ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" липня 2025 р. справа № 300/3387/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович (представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням дня фактичної виплати 28.12.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням дня фактичної виплати 28.12.2022.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 29.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано п'ятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку, із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
30.07.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій представник зазначив, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. При цьому день фактичної виплати грошового доходу не впливає на період, за який буде здійснюватися виплата компенсації втрати частини грошових коштів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Вважає, що оскільки позивача було звільнено до 19.07.2022, а виплата компенсації втрати частини доходу стосується періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018, то у межах даної справи підлягають застосуванню строки, визначені ч. 2 ст. 233 КЗпП, у редакції, що діяла до 19.07.2022, відповідно до якої звернення позивача до суду не обмежується будь-яким строком.
Розглянувши подане клопотання, суд враховує таке.
Так, в постанові від 23.04.2025 у справі № 560/5613/24 Верховний Суд у справі з подібними правовідносинами дійшов наступних висновків:
" 69. Водночас судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
70. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
71. Виходячи з наведеного, Суд констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.
72. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Суд зауважує, що зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій пов'язали початок відліку тримісячного строку з моментом фактичної виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018 на виконання судового рішення у справі № 560/10221/22.
73. Водночас у постанові від 03.04.2025 у справі № 420/1581/24 Верховний Суд у подібних правовідносинах указав про помилковості цього підходу, адже день фактичної виплати грошового доходу не впливає на період, за який буде здійснюватися виплата компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
74. За висновком Верховного Суду у згаданій справі право на компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, проте не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
75. З уваги на це Верховний Суд у справі № 420/1581/24 констатував, що такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення у особи права на компенсацію (з моменту затримки виплати доходу на один і більше календарних місяців).
76. Суд уважає застосовними вказані висновки до спірних правовідносин у цій справі та зазначає, що на час виникнення у позивача права на компенсацію (такі події мали місце до 19.07.2022) частина друга статті 233 КЗпП України діяла у редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
77. Таким чином, судами попередніх інстанцій при вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду помилково застосовано частину другу статті 233 КЗпП, у редакції Закону № 2352-IX".
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 13.08.2018 №153 був виключений з 15.08.2018 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення, тобто в період дії редакції статті 233 КЗпП України, якою не обмежувався строк звернення до суду у трудових спорах щодо виплати заробітної плати.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги вищенаведені висновки Верховного Суду, суд виснує, що позивачем строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.
Відтак, представником позивача у встановлений судом строк недоліки позову усунуто.
Відповідно до п. 14 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід продовжити розгляд адміністративної справи №300/3387/25.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 171, 248, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Продовжити розгляд адміністративної справи №300/3387/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не підлягає оскарженню.
Суддя Гомельчук С.В.