?
30 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13055/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. -головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 (колегія суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" (далі - ТОВ "ВКТС") звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця"), у якому просило (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 28.09.2023) заборонити відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствам, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів (за наведеним переліком) у зв'язку з їх курсуванням шляхами загального користування залізницями України у навантаженому стані та зобов'язати відповідача видалити з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації вагонів і привести дані щодо цих вагонів у відповідність до параметрів, визначених у технічних рішеннях.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття Міністерством інфраструктури України наказу від 30.11.2021 № 647 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів" (далі - Порядок № 647) відповідач не допускає вагони позивача для їх використання на шляхах загального користування у навантаженому стані.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. ТОВ "ВКТС" є власником вагонів, які є предметом спору у цій справі, та має технічні рішення на них, згідно з якими строк їх служби продовжений до 2029- 2032 років.
4. 30.11.2021 Міністерство інфраструктури України прийняло названий вище наказ № 647, яким затвердило:
- Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, що додається (пункт 1 наказу);
- Строки продовження експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), що додаються (пункт 2 наказу).
5. У пункті 6 цього ж наказу зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2022, але не раніше ніж через один місяць з дня його офіційного опублікування.
6. АТ "Укрзалізниця" листом від 10.08.2023 з посиланням на Порядок № 647 надало інформацію щодо дати побудови вагонів, а також щодо дати перебігу граничного строку експлуатації вагонів позивача, після перебігу якого він припиняється.
7. Як вбачається з наявних у матеріалах справи карткових довідок СОСВАГ УЗ-2610У від 06.10.2023 (електронної роздруківки з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів), відповідачем внесено до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного терміну експлуатації належних позивачу вагонів у навантаженому стані на коліях загального користування, внаслідок чого такий строк було значно скорочено.
8. Відповідач наполягає на тому, що вимоги Порядку № 647 застосовуються для всіх вантажних вагонів і вступили у дію з 01.01.2022, у тому числі для тих вагонів, які мали технічні рішення на продовження терміну служби. У той же час, на дію даного Порядку № 647 не розповсюджуються положення пункту 1 статті 58 Конституції України. Як наслідок відповідач на виконання наказу № 647 привів у відповідність Автоматизовану базу даних парку вантажних вагонів, додатково додавши позицію "дата закінчення граничного терміну експлуатації".
9. Позивач, зі свого боку, наполягає на тому, що за наявності технічних рішень, виданих на спірні вагони протягом 2019- 2020 років, в яких визначений строк їх служби до 2029- 2032 років, відповідач незаконно чинить дії по їх недопуску для їх використання на шляхах загального користування у навантаженому стані. Станом на дату продовження строку служби належних позивачеві вагонів Порядок № 647 ще не був прийнятий, а тому його приписи в силу конституційного принципу незворотності в часі дії нових нормативно-правових актів не можуть поширюватися на правовідносини, які виникли раніше, тобто змінювати, зокрема, строки служби вагонів, які були продовжені за технічними рішеннями, виданими до прийняття згаданого порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 позовні вимоги задоволено повністю.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок № 647 набрав законної сили 01.01.2022 і в ньому прямо не встановлено застосування його положень зі зворотною силою, а тому він не поширюється на спірні правовідносини щодо граничного строку (дати) експлуатації залізничних вантажних вагонів на коліях загального користування. Оскільки відповідно до виданих позивачеві технічних рішень строк служби належних йому вагонів продовжено до 2029- 2032 років, у відповідача не було правових підстав для зміни строку їх використання з посиланням на Порядок № 647.
12. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 скасовано та ухвалено нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
14. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд з посиланням на постанову Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 910/3992/23, зазначив, що позовні вимоги не можуть бути задоволені за жодних умов, адже перша сформульована узагальнено, спрямована на втручання у поточну діяльність залізниці, яка може не допускати вагони позивача з багатьох причин, а не тільки через закінчення граничних строків експлуатації. Натомість, друга вимога є намаганням ототожнити граничний строк експлуатації вагонів зі строком продовження експлуатації, які не є рівнозначними й одне одного не підміняють, так як граничний строк експлуатації вантажних вагонів технічними рішеннями не встановлюється.
Короткий зміст касаційної скарги
15. У касаційній скарзі ТОВ "ВКТС" просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Крім того, скаржник заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
16. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на необхідності відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.09.2024 у справі № 910/3992/23, згідно з якими Суд здійснив тлумачення положень наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 без урахування принципів: 1) законності, справедливості та розумності; 2) здійснення тлумачення на користь особи; 3) тлумачення має бути передбачуваним, якісним і недвозначним; 4) тлумачення має враховувати принцип "пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права"; 5) тлумачення має враховувати принцип правової визначеності.
17. Скаржник також зазначає про відсутність висновку в контексті питання про застосування до вагонів, на які до 01.01.2022 було отримано технічні рішення, положень наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 в частині "граничного строку експлуатації" в розрізі положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини, статті 41 Конституції України, частини другої статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" просить закрити касаційне провадження у даній справі на підставі пункту 4 статті 296 ГПК України, а у випадку встановлення Верховним Судом відсутності підстав для закриття касаційного провадження - відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову апеляційного суду без змін.
Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
19. Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 910/3992/23.
20. Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду постановою від 12.09.2024 у справі № 910/3992/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флайбрідж" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про заборону вчиняти дії та зобов'язання внести зміни до бази даних, стягнення упущеної вигоди скасував судові рішення судів попередніх інстанцій в частині всіх задоволених позовних вимог, прийняв у цій частині нове рішення, яким у їх задоволенні відмовив.
21. Спір у справі № 910/3992/23 виник у зв'язку з різним тлумаченням сторонами у справі Порядку № 647. Позивач вважав, що Порядок № 647 не передбачає припинення його права на експлуатацію вагонів на строк, визначений технічним рішенням до набрання наказом № 647 та відображений у автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів, а відповідач дотримувався протилежної думки.
22. Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 841 "Деякі питання визначення умов і порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування", зокрема, Міністерству інфраструктури у тримісячний строк доручено розробити та затвердити Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, та визначити строк продовження експлуатації таких вагонів.
23. Наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 (наказ № 647) затверджений Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником (Порядок № 647).
24. У цьому Порядку № 647, зокрема, надане нормативне визначення поняттям "строк експлуатації вантажного вагона", "строк та термін продовження експлуатації вантажного вагона", "продовження строку експлуатації вантажного вагона" і таке інше, а також введене поняття "граничного строку експлуатації вантажного вагона", яким передбачений строк, що складається із строку експлуатації вантажного вагона та строку продовження експлуатації вагона, після перебігу якого його експлуатація у навантаженому стані припиняється. При цьому, наказом № 647 було затверджено "граничний строк експлуатації вантажних вагонів" залежно від їх типів.
25. Позиція судової палати у справі № 910/3992/23 зводиться, зокрема, до наступного:
- судова палата вказала, що через прийняття Порядку № 647, затвердженого наказом № 647, була здійснена зміна строків використання вагонів (пункт 68 постанови);
- судова палата виснувала, що є очевидним, що приписи Порядку № 647, затвердженого наказом № 647, щодо заборони експлуатації залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації таких вагонів поширюються і на ті вагони, строки служби яких згідно з технічними рішеннями були продовжені на строк, який перевищує граничний, позаяк не може бути продовжений строк, який вичерпався в силу, зокрема, об'єктивних технічних (технологічних) процесів;
- судова палата зазначила, що "запроваджене державою регулювання суспільних відносин безумовно вплинуло на майнову сферу багатьох учасників залізничних перевезень, проте констатує, що по-перше, приватний економічний інтерес у такій важливій сфері суспільних відносин не може превалювати над необхідністю забезпечення безпеки залізничних перевезень та охорони навколишнього середовища…" (пункт 69 постанови);
- в постанові зазначено, що приписи Порядку № 647, затвердженого наказом № 647, не спрямовані на втручання у право власності суб'єктів господарювання, тобто таке право може бути у повній мірі реалізоване; вагони і досі можуть використовуватись в межах підприємств, можуть бути продані чи у ненавантаженому стані переправлені в країни, які допускають використання таких вагонів;
- крім того, у постанові зазначено, що відновлення економічного інтересу учасників залізничних перевезень повинно вирішуватися в межах правовідносин з державою, наприклад, в рамках інвестиційних, комерційних спорів, а не шляхом заявлення вимог до рівноправного суб'єкта (Української залізниці) (пункт 69 постанови).
26. Слід зазначити, що Верховний Суд ухвалою від 02.04.2025 передав дану справу № 910/13055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вбачала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (у справі № 910/3992/23) у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.
27. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04.06.2025 справу № 910/13055/23 повернула колегії суддів для розгляду з огляду на відсутність передбачених частиною третьою статті 303 ГПК України підстав для прийняття справи до свого розгляду.
28. Частиною шостою статті 303 ГПК України передбачено, що якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
29. Наведена норма передбачає обмежене коло підстав, за яких справа не може бути прийнята до розгляду Великою Палатою із зазначенням про неможливість повторної передачі на її розгляд справи, яка вже була повернута для розгляду до суду касаційної інстанції.
30. Між тим ухвалою від 15.09.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/14224/20 з підстав наявності у ній виключної правової проблеми після повернення цієї ж справи ухвалою від 02.02.2022 на розгляд відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вказавши про необґрунтованість твердження про наявність у справі виключної правової проблеми.
31. Наведене свідчить про послідовність Великої Палати у своїх висновках щодо можливості повторної передачі справи на її розгляд у разі належного обґрунтування колегією суддів при повторній передачі справи підстав такої передачі, що не суперечить положень частини шостої статті 303 ГПК України.
32. Частиною п'ятою статті 302 ГПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
33. Наразі колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 910/13055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему, яка може бути сформульована так:
1) Чи може держава, опікуючись необхідністю забезпечення безпеки та/або охорони навколишнього середовища, покладати тягар несення витрат на таке забезпечення та/або охорону на добросовісні підприємства приватного сектору?
2) Чи може такий тягар полягати не у покладенні обов'язку сплачувати певні податки чи збори, а у скороченні строків використання підприємствами приватного сектору власного придатного для експлуатації майна, що позбавило їх законних очікувань щодо такого використання?
3) Чи можливе таке скорочення строків використання майна за умови, якщо державою не передбачено попереднє відшкодування збитків постраждалих осіб, примусовий викуп майна для державних потреб чи подібні заходи?
34. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
35. Кількісний критерій відображає той факт, що вона наявна не в одній якійсь конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
36. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
37. ЄСПЛ зазначає, що дотримання принципу правової визначеності пов'язане з забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
38. При визначенні того, чи існування конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції враховується: 1) наявність "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей; 3) чи були такі механізми запроваджені і, якщо так, то чи були вони ефективні.
39. Крім того, виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та/або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв'язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
40. Колегією суддів встановлено, що на розгляді в судах господарської юрисдикції перебуває численна кількість аналогічних справ за позовами власників вагонів до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про заборону вчиняти дії та зобов'язання внести зміни до бази даних, предметом спору у яких є вимога про заборону відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствам, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів у зв'язку з їх курсуванням шляхами загального користування залізницями України у навантаженому стані та зобов'язати відповідача видалити з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації вагонів і привести дані щодо цих вагонів у відповідність до параметрів, визначених у технічних рішеннях.
41. Зазначене підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, але не виключно справи № 910/3363/23, № 910/13178/23, №910/17794/23, № 910/13175/23, 910/12647/23, № 910/13398/23, № 910/13387/23, № 910/7039/23.
42. Більше того, ініціювання і інших подібних справ у майбутньому з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності (зокрема, щодо скорочення строків експлуатації вантажних вагонів та щодо можливості відшкодування збитків власникам вантажних вагонів у зв'язку з неможливістю їх експлуатації всупереч строку служби, визначеного технічними рішеннями) може відбутися з огляду на наявність чинного Порядку № 647, затвердженого наказом № 647.
43. Таким чином, на думку Суду, наявний кількісний критерій задля передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
44. Щодо якісного критерію колегія суддів звертає увагу, що від вирішення правової проблеми, яка стосується заборони експлуатації (навантаження) вагонів, які не відповідають вимогам нормативів, встановлених наказом № 647, не зважаючи на наявність чинних технічних рішень на такі залізничні вагони в частині продовжених строків їх служби (експлуатації), залежатиме правильність розгляду таких видів спорів, а також сприятиме формування однозначної практики судів з цього питання, зокрема, щодо захисту прав власників вантажних вагонів на їх повноцінне використання у господарській діяльності.
45. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
46. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це в перш за все, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
47. Оскільки у цьому випадку наявні якісний та кількісний критерії визначення виключної проблеми і вона має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому у значній кількості судових спорів.
48. Частиною першою статті 303 ГПК України унормовано, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
49. Ураховуючи наведені вище норми та мотиви, Верховний Суд вважає за необхідне з власної ініціативи передати справу № 910/13055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Передати справу № 910/13055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя (з окремою думкою) С. К. Могил
Суддя Л. І. Рогач