29 липня 2025 року Справа № 280/5946/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді від 11.07.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду
-заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, починаючи 01.09.2019 по 08.01.2025 оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням причин та доказів поважності його пропуску;
- уточненої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, оформленої у відповідності до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій чітко та конкретно викласти позовні вимоги, які приведено у відповідність між собою.
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу в його електронний кабінет та доставлено 15.07.2025.
Відтак, оскільки позивач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначивши адресу електронної пошти для листування із ним, суддя доходить висновку, що ухвала від 15.07.2025 про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачу в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу представника позивача.
Останній день для усунення недоліків позову припадає на 25.07.2025.
24.07.2025 засобами системи “Електронний суд» від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява у якій позивач просить суд
-визнати протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незастосування при розрахунку та виплаті ОСОБА_2 пенсії через інвалідність показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016 - 2018 роки у розмірі 6188,89 грн. та індексаційних нарахувань з 2019 до 2025 року виходячи із показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016 - 2018 роки у розмірі 6188,89 грн, з 29.07.2019;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_2 розрахунок та виплату пенсії через інвалідність з 29.07.2019 (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням:
- показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016 - 2018 роки у розмірі 6188,89 грн,
- індексаційних нарахувань з 2019 до 2025 року виходячи із показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016 - 2018 роки у розмірі 6188,89 грн.
та заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначає, що позивачу призначено пенсію через інвалідність 29.07.2019 року. Першу виплату пенсії Відповідачем здійснено 11.10.2019. 07.11.2019 Позивачем було додані додаткові матеріали щодо пільгового стажу; перераховано та відповідь отримано 25.11.2019. 10.12.2019 Позивачем до Відповідача було зроблено запит про незгоду з нарахованим стажем та розміром пенсії, відповідь отримано в особистому кабінеті 25.02.2020 22.07.2020 подано позов до Відповідача з питання перерахування стажу та пенсії. 14.12.2020 рішення суду (справа № 280/4937/20) після апеляційного оскарження набрало чинності. 19.01.2021 Позивачем направлено Відповідачу заяву про добровільне виконання рішення суду, 21.01.2021 (згідно відмітки ПФУ) - виконано. Крім того, посилається на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби СOVID-19» від 30.03.2020 № 540- ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, Розділ “Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину. встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681. 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначає, що згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року, який діяв до 30.06.2023, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину. Відповідно до п. 19 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-1Х, тобто з 30.03.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні. У зв'язку з тим, що питання про незарахований стаж та відповідно і розмір пенсії, який залежить від показника розміру стажу, вже підіймалось з 2019 року, та остаточне рішення про незаконність дій Відповідача набрало чинності 14.12.2020, то період з 19.07.2019 до 08.01.2025 слід розмежувати так:
11.10.2019 - 07.11.2019 - 27 к.дн (враховується у термін позовної давності)
07.11.2019-25.11.2019 - 19 к.дн - розгляд заяви
25.11.2019-10.12.2019 - 17 к дн. (враховується у термін позовної давності)
10.12.2019-25.02.2020 - 2 м.15 дн - розгляд заяви
25.02.2020 - 30.03.2020 - 01 м. 05 дн. (враховується у термін позовної давності),
Підготовка позову до оголошення карантину по COVID-19 30.03.2020 - 08.01.2025 - не враховується через карантин по COVID-19 та військовий стан.
ЗАГАЛОМ строк позовної давності у поточній справі склав - 27 дн. + 17 дн+ 01 м. 05 дн.= 2 м. 19 дн.
Вважає, що слід взяти до уваги усю цю хронологію, тому що фактично остаточно Позивач ствердився у факті порушення своїх прав щодо вірного нарахування пенсії 14.12.2020 року, у зв'язку із набранням чинності відповідного судового рішення. А перерви між цими діями склали тільки 02 місяця 19 днів.
Надаючи оцінку викладеному щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Як вбачається з матеріалів позову, предметом цього спору є незгода позивача із розрахунком його пенсії з 29.07.2019 ( згідно уточненої позовної заяви), водночас позов подано до суду у липні 2025 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого процесуальним законом.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 за подібних правовідносин Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
При цьому, як зазначає Верховний Суд, отримання листа у відповідь на заяву про надання роз'яснення не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанови Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 по справі №240/27663/23 тощо).
Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду у справах такої категорії до обставин даної справи, слід зазначити, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав дізнатися саме отримавши пенсію, як заначає сам позивач 11.10.2019 у розмірі, який позивач вважає неналежним.
Крім того, за змістом правозастосування, яке міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, вирішення спору зводиться саме до визнання за особою права на усі відповідні коефіцієнти збільшення, однак в межах шести місяців, що передують дню звернення до суду.
Суддя також звертає увагу на те, що положення “повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Так сам позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що “Позивач ствердився у факті порушення своїх прав щодо вірного нарахування пенсії 14.12.2020, у зв'язку із набранням чинності відповідного судового рішення».
Отже додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи пенсійні виплати у неналежному розмірі, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав визначення розміру пенсії, перерахунку тощо, водночас, вперше позивач звернувся до відповідача щодо спірного питання лише 26.06.2025 (через 5 років), що не може вважатись розумним строком пошуку шляхів захисту порушеного права.
Крім того, суддя звертає увагу позивача, що його звернення до відповідача із заявами та розгляд вказаних питань не перевиває строк перебігу позовної давності, а свідчить лише про вчинення позивачем дій з метою отримання інформації щодо обрахунку розміру його пенсі.
Суддя також враховує правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.08.2021 у справі №1.380.2019.000974 та від 15.09.2023 у справі № 1340/5990/18 з подібними правовідносинами.
Крім того, суддя звертає увагу позивача , що у клопотання щодо підстав запровадження карантину та воєнного стану позивач посилається на норми ЦПК України , а не КАС України.
Проте суддя вважає зазнанчити, що згідно з пунктом 3 Розділу VI “Прикінцеві положення» КАС України у редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020, яка діє з 17.07.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), відмінено на всій території України ще 30.06.2023, позивач протягом другої половини 2023 року та початку 2024 року також не звренувся до суду із вказаним позовом.
Статтею 1 Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та діє на даний час.
Згідно зі ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Крім того, питання здійснення правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII, відповідно до якої правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
У зв'язку з введенням воєнного стану на території України, Рада Суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, в яких зазначено виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану (п. 6).
водночас, Верховний Суд в ухвалі від 01 серпня 2022 року по справі № 802/118/17-а наголосив, що посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло та обумовило пропуск строку.
Суддя зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом через воєнний стан, а лише посилання на запровадження воєнного стану саме по собі не є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку без надання обґрунтування того, яким чином запровадження воєнного стану вплинуло на можливість своєчасного звернення до суду.
Таким чином, доказів на підтвердження неможливості подання позовної заяви у строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, з поважних причин, зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, або введенням воєнного стану в Україні позивачем не зазначено і не додано до заяви про поновлення строку звернення до суду.
Суддею не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом строку, який був об'єктивно необхідним для подання позовної заяви до суду.
За таких обставин, судддя визнає неповажними вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду щодо позовних вимог з 29.07.2019 по 08.01.2025.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені позивачем підстави поновлення такого строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу з частині позовних вимог за період з 29.07.2019 по 08.01.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку зварення до суду - відмовити.
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за період з 29.07.2019 по 08.01.2025.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві в частині позовних вимог за період з 29.07.2019 по 08.01.2025.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова