29 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/598/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
ОГП: Готка Ю.О.,
позивача-1: не з'явились,
позивача-2: не з'явились,
відповідача: Зубчук О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025
та рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2024
у справі № 906/598/24
за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Ємільчинської селищної ради Житомирської області
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії Ємільчинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України
про стягнення 1 032 720,00 грн та зобов'язання вчини дії,
Керівник Звягельської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Ємільчинської селищної ради Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ємільчинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 1 032 720 грн та зобов'язання відповідача вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства, привести у належний стан земельну ділянку з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085, площею 3356,123 га шляхом прибирання виробничих відходів деревообробки (тирси), що займає площу 1,5 га.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.12.2024 у справі №906/598/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.01.2025) (суддя Кудряшова Ю.В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.), позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" особі Філії "Ємільчинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 1 032 720,00 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до спеціального місцевого бюджету Ємільчинської селищної ради з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів. Зобов'язано Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Ємільчинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства та привести у належний стан земельну ділянку з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085, площею 3356,123 га шляхом прибирання виробничих відходів деревообробки (тирси), що займає площу 1,5 га.
Судами встановлено, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі наказу №99-ОД від 31.03.2023 проведено захід державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства в межах територіальних одиниць областей, не пов'язаних з проведенням перевірок суб'єктів господарювання (рейдові заходи) в лісовому масиві в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085, за результатами якого складено акт обстеження від 10.04.2023, у якому встановлено факт засмічення земельної ділянки лісогосподарського призначення виробничими відходами деревообробки (тирса). Площа засмічення земельної ділянки складає 1,5 га, середньою висотою 3,5 м.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085 площею 3356,123 га є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
За порушення законодавства про охорону природного навколишнього середовища, стосовно майстра виробничої дільниці переробки філії "Ємільчинське ЛГ" ДСГП "Ліси України" ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №016996 від 10.04.2023 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушенні, передбаченого ст. 52 КУпАП, а саме засмічення земельної ділянки виробничими та іншими відходами.
Відповідно до пункту 5.4 «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.05.1998 за №285/2725, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 №149, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.11.2020 №241 (далі - Методика № 171), шкода внаслідок засмічення земель визначається за формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кег, де:
Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн;
А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300;
Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв.м;
Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв.м;
Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами;
Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель.
Відповідно до обґрунтованого розрахунку розміру шкоди від 21.04.2023, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища внаслідок самовільного несанкціонованого видалення та захоронення виробничих відходів на земельній ділянці за координатами 50.978544, 27.658807, яка не відведена у користування для безпечного захоронення відходів, а також не захищена протифільтраційними конструкціями, що запобігають забрудненню земель та підземного водного горизонту, за відсутності документів дозвільного характеру та погоджень, що призвело до засмічення земель площею 15 000 кв.м розмір шкоди, заподіяної державі, складає 1 062 000 грн. (Ршз =0,5 х 15 х 2,36 х 1500 х4х 1).
Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу №323-2.1 від 24.04.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді майстра виробничої дільниці переробки філії "Ємільчинське ЛГ" ДСГП "Ліси України", за межами с. Параніно Звягельського району Житомирської області, в межах земельної ділянки 1821784800:01:000:0085, на орієнтовній площі 1,5 га, провів (допустив) розміщення виробничих відходів деревообробки (тирси), що призвело до засмічення земельної ділянки виробничими та іншими відходами в об'ємі 52,5 тис. м. куб. чим порушив п. в) ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України. Відповідно до обґрунтованого розрахунку розмір заподіяної шкоди склав 1 062 000 грн., що в свою чергу є ознакою кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 239 Кримінального кодексу України, тому справу про адміністративне правопорушення закрито.
За результатами розгляду матеріалів перевірки Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо засмічення земельної ділянки внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060000000245 та №12023060540000083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 239 Кримінального кодексу України.
Згідно з постановою про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 11.10.2023 матеріали досудових розслідувань у кримінальних правопорушеннях №12023060000000245 від 09.05.2023 за ч. 2 ст. 239 Кримінального кодексу України та №12023060540000083 від 18.05.2023 за ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України об'єднано в одне провадження за №12023060000000245.
В межах досудового розслідування кримінального провадження №12023060000000245 призначено та проведено судову інженерно-екологічну експертизу. У висновку експерта №СЕ-19/106-23/8519-ФХЕД від 05.09.2023 встановлено наступне:
- відповідно результатів обстеження Державною екологічною інспекцією Поліського округу земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085 (акт обстеження від 10.04.2023) відбулося засмічення даної земельної ділянки у зв'язку з розміщенням на ній виробничих відходів деревообробки (тирси);
- розмір шкоди (збитку) завданої довкіллю, внаслідок засмічення земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085 відповідно до акта обстеження від 10.04.2023 становить 963 495 грн.;
- обґрунтований розрахунок шкоди, зумовлений засміченням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконаний Державною екологічною інспекцією Поліського округу не підтверджується в сумі 1 062 000 грн.
Зазначено, що земельна ділянка, з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085 вважається засміченою.
Постановою від 21.11.2023 в межах кримінального провадження №12023060000000245 залучено головних спеціалістів відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів та промислового забруднення Житомирської області - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу - Мельника А.М. та Цупик Д.О. та головного спеціаліста відділу інструментально-лабораторного контролю ДЕІ Поліського округу - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Борисюк О.В., як спеціалістів для проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085, яка розташована в лісовому масиві Жужельського лісництва Філії "Ємільчинське ЛГ" ДСКП "Ліси України".
21.11.2023 загадану вище постанову скеровано Державній екологічній інспекції Поліського округу.
Наказом начальника Державної екологічної інспекції Поліського округу від 22.11.2023 за №392-ОД залучено вказаних в постанові інспекторів в якості спеціалістів у кримінальному провадженні №12023060000000245 від 09.05.2023.
Згідно з актом від 04.01.2024 №02-24/1 виконано відбір проб ґрунтів по периметру земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085, а також на відстані 50 м від земельної ділянки.
На підставі отриманих проб, здійснено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, що зафіксовано відповідним протоколом від 16.01.2024 №02-24/1.
Постановою від 24.01.2024 в межах кримінального провадження №12023060000000245 від 09.05.2023 залучено спеціалістів Державної екологічної інспекції Поліського округу для встановлення завданих збитків згідно з протоколом вимірювання складу та властивостей проб ґрунтів №02-24/1. Згадану постанову 24.01.2024 скеровано на адресу Державної екологічної інспекції Поліського округу.
Наказом Державної екологічної інспекції від 31.01.2024 №69-ОД державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Мельника А.М. та Цупика Д.О. залучено в якості спеціалістів у кримінальному провадженні №12023060000000245 від 09.05.2023.
Відповідно до Методики №171 ДЕІ Поліського округу здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення земельної ділянки.
Шкода внаслідок забруднення земель визначається за формулою:
Рш = А х Гоз х Пд х Кз х Кн х Кег, де
Рш - розмір шкоди від забруднення земель, грн;
А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення, грн/кв.м;
Пд - площа забрудненої земельної ділянки кв.м;
Кз - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування;
Кн - коефіцієнт еколого-господарського значення земель за додатком 1;
Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель за додатком 2.
Зазначено, що у зв'язку із забрудненням службовими особами філії "Ємільчинське ЛГ" ДСГП "Ліси України" земельної ділянки обчислений розмір шкоди, заподіяної державі, складає 69 225 грн.
З аналізу представлених даних, основними забрудниками ґрунту, вміст яких перевищує фонову концентрацію є амоній (обмінний) та сульфати.
В подальшому постановою від 18.04.2024 кримінальне провадження №12023060000000245 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 239 Кримінального кодексу України, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В той же час, оскільки ч. 1 ст. 52 КУпАП передбачено відповідальність за псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, виділено матеріали щодо можливого вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП та направлено до Державної екологічної інспекції Поліського округу.
07.05.2024 постановою Державної екологічної інспекції Поліського регіону про накладення адміністративного стягнення за №455-2.1 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 52 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн., яка набрала законної сили 17.05.2024.
24.05.2024 ОСОБА_1 сплачено штраф в сумі 1 700,00 грн.
Враховуючи, що шкода заподіяна відповідачем навколишньому природному середовищу добровільно не сплачена, з метою захисту інтересів держави та відновлення стану земельної ділянки, який існував до її засмічення та забруднення, керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності з боку суб'єкта господарювання протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. При цьому суд зазначив, що відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням природоохоронного законодавства. За висновком суду першої інстанції, внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 35, 45 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державі заподіяно шкоду у розмірі 1 032 720 грн. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що: не беруться до уваги доводи про порушення Державною екологічною інспекцією Поліського округу вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану", оскільки Державною екологічною інспекцією Поліського округу не здійснювалися планові або позапланові заходи державного нагляду (контролю), порядок проведення яких у період воєнного стану містить обмеження введені постановою Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану". Факт засмічення та забруднення земельною ділянки були зафіксовано в порядку виявлення адміністративного правопорушення. Позивач діяв в межах Наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу №99-ОД від 31.03.2023 та Методичних рекомендацій №12 від 09.02.2023, які є чинними та не оскарженими у встановленому законодавством порядку; досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи прокурора та позивача про те, що вина відповідача полягає у забрудненні та засміченні земельної ділянки, що, в свою чергу, призвело до настання негативних наслідків у виді погіршення якісного стану земель; не беруться до уваги судом також доводи про те, що акт відбору проб ґрунтів складений з порушенням шестимісячного строку з дня виявлення порушення, оскільки факт забруднення земельної ділянки був встановлений у січні 2024 року, а розрахунок розміру шкоди таким забрудненням був здійснений 04.02.2024, тобто в межах шестимісячного строку передбаченого пунктом 4.1 Методики №171; посилання відповідача на те, що встановлений факт засмічення не призвів до забруднення земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки представниками Інспекції 04.01.2024 здійснено відбір проб ґрунтів із земельної ділянки, що зазнала забруднення (акт відбору проб від 04.01.2024 № 02-24/01); стосовно розміру шкоди, яка розрахована позивачем, суд апеляційної інстанції зазначив, що сума завданої шкоди підтверджена належними доказами та становить 1 032 720,00 грн. (963 495,00 грн. + 69 225,00 грн.). ДСГП "Ліси України" не надано жодного доказу на спростування висновку експерта № СЕ-19/106-23/8519-ФХЕД від 05.09.2023 та розміру завданої шкоди. Відповідач не був позбавлений можливості здійснити власні обміри площі земельної ділянки, яка засмічена та забруднена відходами (тирсою).
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судами неправильно застосовано ст. 1166 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», ст. 7 Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності», Положення ГОСТ 17.4.4.02-84 та ГОСТ 17.4.3.01-83, п.п. 4.12-4.14, 4.23, 4.24 Порядку № 464, п.п. 5.2, 5.6, 5.8 Методики № 171. Вказує, що в акті обстеження від 10.04.2023 відсутня інформація про проведені Держекоінспекцією вимірювання площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів, а вказано, що площа земельної ділянки є орієнтовною. Звертає увагу, що згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану" у разі наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах. Наказ №99-ОД від 31.03.2023 виданий Державною екологічною інспекцією Поліського округу (не центральним органом виконавчої влади, а територіальним). Отже, заходи державного нагляду, що здійснювались працівниками Державної екологічної інспекції Поліського округу на виконання вищезазначеного наказу, вчинені без належної правової підстави. За доводами відповідача, акт обстеження, який складено державними інспекторами з охорони навколишнього середовища Поліського округу від 10.04.2023 не відповідає вимогам встановленим законодавством, оскільки не містить всіх реквізитів, які вимагаються, а саме відсутні тип заходу, предмет державного нагляду (контролю), найменування юридичної особи щодо діяльності яких здійснювався захід. Акт складено в одному примірнику, а не в двох примірниках, відсутній детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В акті позивачем не зазначено про негативні наслідки та ризики настання негативних наслідків, викладене в акті лише підкреслює формальність підходу контролюючого органу до виконання покладених на нього обов'язків і про неконкретність цього акта, оскільки форма акта не відповідає уніфікованій формі, а тому акт є неналежно оформленим, не набуває юридичної сили та, відповідно, не може нести негативних наслідків. На переконання скаржника, акт відбору проб ґрунтів від 04.01.2024 №02-24/1 має наступне посилання на те, що до акта відбору проб ґрунтів додаються: схема відбору проб ґрунту. Проте, в наявних матеріалах справи дана схема відсутня. Відтак, можливо зробити висновок, що вона взагалі не була складена на місці забору матеріалів, а даний рядок був дописаний власноруч після складення акта відбору. Матеріали справи не містять документального підтвердження способу та порядку визначення площі забрудненої земельної ділянки, матеріалів спеціальних вишукувань, а також плану-схеми земельної ділянки із зазначенням відповідних площ забруднення та відбору проб ґрунтів. Сам акт наданий до суду у поганій якості, що робить його нечитабельним та ставить під сумнів взагалі правильність його складання. Акт відбору проб ґрунтів від 04.01.2024 №02-24/1 не містить даних щодо застосування системи концентричних кіл, розташованих на диференційованих відстанях від джерела забруднення, номерів кіл і азимут місця відбору проб, та продовження системи концентричних кіл у вигляді сегмента у напрямку основного поширення забруднюючих речовин, як передбачено ДСТУ ГОСТ 17.4.3.01:2019 (ГОСТ 17.4.3.01-2017, IDT) Охорона довкілля. Якість ґрунту. Загальні вимоги до відбирання проб (65011). Крім того, зауважує, що відповідно до пункту 4.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Доданий Позивачем акт відбору проб ґрунтів був складений 04.01.2024, водночас акт обстеження був складений 10.04.2023. Скаржник доводить, що наданий позивачем розрахунок розміру шкоди, не відповідає вимогам законодавства і не може бути належним доказом, а отже позивачем не доведено заявлений ним до стягнення розмір шкоди. Однією зі складових розрахунку шкоди від засмічення/забруднення земель є площа забрудненої земельної ділянки, розмір якої позивачем не доведено. Використана у розрахунку заподіяної шкоди площа земельної ділянки у розмірі 15 000 м2 вказана в акті обстеження від 10.04.2023 є орієнтовною, а вимірювання не було здійснено. Стверджує, що розміщення на земельній ділянці сміття органічного походження у вигляді виробничих відходів деревообробки (тирси) не є беззаперечним свідченням того, що таке сміття/відходи можуть призвести до забруднення земельних ресурсів. Указане твердження підлягає доказуванню. Матеріали обстеження та справи не містять відомостей, які б підтверджували висновок про те, що такі відходи призвели або можуть призвести до забруднення землі. Зокрема, матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб, протоколи вимірювань які додані до позовної заяви із порушенням строків визначених пунктом 4.1 Розділу 4 Методики, причини з яких таке твердження не відповідає дійсності, які зазначає представник позивача Державної екологічної інспекції Поліського округу у додаткових поясненнях від 05.11.2024 не підтверджені доказами.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, саме - судом апеляційної інстанції не враховано висновків: щодо застосування ст. 1166 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 922/9877/21, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16, а також щодо застосування ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» та п.п. 5.2, 5.6, 5.8 Методики № 171, викладених у постановах від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17; щодо застосування Положення ГОСТ 17.4.4.02-84 та ГОСТ 17.4.3.01-83, викладеного у постанові від 13.10.2020 у справі № 537/598/17; щодо застосування ст. 7 Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності» та п.п. 4.12-4.14, 4.23, 4.24 Порядку № 464, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 810/711/17.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 29.07.2025 та надано строк на подання відзивів на неї до 08.07.2025.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04.07.2025 від Державної екологічної інспекції Поліського округу та 07.07.2025 від Керівника Звягельської окружної прокуратури надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких вони просять постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про охорону земель", Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
У ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина 1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4).
Частиною 1 ст. 69 цього Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18.
Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності, встановлює Методика.
У пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:
- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (п. 3.1);
- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (п. 3.2);
- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (п. 3.3).
Відповідно до п. 3.4 Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.
Пунктами 3.5, 3.5.1 Методики визначено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.
У пункті 5.5.1 Методики визначено, що грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики.
Верховний суд зазначає, що предметом спору:
- у справі № 904/6886/17 є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до товариства про стягнення збитків, що заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства України в результаті засмічення земельної ділянки;
- у справі № 909/6/18 є вимоги Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Фізичної особи - підприємця про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки відходами;
- у справі № 905/31/17 є вимоги Державної Азовської морської екологічної інспекції до товариства про стягнення на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки будівельним сміттям;
- у справі № 922/3507/16 є вимоги Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Товариства про стягнення збитків, що заподіяні державі внаслідок забруднення земельних ділянок;
- у справі № 922/3877/21 є вимоги Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Товариства про стягнення збитків, що заподіяні державі внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки;
Враховуючи викладене, означені вище справи та справа, що розглядається є схожими в частині, що стосується предмету позову (стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення, засмічення земельної ділянки), нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (ст. 1166 ЦК України та положення Методики № 171), а тому є подібними у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
У наведених вище постановах Верховний Суд викладав висновок проте, що відповідно до норм природоохоронного законодавства, зокрема Методики, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Отже, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.
Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), відобразивши відповідне, зокрема, в оформленому відповідно до пункту 3.3 Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання.
В свою чергу, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).
Водночас Суд зауважує, що наведені скаржником висновки у справах № 904/6886/17, № 909/6/18, № 905/31/17, № 922/3507/16, № 922/3877/21, є нерозривно пов'язаними з встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами та стосуються конкретно досліджених і оцінених доказів.
У вирішенні означених скаржником питань Суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 3.1 Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування. В свою чергу землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Судами обох інстанцій у справі № 906/598/24 встановлено, що обставини порушення вимог природоохоронного законодавства Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філі "Ємільчинське лісове господарство" підтверджуються складеними актом обстеження від 10.04.2023, актом відбору проб ґрунтів від 04.01.2024, протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 16.01.2024, висновком експерта №СЕ-19/106-23/8519-ФХЕД від 05.09.2023, протоколом про адміністративне правопорушення №016996 від 10.04.2023, постановою про накладення адміністративного стягнення.
Досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи прокурора та позивача про те, що вина відповідача полягає у забрудненні та засміченні земельної ділянки, що, в свою чергу, призвело до настання негативних наслідків у виді погіршення якісного стану земель.
Суди дійшли висновку про наявність з боку суб'єкта господарювання протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням природоохоронного законодавства.
При цьому ДСГП "Ліси України" не оскаржувалися дії Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо проведеного обстеження, відбору проб ґрунтів, вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, притягнення посадових осіб до відповідальності.
Відповідно, посилання відповідача у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах № 904/6886/17, № 909/6/18, № 905/31/17, № 922/3507/16, № 922/3877/21 в частині застосування ст. 1166 ЦК України колегією суддів відхиляється, адже не свідчать про неправильне застосування норм права, оскільки застосування положень ст. 1166 ЦК України та Методики, а також обґрунтованості доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих сторонами доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується та підтверджується факт засмічення земельної ділянки, а також визначення обсягу забруднення земельних ресурсів. Разом з тим, на висновки у наведених постановах Верховного Суду у постановах від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16, від 21.11.2023 у справі № 922/3877/21 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами доказів та встановлених фактичних обставин спору.
При цьому колегією суддів відхиляються посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування Положення ГОСТ 17.4.4.02-84 та ГОСТ 17.4.3.01-83, викладених у постанові від 13.10.2020 у справі № 537/598/17, та щодо застосування ст. 7 Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності» та п.п. 4.12-4.14, 4.23, 4.24 Порядку № 464, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 810/711/17, оскільки вказані справи не є подібними до справи № 906/598/24. Так у справі № 537/598/17 предметом позову було визнання незаконною та скасування постанови №07-24-03 від 02.02.2017 про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 52, ст. 82 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1530 грн, а у справі № 810/711/17 - ТОВ "Панорама Нова" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в м. Києві, в якому позивач з урахуванням уточнення заявлених вимог просив: визнати протиправним та скасувати припис державної екологічної інспекції у м. Києві №04/251п від 17.08.2016.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що порушення було виявлено в ході виконання Наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу №99-ОД від 31.03.2023 "Про здійснення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень (про проведення рейдових заходів на території Житомирської та Рівненської областей)".
Наказом Державної екологічної інспекції України №12 від 09.02.2023 затверджені Методичні рекомендації по здійсненню заходів, спрямованих на запобігання та виявлення адміністративних правопорушень, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, в частині питань, що належать до компетенції Держекоінспекції, її територіальних та міжрегіональних територіальних органів.
Пунктом 1 Наказу передбачено здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням природоохоронного законодавства в межах територіальних одиниць областей, не пов'язаних з проведенням перевірок суб'єктів господарювання (рейдові заходи) в період з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно.
Відповідно до п. 6 Методичних рекомендацій для здійснення заходів Держекоінспеція, її територіальний та міжрегіональний територіальний орган видає наказ, в якому зазначаються: 1) мета виїзду (відповідно до пункту 5 цих Методичних рекомендацій), із зазначенням реквізитів документа, що став підставою для заходу (у разі його наявності); 2) факти про можливі порушення природоохоронного законодавства, викладені у зверненні (заяві, скарзі, дорученні, тощо); 3) інспекторський склад, який буде брати участь у здійсненні Заходу, залучені особи (у разі наявності) із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; 4) дата початку та закінчення Заходу; 5) район виїзду для встановлення фактів можливого порушення природоохоронного законодавства у межах відповідної території реалізації повноважень; 6) транспортні засоби та/або плавзасоби, на яких здійснюватиметься Захід, та інші матеріальні цінності, які можуть використовуватись під час реалізації конкретного Заходу.
Згідно з п.п. 1), 3) п. 10 Методичних рекомендацій Державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, виявивши особу, що порушила законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зобов'язані: викласти суть скоєного правопорушення та, за можливості, з'ясувати обставини, що можуть вплинути на розгляд матеріалів про адміністративні правопорушення; скласти протокол про адміністративне правопорушення згідно з Інструкцією про оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 №264.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу не здійснювалися планові або позапланові заходи державного нагляду (контролю), порядок проведення яких у період воєнного стану містить обмеження введені постановою Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану". Факт засмічення та забруднення земельною ділянки були зафіксовано в порядку виявлення адміністративного правопорушення. Позивач діяв в межах Наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу №99-ОД від 31.03.2023 та Методичних рекомендацій №12 від 09.02.2023, які є чинними та не оскарженими у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, позивачем належним чином зафіксовано факт порушення природоохоронного законодавства, а доводи щодо невідповідності акта обстеження від 10.04.2023 вимогам ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є безпідставними.
Не беруться до уваги судом також доводи скаржника про те, що акт відбору проб ґрунтів складений з порушенням шестимісячного строку з дня виявлення порушення, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 4.1, 5.1 Методики № 171 розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Згідно з актом від 04.01.2024 №02-24/1 виконано відбір проб ґрунтів по периметру земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085, а також на відстані 50 м від земельної ділянки.
На підставі отриманих проб, здійснено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, що зафіксовано відповідним протоколом від 16.01.2024.
Тобто, факт забруднення земельної ділянки був встановлений у січні 2024 року, а розрахунок розміру шкоди таким забрудненням був здійснений 04.02.2024, тобто в межах шестимісячного строку передбаченого пунктом 4.1 Методики №171.
Крім цього, у акті 10.04.2023 встановлено факт засмічення земельної ділянки лісогосподарського призначення виробничими відходами деревообробки (тирса).
За порушення законодавства про охорону природного навколишнього середовища, стосовно майстра виробничої дільниці переробки філії "Ємільчинське ЛГ" ДСГП "Ліси України" ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №016996 від 10.04.2023 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушенні, передбаченого ст. 52 КУпАП, а саме засмічення земельної ділянки виробничими та іншими відходами.
Відповідно до обґрунтованого розрахунку розміру шкоди від 21.04.2023, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища внаслідок самовільного несанкціонованого видалення та захоронення виробничих відходів на земельній ділянці за координатами 50.978544, 27.658807, яка не відведена у користування для безпечного захоронення відходів, а також не захищена протифільтраційними конструкціями, що запобігають забрудненню земель та підземного водного горизонту, за відсутності документів дозвільного характеру та погоджень, що призвело до засмічення земель площею 15 000 кв.м розмір шкоди, заподіяної державі, складає 1 062 000 грн. (Ршз =0,5 х 15 х 2,36 х 1500 х4х 1).
В межах досудового розслідування кримінального провадження №12023060000000245 призначено та проведено судову інженерно-екологічну експертизу. У висновку експерта №СЕ-19/106-23/8519-ФХЕД від 05.09.2023 встановлено наступне:
- відповідно результатів обстеження Державною екологічною інспекцією Поліського округу земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085 (акт обстеження від 10.04.2023) відбулося засмічення даної земельної ділянки у зв'язку з розміщенням на ній виробничих відходів деревообробки (тирси);
- розмір шкоди (збитку) завданої довкіллю, внаслідок засмічення земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085 відповідно до акту обстеження від 10.04.2023 становить 963 495 грн.;
- обґрунтований розрахунок шкоди, зумовлений засміченням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконаний Державною екологічною інспекцією Поліського округу не підтверджується в сумі 1 062 000 грн.
Тобто факт засмічення земельної ділянки був встановлений 10.04.2023, а розрахунок розміру шкоди таким засміченням був здійснений 21.04.2023, а у висновку експерта від 05.09.2023 фактично відкоригований, в межах шестимісячного строку передбаченого пунктом 5.1 Методики №171.
При цьому апеляційним господарським судом правомірно відхилено посилання відповідача на те, що встановлений факт засмічення не призвів до забруднення земельної ділянки, оскільки представниками Інспекції 04.01.2024 здійснено відбір проб ґрунтів із земельної ділянки, що зазнала забруднення (акт відбору проб від 04.01.2024 № 02-24/01).
Стосовно розміру шкоди, яка розрахована позивачем, то в межах досудового розслідування кримінального провадження №12023060000000245 призначено та проведено судову інженерно-екологічну експертизу. Згідно з висновком експерта № СЕ-19/106-23/8519-ФХЕД від 05.09.2023 розмір шкоди (збитку) завданої довкіллю, внаслідок засмічення земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:01:000:0085 відповідно до акта обстеження від 10.04.2023 становить 963 495 грн. При обрахуванні розміру шкоди, завданої засміченням земель, експертом застосовано формулу, передбачену пунктом 5.4. Методики № 171.
Водночас, розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою, наведеною у п. 4.6. Методики № 171.
Пунктом 4.7.1 Методики №171 передбачено, що відносно земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Нормативна грошова оцінка ріллі по Житомирській області з розрахунку на 1 га станом на 01.01.2024 становить 21 411,00 (2,14 грн/м2), визначена постановою Кабінету Міністрів Країни від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок". Із врахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки за 2023 рік (п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України) - 2,84 грн/м2.
Згідно з протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів № 02-24/01 встановлено перевищення у відібраних зразках вмісту амонію обмінного та сульфатів в порівнянні з контрольною пробою ґрунту, яка відібрана на відстані приблизно 50 метрів від забрудненої земельної ділянки.
Методикою №171 передбачено встановлення розміру шкоди як внаслідок засмічення так і забруднення земель фактично різними величинами.
Зважаючи на наявність фактів засмічення і забруднення проведено два окремих розрахунки відповідно до вимог як п.4.6, так і п. 5.4 Методики №171.
Отже, сума завданої шкоди підтверджена належними доказами та становить 1 032 720,00 грн. (963 495,00 грн. + 69 225,00 грн.). Відповідачем не надано жодного доказу на спростування висновку експерта № СЕ-19/106-23/8519-ФХЕД від 05.09.2023 та розміру завданої шкоди. Відповідач не був позбавлений можливості здійснити власні обміри площі земельної ділянки, яка засмічена та забруднена відходами (тирсою).
Відповідно, доводи скаржника в цій частині також відхиляються судом.
Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 35, 45 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державі заподіяно шкоду у розмірі 1 032 720 грн, а тому позов задовольнили обґрунтовано.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також не має, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" залишити без задоволення.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2024 у справі № 906/598/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.