Справа № 139/386/25
Провадження № 2/139/213/25
31 липня 2025 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому зазначила, що 04.02.2012 вона зареєструвала шлюб з відповідачем, який розірвано на підставі рішення суду від 15.05.2014. В шлюбі у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем, виключно вона здійснює його утримання, тому вимушена звернутися до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня подання позовної заяви до суду.
Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву судом прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 12.06.2025.
01.07.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що він не погоджується з розміром аліментів, які з нього просить стягувати позивач, оскільки на підставі рішення суду від 17.12.2019 він вже сплачує аліменти на утримання дитини від другого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому просить стягувати з нього аліменти на утримання дитини від першого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), а не 1/4, як просить позивач. Також у відзиві повідомляє, що на його утриманні перебуває дитина від третього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Інших клопотань і заяв по суті справи до суду не надійшло.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при її підготовці до розгляду дотримано вимоги Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) щодо належного повідомлення сторін у справі про її розгляд.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з наведеним суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України). За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 04.02.2012 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Даний шлюб розірвано на підставі рішення суду від 15.05.2014 у справі № 640/4499/14-ц.
В шлюбі у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Заявою ОСОБА_2 від 16.02.2022, справжність підпису на якій нотаріально засвідчений, підтверджується, що він надав згоду на виїзд за кордон у Швейцарську Конфедерацію свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Довідкою про місце проживання підтверджується, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає в Швейцарській Конфедерації.
У позовній заяві зазначено, що відповідач не приймає участі у задоволенні матеріальних потреб сина; виключно вона здійснює його утримання. Відповідач таких тверджень не спростував, відомостей про свою непрацездатність суду не надав, лише повідомив, що на утриманні має ще двох неповнолітніх дітей.
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (із змінами), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України (у тексті - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 150 і ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За таких обставин суд вважає, що відповідач, згідно наведених норм законодавства, повинен надавати однакову матеріальну допомогу на утримання всіх своїх дітей.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Позивач просить стягувати з ОСОБА_2 аліментів на дитину в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня подання позовної заяви до суду.
Відповідач не погоджується з таким розміром аліментів і просить стягувати з нього аліменти на утримання дитини від першого шлюбу - сина ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), оскільки він на підставі рішення суду вже сплачує аліменти на утримання дитини від другого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20.11.2019 і до досягнення повнолітнього віку дитини. Також на його утриманні перебуває дитина від третього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2021 (справа № 691/926/20, провадження № 61-7627св21) містить висновок про те, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.
Враховуючи досліджені під час розгляду справи матеріали і наведене нормативно-правове обґрунтування, суд вважає, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліментів на дитину в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Позивач звернулася до суду з цим позовом 21.05.2025.
Згідно п. 1. ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п/п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Тобто станом на день розгляду і вирішення справи судом мінімальна ставка судового збору за позовами майнового характеру становить 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст. ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ст. 51 Конституції України, ст. ст. 141, 150, 180 - 183, 191 СК України, ст. ст. 12, 259, 263 - 265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 травня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення суми платежу (аліментів) на користь позивача ОСОБА_1 за один місяць з 21 травня 2025 року по 21 червня 2025 року допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА