Справа № 134/1131/25
3/134/304/2025
Іменем України
29 липня 2025 року с-ще Крижопіль
Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Кантониста О.О., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює на посаді контролера в ПАТ «Плазматек», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
До Крижопільського районного суду Вінницької області з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 333129 від 27 червня 2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу, 27 червня 2025 року о 15 год. 30 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку н.п. Крижопіль (Україна) - н.п. Хрустова (РМ) в районі проміжного прикордонного знаку № 0236, на відстані 30000 м від лінії державного кордону України був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який вчинив злісну непокору законним вимогам військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, а саме: на законну вимогу надати транспортний засіб для проведення поверхневого огляду умисно відмовився, попри неодноразове роз'яснення йому законності та обов'язковості такої вимоги. Своїми діями ОСОБА_1 умисно перешкоджав виконанню завдань із охорони державного кордону, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
29 липня 2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Глушкової О.І. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. В обґрунтування клопотання вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 . Так, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 умисно відмовився на законну вимогу надати транспортний засіб для проведення поверхневого огляду, попри неодноразові роз'яснення йому законності та обов'язковості такої вимоги, чим умисно перешкоджав виконанню завдань із охорони державного кордону. Однак, у протоколі не зазначено законні вимоги чи розпорядження якого саме працівника Державної прикордонної служби України злісно не виконував ОСОБА_1 , яку саме норму закону було порушено. Разом з тим, частина 2 ст. 185-10 КУпАП передбачає такі кваліфікуючі ознаки, як вчинення групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. Проте, у протоколі не вказано обставин, які б свідчили про вчинення правопорушення групою осіб або про повторність.
Крім того, з огляду на норми Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147, у громадянина немає обов'язку надавати транспортний засіб для огляду, він тільки надає можливість оглянути транспортний засіб, і в даному випадку ОСОБА_1 не заперечував проти проведення поверхневого огляду автомобіля. Водночас у протоколі вказано, що ОСОБА_1 було висунуто вимогу надати транспортний засіб для проведення поверхневого огляду, тобто незрозуміло, що саме малося на увазі під «надати транспортний засіб» і яким чином ОСОБА_1 перешкоджав поверхневому огляду автомобіля.
Також у протоколі не вказано відомостей свідків, які були присутні, не взято у них пояснення. При цьому в матеріалах справи міститься диск з відеозаписом невідомого походження, без будь-якої інформації, яка б вказувала на те, хто зображений на відеозаписі, дату та час здійснення відеозапису, технічного засобу, за допомогою якого цей запис було здійснено, а також будь-яка вказівка на те, хто саме, чи військовослужбовець, чи інша стороння особа, яка в подальшому передала даний запис військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, здійснила цей відеозапис. Вбачається, що відеозапис здійснено з мобільного телефону невідомої особи, а тому він не може бути належним та допустимим доказом по справі.
Згідно протоколу місцем вчинення правопорушення є «напрямок н.п. Крижопіль (Україна) - н.п. Хрустова (РМ) в районі проміжного прикордонного знаку № 0236, на відстані 30000 м від лінії Державного кордону України». Відповідно до Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, ратифікованого Законом № 1372-IV від 10.12.2003, прикордонні знаки встановлюються, як правило, у межах прямої видимості. При цьому можуть використовуватися проміжні прикордонні знаки з одного прикордонного стовпа, які встановлюються на лінії державного кордону. Форма і розміри прикордонних знаків наведені в Додатку 2. Відповідно до вказаного Додатку 2 проміжним прикордонним знакам присвоюються дробні номери, чисельник яких - номер основного прикордонного знака, а знаменник - номер проміжного прикордонного знака. Проміжний прикордонний знак № НОМЕР_2 не відповідає Положенню про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, ратифікованого Законом № 1372-IV від 10.12.2003, тобто вказаний знак або є незаконним, або взагалі не існує, і у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення правопорушення саме в районі вказаного проміжного знаку.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що того дня він разом з матір'ю та своїми знайомими повертався додому з м. Тульчин. Поблизу АЗС «Чіпо» біля с. Сонячне його було зупинено працівниками Державної прикордонної служби України. Він показав свій паспорт та не заперечував проти проведення поверхневого огляду автомобіля. Жодних дій, які б могли бути кваліфіковані як злісна непокора, він не вчиняв.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Глушкова О.І. підтримала клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника Глушкову О.І., дослідивши надані докази, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження та не може вийти за межі цього акту адміністративного обвинувачення.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 5 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, адміністративним правопорушенням вважається злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Відповідальність за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Тобто, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, необхідно встановити у її діях сукупність таких обставин: 1) факт злісної непокори; 2) наявність законного розпорядження чи вимоги працівника Державної прикордонної служби; 3) виконання таким працівником службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
Розпорядження та вимоги зазначених в диспозиції статті 185-10 КУпАП осіб мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитись в їх компетенції.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011, слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги, а злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Як встановлено судом, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, не зазначено вимоги якого саме працівника прикордонної служби не виконав ОСОБА_1 , які повноваження мав такий працівник, не вказано, які саме норми спеціального нормативно-правового акту (актів) були порушені ОСОБА_1 , відсутня вказівка про те, що правопорушення вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Такі дані впливають на правильність встановлення фактичних обставин справи.
Суд також враховує, що що диспозиція ч. 1 ст. 185-10 КУпАП є бланкетною, а тому у протоколі необхідним є зазначення про те, на чому ґрунтувалась вимога працівника прикордонної служби (що вказувало би на її законність).
Згідно ст. 21-7 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» поверхнева перевірка здійснюється щодо осіб, речей, товарів (вантажів) і транспортних засобів, які перебувають у контрольованому прикордонному районі, в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України або контрольному пункті в'їзду-виїзду, а саме:
1) у разі порушення особою чи спроби особи порушити прикордонний режим, режим у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, режим у контрольних пунктах в'їзду-виїзду або зашкодити інтересам національної безпеки України;
2) у разі перебування особи в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу;
3) у разі наявності підстав вважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
4) у разі наявності підстав вважати, що в особи чи в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров'ю людини;
5) якщо транспортний засіб або річ особи є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходяться в місці, в якому могло бути вчинено правопорушення;
6) в інших випадках, передбачених законодавством або рішенням суду.
У протоколі вказано, що ОСОБА_1 «був виявлений» в районі проміжного прикордонного знаку, однак зі змісту протоколу неможливо встановити рухався ОСОБА_1 як пішохід чи їхав транспортним засобом, також відсутні відомості щодо обставин, в зв'язку з якими було необхідне проведення поверхневої перевірки транспортного засобу. Така перевірка повинна мати чіткі підстави, передбачені законом, і бути обґрунтованою.
Слід зазначити, що ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
З урахуванням наведеного, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановила:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Крижопільський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: