Справа № 137/800/25
"31" липня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Верещинської Я.С.,
за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,
представника позивача-адвокта Поворознюка Б.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позиція позивача
Представник позивача-адвокат Поворознюк Б.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним адміністративним позовом про скасування постанови інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Пронь Антона Олеговича серія ЕНА №4929942 від 09.06.2025 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення просив закрити. Також, просив стягнути із відповідача 605,60грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог представник посилався на те, що в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 09.06.2025 о 02:10:58год в м. Калинівці по вулиці Вадима Нестерчука (вул. Дзержинського), 64, керував т/з CHALLENGE GI 250 Б/Н, не маючи права керування таким т/з, при цьому був без мотошолома, об'єднано згідно ст.36 КУпАП, чим порушив п.2.1.а. ПДР України - керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з. Дану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню. Пояснює, що 09.06.2025 близько 02:00год позивач йшов пішки в с. Журавне. В попутному напрямку, з боку м. Хмільника, рухався мотоцикл. Коли мотоцикл порівнявся із ОСОБА_1 , то зупинився, та водій, із яким позивач особисто не був знайомий, запропонував підвести. ОСОБА_1 на пропозицію погодився та сів на мотоцикл в якості пасажира. Проїхавши близько 500м мотоцикл був зупинений працівниками поліції. Після зупинки у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт із працівниками поліції, які здійснили його затримання із застосуванням фізичної сили та в кайданках доставили до ВП №1, який знаходиться в м. Калинівка по вул. Вадима Нестерчука, 64. Там же було винесено оскаржувану постанову. Позивач вважає, що його незаконно притягнули до адміністративної відповідальності, оскільки мотоциклом він не керував. Даний мотоцикл йому не належить та не перебуває в його користуванні. Водій залишився із мотоциклом на місці зупинки т/з. Оскаржувана постанова винесена інспектором поліції у ВП №1, який знаходиться в м. Калинівка. У даній постанові зазначено, що позивач ОСОБА_1 керував т/з в м. Калинівка по вул. Вадима Нестерчука, 64. Однак це не відповідає дійсності, оскільки самі події відбувалися в с. Журавне. Такими чином, у оскаржуваній постанові неправильно зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення. Також позивач не погоджується із оскаржуваною постановою у зв'язку з тим, що він не керував т/з та відсутні будь-які докази на доведення обставин, які викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення. За таких обставин оскаржувана постанова поліцейського УПП підлягає скасуванню.
Позиція відповідача
Від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції відмовити у повному обсязі.
Відзив мотивований тим, що 09.06.2025 близько 02год 10хв командиром роти №1 батальйону ПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капітаном поліції Нідзельським Олександром Івановичем, під час несення служби, в Хмільницькому районі, Вінницької області, виявив мотоцикл «Challenge GT 250» (далі ТЗ), без державного номерного знаку, водій якого під час руху на мотоциклі не був у застебнутому мотошоломі й перевозив пасажира без застебнутого мотошолома, при цьому порушив вимоги підпункту «г» пункту 2.3 ПДР України. Керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський подав водію сигнал про зупинку т/з. Після виконання вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР пред'явив водію законну вимогу про надання для перевірки документів передбачених підпунктами «а», «б», «ґ» пункту 2.1 ПДР, а саме: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте, водій відмовився виконувати законну вимогу поліцейського та повідомив, що документи які посвідчують особу та статус особи водія відсутні, лише назвався Сергієм. З метою встановлення особи, останнього було доставлено до відділу поліції та встановлення особу позивача. Далі його запрошено до відділу поліції поліцейським, який заступив на денну зміну, та близько 12год 48хв 09.06.2025 поліцейським, дослідивши докази, а саме, переглянувши відео із портативного відеореєстратора та рапорт, переглянувши відеозапис із автомобільного відеореєстратора та перевіривши особу водія за допомогою інформаційно-комунікаційної системи встановлено, що ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами категорії «А, А1». Після цього, розглянувши справу, поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4929942 від 09.06.2025 з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3400,00грн. Також, зазначають, що зі змісту відеозапису із автомобільного відеореєстратора вбачається, що на т/з перебувають дві особи, при цьому видно, що руки особи яка знаходиться попереду т/з розміщені не на кермі, а ноги стоять на підніжках. При цьому позивач, який перебуває у задній частині т/з, тримає кермо та його ноги розміщені на важелі коробки перемикання передач, яка в даній категорії транспортних засобів зазвичай розташована з лівого боку та після зупинки здійснює характерні рухи своєю лівою ногою в період часу із 11сек по 15сек відеозапису (02:09:20 - фактичного часу), а саме перемикає передачі т/з, після чого відпускає своєю правою рукою щеплення т/з, яке розміщається на кермі, що підтверджується проміжком відеозапису із 15 сек по 17 сек (02:09:25 - фактичного часу). Момент спілкування із позивачем після зупинки т/з зафіксовано на портативний відеореєстратор №476010, при перегляді змісту якого вбачається, що на 05 сек (02:10:36 - фактичного часу) позивач забирає свою руку із керма т/з. В подальшому на 09 сек відео зафіксовано, що руки особи яка перебуває попереду знаходяться на корпусі транспортного засобу, при цьому будь яких рухів ними особа не здійснювала. На 12 сек відео поліцейський запитав у позивача, чи має останній при собі документи, які посвідчують особу, на що останній відповів, що жодних документів при собі не має. В подальшому поліцейські неодноразово запитували в позивача його дані з метою встановлення особи, однак останній вигадував імена та постійно плутався в них, що підтверджується даним відеозаписом. Вважають, що факт порушення ПДР позивачем був виявлений поліцейським, який з дотриманням вимог закону та обґрунтовано прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої частиною другою статті 126 КУпАП.
Рух справи в суді
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 23.06.2025 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд по суті на 30.07.2025 із викликом сторін.
Ухвалою від 30.07.2025 поновлено Департаменту патрульної поліції Національної поліції України встановлений судом строк для подання відзиву та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву.
30.07.2025 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення рішення на 31.07.2025.
Розгляд справи
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 30.07.2025 не з'явився, його представник-адвокат Поворознюк Б.М. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позові, та просив задовольнити.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання 31.07.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Встановлені судом обставини
Поліцейським взводу №1 роти № 1батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП молодшим лейтенантом поліції Пронь Антоном Олеговичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4929942 від 09.06.2025, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 09.06.2025 о 02:10:58год в м. Калинівці по вулиці Вадима Нестерчука (вул. Дзержинського), 64, керував т/з CHALLENGE GI 250 б/н, не маючи права керування таким т/з, при цьому був без мотошолома, об'єднано згідно ст.36 КУпАП, чим порушив п.2.1.а. ПДР України - керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3400,00грн.
Також, судом досліджено відеозаписи із портативних відеореєстраторів №476008, №476010 та автомобільного реєстратора встановленого в службовому транспортному засобі.
Зі змісту відеозапису із автомобільного відеореєстратора вбачається, що на т/з перебувають дві особи, при цьому видно що руки особи, що знаходиться попереду, т/з розміщені не на кермі, а ноги стоять на підніжках. При цьому позивач, який перебуває у задній частині т/з, тримає кермо та його ноги розміщені на важелі коробки перемикання передач, яка в даній категорії транспортних засобів зазвичай розташована з лівого боку та після зупинки здійснює характерні рухи своєю лівою ногою в період часу із 11сек по 15сек відеозапису (02:09:20 - фактичного часу), а саме перемикає передачі т/з, після чого відпускає правою рукою щеплення т/з, яке розміщається на кермі, що підтверджується проміжком відеозапису із 15сек по 17сек (02:09:25 - фактичного часу).
Момент спілкування із позивачем після зупинки т/з зафіксовано на портативний відеореєстратор №476010, при перегляді змісту якого вбачається, що на 05сек (02:10:36 - фактичного часу) позивач забирає свою руку із керма т/з. В подальшому на 09сек. відео зафіксовано, що руки особи яка перебуває попереду знаходяться на корпусі транспортного засобу, при цьому будь яких рухів ними особа не здійснювала. На 12сек відео поліцейський запитав у позивача, чи має останній при собі документи, які посвідчують особу, на що останній відповів, що жодних документів при собі не має. В подальшому поліцейські неодноразово запитували в позивача його дані з метою встановлення особи, однак останній вигадував імена та постійно плутався в них. В свою чергу, момент розгляду справи зафіксовано на портативний відео реєстратор поліцейського №476008.
Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху» з наступними змінами.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно підпункту «а» п.2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до п.2.1.а. Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, в тому числі, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п.2.3. Правил для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
У відповідності до ч.2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Щодо доводів представника позивача про те, що ОСОБА_1 не керував вказаним транспортним засобом, суд зазначає наступне.
З долучених до відзиву відеофайлів вбачається, що відеозаписом із відеореєстратора, встановленого на службовому автомобілі, зафіксовано рух транспортного засобу CHALLENGE GI 250 б/н під час комендантської години, а саме 02год 10хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи на місці пасажира з метою уникнення відповідальності за правопорушення, пов'язане з керуванням мотоциклом. Вказане зафіксовано на відеозаписах, де відображено, що руки особи яка знаходиться попереду т/з розміщені не на кермі, а ноги стоять на підніжках. При цьому ОСОБА_1 , будучи без мотошолома, тримає кермо та здійснює характерні рухи, перемикаючи передачі, своєю лівою ногою, відпускаючи своєю правою рукою щеплення. На вимогу поліцейського надати посвідчення водія та реєстраційні документи на вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 повідомив, що не має їх при собі. Факту керування мотоциклом він не заперечував.
Отже, позиція викладена в позовній заяві не відповідає дійсності, оскільки на відеозаписі з відеореєстратора патрульного поліцейського автомобіля та відеозаписах з нагрудних камер поліцейських зафіксовано зупинку ОСОБА_1 , який керував мотоциклом.
Судом встановлено, що постанова серії ЕНА №4929942 від 09.06.2025 містить всі обов'язкові відомості, передбачені ст.283 КУпАП.
Відтак, суд приходить до висновку, що надані суду документальні підтвердження вчиненого правопорушення є належними доказами факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , не маючи права керування таким т/з, без мотошолома, а тому на позивача, правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Доводи представника позивача щодо відмінності зазначеного у постанові місця вчинення правопорушення м. Калинівка по вул. Вадима Нестерчука, 64, тоді як події відбувалися поблизу с. Журавне, не беруться судом до уваги, оскільки вважаються судом такими, що не впливають на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Крім того, з наданих в судовому засіданні доказів, зокрема відеозапису з нагрудної камери поліцейського, де зазначено орієнтовні географічні координати 49.50624n 28.17991e, та пояснень сторін, можливо досить точно визначити, що місцем події околиця с. Журавне, Хмільницького району Вінницької області, що не заперечувалось позивачем.
Варто зазначити, що справу розглянуто уповноваженим поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП молодшим лейтенантом поліції Проньом А.О. в м. Калинівка, а тому, можна припустити, що вказане у постанові місце вчинення правопорушення (м. Калинівка по вул. Вадима Нестерчука, 64), визначено автоматично спорядженням поліцейського за їх місцеперебуванням.
За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, незважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач зобов'язаний довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. І покладений на суб'єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У даній справі позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірної постанови, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.
Інші доводи позовної заяви на висновки суду не впливають.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Щодо судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 286, 295 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса: вул. Федора Ернеста, буд. 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя : Верещинська Я. С.