Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/276/25
Єдиний унікальний №742/1510/25
Іменем України
31 липня 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
У провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13.02.2022-100001604 від 13 лютого 2022 року в розмірі 11 440 грн.
Ухвалою судді від 10 квітня 2025 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с. 30); ухвалою суду від 08 травня 2025 року витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: на чиє ім'я емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування коштів в сумі 8 000 грн 13 лютого 2022 року об 11-38 год; про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за 13 лютого 2022 року (а.с.60); 06 червня 2025 року на виконання ухвали суду від 08 травня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» було надано затребувані документи (а.с. 67-68);
18 квітня 2025 року представник відповідача - адвокат Сидоренко О.В. надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вважають позовну заяву безпідставною, адже ОСОБА_1 жодних договорів із позивачем не укладав, вказаний номер телефону у додатку до анкети позичальника йому не належить, ідентифікатор, яким було підписано договір, та кошти за договором останній не отримував. Також до матеріалів справи не долучені належні та достатні відомості, яким чином ОСОБА_1 був ідентифікований товариством, які засоби та критерії при цьому використовувались. Беручи до уваги, що відсутні докази отримання відповідачем від ТОВ «Споживчий центр» грошових коштів за договором № 13.02.2022-100001604 від 13 лютого 2022 року у сумі 8000 грн, вказаний договір є неукладеним, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову (а.с.37-41).
05 травня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вказано, що кредитний договір № 13.02.2022-100001604 від 13.02.2022 року було укладено між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у електронній формі шляхом: отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 13.02.2022 року; подання відповідачем Заявки №13.02.2022-100001604 від 13.02.2022 року; надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №13.02.2022-100001604 від 13.02.2022 р. TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором від 13.02.2022 року №13.02.2022-100001604 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Також позивачем було надано електронні докази в паперовій формі, підписані одноразовим ідентифікатором, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме: 4731-21ХХ-ХХХХ-2137. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки (а.с. 50-54).
04 липня 2025 року представник відповідача - адвокат Сидоренко О.В. надав клопотання про зупинення провадження, посилаючись на те, що на даний час ОСОБА_1 мобілізований та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
22 липня 2025 року представником позивача надано суду заяву про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження, вказуючи на те, що належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, не надав. Відповідач не позбавлений права на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, а також на участь у справі через представника. Право відповідача на змагальний процесс є дотриманим. Останній намагається затягнути судовий процес, що суперечить завданню цивільного судочинства (а.с. 83-84).
У судове засідання сторони не з'явилися, які про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Оглянувши письмове клопотання та долучені до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов'язку суду щодо повного та об'єктивного дослідження судом всіх обставин справи.
Згідно зі статтею 1Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні СилиУкраїни - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008(далі - Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
За приписами пункту другого зазначеного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21 з посиланням на подібний висновок Верховного Суду, зазначений в постанові від 25 липня 2024 року у справі № 852/2а-2/24.
У постанові від 19 грудня 2024 року у справі №484/40/21 Верховний Суд також дійшов висновку про те, що конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників. Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов'язаний зупинити провадження згідно з вимогами статті 251 ЦПК України.
Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, представник відповідача на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надав копію військового квитка серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що 13 травня 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом (ВОС-137533А № 101), а з 21 грудня 2022 року перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 (а.с. 75)
Із наданої довідки військової частини НОМЕР_2 № 94 від 13 березня 2025 року вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 (а.с. 76).
Таким чином, оскільки з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, а із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі Збройних Сил України, суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України зобов'язаний зупинити провадження у справі, задовольнивши клопотання представника відповідача.
При цьому суд враховує, що розумність строків розгляду справи згідноіз статтею 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у статті 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).
Тобто принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.
У даному випадку, як було зазначено вище, норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов'язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.
Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Необхідно зазначити, що стаття 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні-відповідачу, який перебуває у складі Збройних Сил України.
За вказаних обставин зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 251 ЦПК України ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти дні з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Таким чином, відповідач позбавлений можливості у належний спосіб реалізувати права та обов'язки, зважаючи на те, що у зв'язку із несенням військової служби, а тому з метою недопущення порушення прав сторони в справі, в частині рівності прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, так як в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим, а також недопущення порушення засад змагальності сторін, суд вбачає підстави для зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Разом з тим, посилання представника позивача на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2022 року в справі № 733/19628/17, якою було визначено наявність необхідних документів, які б давали підстави для зупинення провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд відхиляє, враховуючи зазначені вище постанови Верховного Суду.
Крім того, наявність у відповідача представника не може бути підставою для відмови у зупинення провадження у справі, оскільки ст. 251 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі, незважаючи на наявність у сторони відповідача свого представника.
Не заслуговує на увагу і твердження представника позивача про можливість участі у розгляді справи самого відповідача в режимі відеоконференції, оскільки це є правом останнього, а не його обов'язком, враховуючи також належні докази перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто припинення проходження служби у складі Збройних Сил України, ОСОБА_1 зобов'язаний повідомити про це суд.
Керуючись статтями 251, 253, 254, 353, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задовольнити.
Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Після усунення обставин, що зумовили припинення провадження у справі, зобов'язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити про це суд невідкладно.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК України.
Ухвала складена та підписана 31 липня 2025 року.
Головуючий суддя В.М.Овчарик