29 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/5189/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Орел Ганни Олексіївни
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.06.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм"
до: 1) фізичної особи-підприємця Ситника Олександра Сергійовича
2) фізичної особи-підприємця Орел Ганни Олексіївни
про зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (далі - ТОВ "Новакорм", позивач) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Ситника Олександра Сергійовича (далі - ФОП Ситник О. С.), фізичної особи-підприємця Орел Ганни Олексіївни (далі - ФОП Орел Г. О. , скаржник, відповідач-2), в якій просить зобов'язати ФОП Ситника О. С. повернути позивачу комбікорм в загальній кількості 12 525,00 кг; витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів комбікорм в загальній кількості 12 525,00 кг. Судові витрати просить покласти на відповідачів.
Господарський суд Харківської області рішенням від 16.02.2023 позов задовольнив, а додатковим рішенням від 06.03.2023 заяву ТОВ "Новакорм" задовольнив, стягнув солідарно з ФОП Ситника О. С. та ФОП Орел Г. О. на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42 258,00 грн.
Суд першої інстанції ухвалою від 10.06.2024 за заявою позивача змінив спосіб виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у цій справі таким чином: стягнув з ФОП Орел Г. О. на користь ТОВ "Новакорм" суму грошових коштів у розмірі 140 025, 06 грн.
ФОП Орел Г. О. 02.06.2025 оскаржила ухвалу Господарського суду Харківської області про зміну способу виконання рішення суду до суду апеляційної інстанції. Водночас в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, посилаючись на те, що в матеріалах справи неправильно зазначена адреса відповідача-2, у зв'язку з чим вона не повідомлена належним чином про розгляд даної справи, копія судового рішення їй не вручалась, а про існування ухвали суду вона дізналася від державного виконавця, на виконанні в якого перебуває наказ, виданий судом першої інстанції згідно з рішенням суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції ухвалою від 10.06.2025 апеляційну скаргу ФОП Орел Г. О. на ухвалу суду першої інстанції залишила без руху для надання до суду обґрунтованого клопотання із викладенням підстав для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, підтвердженими належними та допустимими доказами.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.06.2025 відмовив ФОП Орел Г. О. у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 у цій справі. Колегія суддів виходила з такого.
Повний текст оскаржуваної ухвали складено 10.06.2024, отже, строк на її оскарження сплив 20.06.2024, а скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції 02.06.2025.
Відповідно до матеріалів справи та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресу ФОП Орел Г. О. зазначено: АДРЕСА_1 .
Таку ж адресу ФОП Орел Г. О. зазначила в апеляційній скарзі як адресу, за якою вона зареєстрована та проживає, на підтвердження чого надала витяг з реєстру Сумської територіальної громади від 26.12.2022.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала про відкриття провадження у справі, ухвали щодо повідомлення про час, дату та місце судового засідання, повний текст рішення суду першої інстанції, додаткове рішення та оскаржувана ухвала надсилалися ФОП Орел Г. О. на адресу: АДРЕСА_1 ., і поштові конверти поверталися до суду з відміткою про причини невручення "адресат відсутній", зокрема, з відміткою підприємства поштового зв'язку від 18.06.2024 про невручення ФОП Орел Г. О. копії оскажуваного судового рішення із зазначенням причини "адресат відсутній".
Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали-повідомлення надсилались відповідачу-2 на адресу: АДРЕСА_2 , однак поштові конверти також поверталися до суду з відміткою про причини невручення "адресат відсутній".
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ФОП Орел Г. О. зазначила, що за адресою: АДРЕСА_3 , вона не проживає з 2020 року та посилається на те, що відповідно до довідки від 16.06.2025 № 342, виданої на підставі свідчень сусідів за підписом депутата Лебединської міської ради Віталія Насоненка, вона проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .
Крім того, ФОП Орел Г. О. вказала, що вона похилого віку та має незадовільний стан здоров'я, що підтверджується довідкою КНП (?) "Центральна міська клінічна лікарня Сумської міської ради".
Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач-2 як фізична особа-підприємець, проживаючи з 2020 року за певною адресою без реєстрації, не вчиняючи дій з отримання поштової кореспонденції за зареєстрованою адресою, мала усвідомити можливість настання відповідних правових наслідків.
Апеляційний господарський суд встановив, що місцевий господарський суд надсилав поштову кореспонденцію відповідачу-1 за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і така адреса відповідає тій, що вказана у наданому скаржником витязі з реєстру Сумської територіальної громади від 26.12.2022.
Колегія суддів, посилаючись на висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, звернула увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача-2 про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій ФОП Орел Г. О., оскільки вона мала можливість бути вчасно обізнаною про наявність судового спору і результат ухвалення судом рішення, і при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, мала можливість своєчасно подати апеляційну скаргу.
Судова колегія відхилила доводи скаржника щодо стану здоров'я, оскільки на підтвердження зазначеного скаржником надано лише довідку, із якої вбачається, що 27.11.2024 відповідач знаходилась на стаціонарному лікуванні, що не підтверджує обставин неможливості звернення до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк (до 30.03.2023), або хоча в у розумні строки.
ФОП Орел Г. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частинами другою і третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 256 ГПК України).
Згідно з цією нормою суд апеляційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин для пропуску строку.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.
Як убачається з встановлених судами обставин, Господарський суд Харківської області вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача-2 про дату, час та місце проведення судових засідань, направляючи рекомендованою кореспонденцією відповідні ухвали за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 17, кв. 9), у тому числі копії рішення суду першої інстанції у цій справі, які поверталися до Господарського суду Харківської області з причин відсутності адресата за вказаною адресою.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначені Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 82 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка".
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення із судовим рішенням.
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).
Згідно із частиною одинадцятою статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі винятково за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, Суд ураховує відсутність у відповідача-2 електронного кабінету станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, і те, що всі процесуальні документи, зокрема рішення і додаткове рішення, Господарський суд Харківської області надіслав за адресою, яка збігається із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому Верховний Суд вважає, що господарським судом вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про існуючі судові рішення у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене та відсутність у матеріалах касаційної скарги підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки Господарський суд Харківської області вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, направлення судових рішень, а неотримання поштової кореспонденції не є непереборною обставиною, такою, що не залежала від волевиявлення скаржника та унеможливила своєчасне подання апеляційної скарги.
Таким чином, твердження скаржника про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, не знайшло підтвердження.
За вказаних обставин у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/5189/21 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Орел Ганни Олексіївни на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський