31 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4388/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, податкової вимоги -
Позивач, через уповноваженого представника адвоката Березовську І.А., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2024 року №000017822404;
- податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2024 року №000017852404;
- податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2024 року №000017792404;
- податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2024 року №000017842404;
- податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2024 року №000017872404;
- податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2024 року №000017862404;
- рішення про застосування штрафних санкцій від 26 лютого 2024 року №000017892404;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2024 року №Ф-000017882404.
- вимогу про сплату боргу від 02 травня 2024 року № Ф-0975-1128;
- податкову вимогу від 02 травня 2024 року №0000755-1303-1128.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом було проведено документальну перевірки позивача, за наслідком якої було складено акт та в подальшому винесено оспорювані рішення та вимоги. Позивач наполягає, що перевірку було проведено з чисельними порушеннями вимог чинного законодавства, що, на думку позивача, свідчить про протиправність винесених ППР. Так, позивач зазначає, що перевірка проведена без повідомлення позивача, за його відсутності, без виїзду до місця проведення господарської діяльності, позивачу не було надано копію наказу про призначення перевірки, не пред'явлено направлення на перевірку, службові посвідчення перевіряючих. Період діяльності, що охоплювався перевіркою, значно перевищував встановлені законом 1095 днів.
Ухвалою судді від 09.07.2024 року було залишено без руху позовну заяву (а.с. 34).
У встановлений суддею строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви та надав докази сплати судового збору.
Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 39).
Від відповідача до суду 16.08.2024 надійшов документ з назвою "клопотання", який за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.
Вказав, що дійсно податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача, під час якої встановлено чисельні порушення вимог податкового законодавства, що у подальшому обумовило винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень та вимог.
Зазначив, що копію наказу про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки направлено позивачу засобами поштового зв'язку, крім цього копію наказу вручено також уповноваженій особі позивача, якій крім цього пред'явлено службові посвідчення перевіряючих та направлення на перевірку, особисто під підпис. Перевірка дійсно проводилась в приміщенні контролюючого органу, за письмовим клопотанням платника податків. Щодо періоду, який охоплювався перевіркою вказав, що з урахуванням правового режиму воєнного стану перебіг строків, визначених ПК України, зупинявся, а відтак відповідачем не допущено порушень таких строків.
Зазначає, що відповідач діяв виключно у межах своєї компетенції у спосіб та на підставі, визначених законом, а отже спірні ППР та вимоги винесені правомірно та скасуванню не підлягають (а.с. 39-50).
Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.
Водночас 01.11.2024 до суду надійшла заява позивача про зміну (доповнення) підстав позову, у якій позивач просить доповнити підстави позову доводами щодо неправильного застосування відповідачем положень пункту 181.1 статті 181 ПК України (а.с. 146-148).
З приводу такої заяви суд зазначає, що статтею 44 КАС України визначено процесуальні права учасників справи, серед яких, зокрема, право подавати заяви та клопотання, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Згідно частини першої статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач, зокрема, має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин 2, 3 статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У цій справі провадження відкрито 29.07.2024, розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судових засідань (у письмовому провадженні), а відтак, клопотання про зміну (доповнення) підстав позову могло бути надано позивачем до суду не пізніше, ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, тобто не пізніше 28.08.2024. Натомість, таке клопотання надійшло до суду лише 01.11.2024, тобто зі значним пропуском строків, передбачених статтями 47, 262 КАС України, а отже суд не приймає запропоновані позивачем зміни (доповнення) підстав позову.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 07.09.2010 року була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид діяльності - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Водночас, 13.09.2023 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (а.с. 11-12).
Також встановлено, що у період часу з 14 по 27 грудня 2023 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2022, за наслідками проведення якої податковим органом складено Акт від 03.01.2024 №41/11-28-24-04/ НОМЕР_1 (а.с. 55-92).
Перевірка проведена на підставі наказу №1327-п від 20.11.2023 (а.с. 14), письмового повідомлення (а.с. 118), направлень на перевірку №3022 від 14.12.2023 (а.с. 103), №3036 від 19.12.2023 (а.с. 104).
Зміст направлення на перевірку №3022 від 14.12.2023 свідчить про те, що таке направлення та службове посвідчення перед початком проведення перевірки було пред'явлено уповноваженій особі позивача (Казарян Миколі Давидовичу, довіреність №2220 від 13.12.2023, а.с. 110), якому також в цей же день о 10 год. 40 хв вручено копію наказу №1322-п від 20.11.2023, про що свідчить особистий підпис зазначеної особи.
Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що 20.11.2023 за №153/11-28-24-04/2967514602 позивачу за податковою адресою направлялось повідомлення (а.с. 118), у якому позивача поінформовано про проведення документальної планової виїзної перевірки, зазначено дату початку її проведення, запропоновано забезпечення надання контролюючому органу усіх документів, що підтверджують дані податкових декларацій, до повідомлення додано копію наказу про проведення перевірки.
Відповідно до заяви від 14.12.2023 (а.с. 113), уповноважена особа позивача (за довіреністю) клопотала про проведення перевірки у приміщенні контролюючого органу, що обґрунтовано заявником відсутністю офісного приміщення. Позивачем 19.12.2023 надано на перевірку первинні документи, згідно опису (а.с. 114).
Матеріали справи містять запити контролюючого органу щодо надання на перевірку додаткових документів (а.с. 111, 122), доказів виконання яких позивачем до суду не надано.
Відповідно до висновків проведеної перевірки, відображених в Акті від 03.01.2024 року № 41/11-28-24-04/2967514602, податковим органом виявлені наступні порушення:
1. пункту 177.2 та підпунктів 177.4.1 та 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності суму на загальну суму 542603,81 грн., у т.ч за 2017 рік у сумі 65196,91 грн., за 2018 рік у сумі 63085,54 грн., за 2019 рік у сумі 71634,30 грн., за 2020 рік в сумі 115614,83 грн., за 2021 рік в сумі 112301,28 грн., за 2022 рік в сумі 114770,95 грн.;
2. підпункту 1.1-1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 45216,97 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 5433,07 грн., за 2018 рік у сумі 5257,13 грн., за 2019 рік у сумі 5969,52 грн., за 2020 рік в сумі 9634,57 грн., за 2021 рік в сумі 9358,44 грн., за 2022 рік в сумі 9564,24 грн.;
3. частини 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску на загальну суму 488365,94 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 71040,44 грн., за 2018 рік у сумі 67251,31 грн., за 2019 рік у сумі 76536,31 грн., за 2020 рік в сумі 131711,71 грн., за 2021 рік в сумі 121307,12 грн., за 2022 рік в сумі 20519,05 грн;
4. пункту 181.1 статті 181, пункти 183.1 та 183.2 статті 183, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 197796 грн., в тому числі: за липень 2021 року (з 11.07.2021) - 8899 грн., за серпень 2021 року - 9230 грн., за вересень 2021 року - 8295 грн., за жовтень 2021 року - 8504 грн., за листопад 2021 року - 8247 грн., за грудень 2021 року - 8430 грн., січень 2022 року - 8685 грн., лютий 2022 року - 7594 грн., березень 2022 року - 8402 грн., квітень 2022 року - 8593 грн., травень 2022 року - 13453 грн., червень 2022 року - 13813 грн., за липень 2022 року - 14548 грн., за серпень 2022 року - 14724 грн., за вересень 2022 року - 13859 грн., за жовтень 2022 року - 14184 грн., за листопад 2022 року - 13875 грн., за грудень 2022 року - 14461 грн.;
5. підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 та пункту 177.10 статті 177 Податкового Кодексу України в частині не зберігання та ненадання на перевірку документів.
6. пункту 176.2 «а», «б», «г» статті 176 Податкового кодексу України щодо подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ, 4ДФ) з недостовірними відомостями за IV квартал 2017 року, І, ІІ, VI квартали 2018 року, за І - VI квартали 2019 року, І - VI квартали 2020 року, І, ІІІ, VI квартали 2021 року, І - VI квартали 2022 року;
7. підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169, підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників на загальну суму 18015,75,00 грн.
Відомостей про надання заперечень до Акту перевірки матеріали справи не містять.
За наслідками виявлених порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 26.02.2024 №000017822404, 000017852404, 000017792404, 000017842404, 000017872404, 000017862404, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.02.2024 №000017892404, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2024 №Ф-0000174882404 (а.с. 15-25).
Матеріали справи свідчать про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень позивачем в адміністративному порядку, які ДПС України залишено без змін, водночас копії відповідних скарг та відповідей (рішень) податкового органу сторонами до суду не надано.
У подальшому, у зв'язку з наявністю податкового боргу, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0975-1128 від 02.05.2024 (а.с. 26) та податкову вимогу форми Ф №0000755-1303-1128 від 02.05.2024 (а.с. 27).
Матеріали справи свідчать про оскарження позивачем зазначених вимог до ДПС України, проте рішеннями №16217/6/99-00-06-02-03-06 від 31.05.2024 (а.с. 28-29) та №16755/6/99-00-06-02-03-06 від 05.06.2024 (а.с. 30-31) зазначені вимоги залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Разом з тим, не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п. 77.4 ст. 77 ПК України).
Як судом зазначено вище, матеріали справи місять копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про її проведення із зазначенням дати початку перевірки, а також докази направлення таких документів за місцезнаходженням позивача.
Зі змісту пунктів 42.1, 42.2, 42.5 статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
В даному випадку матеріали справи містять докази надіслання копії наказу та повідомлення про проведення перевірки за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, поштове повідомлення повернуте з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 116), а отже в силу ст. 42 ПК України зазначені документи вважаються врученими платнику податку.
Підпунктами 1-4 пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадові особи податкового органу, приступаючи 14.12.2023 до проведення перевірки позивача, пред'явили уповноважені особі позивача направлення на проведення такої перевірки, службові посвідчення, а також надали під розписку копію наказу про проведення перевірки.
Таким чином, доводи позивача про те, що йому не було вручено копії наказу про проведення перевірки, повідомлення про її початок, не було пред'явлено направлення на проведення перевірки та службові посвідчення перевіряючих, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи.
Суд не приймає також доводи позивача про те, що перевірка була проведена не за місцем розташування позивача, а у приміщенні контролюючого органу, чим, за твердженням позивача, обмежено його права, оскільки проведення перевірки у приміщенні контролюючого органу відбувалось саме за письмовою заявою уповноваженої особи позивача (за довіреністю) від 14.12.2023 (а.с. 113) через відсутність офісного приміщення у позивача. Матеріали справи також містять докази надання на перевірку позивачем 19.12.2023 первинних документів згідно опису (а.с. 114), що свідчить про обізнаність позивача з проведенням перевірки та його активною участю у такій перевірці.
Таким чином суд не вбачає порушень з боку відповідача у процедурі призначення та проведення спірної документальної планової перевірки.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушень відповідачем строків проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.
Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено, серед іншого, пунктом 52-2, яким, зокрема, передбачалось, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13 травня 2020 року № 591-IX зазначений абзац пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено у такій редакції: «на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу».
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зупинено, натомість статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Вказана норма закону - п. 102.9 ст. 102 ПК України, була виключена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-IX, який набрав чинності з 01.08.2023 року.
Аналіз наведених норм закону надає можливість зробити висновок про те, що починаючи з 18 березня 2020 року по 01.08.2023 року перебіг строків, передбачених статтею 102 ПК України, був зупинений.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема Акту перевірки, вбачається, що у спірному періоді позивач перебував на загальній системі оподаткування, а отже відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкова декларація за 2017 рік позивачем мала бути подана до 1 травня 2018 року, тобто передбачений статтею 102 1095-ти денний строк розпочався 01.05.2018 та повинен був спливти 30.04.2021 року.
Водночас, оскільки з 18.03.2020 та до 01.08.2023 перебіг строків, передбачених статтею 102 ПК України, був зупинений, про що судом вище наведено детальний аналіз, тому перебіг зазначеного строку, після його поновлення з 01.08.2023, мав спливти у вересні 2024 року.
Враховуючи викладене, у також те, що спірна документальна перевірка була проведена у грудні 2023 року, а спірні рішення за її наслідками прийняті у лютому 2024 року, суд приходить до висновку, що під час проведення спірної перевірки податковим органом не було порушено строки, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України.
Таким чином, податковий орган мав право проводити перевірку позивача та визначати суми грошових зобов'язань останнього за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, строки, визначені статтею 102 ПК України в даному випадку відповідачем порушені не були, а доводи позивача про порушення податковим органом строку, за який може бути проведено перевірку та визначено суми грошових зобов'язань платника податків, є помилковими.
Отже, зазначені обставини не можуть бути підставою для визнання спірних рішень протиправними та їх скасування.
Суд зазначає, що зміст позову не містить будь-яких доводів щодо суті виявлених контролюючим органом порушень, позивачем до суду не надано жодних доказів помилковості висновків податкового органу, будь-яких документів, які б підтверджували доводи позивача про дотримання ним норм податкового законодавства, в першу чергу - первинних бухгалтерських документів, матеріали справи не містять взагалі.
Доводи позивача про неправильність застосування відповідачем положень п. 181.1 ПК України, викладені у заяві про зміну (доповнення) підстав позову від 01.11.2024, яка надійшла з порушенням строків, визначених КАС України, суд до уваги не бере через те, що вказані зміни (доповнення) підстав позову суд не приймає, про судом вище надано відповідної правової оцінки.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних рішень підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірних рішень, а тому позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.
Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати вважати фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО