про відмову в забезпеченні позову
29 липня 2025 року м. Київ № 320/38141/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись із заявою і доданими до нього матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у видачі акту із встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за своїм батьком;
- зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації скласти та видати Акт із встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за своїм батьком (додаток 8 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 930) у відповідності до п. 61 Постанови КМУ від 16.05.2024 №560 на підставі поданої ним заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 29.07.2025 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняті дії щодо мобілізації, а саме переміщення ОСОБА_1 до військової частини (навчального центру) з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову зазначено про те, що у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить ефективний захист прав позивача.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняті дії щодо мобілізації, а саме переміщення ОСОБА_1 до військової частини (навчального центру) з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
Так, на переконання позивача, у разі призову на військову службу поданий адміністративний позов та відповідно рішення суду по даній справі втрати свою актуальність для позивача, при зміні статусу на військовослужбовця позивачу необхідність відповідного акту догляду відпаде.
Суд звертає увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
У той же час, право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначено статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а порядок реалізації постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Пунктом 63 Порядку №560 передбачено, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Водночас, позивач не надав доказів про те, що відповідач направив позивача для проходження медичного огляду чи приймав інші рішення (вчиняв дії) щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації саме станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
Наведене свідчить про відсутність обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №140/9734/24.
При цьому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову (вх. від 29.07.2025 №49382) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.