Справа № 146/2067/24
"21" липня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Мороза І.С.
за участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ «Державний ощадний банк України», третя особа Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області про зняття обтяження на нерухоме майно та за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області про зняття обтяження на нерухоме майно
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
18 грудня 2024 року до суду з цією позовною заявою, посилаючись на ст. 316,317,319 ЦК України, звернулася ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , АТ «Державний ощадний банк України», вул. Госпітальна, 12Г м. Київ, третя особа Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області, адреса вул. М. Леонтовича, 47 м. Тульчин, Вінницька область про зняття обтяження на нерухоме майно
Даний позов обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 є власником 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками інших частин житлового будинку, а саме 5/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 та частини вказаного житлового будинку - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак спадщина після його смерті ще не переоформлена.
Позивачка має намір відчужити належну їй частину житлового будинку, однак як вияснилося під час підготовки документів для відчуження будинку, що на даний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 накладено обтяження у виді заборони відчуження об'єкта нерухомого майна згідно виконавчого листа № 2-21 від 15 березня 2004 року, виданого Тульчинським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ВАТ «Ощадний банк України» 5847,15 грн заборгованості та 58,47 державного мита.
Позивачка вказує, що ОСОБА_2 був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 , але ніколи не був і не являється на даний час власником чи співвласником житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою.
З інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що заборона на нерухоме майно від 17 вересня 2004 року накладена на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 як власнику даного житлового будинку.
Тобто ОСОБА_2 був помилково вказаний як власник даного житлового будинку під час накладення арешту, його право власності за вказаним боржником на час накладення арешту не було перевірено.
В зв'язку з вказаним вище позивачка з вернулася до суду з даним позовом в якому просить зняти обтяження - заборону на нерухоме майно, накладену 17 вересня 2004 року, реєстраційний номер обтяжень 1313222, відповідно до виконавчого листа № 2-21 від 15 березня 2004 року виданого Тульчинським районним судом, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в тому числі на належну ОСОБА_1 1/3 частину зазначеного житлового будинку.
3 квітня 2025 року до Томашпільського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , АТ «Державний ощадний банк України», третя особа Тульчинський відділ ДВС у Тульчинському районі Вінницької області про зняття обтяження на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано наступним
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (1/4 та 5/12 частини відповідно).
1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .
Позивачі мають намір відчужити належні їм частини житлового будинку, однак як вияснилося під час підготовки документів для відчуження будинку, що на даний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 накладено обтяження у виді заборони відчуження об'єкта нерухомого майна згідно виконавчого листа № 2-21 від 15 березня 2004 року, виданого Тульчинським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ВАТ «Ощадний банк України» 5847,15 грн заборгованості та 58,47 державного мита.
Позивачі вказують, що ОСОБА_2 був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 , але ніколи не був і не являється на даний час власником чи співвласником житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою.
З інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що заборона на нерухоме майно від 17 вересня 2004 року накладена на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 як власнику даного житлового будинку.
Тобто ОСОБА_2 був помилково вказаний як власник даного житлового будинку під час накладення арешту, його право власності за вказаним боржником на час накладення арешту не було перевірено.
В зв'язку з вказаним вище позивачі звернулися до суду з даним позовом в якому просять зняти обтяження - заборону на нерухоме майно, накладену 17 вересня 2004 року, реєстраційний номер обтяжень 1313222, відповідно до виконавчого листа № 2-21 від 15 березня 2004 року виданого Тульчинським районним судом, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
7 лютого 2025 року від представника АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відзиві зазначено, що АТ «Державний ощадний банк України» не був ініціатором накладення оскаржуваного запису. Позивачем не наведено доказів, які б вказували на вину Банку в неможливості реалізації позивачем своїх прав. У зв'язку з цим, визначення АТ «Ощадбанк» відповідачем у даній справі є необґрунтованим та помилковим, а тому АТ «Ощадбанк» у даній справі є неналежним відповідачем. Відповідачем по даній справі має бути особа, яка дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення щодо позивача, тобто державний реєстратор, уповноважений на вчинення реєстраційної дії, за умови порушення останнім прав позивача, а не АТ «Ощадбанк», який жодною дією чи бездіяльністю не перешкоджає володіти, користуватися та розпоряджатися належним позивачу майном, та не вчиняє інших дій, які б порушували права та інтереси останнього.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 6 січня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 23 січня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 23 січня 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 11 лютого 2025 року.
7 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив від представника АТ «Державний ощадний банк України».
Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 лютого 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 6 березня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 6 березня 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 25 березня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 25 березня 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 15 квітня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 квітня 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 5 травня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 5 травня 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 15 травня2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 травня 2025 року об'єднано цивільну справу № 146/2067/24 (провадження 2/146/130/25) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ «Державний ощадний банк України», третя особа Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області про зняття обтяження на нерухоме майно з цивільною справою № 146/558/25 (провадження 2/146/331/25) за позовною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , АТ «Державний ощадний банк України», третя особа Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області про зняття обтяження на нерухоме майно в одне провадження. Об'єднаній цивільній справі присвоєно № 146/2067/24 (провадження 2/146/130/25), підготовчий розгляд справи призначити на 12 червня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 12 червня 2025 року відкладено підготовчий розгляд справи на 26 червня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 26 червня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду на 21 липня 2025 року.
Доводи учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак направила на адресу суду заяву, згідно якої судове засідання провести без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити, понесені нею судові витрати просить залишити за нею.
Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, однак направила на адресу суду заяву, згідно якої судове засідання провести без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити, понесені нею судові витрати просить залишити за нею.
Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак направила на адресу суду заяву, згідно якої судове засідання провести без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити, понесені нею судові витрати просить залишити за нею.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином повідомлявся, про час дату та місце розгляду справи.
Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» в судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, направи відзив на позовну заяву.
Представник Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області в судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, розглянувши заяви позивачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є власником 1/12 частини житлового будинку з господарчими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії та номер 199 від 20 лютого 2015 року.
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33932497 ОСОБА_1 є власником 1/12 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , форма власності - приватна.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23964591, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину /2422/11.09.2009/ виданого Томашпільською державною нотаріальною конторою є власн6иком частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , форма власності - приватна спільна часткова.
Відповідно до довідки № 107 від 25 серпня 2023 року виданої Томашпільською селищною радою Тульчинського району вінницької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 .
З копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 спадщину, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений законом строк прийняла та подала до Томашпільської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, зокрема на частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 є власником 5/12 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину № 3052 від 12 листопада 2009 року виданого Томашпільською державною нотаріальною конторою, свідоцтвом про право на спадщину № 199 від 20 лютого 2015 року виданого Томашпільською державною нотаріальною конторою та інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав № 415896351 від 3 березня 2025 року.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 березня 2004 року у цивільній справі № 2-21 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Вінницького обласного управління Томашпільського безбалансового відділення Ощадного банку № 10001/02 до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по кредиту, позов задоволено частково, розірвано кредитний договір від 4 травня 1995 року укладений Томашпільським безбалансовим відділенням ощадбанку № 10001/02 та ОСОБА_7 , стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» 5847,15 грн заборгованості і 58,47 грн державного мита.
Вказане рішення набрало законної сили 16 квітня 2004 року.
Як видно з відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на житловий будинок АДРЕСА_1 накладено обтяження - заборона на нерухоме майно на підставі виконавчого листа 2-21 від 15 березня 2004 року виданого Тульчинським районним судом, власником даного будинку вказано - ОСОБА_8 .
З відповіді в.о. начальника тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області наданої на запит позивачки ОСОБА_1 , Тульчинський відділ ДВС у Тульчинському районі Вінницької області на заяву про надання виконавчого листа № 2-21 від 15 березня 2004 року виданого Тульчинським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» 5847,15 грн заборгованості і 58,47 грн державного мита, повідомляє, що згідно ст.. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягував та боржник. Так як ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження у відділу немає правових підстав для надання запитуваної інформації.
Також, сторонами не заявлено та судом не встановлено, що на даний час на підставі виконавчого листа 2-21 від 15 березня 2004 року здійснюються певні дії направлені на задоволення інтересів будь-яких фізичних чи юридичних осіб.
В іншому порядку усунути перешкоди у вільному володінні та розпорядженні майном позивачі не можуть.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Вимоги позивачів, що ґрунтуються на їх праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26 цс 13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
На сьогодні позивачі мають намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність арешту позбавлені можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивачів.
Згідно із ч.2 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ч. 1,2,3 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. (постанова ВП ВС від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18)
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. (постанова ВС від 06 травня 2024 року у справі № 725/3352/23).
Відповідно ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми закону, те, що збереження обтяження на майно чинить позивачам перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм майном, а правові підстави для збереження обтяження на нерухоме майно, відсутні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області про зняття обтяження на нерухоме майно задоволити частково.
Зняти обтяження - заборону на нерухоме майно, накладену 17 вересня 2004 року, реєстраційний номер обтяження 1313222, відповідно до виконавчого листа № 2-21 від 15 березня 2004 року виданого Тульчинським районним судом, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ;
позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г;
третя особа: Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області, адреса: вул. М. Леонтовича, 47, м. Тульчин, Тульчинський район Вінницька область.
Повний текст рішення складено 30 липня 2025 року.
Суддя: І. С. Мороз