про залишення позовної заяви без руху
30 липня 2025 року м. Київ № 320/26762/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного виконавця Курочки Валерія Івановича про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 засобами підсистеми «Електронний суд» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 , державного виконавця Курочки Валерія Івановича, в якому позивач просить суд зобов'язати виконавця Курочку Валерія Івановича зняти арешт з усіх рахунків позивача.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дію чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, які порушили її права, в чому конкретно полягає порушення її прав, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права, оскільки це визначатиме предмет доказування у справі.
Тобто, вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Натомість позивачем сформульована позовна вимога зобов'язального характеру, проте не визначено, які саме дії /бездіяльність/ рішення відповідача порушили права позивача, що і призвело звернення позивача за судовим захистом.
Також суд зауважує, що позовна фактично не містить викладу обставин, якими обґрунтовується одна єдина позовна вимога зобов'язального характеру. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Окрім цього, суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України найменування відповідача у позовній заяві має бути викладено чітко, із зазначенням конкретного органу державної влади або органу місцевого самоврядування (їх посадової особи), наділеного адміністративною правосуб'єктністю, рішення, дії або бездіяльності якого оспорюється позивачем.
Натомість, позивачем у якості відповідача - 1 зазначено «Курочка», що не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
У якості відповідача - 2 визначено Вероніку Гордійчук, водночас позовна заява не містить позовних вимог до вказаного суб'єкта, як і фактичного та нормативно - правового обґрунтування, яким саме чином були порушені права позивача вказаним суб'єктом.
Отже, позивачу слід уточнити складі відповідачів у справі, з урахуванням викладених висновків суду та уточнити позовні вимоги, сформулювавши такі чітко і зрозуміло, відповідно до складу відповідачів із зазначенням якою саме дією, бездіяльністю чи рішенням були порушені права позивача кожним з них.
Також суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У силу вимог частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Із вступної частини позову вбачається, що місцем знаходження відповідачів є м. Харків, а у якості свої адреси позивач вказує: АДРЕСА_1 .
При цьому, позивачем не надано доказів реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові.
Із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, судом встановлено, що до 29.04.2020 зареєстрованим місцем проживання позивача була адреса: АДРЕСА_2 . Згідно вказаного витягу, 29.04.2020 позивача знято з реєстрації.
Таким чином, позивачу слід надати докази реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, в інакшому ж випадку судом буде вирішуватися питання про передачу справи за підсудністю до Харківського ОАС.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, позивачем не надано.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
Оскільки позовна заява не містить належним чином сформульованої прохальної частини, суду не вбачається за можливе вирахувати суму судового збору, що підлягає до сплати в рамках даного адміністративного позову.
Відтак, позивачу слід сформулювати позовні вимоги та сплатити судовий збір у сумі, що відповідає нормам частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням кількості заявлених позовних вимог, або докази, що підтверджують підстави для звільнення від сплати такого.
Отже, позивачу слід привести свою позовну заяву у відповідність до положень статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду:
- надати докази реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- позовної заяви, що відповідає вимогам статтям 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України із уточненням складу відповідачів у справі, з урахуванням викладених висновків суду, та уточненням чітких і зрозумілих позовних вимог відповідно до такого складу, а також зазначенням яку саме дією, бездіяльністю чи рішення суб'єкта владних повноважень суду слід визнати протиправними;
- оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору за звернення з даним позовом до суду в розмірі , що відповідає нормам частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням кількості заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.