30 липня 2025 року справа №320/50157/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (відокремленого відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, розвідувального органу України) та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (відокремленого відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, розвідувального органу України - Комісія - відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2).
Просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову військовозобов'язаному ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 02.07.2024 №13;
- зобов'язати відповідача 2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов'язання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 подати протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили звіту про його виконання.
Ухвалою суду від 08.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої не підлягає призову на військову службу під час мобілізації опікун особи, визнаної судом недієздатною, у зв'язку із чим у встановленому порядку подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про відстрочку із підтверджуючими документами. Підкреслював, що наданий ним витяг з рішення виконавчого комітету Деснянської районної ради від 14.07.2003 №146 є належним доказом призначення опікуном над недієздатною особою, оскільки таке рішення прийнято компетентним органом та відповідно до чинного на той час законодавства. Наголошував, що для надання відповідної відстрочки військовозобов'язаному необхідно підтвердити факт визнання особи недієздатною та факт призначення військовозобов'язаного опікуном над особою, що визнана судом недієздатною.
ІНФОРМАЦІЯ_4 направив відзив на позовну заяву. Вказали, що виникнення та наявність права на відстрочку від призову свідчить про зміну облікових даних, однак ОСОБА_1 до заяви про надання відстрочки не надав копію військово-облікового документу, який підтверджує його статус військовозобов'язаного, у зв'язку із чим йому необхідно особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з паспортом громадянина України, військово-обліковим документом та документами, які підтверджують право на відстрочку. Зазначали, що форма довідки про надання відстрочки передбачає посилання на актуальний військово-обліковий документ і не може бути виготовлена за його відсутності. У зв'язку із цим, просили відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що викладені у відзиві твердження про причини відмови не відповідають наданим документам. Наголошував, що ні Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ні Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у редакціях, чинних на момент подання заяви про надання відстрочки не містять положень про необхідність подання разом із заявою про надання відстрочки копії військово-облікового документа. Звернув увагу, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить ведення військового обліку та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей стосовно військовозобов'язаних, тому відповідач 2 має доступ до Реєстру та може самостійно перевірити інформацію щодо перебування військовозобов'язаного на військовому обліку.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Перебування на обліку у відповідача 2 підтверджується засвідченою копією військового квитка серії НОМЕР_1 , витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і паперовою копією електронного військово-облікового документа (а.с.41-44).
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2003 у справі №2-1727/2003 визнано недієздатним ОСОБА_2 (а.с.20).
Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради від 14.07.2003 №146 ОСОБА_1 , 1978 року народження, призначено опікуном над дядьком ОСОБА_2 , 1955 року народження, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2003 у справі №2-1727/2003 визнаний недієздатним (а.с.21).
Позивачу видано посвідчення № НОМЕР_2 за підписом керуючого справами виконкому Деснянської районної ради у м. Чернігові, голови опікунської ради Петренка В.І. про те, що ОСОБА_1 , 1978 р.н. згідно з рішенням виконкому Деснянської районної ради від 14.07.2003 №146 призначений опікуном над ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , і над його майном (а.с.22).
Позивач надав і лист Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 17.10.2024 №13-06/15064, де підтверджено його повноваження опікуна і те, що з 14.11.2003 і по час видачі листа ОСОБА_3 не звільнявся від повноважень опікуна (а.с.23).
21.06.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив на адресу відповідача 2 заяву голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки, до якої додав засвідчену копію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2003 у справі №2-1727/2003 та нотаріально засвідчену копію витягу з рішення Деснянської районної ради у м. Чернігові від 14.07.2003 №146 про призначення опіки (а.с.24-25)
Така заява отримана відповідачем 2 25.06.2024 (а.с.26).
10.07.2024 позивач направив ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву, у якій просив не пізніше двох календарних днів з дня отримання заяви письмово повідомити про результати розгляду заяви про відстрочку (а.с.27-29), яка вручена ІНФОРМАЦІЯ_8 11.07.2024 (а.с.30),
У жовтні 2024 року позивач отримав від відповідача 2 лист від 08.10.2024 №1682, де зазначено про надсилання разом із листом повідомлення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу (а.с.31).
Як видно із направленого разом із зазначеним вище листом повідомлення від 02.07.2024 №1496 ІНФОРМАЦІЯ_3 , протоколом від 02.07.2024 №13 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період через неповний пакет документів згідно додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від16.05.2024 №560 (а.с.34). При цьому, яких документів не вистачає - не зазначено.
У той же час, із відзиву ІНФОРМАЦІЯ_3 випливає, що підставою відмови у наданні відстрочки позивачу стало ненадання копії військово-облікового документа, який підтверджує статус військовозобов'язаного. Зауважень стосовно документів, підтверджуючих факт опіки над недієздатною особою - не висловлено. Зазначено про необхідність особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За положеннями статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-XII).
Як закріплено у статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За визначенням у частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом частини шостої цієї ж статті передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначені правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Як закріплено у статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації закріплені у статті 23 Закону №3543-XII.
Так, за нормами пункту 10 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації опікун особи, визнаної судом недієздатною.
За правилами частини сьомої цієї ж статті перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
За визначенням у пункті 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
За нормами пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
У відповідності до пункту 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Згідно з вимогами абзацу другого пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (Порядок №1487), персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За положеннями частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 16.05.2024 №560, якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок №560).
За нормами пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За положеннями пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
У відповідності до пункту 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За нормами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Як закріплено у додатку 5 до Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку опікуна особи, визнаної судом недієздатною, є рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна.
У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (таке положення чинне з 22.03.2025); у редакції з 01.01.2024 передбачалось, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.
У той же час, на час прийняття рішення про визнання недієздатним ОСОБА_2 від 25.04.2003 був чинним Цивільний кодекс Української РСР.
Так, у статті 16 такого кодексу закріплювалося, що громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР, і над ним встановлюється опіка. Від імені душевнохворого або недоумкуватого, визнаного недієздатним, угоди укладає його опікун.
За приписами частини першої статті 129 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинного на час встановлення опікунства у спірному випадку) опіка і піклування встановлюються державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад.
Тут же у статті 131 закріплювалося, що опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.
За змістом статей 137 та 138 названого Кодексу про шлюб та сім'ю України рішення про встановлення опіки чи піклування повинно відбутися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки і піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування. Для безпосереднього здійснення опіки і піклування призначається опікун чи піклувальник, переважно з осіб, близьких підопічному, або з числа осіб, виділених громадською організацією, або з числа інших осіб з урахуванням їх можливості виконувати опікунські обов'язки і стосунків між опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка (піклування).
Дія актів цивільного законодавства у часі врегульована статтею 5 Цивільного кодексу України. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За визначенням у статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1951-VIII (Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини восьма, дев'ята статті 5 Закону № 1951-VIII).
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів (частина перша статті 6 цього Закону).
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (пункт 34 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII).
За нормами пункту 34 статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За правилами частини першої статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
За положеннями частини третьої цієї ж статті актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частино .
Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (Порядок №559).
Так, у пункті 1 цього Порядку визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (пункт 2 Порядку №559).
На підставі з'ясованих у справі обставин і наведених правових норм, суд приходить до таких висновків.
Так, по-перше, зважаючи на викладені законодавчі приписи у взаємозв'язку із встановленими обставинами, суд погоджується із доводами позивача про те, що наданий ним витяг з рішення виконавчого комітету Деснянської районної ради від 14.07.2003 №146 про призначення опікуном недієздатної особи у взаємозв'язку із рішенням суду від 25.04.2003 про визнання недієздатним ОСОБА_2 є належними документами, які підтверджують призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , оскільки такі рішення було прийнято компетентними органами та відповідно до чинного на той час законодавства.
Так, за змістом Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для засвідчення наявності права для відстрочку на підставі пункту 10 частини першої статті 23 цього Закону (для опікуна особи, визнаної судом недієздатною) військовозобов'язаному необхідно підтвердити факт визнання особи недієздатною та факт призначення військовозобов'язаного опікуном над особою, яка визнана недієздатною. При цьому, при затвердженні Порядку №560, зокрема, додатку 5 до нього у частині переліку документів, необхідних для отримання відстрочки на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону №3543-XII із зазначенням рішення суду про призначення опікуна, Кабінетом Міністрів України не було враховано, що відповідні повноваження до 22.03.2005 не належали до компетенції суду.
У той же час, зважаючи на наявність рішення виконавчого комітету Деснянської районної ради від 14.07.2003 №146 про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 та рішення суду від 25.04.2003 про визнання ОСОБА_2 , які подавалися із заявою про відстрочку, враховуючи і те, що і іншими матеріалами справи підтверджуються повноваження позивача по опіці над недієздатним ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що такі документи підтверджують те, що позивач ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_2 .
При цьому, з урахуванням положень наведених вище як чинних нормативних актів, так і тих, які були чинними на час призначення позивача опікуном, така обставина є підставою для надання відстрочки на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До того ж, відповідач 2 у відзиві не висловив жодних зауважень і недоліків до поданих документів на підтвердження того, що позивач є опікуном недієздатної особи, єдиним зауваженням вказавши ненадання до заяви про відстрочку копії військово-облікового документа, який підтверджує статус військовозобов'язаного. Також зазначалося про необхідність особисто з'явитися до відповідача 2.
У той же час, по-перше, як вже зазначалося, саме до повноважень відповідача 2 належить ведення військового обліку та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей стосовно військовозобов'язаних. У зв'язку із цим, ІНФОРМАЦІЯ_4 має доступ до відповідного реєстру і може самостійно перевірити інформацію про перебування військовозобов'язаного на військовому обліку.
Як видно із військового квитка серії НОМЕР_1 , витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і паперової копії електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 , він перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_8 , вчасно уточнив облікові дані (а.с.41-44).
Аргументацію відповідача 2 у відзиві про те, що форма довідки про надання відстрочки передбачає посилання на актуальний військово-обліковий документ і не може бути виготовлена за його відсутності, суд відхиляє.
Так, як випливає із наведених вище норм, військово-обліковий документ може бути оформлено як паперовій, так і в електронній формі, які мають однакову юридичну силу.
При цьому суд погоджується із твердженням позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 міг і повинен був перевірити відомості про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, і при позитивному вирішенні питання про надання відстрочки - внести відомості про наявність права на відстрочку, які б у подальшому відобразилися б у військово-обліковому документі позивача в електронній формі..
Тобто неподання ОСОБА_1 разом із заявою про надання відстрочки військово-облікового документа - не могло бути підставою відмови у наданні відповідної відстрочки.
Стосовно зауваження про необхідність особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд звертає увагу, що Порядок №1487 не визначено конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо).
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного суду України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Однак поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає перерахованим вище критеріям та порушує право позивача на розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняття відповідачем рішення по суті заяви.
За положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки надання відстрочки належить до повноважень відповідача та, враховуючи, що конкретної підстави для відмови у наданні відстрочки відповідачем не зазначено, а у відзиві такою підставою вказано ненадання копій військово-облікового документа, зважаючи на додані як до заяви про відстрочку, адресованої і отриманої ІНФОРМАЦІЯ_4 , так і суду документи, які підтверджують перебування під опікою у позивача недієздатної особи, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 10 частини першої статті 23 Закону № 3543 та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 10 частини першої статті 23 такого Закону.
Стосовно заявленого позивачем прохання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання рішення, суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто положеннями вказаної норми закріплено право саме суду встановлювати контроль за виконанням судового рішення і вирішувати у яких випадках належить подавати відповідний звіт; при цьому, строк встановлює також саме суд.
Проаналізувавши обставини справи та зміст позовних вимог, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення на цей час судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі, оскільки підстави вважати, що ІНФОРМАЦІЯ_4 буде ухилятись від виконання судового рішення наразі відсутні.
За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з квитанції від 28.10.2024, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на 1211 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Стосовно прохання встановити судовий контроль ..
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 02.07.2024 №13.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.