ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" липня 2025 р. справа № 300/8571/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРА ІНЖИНІРИНГ" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДРА ІНЖИНІРИНГ" (далі - позивач, ТОВ "НАДРА ІНЖИНІРИНГ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:
- постановити рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за №022906/07078 від 18.10.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 022906/07078 від 18.10.2024, ґрунтуються на висновках акту перевірки від 02.10.2024 №17404/09-09-07-07/42925254, які, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать нормам податкового законодавства. Зокрема, вказано, що враховуючи вимоги статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та пункту 21 розділу ІІ Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» на думку контролюючого органу день першого перевищення ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРИНГ» граничного строку розрахунків за контрактом № 111223 від 11.12.2023, укладеного з нерезидентом ANBAO GROUP CO., LIMITED (Китай) - 11.06.2024. Однак, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів, які ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРИНГ» при здійсненні розрахунків за контрактом № 111223 від 11.12.2023, укладеного з нерезидентом ANBAO GROUP CO., LIMITED (Китай) не порушувало. Внаслідок чого, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 022906/07078 від 18.10.2024.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позовну заяву ТзОВ "НАДРА ІНЖИНІРИНГ" залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.21-22).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.33).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.12.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що контролюючим органом дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо умов допуску до проведення фактичної перевірки. Водночас, представник відповідача вказав на те, що під час проведення фактичної перевірки працівниками було встановлено порушення вимог чинного законодавства України, зокрема: статті 13 Закону України, від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" при здійсненні розрахунків по імпортному контракту 111223 від 11.12.2023 з нерезидентом ANBAO GROUP CO., LTD (Китай). Вказано, що відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473 НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Підпунктом 21 розділу II Положення визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Водночас, відповідно до пункту 21 постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти НБУ діють у частині, що не суперечать цій постанові. Згідно з пунктом 14 Постанови НБУ № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022. Так, Державною податковою службою України листом № 9056/6/09-19-07-07-06 від 31.07.2024 повідомлено Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про порушення, ТОВ "НАДРА ІНЖИНІРИНГ" законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями згідно договору № 111223 від 11.12.2023 (дата здійснення операції 14.12.2023; дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 11.06.2024). Звернуто увагу, що компанія ANBAO GROUP CO., LTD (Продавець) та ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРИНГ» (Покупець) уклали Договір, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує Товар на умовах, визначених в редакції ІНКОТЕРМС 2020 за номенклатурою та ціною, вказаною у Додатках (Специфікаціях) до Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору. ТОВ "НАДРА ІНЖИНІРИНГ" відповідно до зовнішньо-економічного контракту № 111223 від 11.12.2023 було здійснено оплату за товар згідно банківської виписки від 14.12.2023 в сумі 32565,00 доларів США. (дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків 11.06.2024). ТОВ "НАДРА ІНЖИНІРИНГ" імпортувало товар згідно МД № 47352 від 08.06.2024 на суму 10855,00 доларів США та МД № 63986 від 05.08.2024 на суму 21710,00 доларів США, внаслідок чого, протерміновано 56 дні. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.36-39).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
На підставі направлень від 19.09.2024 № 5250, № 5251 виданих ГУ ДПС в Івано-Франківській області, головним державним інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та головним державним інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області згідно із п.п. 19.1.4. п.19.1 ст. 19, п.п. 20.1.4. п.20.1 ст. 20 розділу І, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 “Інші перехідні положення» розділу ХХ та ст. 20 розділу I, підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) та відповідно до наказу від 18.09.2024 № 2782-п ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДРА ІНЖИНІРИНГ», з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 02.04.2019 по 31.08.2024 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 02.10.2024 за № 17404/09-09-07-07/42925254 (а.с.4-8), відповідно до змісту якого констатовано наступні порушення вчинені позивачкою, зокрема:
- статті 13 Закону України, від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" при здійсненні розрахунків по імпортному контракту 111223 від 11.12.2023 з нерезидентом ANBAO GROUP CO., LTD (Китай).
На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 02.10.2024 за № 17404/09-09-07-07/42925254, відповідачем 18.10.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення 022906/07078, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 147439,84 грн. (а.с.9).
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі-ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з пп. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 16.02.2016 по справі №826/12651/14, у постанові від 27.01.2015 по справі № 21-425а14 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 по справі №1570/7146/12, у постанові від 24.10.2018 по справі № 808/1746/15 та у постанові від 04.02.2019 року по справі № 807/242/14.
Велика Палата Верховного Суду, сформувала позицію у постанові від 8 вересня 2021 року (справа № 816/228/17), де міститься наступний правовий висновок: "У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".
Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Перед початком перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області пред'явлені документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, позивачу. Посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки.
Вказана обставина не заперечується сторонами справи.
Враховуючи викладене, судом не встановлено протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки позивачки.
Разом з цим, змістовний аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вказує на те, що підставою для проведення фактичної перевірки згідно цієї норми є наявність чи отримання контролюючим органом інформації яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Тобто, вжите в цьому випадку словосполучення можливі порушення яке змістовно має розкриватися у отриманій інформації щодо платника податку, якраз і є тим підґрунтям, що вказує на необхідність з'ясування наявності чи відсутності тих ймовірних (можливих) порушень, щодо яких є підозра, у спосіб призначення та проведення фактичної перевірки.
Щодо, власне, самого поняття інформації, яке вжито в п.п. 80.2.2 пункті 80.2 статті 80 ПК України, то суд враховує, що відповідно до пп. 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України термін «податкова інформація» для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 02.10.1992.
Так, згідно з приписами частин 1 та 2 статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Порядок збирання та використання податкової інформації регулюється ПК України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.
Як передбачено пунктом 74.2 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. А згідно з пунктом 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Отже, під інформацією, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, в розумінні згаданого вище п.п. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти в тому числі і інформацію, яка отримана із інформаційних баз даних органів державної податкової служби, як і інша інформація, отримана такими органами.
Як встановлено зі змісту акту фактичної перевірки від 02.10.2024, підставою для її проведення обумовлювалась отримана інформація про ймовірне порушення ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРИНГ» вимог податкового законодавства.
Отже, проаналізувавши наведене суд погоджується із доводами відповідача, що внаслідок отримання ним інформації в контролюючого органу виникала цілком обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність у проведенні перевірки в межах здійснення податкового контролю. Із цього слідує, що оскільки відповідач на момент прийняття наказу володів інформацією про хоча і ймовірні порушення платником вимог податкового законодавства та законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на податковий орган, тому в цьому випадку були наявні підстави для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України.
Щодо обґрунтованості податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 022906/07078 від 18.10.2024, суд вказує на таке.
Суспільні відносини з приводу повноважень, приводів, підстав, способів здійснення валютного контролю територіальними органами системи Державної податкової служби України, а також з приводу механізму та процедури притягнення винних у порушенні згаданої дисципліни учасників суспільних відносин регламентовані приписами Податкового кодексу України, а правила проведення валютних операцій, склад протиправних діянь у сфері проведення валютних операцій та міри юридичної відповідальності унормовані приписами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції".
Відповідно до п.п.191.1.4 статті 191 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з статті 1 Податкового кодексу України норми Податкового кодексу України не містять ані прямої вказівки про поширення їх дії на регламентування валютного законодавства, ані прямого застереження про непоширення їх дії на регламентування валютного законодавства.
Закон України від 21.06.2018 за № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (який набрав чинності з 07.07.2018 та введений в дію з 07.02.2019 (далі - Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною 1 статті 3 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 21.06.2018 за № 2473-VIII питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Отже, норми статті 3 Закону України від 21.06.2018 за № 2473-VIII не виключають можливості регламентування окремих сфер валютного регулювання і нагляду приписами інших актів права (у тому числі і нормами Податкового кодексу України) за виключенням недоторканності саме основ валютного регулювання та основ валютного нагляду.
При цьому, механізми реалізації суб'єктами владних повноважень заходів контролю, процедури притягнення винних учасників суспільних правовідносин до запровадженої законом міри юридичної відповідальності, склад протиправних діянь та обставини, що виключають відповідальність нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII не віднесені ані до основ валютного регулювання, ані до основ валютного нагляду.
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами 5, 6 статті 11 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною 9 статті 11 Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини 10 статті 11 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту: встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Стосовно термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, згаданих у Законі України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", суд зазначає, що постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 було затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі за текстом - Положення № 5).
Згідно із пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
У подальшому, Правлінням Національного банку України була прийнята постанова від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18).
Постановою Правління Національного банку України від 04.04.2022 № 68 Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту:
« 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»;
« 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
Постановою Правління Національного банку України від 07.06.2022 № 113 та постановою Правління Національного банку України від 07.07.2022 № 172 до пункту 142 Постанови № 18 були внесені чергові зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180".
Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів до України має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати).
До 05.04.2022 такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів.
З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту.
Відповідно до указаних змін у період з 05.04.2022 по 07.06.2022 такі строки становили 90 календарних днів, з 07.06.2022 по 07.07.2022 - 120 календарних днів, з 07.07.2022 - 180 календарних днів.
При цьому змінені Постановою № 18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05.04.2022.
Згідно із частиною 2 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
За змістом частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Крім того, у відповідності до частини 8 статті 13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Суд звертає увагу, що з урахуванням положень вказаного цивільного законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пов'язаного з її здійсненням валютного контролю (за валютними операціями), при вирішенні таких спорів визначальним є встановлення факту виконання/не виконання відповідних обов'язків за вказаними договорами (контрактами) у встановлені строки (щодо отримання товару, сплати або повернення коштів (валютних цінностей)). При цьому, судова практика вирішення таких спорів свідчить, що встановленню та дослідженню підлягають обставини, як щодо формального дотримання спеціального законодавства (Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про валюту і валютні операції» та ін.), так і цивільного законодавства, з якими пов'язуються встановлення фактів виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Таким чином, суд зазначає, що для правильного вирішення спірних правовідносин у цій справі необхідно з'ясувати виконання позивачем та його контрагентами договорів (в частині здійснення розрахунків за поставлений товар та надходження такого товару на митну територію України на користь позивача) з урахуванням вимог вказаного спеціального законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРИНГ» та ANBAO GROUP CO., LIMITED (Китай) укладено Контракт № 111223 від 11.12.2023 (а.с.11-14).
Відповідно до пункту 1.1 коментованого Контракту Продавець продає, а Покупець купує Товар на умовах, визначених в редакції ІНКОТЕРМС 2020 за номенклатурою та ціною, вказаною у Додатках (Специфікаціях) до Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Ціна по кожній позиції та загальна вартість партії узгоджується Сторонами в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 3.1 Контракту вказано, що терміном поставки вважається дата відвантаження.
Покупець зобов'язується оплатити Товар за рахунком шляхом банківського переказу в доларах США. Строки і порядок оплати визначається в Специфікації. Оплата за Товар здійснюється на банківський рахунок Продавця.
Умови оплати: товар поставляється постачальником і оплачується покупцем з відстроченням платежу 30 календарних днів після дати надходження товару на склад покупця. Сума оплати і об'єм поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами додатково в кожній специфікації до договору.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 14.12.2023 ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРИНГ» на виконання умов Контракту № 111223 від 11.12.2023 оплатило товар визначений Специфікацією № 1 (а.с.15) на загальну суму 32565,00 доларів США (а.с.17).
На виконання умов Контракту № 111223 від 11.12.2023 ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРИНГ» отримано товар на загальну суму 32565,00 доларів США згідно наступних митних декларацій:
- від 08.06.2024 № 47352 на суму 10855,00 доларів США;
- від 05.08.2024 № 63986 на суму 21710,00 доларів США.
Так, суд звертає увагу, що моментом здійснення експорту (імпорту) відповідно до абзацу 30 восьмого статті 1 Закону № 959-ХІІ є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Аналізуючи положення наведених вище нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі № П/811/2370/15 (провадження № К/9901/25888/18), дійшов висновку про те, що моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону № 185/94-ВР, є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю.
Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок резидента. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів, зокрема, постанови від 14.08.2018 у справі № 808/502/17, від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 02.04.2019 у справі № 815/342/16, від 15.05.2023 у справі № 820/2419/17.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 в справі № П/811/72/16, відповідно до яких моментом вчинення експортної операції є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також зміст акту перевірки від 02.10.2024 №17404/09-09-07-07/42925254, суд зазначає, що контролюючим органом проведено перевірку господарської діяльності ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРИНГ» щодо дотримання строків розрахунку за зовнішньоекономічними операціями з ANBAO GROUP CO., LIMITED (Китай) виключно у рамках поставки товарів згідно митних декларацій від 08.06.2024 № 47352 на суму 10855,00 доларів США та від 05.08.2024 № 63986 на суму 21710,00 доларів США, зауважень щодо невірного обрахунку податковим органом періоду прострочення заборгованості, суми пені позивачем до суду не надано, як і документів щодо проведення претензійно-позовної роботи (позовні заяви, ухвали та рішення судових органів), висновку Міністерства економіки України щодо подовження строків розрахунків, довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), яка підтверджує виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин (за наявності) та інших документів, які підтверджують проведення розрахунків по Контракту № 111223 від 11.12.2023 за період з 02.04.2019 по 31.08.2024 у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, визначених пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами і доповненнями, та пунктом 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями.
Іншої документально підтвердженої аргументації позивача щодо неправомірності обтяження підприємства пенею за спірний період позивачем не наведено.
Відтак, суд приходить до висновку, що ТОВ «НАДРА ІНЖИНІРНГ» порушено приписи статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, з огляду на що ГУ ДПС в Івано-Франківській області правомірно нараховано позивачу пеню на суму простроченої заборгованості у розмірі 147439,84 грн.
Водночас, позиція позивача щодо безпідставності нарахування податковим органом пені за порушення граничних строків розрахунку за зовнішньоекономічними контрактами ґрунтується виключно на тому, що станом на дату проведення перевірки граничні строки розрахунку по Контракту № 111223 від 11.12.2023 останнім не порушено 365 днів.
Суд вважає таку аргументацію позивача безпідставною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів, однак, з огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. При цьому, змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.
Згідно з пункту 4 розділу І Постанови НБУ від 02.01.2019 № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» перевищення граничних строків розрахунків дозволяється на підставі висновку.
Висновок - це висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, виданий на продовження граничних строків розрахунків, установлених Національним банком.
Таким чином, законодавцем передбачена можливість перевищення суб'єктом господарювання граничних строків розрахунків, які встановлені умовами договору, але не більше строків, передбачених Національним банком України, та за умови отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, виданим на продовження граничних строків розрахунків, установлених Національним банком.
Відповідно, пролонгація суб'єктом господарювання строків виконання контракту у шляхом підписання додаткових угод не є законодавчо узгодженою процедурою продовження граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.
За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (частина 4 статті 13 Закону № 2473-VIII).
Частиною 4 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.
На виконання приписів частини 4 статті 13 Закону № 2473-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - Порядок № 104).
Пунктом 2 Порядку № 104 визначено окремі операції з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, по яких Мінекономіки видається висновок щодо продовження граничних строків розрахунків.
Пунктом 2 Порядку № 104 передбачено, що висновок видається Мінекономіки під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів, а саме за імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.
Згідно пункту 3 Порядку № 104 для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:
- заяву на одержання висновку, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;
- копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід'ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову;
- копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;
- копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.
Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку (пункт 4 Порядку № 104).
Таким чином, висновок Мінекономіки щодо продовження строків розрахунків за експортною чи імпортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення та звільняє суб'єкта господарювання від відповідальності у вигляді сплати пені.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 160/7046/19, від 29.01.2021 у справі № 801/9330/13-а.
Зокрема, в постанові від 10.04.2020 у справі № 810/1221/16, Верховний Суд зазначив: «Отже висновок Мінекономрозвитку щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну силу у часі, й звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.
Такий висновок може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 1 Закону №185 (з врахуванням постанов Правління Національного банку України), так і після його закінчення. У той же час санкції, передбачені статтею 4 Закону №185, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання».
Аналогічна правова позиція викладена, також в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 813/6485/14, та у постанові від 10 квітня 2020 у справі № 810/1221/16.
Також суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 13 Закону № 2473, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
ТОВ «НАДРА ІНЖИЕІРИНГ» ні до перевірки, ні до суду не надано документального підтвердження невиконання умов зовнішньоекономічного Контракту № 111223 від 11.12.2023 через дію форс-мажорних обставин.
Слід зазначити, що в акті перевірки наведено обставини - детальний опис порушень ТОВ «НАДРА ІНЖИЕІРИНГ», які обґрунтовано нормами чинного валютного законодавства та підтверджені наданими суду доказами.
При цьому, ТОВ «НАДРА ІНЖИЕІРИНГ» ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді не надавало документів, що підтверджують неможливість вжиття підприємством необхідних заходів, передбачених статтею 13 Закону № 2473, з метою уникнення порушень встановлених строків розрахунків за укладеним договором та нарахування пені.
З огляду на встановлені у справі вище обставини та наведені вище норми права, суд вважає, що висновки відповідача про порушення ТОВ «НАДРА ІНЖИЕІРИНГ» статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII, при виконанні Контракту № 111223 від 11.12.2023 є правомірними та підтверджені належними доказами.
Підсумовуючи викладене, доводи позивача не спростовують висновків документальної позапланової виїзної перевірки, тому, на думку суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 022906/07078 від 18.10.2024 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів у повному об'ємі правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2024: № 013088/0706, № 013089/0706, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРА ІНЖИНІРИНГ" - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДРА ІНЖИНІРИНГ" (код ЄДРПОУ 42925254, вул. Юліана Пелеша, 1, офіс 5, м. Івано-Франківськ, 76019).
Відповідач:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.