжних дорученнях був зазначений його ідентифікаційний код.
Представники відповідача визнали, що у Підприємства не виникла переплата, бо сплату коштів не зараховано йому, оскільки заборонено сплачувати податки за третіх осіб (Том 5 а.с.70-79).
Представники Управління пояснили, що якби Товариство зазначило у платіжних дорученнях свій ідентифікаційний код, то всі платежі є своєчасними і не існувало би заборгованості.
Помилка, яку допустив позивач, складаючи платіжні доручення, не призвела до несвоєчасної сплати грошового зобов'язання, та як він правильно зазначив призначення платежу, а кошти не могли бути зараховані Підприємству в силу приписів пункту 38.2 статті 38 і пункту 87.7 статті 87 ПК України.
Цими нормами права встановлено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що Товариство своєчасно і в повному обсязі сплатило податок на доходи фізичних осіб, що виключає застосування штрафної санкції.
Такий висновок зробив і судовий експерт Хомутенко С.В. (висновок судово-економічної експертизи від 22 травня 2019 року №843 (Том 5 а.с.203-209).
Тому суд визнає протиправним і скасовує податкове повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб в частині застосування штрафу (в іншій частині податкове повідомлення-рішення не оскаржували).
Стосовно реальності господарських операцій з Товариством 2.
Так, Товариство документально відобразило в бухгалтерському обліку придбання з березня по травень 2017 року у Товариства 2 шроту соняшникового на загальну суму 1204739,34 грн (податок на додану вартість 200789,89 грн).
До перевірки надано договір, видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні та платіжні доручення про сплату коштів.
У товарно-транспортних накладних зазначено, що перевезенням опікувалось Товариство 2.
Товар перевозили до виробничої території Товариства, що зазначено у товарно-транспортних накладних.
Виробничу територію охороняв інший суб'єкт господарської діяльності.
Під час перевірки податкові інспектори звернулися до платника податків з письмовим запитом про надання журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів (Том 4 а.с.154-155).
Товариство надало журнали.
При огляді журналів податкові інспектори встановили відсутність реєстрації в'їзду/виїзду автомобіля, який щоразу перевозив шрот соняшниковий відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних.
Податкові інспектори у актах перевірок зазначили, що журнали заповнювали з 2016 року.
Позивач не надав до суду для огляду журнали реєстрації в'їзду/виїзду транспортних засобів, повідомивши про їх знищення.
Під час перевірки Товариство повідомило, що до 16 вересня 2017 року виробничу територію охороняло Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство ветеранів правоохоронних органів «Гарант безпеки»» (далі - Товариство 5) (Том 1 а.с.140).
Товариство 5 підтвердило взаємовідносини з Товариством (Том 8 а.с.73).
Пояснило, що товарно-матеріальні цінності ввозили і вивозили згідно товарно-транспортних накладних та реєстрації в книзі.
Книги і журнали в'їзду/виїзду транспортних засобів видало та вилучило Товариство по завершенню дію договору про надання охоронних послуг.
У товарно-транспортних накладних зазначено, що перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Транс Груп» і використовували один і той же транспортний засіб (Том 1 а.с.139-140).
Судом встановлено, що за цією юридичною особою не зареєстровано жодного транспортного засобу, а автомобіль, який зазначений у товарно-транспортних накладних, належить іншій юридичній особі (Том 4 а.с.144-149).
Товариство 2 не виконало ухвали суду про надання доказів щодо взаємовідносин з Товариством (Том 5 а.с.91-92, 108, 110).
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що не доведено поставку товару Товариством 2.
Якби мала місце реальність постачання, то Товариство 5, котре несло матеріальну відповідальність перед Товариством за охорону майна, відобразило би в журналі в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію транспортні засоби з вантажем і їх розвантаження.
Водночас суд звертає увагу, що Товариство, достеменно знаючи про судовий розгляд, знищило журнали в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію після завершення перевірки.
Таким чином позивач не надав доказів, які б спростували пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок.
Пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок, доводять, що товарно-транспортні накладні не підтверджують факту передачі товару.
Тому і інші первинні документи бухгалтерського і податкову обліку, які склали Товариство і Товариством 2, теж не підтверджують реальність господарської операції.
Знищення журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, які заповнювало Товариство 5, до завершення судового розгляду (після проведення перевірки) суд оцінює, як дії, метою яких стало унеможливлення встановлення судом, хто був фактичним перевізником (які транспортні засоби використовували) і власником товару (податковий орган визнає використання товару у господарській діяльності, а Товариство 5 документально фіксувало переміщення усіх транспортних засобів).
Суд не погоджується з висновком судового експерта Хомутенка С.В. (висновок судово-економічної експертизи від 22 травня 2019 року №843 (Том 5 а.с.203-209).
У судовому засіданні експерт пояснив, що досліджував лише договір, видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні та платіжні доручення про сплату коштів і зробив висновок, що документально підтверджують господарську операцію Товариства і Товариства 2.
Експерт не врахував пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок.
Тому суд відхиляє висновок експерта в цій частині судово-економічної експертизи.
Стосовно реальності господарських операцій з Товариством 3.
Так, Товариство документально відобразило в бухгалтерському обліку придбання з грудня 2016 року по квітень 2017 року у Товариства 3 ячменю, пшениці, кукурудзи на загальну суму 6977012,16 грн (податок на додану вартість 1162835,36 грн).
До перевірки надано договір, видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні та платіжні доручення про сплату коштів.
У товарно-транспортних накладних зазначено, що перевезенням опікувалось Товариство 3.
Товар перевозили до виробничої території Товариства, що зазначено у товарно-транспортних накладних.
Виробничу територію охороняв інший суб'єкт господарської діяльності.
Під час перевірки податкові інспектори звернулися до платника податків з письмовим запитом про надання журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів (Том 4 а.с.154-155).
Товариство надало журнали.
При огляді журналів податкові інспектори встановили відсутність реєстрації в'їзду/виїзду автомобілів, які перевозили товар відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних.
Податкові інспектори у актах перевірок зазначили, що журнали заповнювали з 2016 року.
Позивач не надав до суду для огляду журнали реєстрації в'їзду/виїзду транспортних засобів, повідомивши про їх знищення.
Під час перевірки Товариство повідомило, що до 16 вересня 2017 року виробничу територію охороняло Товариство 5 (Том 1 а.с.159).
Товариство 5 підтвердило взаємовідносини з Товариством (Том 8 а.с.73).
Пояснило, що товарно-матеріальні цінності ввозили і вивозили згідно товарно-транспортних накладних та реєстрації в книзі.
Книги і журнали в'їзду/виїзду транспортних засобів видало та вилучило Товариство по завершенню дію договору про надання охоронних послуг.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що не доведено поставку товару Товариством 3.
Якби мала місце реальність постачання, то Товариство 5, котре несло матеріальну відповідальність перед Товариством за охорону майна, відобразило би в журналі в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію транспортні засоби з вантажем і їх розвантаження.
Водночас суд звертає увагу, що Товариство, достеменно знаючи про судовий розгляд, знищило журнали в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію після завершення перевірки.
Таким чином позивач не надав доказів, які б спростували пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок.
Пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок, доводять, що товарно-транспортні накладні не підтверджують факту передачі товару.
Тому і інші первинні документи бухгалтерського і податкову обліку, які склали Товариство і Товариством 3, теж не підтверджують реальність господарської операції.
Знищення журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, які заповнювало Товариство 5, до завершення судового розгляду (після проведення перевірки) суд оцінює, як дії, метою яких стало унеможливлення встановлення судом, хто був фактичним перевізником (які транспортні засоби використовували) і власником товару (податковий орган визнає використання товару у господарській діяльності, а Товариство 5 документально фіксувало переміщення усіх транспортних засобів).
Суд не погоджується з висновком судового експерта Хомутенка С.В. (висновок судово-економічної експертизи від 22 травня 2019 року №843 (Том 5 а.с.203-209).
У судовому засіданні експерт пояснив, що досліджував лише договір, видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні та платіжні доручення про сплату коштів і зробив висновок, що документально підтверджують господарську операцію Товариства і Товариства 3.
Експерт не врахував пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок.
Тому суд відхиляє висновок експерта в цій частині судово-економічної експертизи.
Стосовно реальності господарських операцій з Товариством 4.
Так, Товариство документально відобразило в бухгалтерському обліку придбання з травня по вересень 2017 року у Товариства 4 шроту соєвого на загальну суму 7485790,14 грн (податок на додану вартість 1247631,69 грн).
До перевірки надано договір, видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні та платіжні доручення про сплату коштів.
У товарно-транспортних накладних зазначено, що перевезенням опікувалось Товариство 4.
Товар перевозили до виробничої території Товариства, що зазначено у товарно-транспортних накладних.
Виробничу територію охороняв інший суб'єкт господарської діяльності.
Під час перевірки податкові інспектори звернулися до платника податків з письмовим запитом про надання журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів (Том 4 а.с.154-155).
Товариство надало журнали.
При огляді журналів податкові інспектори встановили відсутність реєстрації в'їзду/виїзду автомобілів, які перевозили шрот соєвий відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних.
Податкові інспектори у актах перевірок зазначили, що журнали заповнювали з 2016 року.
Позивач не надав до суду для огляду журнали реєстрації в'їзду/виїзду транспортних засобів, повідомивши про їх знищення.
Під час перевірки Товариство повідомило, що до 16 вересня 2017 року виробничу територію охороняло Товариство 5 (Том 1 а.с.134).
Товариство 5 підтвердило взаємовідносини з Товариством (Том 8 а.с.73).
Пояснило, що товарно-матеріальні цінності ввозили і вивозили згідно товарно-транспортних накладних та реєстрації в книзі.
Книги і журнали в'їзду/виїзду транспортних засобів видало та вилучило Товариство по завершенню дію договору про надання охоронних послуг.
Товариство 4 не виконало ухвали суду про надання доказів щодо взаємовідносин з Товариством (Том 5 а.с.91-92, 106).
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що не доведено поставку товару Товариством 4.
Якби мала місце реальність постачання, то Товариство 5, котре несло матеріальну відповідальність перед Товариством за охорону майна, відобразило би в журналі в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію транспортні засоби з вантажем і їх розвантаження.
Водночас суд звертає увагу, що Товариство, достеменно знаючи про судовий розгляд, знищило журнали в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію після завершення перевірки.
Таким чином позивач не надав доказів, які б спростували пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок.
Пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок, доводять, що товарно-транспортні накладні не підтверджують факту передачі товару.
Тому і інші первинні документи бухгалтерського і податкову обліку, які склали Товариство і Товариством 4, теж не підтверджують реальність господарської операції.
Знищення журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, які заповнювало Товариство 5, до завершення судового розгляду (після проведення перевірки) суд оцінює, як дії, метою яких стало унеможливлення встановлення судом, хто був фактичним перевізником (які транспортні засоби використовували) і власником товару (податковий орган визнає використання товару у господарській діяльності, а Товариство 5 документально фіксувало переміщення усіх транспортних засобів).
Суд не погоджується з висновком судового експерта Хомутенка С.В. (висновок судово-економічної експертизи від 22 травня 2019 року №843 (Том 5 а.с.203-209).
У судовому засіданні експерт пояснив, що досліджував лише договір, видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні та платіжні доручення про сплату коштів і зробив висновок, що документально підтверджують господарську операцію Товариства і Товариства 4.
Експерт не врахував пояснення Товариства 5 і опис журналів в'їзду/виїзду транспортних засобів на виробничу територію, котрий зазначено в актах перевірок.
Тому суд відхиляє висновок експерта в цій частині судово-економічної експертизи.
Узагальнена правова оцінка щодо взаємовідносин Товариства з Товариством 2, Товариством 3 і Товариством 4 на підставі висновку стосовно реальності господарських операцій.
Так, суд за клопотанням Товариства витребував у органу державної влади інформацію стосовно частини транспортних засобів і перевізників, котрі зазначені у товарно-транспортних накладних, які, на його думку, підтверджують перевезення товару Товариства 2, Товариства 3, Товариства 4 (Том 8 а.с.27-28).
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області повідомив, що деякі транспортні засоби не зареєстровані, а за деякими номерними знаками значиться легковий автомобіль (Том 8 а.с.37-40).
Водночас за одним перевізником не зареєстровано транспортних засобів (Том 8 а.с.37-40).
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що Товариство порушило приписи пункту 198.1.«а» статті 198 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Цією нормою права встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає у разі здійснення операції придбання товарів.
Суд встановив, що Товариство не здійснило господарські операції з придбання товару у Товариства 2, Товариства 3 і Товариства 4, тому безпідставно включило до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів суму податку (завищення податкового кредиту), котра зазначена у податкових накладних, які склали згадані суб'єкти господарської діяльності.
Розмір штрафної санкції відповідає вимогам приписів пункту 123.1 статті 123 ПК України (вчинення правопорушення вперше (25% грошового зобов'язання)).
Таким чином суд відмовляє у задоволенні позову стосовно оскарження податкових повідомлень-рішень з податку на додану вартість.
Приписами пункту 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, первинні документи бухгалтерського обліку, складання яких супроводжувало нереальну господарську операцію, не надають право на використання їх при формуванні податкової звітності.
Приписами пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Тому позивач не набув права на включення до витрат коштів, які сплачені Товариству 2, Товариству 3 і Товариству 4, так як між ними не виникли господарські правовідносини (складання документів бухгалтерського обліку маскували придбання товару у невстановленого платника податків, господарську діяльність з яким Товариство не бажало декларувати).
Отже, Товариство завищило витрати, документально оформивши нереальну господарську операцію з Товариством 2, Товариством 3 і Товариством 4.
Порушення призвело до визначення податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосування штрафної санкції.
Розмір штрафної санкції відповідає вимогам приписів пункту 123.1 статті 123 ПК України (вчинення правопорушення вперше (25% грошового зобов'язання)).
Таким чином суд відмовляє у задоволенні позову стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток в частині завищення витрат, які задекларовані щодо взаємовідносин з Товариством 2, Товариством 3 і Товариством 4.
Стосовно завищення задекларованих показників у рядку 2270 «Інші витрати» Звіту про фінансові результати за 09 місяців 2017 року.
Так, у Звіті про фінансові результати за 9 місяців 2017 року у рядку 2270 «Інші витрати» Товариство задекларувало 43121000 грн (Том 8 а.с.147).
Податковий орган зробив висновок про завищення суми таких витрат на 943657 грн (Том 1 а.с.168-172).
Під час проведення позапланової перевірки податкові інспектори зробили висновок, що завищено амортизацію основних засобів на суму 943657 (18933367 - 17989710) грн.
У акті позапланової перевірки зазначено, що під час перевірки Товариство надало розрахунок амортизації основних засобів на суму 17989710 грн, а включило до звіту амортизацію основних засобів - 18933367 грн.
Товариство заперечило надання розрахунку амортизації основних засобів під час перевірки.
Управління не надало його до суду.
Тому суд зробив висновок про відсутність такого доказу.
Товариство надало до суду розшифрування суми рядка 2270 «Інші витрати» (Том 8 а.с.199).
Так, амортизація - 17999000 грн, матеріали - 992000 грн, заробітна плата і податки - 3485000 грн, ветеринарні препарати і ветеринарні послуги - 4697000 грн, послуги сторонніх організацій - 4052000 грн, інші витрати - 11905000 грн.
Загальна сума становить 43121000 грн.
Отже, позивач не завищив амортизацію основних засобів.
992000 грн - вартість списаних у виробництво матеріальних цінностей (матеріали і малоцінні швидкозношувані предмети).
Товариство визнало, що 992000 грн мали обліковуватись, як загальновиробничі витрати, однак програмне забезпечення помилково віднесло їх до статті на амортизацію основних засобів.
Податковий орган підтвердив понесення Товариством витрат на придбання матеріальних цінностей (матеріали і малоцінні швидкозношувані предмети) (Том 9 а.с.70-120).
Податковий орган не надав доказів подвійного включення цієї суми коштів до витрат звітного періоду.
Підсумовуючи, суд зробив висновок. що мало місце некоректне проведення витрат в бухгалтерському обліку, що не вплинуло на фінансовий результат до оподаткування і не завищило витрат.
Такий висновок зробив і судовий експерт Хомутенко С.В. (висновок судово-економічної експертизи від 22 травня 2019 року №843 (Том 5 а.с.203-209).
Таким чином суд визнає протиправним і скасовує податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток в частині визначення грошового зобов'язання у сумі 169858,26 (943657 х 18%) і штрафу - 42464,56 (169858,26 х 25%).
Загалом суд зробив висновок про часткове задоволення позову.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 173426,97 грн і витрат на проведення судово-економічної експертизи - 99957 грн (Том 1 а.с.4, Том 5 а.с.197-198).
Приписами частини 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Сплата судового збору і понесення витрат за проведення експертизи, пов'язані з розглядом справи.
Управління заявило про неспівмірність витрат за проведення експертизи.
Державна експертна установа надала калькуляцію вартості експертизи (Том 7 а.с.64-65).
Вартість однієї експертогодини відповідає тарифу, який встановлено Урядом України (157 грн).
Експерт виконував експертизу 98 робочих днів (637 годин) (Том 7 а.с.64-65).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.
Позов задоволено частково (на 11,3% майнових вимог) (1307047,11 : 11561798,29 х 100%).
Тому Управління має сплати судові витрати у сумі 30892,39 (273383,97 х 11,3%) грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 21 березня 2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Марлен - КД» збільшено суму грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб на 1535478,43 грн, застосовано штраф у сумі - 1094724,29 грн і пеню - 328225,93 грн, в частині накладення штрафу.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 21 березня 2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Марлен - КД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2990015 грн і застосовано штраф у сумі 747504 грн, в частині грошового зобов'язання - 169858,26 грн і штрафу - 42464,56 грн.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлен - КД» судові витрати в сумі 30892,39 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ