про залишення позовної заяви без руху
17 липня 2025 року справа № 320/1800/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Фастівщук А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
за участю сторін:
позивач - не з'явився,
представник відповідача - Талан О.П.,
представник третьої особи - не з'явився,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в якому позивач просить суд:
- поновити строк звернення до адміністративного суду;
- визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення з посади начальника Відділу господарського забезпечення Державного агентства меліорації та рибного господарства України Подоляна Петра Івановича від 22 листопада 2022 року №505-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України видати наказ в новій редакції про новий день звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу господарського забезпечення Державного агентства меліорації та рибного господарства України на підставі п. 4 частини першої статті 83 та п.1 частини першої статті 87 Закону України "Про державу службу";
- визнати запис в трудовій книжці ОСОБА_1 від 22 листопада 2022 року недійсним у зв'язку з незаконним звільненням і зобов'язати орган владних повноважень у порядку, встановленому пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, внести зміни до трудової книжки та здійснити відповідний запис до трудової книжки про новий день звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу господарського забезпечення Державного агентства меліорації та рибного господарства України на підставі п. 4 частини першої статті 83 та п.1 частини першої стаття 87 Закону України "Про державу службу" згідно з новим наказом 2024 року та видати мені трудову книжку;
- визнати протиправною бездіяльність Державного агентства меліорації та рибного господарства України щодо невиплати ОСОБА_1 коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України у зв'язку з незаконним звільненням, ненадання примірника наказу про звільнення та невидачі трудової книжки сплатити ОСОБА_1 кошти середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з розрахунку, який визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи за період з листопада 2022 року на час прийняття судом рішення у справі.
До позовної заяви позивачем додано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з тим, що з наказом про звільнення позивача не було ознайомлено, та станом на 22.04.2024 позивачу невідомо, з якої дійсної дати позивача звільнено з посади та який запис зроблено у трудовій книжці останнього. Станом на 22.04.2024 позивачу не лише не видали трудову книжку, але й письмово позивач не отримав ніякого повідомлення про можливість її одержання, тим самим вважає, що було допущено порушення вимог чинного законодавства та його конституційних прав.
Позивач обґрунтовує необхідність поновлення строку звернення до адміністративного суду тим, що дізнався про порушення своїх прав лише після отримання у квітні - червні 2024 року копій документів, які стосуються його звільнення з посади начальника Відділу господарського забезпечення Державного агентства меліорації та рибного господарства України. Зокрема, позивач зазначає, що наказ про його звільнення від 22.11.2022 №505-о не було вручено йому належним чином, а також не було надано трудову книжку чи інше письмове повідомлення про дату звільнення. Лише після звернення із запитами та скаргами до Держрибагентства у 2024 році він отримав відповідні документи, які дозволили йому встановити обставини звільнення.
Позивач вказує, що звільнення відбулося в умовах тиску з боку керівництва, коли йому було запропоновано написати заяву про звільнення без дати, що він і зробив, не маючи наміру припиняти трудові відносини. При цьому, за його твердженням, не було дотримано вимог законодавства щодо переважного права на залишення на роботі, не було запропоновано іншої рівнозначної або нижчої посади відповідно до його професійної підготовки, а також не було доведено факту реального скорочення посади чи змін у структурі та функціях відповідного підрозділу.
Позивач також зазначає, що досудово намагався з'ясувати обставини свого звільнення, направляючи відповідні скарги та запити до Держрибагентства, однак відповіді на суттєві питання щодо реальності реорганізації, змін у штатному розписі, ліквідації структурного підрозділу, а також підстав для його звільнення не були надані. Лише після отримання копій наказів, штатних розписів та положень про відділи, він дійшов висновку, що фактичних змін у структурі та функціях не відбулося, а звільнення було здійснено формально під виглядом реорганізації.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що його призначення на посаду було погоджене Міністерством аграрної політики та продовольства України на строк до 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану, який на момент звільнення не був скасований. Таким чином, він вважає, що мав право продовжувати працювати, однак був позбавлений цього права внаслідок неправомірних дій посадових осіб.
З огляду на викладене, позивач вважає, що строк звернення до суду має бути поновлений, оскільки він дізнався про порушення своїх прав лише після отримання відповідних документів у квітні - червні 2024 року, а також вживав заходів досудового врегулювання спору, що підтверджується копіями скарг, запитів та відповідей на них.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України. Витребувано докази у справі від відповідача. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів. Запропоновано третій особі подати пояснення щодо позову та витребувані судом докази. Призначено судове засідання у справі на 18.03.2025.
Крім того, в ухвалі від 18.02.2025 суд зазначив, що клопотання про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом буде вирішено після отримання витребуваних доказів від відповідача, зокрема доказів ознайомлення позивача із наказом №505-О від 22.11.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 " (шляхом його вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку).
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій відповідач заперечує проти поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказуючи на те, що позивач був належним чином ознайомлений з наказом про звільнення ще 22.11.2022. За твердженням відповідача, саме цього дня позивач під особистий підпис ознайомився з наказом №505-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". У день ознайомлення позивач відмовився від отримання трудової книжки, у зв'язку з чим Держрибагентством було підготовлено лист від 22.11.2022 №3-71-19/5040-22 з повідомленням про можливість її отримання 23.11.2022. Цей лист було надіслано рекомендованими відправленнями з повідомленням про вручення на обидві адреси, зазначені в особовій справі позивача. До заяви додано копії відповідних квитанцій про надсилання.
Відповідач наголошує, що підставою для звільнення позивача був наказ Держрибагентства №249 від 29.08.2022 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державного агентства меліорації та рибного господарства України". У зв'язку з цим 08.11.2022 позивачу було вручено попередження про наступне звільнення, а в той же день він подав заяву з проханням скоротити строк попередження та звільнити його з посади 22.11.2022. Таким чином, за твердженням відповідача, позивач не лише був обізнаний про майбутнє звільнення, а й сам ініціював його дострокове проведення.
Посилаючись на положення статей 118, 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач зазначає, що для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби встановлено місячний строк. Відповідач також наводить правову позицію Верховного Суду, згідно з якою строк звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. У даному випадку, на думку відповідача, таким моментом є дата ознайомлення позивача з наказом про звільнення - 22.11.2022, що підтверджується його особистим підписом. Відтак, звернення до суду у 2025 році є таким, що здійснене з пропуском встановленого процесуального строку без поважних причин.
З огляду на викладене, відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Всі витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 докази були надані відповідачем.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 судове засідання відкладено на 17.04.2025.
08.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач обґрунтовує необхідність поновлення строку звернення до адміністративного суду тим, що не був належним чином повідомлений про своє звільнення з посади, а отже, не мав об'єктивної можливості своєчасно реалізувати право на судовий захист. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем не було надано належних доказів вручення йому наказу про звільнення, а також трудової книжки. Як стверджує позивач, листи з повідомленням про можливість отримання трудової книжки були нібито направлені 23.11.2022 за двома адресами - у село Погреби Київської області та по вул. Бажана в м. Києві, однак у матеріалах справи відсутні докази їх фактичного вручення або повернення без вручення.
Позивач звертає увагу на те, що відповідач не надав довідки форми №20 ПАТ "Укрпошта", яка б підтверджувала причини невручення зазначених поштових відправлень з номерами №0405352165943 та №0405352615951. Відсутність такої довідки, на думку позивача, може свідчити або про те, що кореспонденція взагалі не надсилалась, або про її неналежне оформлення, що унеможливило вручення. Позивач вважає, що саме ці обставини позбавили його можливості своєчасно ознайомитися з наказом про звільнення та іншими документами, які мають істотне значення для реалізації його процесуальних прав.
Крім того, позивач зазначає, що лише під час першого судового засідання дізнався про існування зазначених поштових відправлень, а також про те, що відповідач не надав суду доказів їх належного вручення. У зв'язку з цим позивач подав клопотання про витребування довідки форми №20 безпосередньо в ПАТ "Укрпошта", вважаючи, що така інформація має суттєве значення для встановлення факту належного повідомлення про звільнення.
Позивач посилається на положення статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких учасник справи має право подати клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх самостійного отримання. Він також наводить норми Закону України "Про поштовий зв'язок" та підзаконні акти, що регламентують порядок оформлення та вручення рекомендованих поштових відправлень, зокрема обов'язок листоноші складати довідку форми №20 у разі неможливості вручення. Відсутність такої довідки, на думку позивача, ставить під сумнів факт направлення кореспонденції та належного повідомлення його про звільнення.
Таким чином, позивач вважає, що ненадання відповідачем доказів належного повідомлення про звільнення позбавило його можливості своєчасно звернутися до суду, а отже, є підставою для поновлення строку звернення. Він просить суд витребувати в ПАТ "Укрпошта" довідку форми №20 щодо обставин невручення поштових відправлень №0405352165943 та №0405352615951 для огляду та долучення до матеріалів справи.
Також 08.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення щодо подання заяви на поновлення строку звернення до адміністративного суду та розгляду заяви відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строків на оскарження, в якій позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі та ознайомлення з відзивом на позов і заявою відповідача про залишення позову без розгляду, дійшов висновку, що ці документи не спростовують його доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду. Він наголошує, що його особова справа перебувала у відповідача, і саме посадові особи агентства мали доступ до всіх документів, пов'язаних із його прийняттям, звільненням, місцем проживання та поданими заявами. Позивач вважає, що відповідач міг маніпулювати цими даними на власний розсуд.
Позивач стверджує, що 17.11.2022 йому було вручено попередження про звільнення без зазначення дати, яке він сфотографував і долучив до матеріалів справи. У подальшому він подав кілька заяв без дати з проханням скоротити строк попередження, а третю заяву - з датою 22.11.2022 - на вимогу керівництва. Він вказує, що був усно попереджений про звільнення, однак з наказом про звільнення не ознайомлювався, трудову книжку не отримував, а жодних листів із відповідними документами не отримував.
У 2022 - 2023 роках позивач перебував за кордоном, оздоровлював дитину, підтримував зв'язок із працівниками агентства, однак не отримував від них інформації про реальні обставини свого звільнення. Він вважав, що його звільнено у зв'язку зі скороченням, і не мав підстав вважати, що його права порушено. Лише у 2024 році, після отримання інформації про перейменування агентства та ознайомлення з аналогічною справою в Шостому апеляційному адміністративному суді, позивач вирішив з'ясувати обставини свого звільнення.
24.04.2024 позивач подав скаргу до Держрибагентства з проханням провести перевірку обставин звільнення, ненадання наказу та трудової книжки. У відповідь він отримав лист, який, на його думку, не містив обґрунтованої відповіді та не спростовував його доводів. 04.06.2024 позивач направив письмовий запит із конкретними питаннями щодо реальності реорганізації, можливості запропонувати іншу посаду та дотримання переважного права на залишення на роботі. У відповідь він отримав документи, зокрема копію попередження з датою 08.11.2022, яку вважає недостовірною, оскільки фактично ознайомився з документом 17.11.2022.
Позивач також отримав копію наказу про звільнення та аркуш погодження, в якому зазначено, що він був ознайомлений із наказом 22.11.2022, хоча, за його твердженням, у цей день він був відсутній, що підтверджується листом Держрибагентства від 22.11.2022 №3-7.1-19/5040/22. Він вказує, що трудову книжку йому не видавали, акт про відмову не складався, а повідомлення про необхідність її отримання не надсилалося.
Позивач наводить дані зі штатних розписів, згідно з якими чисельність працівників і структура відділу фактично не змінилися, а новий відділ матеріально-технічного забезпечення виконує ті самі функції, що й попередній. Він також отримав копію положення про новий відділ, яке особисто розробляв, і яке, за його словами, не відрізняється за змістом від попереднього.
Крім того, позивач посилається на листи Міністерства аграрної політики, в яких зазначено, що його призначення було погоджено на строк до 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану, який на момент звільнення не був припинений. Він вважає, що мав право продовжувати працювати, однак був змушений подати заяву про звільнення під тиском, а дата в попередженні про звільнення була підроблена.
Позивач вказує, що лише після отримання копій наказу, аркуша погодження, штатних розписів і положень про відділ у квітні - червні 2024 року він усвідомив, що його звільнення було здійснено під виглядом реорганізації, яка фактично не відбулася. Він вважає, що його було введено в оману, позбавлено права на працю, заробітну плату та дотримання процедур звільнення, передбачених законодавством. Саме ці обставини, на його думку, є підставою для поновлення строку звернення до суду.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 судове засідання відкладено на 13.05.2025.
Відповідачем надано до суду лист АТ "Укрпошта" від 28.04.2025 №1.03.009.004.-15341-25, в якому зазначено, що надання будь-якої інформації про поштове відправлення/копій документів кореспондує з необхідністю забезпечити розшук такої інформації. Водночас згідно з приписами пунктів 106-109 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, заяви про розшук реєстрованого поштового відправлення/поштового переказу, отримання інформації про вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання. Відповідно до пункту 113 вказаних правил заяви не розглядаються, коли минув установлений для прийняття заяв строк. З огляду на викладене, інформація щодо запитуваних позивачем поштових відправлень в автоматизованій системі відстеження Укрпошти відсутня.
08.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення щодо обставин порушення права та необхідності поновлення строку звернення до адміністративного суду, в яких позивач додатково зазначає, що подання позовної заяви було зумовлено саме тими обставинами, за яких йому стало відомо про реальне порушення його прав, а не формальним фактом звільнення. Він стверджує, що у 2022 році був введений в оману керівництвом Держрибагентства, яке переконувало його у необхідності звільнення у зв'язку з об'єктивними причинами - скороченням штату. Насправді, як з'ясувалося пізніше, звільнення було ініційоване з метою призначення на його посаду іншої особи, а скорочення як таке не відбулося.
Позивач вказує, що 17.11.2022 йому було вручено письмове попередження про звільнення без дати, в якому зазначалося про скорочення посади відповідно до наказу Держрибагентства від 29.08.2022 №249. Йому також було повідомлено, що у разі незгоди на звільнення за цією підставою, його можуть звільнити за іншими, менш вигідними підставами, оскільки на його посаду вже підібрано нового кандидата. У зв'язку з цим він був змушений подати заяву про звільнення без дати, а згодом - на вимогу керівництва - третю заяву з датою 22.11.2022.
Упродовж 2022 - 2023 років, перебуваючи за кордоном з метою оздоровлення дитини, позивач не отримував жодної інформації про реальні обставини свого звільнення. Він не був запрошений для ознайомлення з наказом, не отримував трудову книжку, а також не отримував поштових повідомлень щодо цих документів. Увесь цей час він вважав, що його звільнено у зв'язку з реальним скороченням, і не мав підстав вважати, що його права порушено.
Лише у квітні 2024 року, після ознайомлення з постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2024 №57 про перейменування агентства, а також з інформацією про аналогічну справу, що розглядається Шостим апеляційним адміністративним судом, позивач зацікавився обставинами свого звільнення. Він подав скаргу до Держрибагентства 24.04.2024 з проханням перевірити законність звільнення та надати відповідні документи. У відповіді на скаргу агентство надало копію заяви позивача з датою 08.11.2022, яку, за його твердженням, він не проставляв. Це викликало в нього сумніви щодо достовірності наданої інформації та законності звільнення.
04.06.2024 позивач направив письмовий запит із конкретними питаннями щодо реальності скорочення та змін у штатному розписі. У відповідь він отримав документи, зокрема попередження з датою ознайомлення 08.11.2022, хоча, за його словами, він підписав його лише 17.11.2022, що підтверджується фотокопією. Також йому було надано копію наказу про звільнення №505-о від 22.11.2022 та аркуш погодження, в якому зазначено, що він ознайомлений з наказом у день звільнення. Водночас у листі Держрибагентства від 22.11.2022 №3-7.1-19/5040/22 зазначено, що позивач був відсутній у день звільнення, що, на його думку, унеможливлює підписання аркуша погодження в цей день.
Позивач також стверджує, що лише після отримання цих документів і з'ясування, що фактичного скорочення не відбулося, штатна чисельність не зменшилася, а посада, яку він обіймав, збереглася, він усвідомив, що був звільнений під виглядом реорганізації. Він вважає, що його змусили написати заяву про звільнення під тиском, а його права на працю, заробітну плату та дотримання процедури звільнення були порушені.
Крім того, позивач посилається на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок, зокрема на те, що йому не було видано трудову книжку в день звільнення, не було складено акту про відмову від її отримання, а також не було внесено запис до особової картки про ознайомлення з наказом. Він вважає, що днем звільнення має вважатися день фактичної видачі трудової книжки, як того вимагає Інструкція.
Таким чином, позивач стверджує, що лише у квітні - червні 2024 року він встановив дійсні обставини свого звільнення, що свідчить про порушення його прав і є підставою для поновлення строку звернення до суду.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 судове засідання відкладено на 17.07.2025. Тривалість відкладення судового засідання була обумовлена відпусткою судді з 30.05.2025 по 23.06.2025 та клопотанням позивача про призначення судового засідання на липень 2025 року.
У судове засідання, призначене на 17.07.2025, з'явився представник відповідача. Позивач та представник третьої особи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомлено. Від позивача 16.07.2025 через підсистему Електронний суд надійшла заява, в якій останній просить суд провести судове зсідання та розгляд справи без участі позивача.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, а також враховуючи надання відповідачем доказів по справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України з огляду на таке.
За правилами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади начальника Відділу господарського забезпечення Державного агентства меліорації та рибного господарства України на підставі поданої ним заяви про звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Водночас позивач вважає, що звільнення було здійснено з порушенням вимог законодавства, під тиском керівництва, без фактичного скорочення посади, а також без належного повідомлення про видання наказу про звільнення та без вручення трудової книжки.
Судом досліджено, що наказ Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 22.11.2022 №505-о «Про звільнення ОСОБА_1 » є підставою для припинення трудових відносин з позивачем.
Згідно з наявними у справі матеріалами, у день видання наказу, 22.11.2022, позивач був ознайомлений з його змістом під особистий підпис. Вказаний документ є належним письмовим доказом, який засвідчує факт ознайомлення працівника з наказом про звільнення в день його видання.
Крім того, у той же день, 22.11.2022, ОСОБА_1 відмовився від отримання трудової книжки.
З метою забезпечення реалізації права працівника на отримання трудової книжки, відповідач направив 23.11.2022 лист №3-71-19/5040-22 з повідомленням про можливість її отримання. Вказаний лист був направлений рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення на дві адреси, зазначені в особовій справі позивача - місце реєстрації ( АДРЕСА_1 ) та місце проживання ( АДРЕСА_2 ). До матеріалів справи долучено копії відповідних поштових квитанцій про надсилання.
З огляду на наявні докази суд не бере до уваги твердження позивача, згідно з яким позивач заперечує факт належного ознайомлення з наказом, посилаючись на те, що не отримував копію наказу про звільнення та відповідно не мав змоги ознайомитися з ним.
Суд також враховує, що ОСОБА_1 самостійно подав заяву про скорочення строку попередження та звільнення з посади 22.11.2022, що свідчить про його обізнаність із обставинами припинення трудових відносин. У матеріалах справи також наявна копія попередження про звільнення, вручення якого підтверджено підписом позивача.
Таким чином, сукупність наданих відповідачем доказів (підпис, який свідчить про ознайомлення з наказом, квитанції про надсилання повідомлень про можливість отримання трудової книжки, заява позивача про звільнення) свідчить про те, що позивач був належним чином ознайомлений з наказом про звільнення у день його видання, 22.11.2022.
Відтак, суд доходить висновку, що строк звернення до адміністративного суду у справі про оскарження наказу про звільнення слід обчислювати саме з цієї дати, відповідно до частини 5 статті 122 КАС України.
Судом також встановлено, що після видання наказу про звільнення ОСОБА_1 від 22.11.2022 №505-о відповідач вжив додаткових заходів для належного повідомлення позивача про припинення трудових відносин та можливість отримання трудової книжки.
Зокрема, 22.11.2022, у день ознайомлення позивача з наказом Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм підготовлено лист від 22.11.2022 №3-71-19/5040-22, який містить повідомлення ОСОБА_1 про можливість отримання трудової книжки.
Суд бере до уваги, що вказаний лист направлений позивачу рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення за двома адресами, зазначеними в особовій справі позивача: АДРЕСА_3 (місце реєстрації); АДРЕСА_4 (місце проживання), що підтверджується копіями квитанцій про надсилання поштових відправлень: №0405352165943 - на адресу по вул. Миколи Бажана в м. Києві; №0405352615951 - на адресу по вул. Різдвяна в с. Погреби Київської області.
Згідно з наявними у справі матеріалами: відправлення за адресою вул. Бажана в м. Києві повернулось без вручення; відправлення до с. Погреби не повернулось, однак ПАТ «Укрпошта» не надала інформації про його вручення чи повернення.
Відповідно до частини 1 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Таке право реалізується з метою забезпечення повноти доказової бази та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Позивач посилається на відсутність довідки форми №20 ПАТ «Укрпошта» як на обставину, що, на переконання позивача, свідчить про ненадсилання поштової кореспонденції. Водночас суд зазначає, що відповідач надав належні письмові докази факту надсилання повідомлень (квитанції про відправлення рекомендованих листів №0405352165943 та №0405352615951 від 23.11.2022); лист Державного агентства від 22.11.2022 №3-71-19/5040-22, який містить повідомлення про можливість отримання трудової книжки, був направлений за двома адресами, зазначеними в особовій справі позивача; факт відмови позивача від отримання трудової книжки у день звільнення, який зафіксовано в цьому ж листі, що підтверджує обізнаність позивача про припинення трудових відносин.
З метою підтвердження вручення поштових відправлень відповідач звернувся до ПАТ «Укрпошта» із запитом про надання довідки форми №20.
У відповіді, наданій листом АТ «Укрпошта» від 28.04.2025 №1.03.009.004.-15341-25, зазначено, що відповідно до пункту 113 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, заяви про розшук реєстрованого поштового відправлення приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання. У зв'язку зі спливом цього строку інформація щодо запитуваних поштових відправлень в автоматизованій системі відстеження відсутня, а довідка форми №20 не може бути надана.
Суд звертає увагу, що неможливість отримання довідки форми №20 зумовлена не бездіяльністю відповідача, а тим, що позивач звернувся до суду в січні 2025 року, тобто більш ніж через два роки після надсилання рекомендованих поштових відправлень.
Таким чином, відсутність довідки форми №20 не спростовує факт надсилання поштових відправлень, а лише унеможливлює підтвердження факту їх вручення. Водночас, з огляду на презумпцію добросовісності дій органу публічної влади, а також наявні у матеріалах справи документи, суд визнає факт надсилання рекомендованих поштових відправлень встановленим.
Відповідач діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства, вживши всі можливі та розумно очікувані заходи для належного повідомлення позивача, зокрема: особисте ознайомлення з наказом, фіксація відмови від отримання трудової книжки, направлення повідомлень за двома актуальними адресами, звернення до поштового оператора з метою підтвердження вручення. Така поведінка відповідача відповідає принципу добросовісності, закріпленому у статті 2 КАС України.
Стосовно доводів позивача про те, що він не мав об'єктивної можливості отримати копію наказу, суд зазначає, що позивач був ознайомлений з наказом про звільнення 22.11.2022 під особистий підпис, що підтверджується підписом позивача; у день ознайомлення позивач відмовився від отримання трудової книжки, що зафіксовано в листі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 22.11.2022 №3-71-19/5040-22; відповідач направив повідомлення про можливість отримання трудової книжки за двома адресами, які зазначені самим позивачем в матеріалах його особової справи; позивач самостійно подав заяву про скорочення строку попередження та звільнення з посади, що свідчить про його обізнаність із обставинами припинення трудових відносин.
Суд оцінює наведені обставини як такі, що свідчать про належну процесуальну поведінку відповідача, який вжив усіх можливих заходів для належного повідомлення позивача про припинення трудових відносин та можливість отримання трудової книжки. Надання квитанцій про надсилання рекомендованих листів, звернення до поштового оператора з метою отримання підтверджуючої довідки, а також фіксація факту відмови від отримання трудової книжки в листі є достатніми доказами добросовісності дій відповідача.
Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, а також пов'язані з цим вимоги про захист трудових прав, що виникають із публічно-правових відносин у сфері державної служби.
Таким чином, спір щодо звільнення ОСОБА_1 з посади, а також пов'язані з цим вимоги, зокрема щодо поновлення на посаді, виплати заробітної плати та інших компенсацій, набувають ознак трудового спору у сфері публічної служби. З огляду на це, позовні вимоги підлягають оцінці як такі, що випливають із публічно-правових трудових відносин, врегульованих спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про державну службу" та Кодексом законів про працю України.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні строки звернення до суду, встановлені частиною 5 статті 122 КАС України, а саме - один місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права у зв'язку зі звільненням з публічної служби.
Якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Приписами частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Водночас вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заявлена позивачем у межах даної справи, є похідною від основної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 22.11.2022 №505-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу господарського забезпечення. Зміст позовної заяви, додаткових пояснень та поданих матеріалів свідчить, що позивач пов'язує порушення свого права на оплату праці саме з незаконністю звільнення, а не з самостійним фактом невиплати заробітної плати чи іншого порушення трудових гарантій.
У цьому зв'язку суд акцентує, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як така, що є наслідком незаконного звільнення, не може бути розглянута окремо від вимоги про скасування наказу про звільнення. Задоволення такої позовної вимоги можливе лише в разі встановлення факту протиправності рішення про припинення трудових відносин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2024 у справі №380/9291/22, вимоги про поновлення на посаді, скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є взаємопов'язаними та похідними, а тому до них застосовується єдиний спеціальний строк - один місяць з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, відповідно до частини 5 статті 122 КАС України.
Таким чином, попри те, що вимога про стягнення середнього заробітку формально стосується оплати праці, її правова природа є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення, і вона не може бути кваліфікована як самостійна вимога, до якої застосовується інший строк звернення до суду.
Отже, як встановлено судом, відлік місячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 22.11.2022 і закінчився 22.12.2022. Протягом цього періоду позивач мав право в межах строку звернутися до суду з адміністративним позовом.
ОСОБА_1 з позовом у даній справі звернувся до суду 11.01.2025, тобто більш ніж через два роки після того, як сплив строк, визначений приписами КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
З урахуванням викладених доводів суд дійшов висновку про пропуск строку на звернення до суду в частині вимог, які виходять за межі місячного строку, а саме: з 22.11.2022 по 22.12.2022.
Суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду передбачає активну процесуальну поведінку особи, яка вважає свої права порушеними, та вимагає вжиття належних заходів у межах встановлених законом строків. Пропуск строку звернення до суду є наслідком пасивної поведінки позивача, який, маючи об'єктивну можливість оскаржити наказ про звільнення в межах встановленого законом строку, не вжив жодних процесуальних дій. Відсутність активної поведінки, спрямованої на захист прав, не може бути компенсована посиланням на загальні обставини, які не мають ознак непереборності.
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поясненнях позивач вказує, що обґрунтовано пропустив строк звернення до суду, оскільки лише у квітні - червні 2024 року отримав документи, які, на його думку, підтверджують відсутність фактичного скорочення посади та свідчать про формальний характер реорганізації, що стала підставою для його звільнення; до цього моменту він перебував у переконанні, що звільнення було законним, не отримував копії наказу про звільнення, не був ознайомлений з ним належним чином, не отримував трудову книжку, а також не мав об'єктивної можливості з'ясувати дійсні обставини припинення трудових відносин, зокрема через перебування за кордоном у зв'язку з оздоровленням дитини в умовах воєнного стану.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві та поясненнях доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Як було встановлено судом, розглянувши наведені в заяві та поясненнях причини, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Згідно зі статтею 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, положеннями статті 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску.
Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовно судом. Однак, у будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення в суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
Таким чином, суд має вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.
Такий правий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 по справі №380/9291/22.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, враховуючи висновки суду щодо неповажності причин, які зумовили звернення до суду із порушенням місячного строку на звернення до суду суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, навівши інші підстави для поновлення строку.
Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частинами тринадцятою-п'ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
У судовому засіданні 17.07.2025 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено 29.07.2025.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати пояснення щодо дотримання строку звернення з позовом до суду та/або належно оформлену заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню, та доказами, що підтверджують ці обставини.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовну заяву у вказаній частині буде залишено без розгляду відповідно до частини 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати учасникам процесу (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.