31 липня 2025 року Справа № 280/3079/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, будинок 90, код ЄДРПОУ 37834773)
про скасування рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та про відкликання посвідки на постійне проживання Т.В.О. начальника управління міграційної служби України в Запорізькій області № 23012500107583 від 07 квітня 2025 року, відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 11 квітня 2025 року отримав, рішення Т.В.О. начальника управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, від 07.04.2025 року за номером 23012500107583 про відкликання дозволу на імміграцію в України та про відкликання посвідки на постійне проживання. Наданий йому дозвіл на імміграцію від 15.12.2018 року визнаний недійсним на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Вважає, що рішення є протиправним і підлягає скасуванню у зв'язку з грубим порушення посадовими особами його законних прав, визначених чинним законодавством. Тому, просить задовольнити позов.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві вх. № 27336 від 02.06.2025 вказує, що до УДМС у Запорізькій області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06.03.2025 року про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію та відкликання посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформація зазначена у поданні вказувала, що дії ОСОБА_1 створюють загрозу здоров'ю, а також захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Враховуючи викладене, вказує, що на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону №2491-III, 07 квітня 2025 року УДМС у Запорізькій області прийнято рішення про відкликання іноземцю дозволу на імміграцію в Україну. Також, 07 квітня 2025 року, відповідно до частини другої статті 12 Закону №2491-III, прийнято рішення про відкликання посвідки на постійне проживання. Зазначає, що громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, який є посяганням життя та здоровця особи. Вказує, що неодноразові порушення в сфері дорожнього руху свідчать, про посягання на громадський порядок, недотримання законів України, інших нормативно - правових актів. Вважає, що для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України є необхідним відкликання дозволу на імміграцію стосовно ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III. За вказаних обставин, просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3079/25.
Ухвалою суду від 04.06.2025 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі №280/3079/25 Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відмовлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно електронних та архівних обліків УДМС у Запорізькій області 15.06.2018 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Мелітопольського міського відділу УДМС у Запорізькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III, як батькові громадянина України.
15.12.2018 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на імміграцію в Україну № 75, іноземець документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 від 28.01.2019 строком дії до 11.01.2029 р., орган видачі - 2301.
07 квітня 2025 року УДМС у Запорізькій області прийнято рішення про відкликання іноземцю дозволу на імміграцію в Україну та рішення про відкликання посвідки на постійне проживання.
Вважаючи протиправними рішення відповідача та з вимогою зобов'язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року № 2491-III (далі по тексту - Закон № 2491-III), Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі по тексту - Закон № 3773-VI), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію; поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі по тексту - Порядок № 1983), Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 (далі по тексту - Порядок №321).
Статтею 1 Закону № 2491-III визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.
Пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону № 2491-III (в редакції станом на момент надання позивачу дозволу на імміграцію) передбачено, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
У той же час, згідно зі ст. 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2491-III, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі по тексту - Порядок № 1983).
Пунктом 21 Порядку №1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Абзацом 2 пункту 22 Порядку №1983 регламентовано, що у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Згідно із вимогами пунктів 23-25 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.
З аналізу вищевикладеного випливає, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу за наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону №2491-III, зокрема, у разі коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та скасування такого дозволу є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. При цьому ініціатором питання про скасування дозволу на імміграцію, серед іншого можуть бути органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, яке вивчається ДМС, його територіальними органами і підрозділами.
Згідно із матеріалами справи питання щодо скасування позивачу дозволу на імміграцію порушено Управлінням стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в поданні від 10.03.2025 № 2174/1/2301-25.
У поданні зазначено про те, що громадянин Азербайджанської республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 Кримінального Кодексу України (умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень), засуджений Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2024 року (справа №210/3698/24), що підтверджується копію вироку від 01.07.2024.
Також до подання надані докази, що іноземець неодноразово впродовж 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За наслідком розгляду подання Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідачем складено висновок за результатами розгляду подання про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , який затверджений начальником управління ДМС України в Запорізькій області 07.04.2025, яким вважається за доцільне відкликати рішення Мелітопольського МВ УДМС України в Запорізькій області від 15.12.2018 про надання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкликати та визнати такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 28.01.2019, орган видачі 2301.
Основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз визначає Закон України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон № 2469-VIII).
Згідно із пунктами 3, 6, 9, 10 статті 1 Закону № 2469-VIII громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Частиною 3 статті 3 Закону № 2469-VIII визначено, що фундаментальними національними інтересами України є: 1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; 2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; 3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено та він діє на час розгляду справи.
В розрізі фактичних обставин справи та підстав, які були визначені у поданні Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , останні вказують на наявність правових підстав, визначених пунктами 3, 4 частини 1 статті 12 Закону №2491-III для скасування останньому дозволу на імміграцію в України.
Суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність обґрунтованості підстав для скасування дозволу на імміграцію, визначених пунктами 3, 4 частини 1 статті 12 Закону №2491-III, оскільки обставини, які викладені у поданні, у взаємозв'язку із положеннями Конституції України, Закону № 2469-VIII, Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з урахування строків продовження воєнного стану в Україні) є достатніми для прийняття оскаржуваного рішення.
При цьому, слід також зазначити, що Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 10 жовтня 2019 року у справі №2340/2910/18, від 18 березня 2021 року у справі №522/1441/18 та від 29 травня 2023 року у справі №522/5683/22, від 26 січня 2024 року у справі № 522/11225/22 неодноразово наголошував на тому, що сам по собі факт наявності у іноземця на території України дружини та дітей, як і відсутність у країні походження близьких родичів, а також будь-якого майна, не спростовує встановлені відповідачем порушення з боку позивача та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України.
Саме по собі проживання особи на території України протягом тривалого часу та факт наявності дружини та дітей, не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов'язань держави відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов'язки, вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 343/2242/16, від 10.10.2019 р. у справі № 2340/2910/18, від 12.08.2020 р. у справі № 755/14023/17, від 13.10.2021 р. у справі № 263/14519/20, від 13.04.2021 р. у справі № 211/1113/18(2-а/211/91/18), від 26.01.2022 р. у справі № 200/9761/20-а).
Також, суд зазначає, що оскільки на території України з 24.02.2022 триває військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, тому здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здіснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 522/5683/22.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Отже, відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення від 07.04.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що спростовує доводи позивача про недотримання ст. 2 КАС України.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, згідно із пунктом 1 розділу I якого Посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно із підпунктом 4 пункту 64 Порядку №321 Посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до пунктів 65-67 Порядку №321 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
Посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки (пп. 4 п. 72 Порядку №321).
Рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку (п. 78 Порядку №321).
В ході розгляду даної адміністративної справи не встановлено правових підстав для скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 07.04.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і з огляду на похідний характер позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 07.04.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони також задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, будинок 90, код ЄДРПОУ 37834773) про скасування рішень, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 31 липня 2025 року.
Суддя Л.Я. Максименко