ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" липня 2025 р. справа № 300/3731/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Благодир Сергій Миколайович до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
Благодир Сергій Миколайович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як правонаступник Підлузької сільської ради, внаслідок її приєднання до Івано-Франківської міської ради, допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неповідомленні позивача про реорганізацію Підлузької сільської ради, невидачі розпорядчого документа про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Підлузької сільської ради, не проведенню належного розрахунку під час звільнення зпосади та не видачі належно оформленої трудової книжки під час такого звільнення. Позивач вважає, що відповідач, як правонаступник Підлузької сільської ради повинен був вчинити зазначені дії, однак, всупереч вимогам трудового законодавства допустив зазначену бездіяльність.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.06.2025. У відзиві вказує на те, що виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради жодних прав позивача не порушено, позаяк позивач не був працівником відповідача, а його повноваження як голови Підлузької сільської ради припинились в силу вимог Закону України "Про добровільне об'єднання громад". Просив в задоволенні позову відмовити.
23.06.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
Відповідач 27.06.2025 направив на адресу суду заперечення, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 15.10.2015 обраний головою Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, що підтверджується посвідченням голови сільської ради №23 та протоколом засідання Підлузької сільської ради від 16.11.2015 (а.с.27-29).
Водночас, з червня 2017 року в межах кримінального провадження №42017090780000071 ОСОБА_1 відсторонено від посади голови Підлузької сільської ради на час розгляду кримінального провадження.
Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Львова від 03.06.2017 у справі за № 446/4011/17 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю та покладено обов'язки: прибувати на виклики до прокурора та суду; не залишати місця постійного проживання без дозволу; утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні (а.с.58-61).
Вироком Івано-Франківського міського суду від 21.12.2023 у справі №344/8491/17 ОСОБА_1 виправдано у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначений вирок скасовано ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04.06.2024 (а.с.68-72).
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області у справі № 344/8491/17 від 12.03.2025 скасовано відсторонення ОСОБА_1 від посади голови Підлузької сільської ради (а.с.73-75).
Зважаючи на те, що за час відсторонення позивача від посади, відбулось добровільне приєднання Підлузької сільської ради Тисменицького району до Івано-Франківської територіальної громади, то 21.03.2025 позивач подав до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради заяву про поновлення на посаді сільського голови (а.с.33).
На вказану заяву відповідачем надано відповідь від 01.04.2025, якою повідомлено позивача про те, що посада голови Підлузької сільської ради відсутня, оскільки 09.10.2019 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення щодо добровільного приєднання Підлузької сільської ради до складу Івано-Франківської міської територіальної громади (а.с.34,35).
15.04.2025 представник позивача направив до виконавчого комітету Іввно-Франківської міської ради адвокатський запит в якому просив надати документи, що стосуються реорганізації Підлузької сільської ради, трудової діяльності ОСОБА_1 та розрахунків з ним при звільненні (а.с.37-38).
Листом від 15.05.2025 відповідач повідомив представника позивача про те, що не може надати копії документів, що стосуються трудової діяльності позивача, оскільки ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з Івано-Франківською міською радою. До вказаного листа долучив рішення Івано-Франківської міської ради за №230-31 від 09.10.2019, №236-31 від 09.10.2019 та №239-31 від 09.10.2019 (а.с.40-54).
Вважаючи, що відповідач як правонаступник Підлузької сільської ради допустив щодо позивача протиправну бездіяльність, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження сільських, селищних, міських голів, порядок організації і гарантії їх діяльності визначаються Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі- Закон №2493-III), Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 №93-IV (далі - Закон №93-IV), іншими нормативно-правовими актами.
Відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об'єднаних територіальних громад регулює Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 05.02.2015 №157-VIII (далі - Закон №157-VIII).
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №157-VIII, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.
Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону №157-VIII, повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Згідно з ч.3 ст.8 Закону №157-VIII, об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Згідно з ч.1 ст.42 Закону №280/97-ВР, повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації.
Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що в процесі добровільного об'єднання громад відбувається реорганізація саме тих громад, які приєдналися до розташованої в адміністративному центрі громади.
Згідно рішення Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 09.10.2019 за №2098-31-1/2019 Підлузька сільська рада вирішила добровільно приєднатися до Івано-Франківської міської територіальної громади.
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 09.10.2019 за №230-31 "Про добровільне приєднання Підлузької сільської територіальної громади до Івано-Франківської міської територіальної громади" вирішено добровільно приєднати Підлузьку сільську територіальну громаду Тисменицького району Івано-Франківської області до Івано-Франківської міської територіальної громади (а.с.42,43).
Згідно пункту 2 частини 1 статті 83 Закону України "Про добровільне об'єднання громад" повноваження сільської, селищної ради, її виконавчого комітету та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до міської об'єднаної територіальної громади, припиняються з дня набрання чинності рішенням сільської, селищної ради та рішенням міської ради об'єднаної територіальної громади про добровільне приєднання до об'єднаної територіальної громади. З моменту припинення повноважень сільської, селищної ради повноваження міської ради поширюються на територію територіальної громади, що приєдналася до міської об'єднаної територіальної громади.
Відповідно до п. 4 ч 1 ст. 83 Закону України "Про добровільне об'єднання громад" сільський, селищний голова територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, виконує обов'язки старости відповідно до закону на період повноважень ради об'єднаної територіальної громади поточного скликання. За ним зберігаються розмір та умови оплати праці, що були йому встановлені як сільському, селищному голові до приєднання.
Як наслідок, згідно наведених вище рішень Підлузької сільської ради та Івано-Франківської міської ради, повноваження сільського голови та сільської ради, що приєдналася до Івано-Франківської міської територіальної громади були припинені.
З огляду на наведене вище, суд зазначає, що оскільки повноваження сільського голови припиняються в силу вимог закону, то у відповідача відсутність обов'язок видання будь-яких розпорядчих актів щодо звільнення з посади позивача, як і обов'язок повідомляти позивача про реорганізацію сільської ради.
Частиною 2 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у разі неможливості здійснення сільським, селищним, міським головою своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради.
Як зазначалось судом вище, з червня 2017 року в межах кримінального провадження №42017090780000071 ОСОБА_1 відсторонено від посади голови Підлузької сільської ради на час розгляду кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним, Підлузькою сільською радою прийнято рішення за №552 від 15.06.2017 року та рішення за №632 від 02.08.2017 року про покладення виконання обов'язків голови сільської ради на секретаря - Стойко Я.І. (а.с.94,95).
Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" у селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об'єдналися, обов'язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного, міського голови відповідної територіальної громади до об'єднання.
Відтак, на момент приєднання Підлузької сільської територіальної громади до Івано-Франківської міської територіальної громади, повноваження сільського голови виконував секретар сільської ради ОСОБА_2 .
Водночас, на виконання вимог Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" рішенням Івано-Франківської міської ради від 09.10.2019 за №236-31 покладено виконання обов'язків старости на особу, яка здійснювала повноваження сільського голови до об'єднання територіальних громад (а.с.44,45).
Слід зазначити, що доводи позивача про непроведення з ним належного розрахунку при звільненні, є необґрунтованими, та спростовуються наявним в матеріалах справи листом старости Підлузького старостинського округу від 17.06.2025 за №11.1-07/165, згідно з яким ОСОБА_1 після відсторонення з посади заробітна плата не виплачувалась (а.с.32).
Зважаючи на те, що з 2017 року і до припинення повноважень сільського голови в силу вимог закону, позивачу заробітна плата не виплачувалась, то після приєднання Підлузької територіальної громади до Івано-Франківської територіальної громади, жодних підстав для виплати таких коштів на користь позивача, у відповідача не було.
Більше того, в контексті усього вищевикладеного, суд зазначає, що позивач фактично не виконував повноваження сільського голови з 2017 року та до моменту об'єднання громад, що в свою чергу вказує на те, що жодних правовідносин з відповідачем у ОСОБА_1 не існувало та не існує.
Щодо не видачі трудової книжки позивачу, то слід зазначити таке.
Відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у закладі окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку незатребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві протягом 50 років, а після закінчення зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов'язується не лише з обов'язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов'язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.
В той же час, доказів звернення до відповідача з вимогою видати трудову книжку після припинення повноважень сільського голови протягом двох років, позивачем не надано, як і не надано доказів особистого звернення про видачу такої книжки, а не поштовим відправленням.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо необізнаності про факт об'єднання громад та, як наслідок припинення повноважень, позаяк, будучи жителем села Підлужжя та маючи досвід роботи на посадах в органі місцевого самоврядування, позивач не міг не володіти зазначеною інформацією.
Крім того, в даному випадку для суду залишається незрозумілою поведінка позивача щодо того, що ним тривалий час не вчинялись жодні дії з вказаного приводу, а також відсутність звернень за фактичним місце проходження служби до 2017 року - Підлузького старостинського округу.
Відповідно до приписів частини 1статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З наведених процесуальних норм слідує, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
В той же час, суд зазначає, що в ході розгляду справи, судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку, відповідачем доведено відсутність допущених порушень прав позивача, а позивачем не надано суду доказів протилежного.
Як наслідок, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє Благодир Сергій Миколайович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , вул. Шевченка, 7-А/8, м. Івано-Франківськ, 76018) до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76608) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.