Іменем України
31 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/463/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання
за позовом: Чернігівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011426) вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі
позивача: Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 14227121), вул. Мстиславька, будинок 8, м. Чернігів, 14000
до відповідача: Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03357671), вул. Реміснича, будинок 55-б, м. Чернігів, 14000
про стягнення 237 445,83 грн пені
представники сторін не викликалися;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення пені в сумі 237 445,83 грн через порушення строків сплати орендної плати згідно з договором оренди цілісного майнового комплексу № 2/348 від 28.06.2001 року.
Ухвалою суду від 13.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 13.05.2025 була доставлена прокурору, позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів у підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС 13.05.2025 о 13:39, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, про встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
28.05.2025 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній зазначає про відсутність заборгованості за договором оренди, вважає доводи прокурора необґрунтованими та просить зменшити розмір пені до 2%.
В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що основним джерелом доходу товариства є кошти, що надходять за надані послуги від споживачів, однак наразі досить значною є заборгованість споживачів за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Заборгованість за послуги, надані населенню, зокрема, станом на 01.01.2025 становить 199025,49 тис. грн, заборгованість бюджетних установ - 211332,35 тис. грн.
АТ «ОТКЄ» у своїй діяльності застосовує економічно необґрунтовані тарифи.
За твердженням відповідача штрафні санкції не можуть бути непомірним тягарем для Товариства і бути джерелом отримання додаткових прибутків для кредитора, тим більше у ситуації, коли саме від рішень кредитора (щодо застосування економічно-обґрунтованих тарифів) у повній мірі залежить виконання Товариством зобов'язань перед кредитором за Договором.
Невід'ємною причиною погіршення фінансового стану Товариства відповідач вказує на відсутність компенсації, які передбачені у відповідності до ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
З огляду на відсутність оплати за фактично надані послуги, АТ "Облтеплокомуненерго" зазначає, що знаходиться на сьогодні у вкрай скрутному фінансовому становищі, внаслідок чого не може здійснювати закупівлю матеріалів для відновлення інфраструктури теплопостачального підприємства та в будь-який час може повністю зупинити свою діяльність. Задоволення стягнення неустойки більшої 2% від заявленої суми, може призвести до дестабілізації виробничої діяльності АТ «ОТКЄ», який є оператором об'єктів критичної інфраструктури і, як наслідок, неможливості здійснювати обов'язкові платежі до державного бюджету, що очевидно суперечить державній політиці в даній сфері, до яких відноситься позивач, як орган державної влади.
Крім того, відповідач зазначає про те, що нарахування та стягнення пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.
Позивач та прокурор не скористались своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом строк.
Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами.
В силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на перебування судді Кузьменко Т.О. у відпустці, приймаючи до уваги принцип незмінності складу суду, враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України, строк розгляду справи № 927/463/25 слід вважати розумним об'єктивно обумовленими обставинами, що потребували більшого часу розгляду справи, ніж той, що встановлений ст. 248 ГПК України, задля правильного її вирішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
28.06.2001 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (далі - Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" (далі - Орендар) укладено договір № 2/348 оренди цілісного майнового комплексу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - теплопункти з обладнанням, елеваторні вузли та теплові мережі, приміщення та обладнання котелень (далі - Майно), склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу, складеного станом на 01 червня 2001 року, залишкова вартість якого становить 14 323 768,48 грн.
28.06.2001 Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та ВАТ "Облтеплокомуненерго" підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу мереж та споруд, що забезпечує теплопостачання міста Чернігова.
У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до Договору оренди, договори про внесення змін та доповнень до Договору оренди, згідно з якими, зокрема, вносились зміни щодо розміру орендної плати, терміну його дії, а також Орендарю додатково передавалось в оренду майно, про що складались акти прийому-передачі майна комунальної власності.
Так, договорами про внесення змін та доповнень №73 від 01.09.2014 та №78 від 27.10.2016 Договір оренди викладено у новій редакції з наступними умовами:
1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - об'єкт теплопостачання житлового фонду та соціальної сфери (котельні, теплопункти з обладнанням та мережі) (далі - Майно), склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки та висновку про вартість майна станом на 30 квітня 2016 року становить 86 795 560,76 грн.
Склад і вартість Об'єкта оренди може змінюватись у разі передачі за рішенням виконавчого комітету міської ради Орендодавцем Орендарю додаткового майна, що оформлюється договором про внесення змін та доповнень до Договору.
2.1. Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.
3.1. Орендна плата є платежем, який Орендар вносить Орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності, і визначена на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 30.07.2007 (19 сесія 5 скликання) зі змінами та доповненнями, і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку - (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - березень 2016 року - 816 811,31 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2016 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень-жовтень 2016 року включно.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" індексація орендної плати призупинена.
3.2. Орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Орендодавця №33214871700002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22080401, код 38054398, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області м. Чернігів, МФО 853592, щомісяця, не пізніше 15 числа, наступного за звітним.
3.4. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
3.5. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін у складі та вартості Об'єкта оренди та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та рішеннями міської ради з дня їх вступу в законну силу.
3.7. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню.
10.1. Строк дії цього Договору продовжено на 8 років 4 місяці з 01.09.2014 до 31.12.2022 включно.
Сторонами неодноразово вносились зміни до Договору оренди щодо розміру орендної плати шляхом укладання договорів про внесення змін та доповнень до Договору, зокрема:
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 79 від 23.11.2016 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - серпень 2016 року становить 817 662,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень-листопад 2016 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 81 від 15.05.2017 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - січень 2017 року становить 850 292,83 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2017 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2017 року. Сторони домовились нарахування орендної плати у визначеному розмірі здійснити з 02.02.2017;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 82 від 14.09.2017 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - серпень 2017 року становить 908 852,98 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2017 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 83 від 28.12.2017 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - листопад 2017 року становить 957 843,78 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2017 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 84 від 23.02.2018 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2017 року становить 987 983,86 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень та лютий 2018 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 85 від 07.06.2018 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - квітень 2018 року становить 1 046 653,30 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень та червень 2018 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 86 від 27.12.2018 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2018 року становить 1 077 484,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2018 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад та грудень 2018 року включно. Сторони домовились нарахування орендної плати у визначеному розмірі здійснити з 01.12.2018;
- відповідно до Договору про внесення змін та доповнень № 87 від 14.02.2019 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2018 року становить 1 102 875,73 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2019 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень та лютий 2019 року включно. Сторони домовились нарахування орендної плати у визначеному розмірі здійснити з 01.02.2019;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 88 від 07.03.2019 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - січень 2019 року становить 1 114 054,55 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень 2019 року включно. Сторони домовились нарахування орендної плати у визначеному розмірі здійснити з 01.03.2019;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 89 від 04.07.2019 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - травень 2019 року становить 1 150 530,15 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень та липень 2019 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 90 від 30.08.2019 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - липень 2019 року становить 1 143 329,97 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень 2019 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 91 від 17.12.2020 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2020 року становить 1188855,11 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2020 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад 2020 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 92 від 11.05.2021 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - березень 2021 року становить 1269532,32 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2021 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень 2021 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 93 від 12.07.2021 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - травень 2021 року становить 1282453,65 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2021 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень 2021 року включно;
- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 94 від 11.10.2021 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - серпень 2021 року становить 1285254,35 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2021 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень 2021 року включно.
Договором про внесення змін та доповнень № 80 від 19.04.2017 доповнено п. 3.4. розділу 3 Договору оренди абзацом наступного змісту: "Під час провадження справи про банкрутство орендаря, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів нарахування пені зупиняється. Після припинення дії мораторію нарахування пені поновлюється на весь період дії мораторію, якщо інше не визначено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З матеріалів справи убачається, що за період з серпня 2024 по листопад 2024 року орендна плата становила 7685681,39 грн, а саме за серпень 2024 року - 1874020,68 грн, за вересень 2024 року - 1902130,99 грн, за жовтень 2024 року - 1936369,35 грн, за листопад 2024 року - 1973160,37 грн.
З урахуванням умов договору строк оплати орендних платежів становить:
за серпень 2024 року - до 15.09.2024,
за вересень 2024 року - до 15.10.2024,
за жовтень 2024 року - до 15.11.2024,
за листопад 2024 року - до 15.12.2024.
У матеріалах справи наявні виписки по рахунку, відповідно до яких відповідачем здійснені оплати на загальну суму 7 685 681,40 грн, а саме: 18.11.2024 на суму 1874020,68 грн (призначення платежу оренда ЦМК зг.дог.2 від 28.06.2001р. по рах.№0000000633 від 11.09.2024 (серпень 2024)), 13.12.2024 на суму 1973160,37 грн (призначення платежу оренда ЦМК зг.дог.2 від 28.06.2001р. по рах.№0000000864 від 11.12.2024(листопад 2024)), 26.12.2024 на суму 3838500,35 грн (призначення платежу оренда ЦМК зг.дог.2 від 28.06.2001р. по рах.№0000000706, №0000000785 від 11.11.2024 (вересень, жовтень 2024).
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати орендної плати за користування майном комунальної власності за період з серпня 2024 року по листопад 2024 року, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 237445,83 грн за період прострочення з 16.09.2024 по 26.12.2024.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
У даній справі Чернігівською окружною прокуратурою поданий позов в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради у зв'язку з невиконання ним своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави в суді.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності.
Відповідно до п. 1.1., 1.7. Положення про Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради 31.07.2023 №33/VIII-34, Фонд комунального майна Чернігівської міської ради є виконавчим органом Чернігівської міської ради; здійснює управління майном комунальної власності в межах повноважень, визначених міською радою.
Одними з завдань Фонду є реалізація політики органів місцевого самоврядування у сфері управління, приватизації та оренди об'єктів: єдиних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого майна будівлі, споруди, нежитлові приміщення, а також їх окремі частини, та інше окреме індивідуально визначене майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова; щодо ефективного управління майном комунальної власності, зокрема, у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження комунального майна; забезпечення стабільного надходження до міського бюджету коштів за рахунок приватизації, відчуження майна комунальної власності та здачі його в оренду (п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.8. Положення).
Отже, Фонд комунального майна Чернігівської міської ради є компетентним органом у спірних правовідносинах.
У листі № 7-4/631 від 09.04.2025, адресованому Чернігівській окружній прокуратурі, Фонд зазначив про існування у відповідача заборгованості зі сплати пені в сумі 237445,83 грн за період з 16.09.2024 по 26.12.2024. У зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору просив прокурора звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентними органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.
У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом №55-77-3688вих-25 від 05.05.2025 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської області про стягнення з відповідача заборгованості на суму 237445,83 грн (а.с.118).
Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 03357671) зареєстровано в якості суб'єкта господарювання 25.07.1995, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за №10641200000001350.
Оскільки ВАТ "Облтеплокомуненерго" (орендар по спірному Договору) змінило назву на АТ "Облтеплокомуненерго", то відповідно орендарем у спірному Договорі оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 є Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго".
Зміна найменування не є правонаступництвом, а тому належним відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго".
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
На момент підписання договору оренди його сторонами було погоджено всі його істотні умови відповідно до вимог ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України.
Строк дії Договору встановлено до 31.12.2022 включно (п. 10.1. Договору).
У пункті 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (у редакції, що діяла у період, в якому відповідачем допущено прострочення сплати орендних платежів) визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Пунктом 16 вказаної постанови визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року.
Отже Договір оренди цілісного майнового комплексу від 28.06.2001 № 2/348 є продовженим згідно з прямою вказівкою закону.
Так, у п. 3 Договору (зі змінами) сторони погодили розмір орендної плати та строки її внесення.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Аналогічні за змістом положення закріплені в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Як убачається з поданого розрахунку, прокурором нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 237445,83 грн за період прострочення з 16.09.2024 по 26.12.2024.
Судом здійснено перерахунок пред'явленої до стягнення суми пені та встановлено, що пеня за заявлений період становить 240357,06 грн.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що прокурором неправомірно здійснено нарахування пені за прострочення оплати орендної плати за листопад 2024 року.
Так, за загальним правилом заповнення платіжних документів, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Отже, визначення призначення платежу належить виключно платнику. Платник може змінити реквізит "призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.
Як убачається з виписки по рахунку, 13.12.2024 відповідачем здійснено оплату на суму 1973160,37 грн (призначення платежу оренда ЦМК зг.дог.2 від 28.06.2001р. по рах.№0000000864 від 11.12.2024(листопад 2024)).
У даному випадку відповідач у платіжному дорученні чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти.
Жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цього платіжного документу для зміни призначення платежу матеріали справи не містять.
За умовами Договору строк оплати орендної плати за листопад 2024 року становить до 15.12.2024.
З огляду на те, що оплата здійснена відповідачем 13.12.2024 у повній сумі 1973160,37 грн, тобто відповідно до обумовленого у Договорі строку, підстави для нарахування пені за прострочення оплати орендної плати за листопад 2024 року відсутні.
Відповідно до статей 14, 237 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак, вимоги прокурора про стягнення пені в сумі 237445,83 грн є правомірними і підтверджуються матеріалами справи.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 2% суд зазначає таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
За змістом частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного виконання зобов'язання не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в обґрунтування зменшення розміру неустойки посилається на те, що основним джерелом доходу товариства є кошти, що надходять за надані послуги від споживачів, однак наразі досить значною є заборгованість споживачів за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Заборгованість за послуги надані населенню, зокрема, станом на 01.01.2025 становить 199025,49 тис. грн, а заборгованість бюджетних установ - 211332,35 тис. грн. Штрафні санкції не можуть бути непомірним тягарем для Товариства і бути джерелом отримання додаткових прибутків для кредитора, коли саме від рішень кредитора (щодо застосування економічно-обґрунтованих тарифів) у повній мірі залежить виконання Товариством зобов'язань перед кредитором за Договором. Невід'ємною причиною погіршення фінансового стану Товариства є відсутність компенсації, які передбачені у відповідності до ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
29.07.2022 Верховною Радою України був прийнятий Закон № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», що визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування (далі - Закон № 2479), який набув чинності 19.08.2022 року. Статтею 1 цього Закону введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання. Частиною 1 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради №662 від 03.11.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення», №536 від 03.11.2022 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» відповідача позбавлено можливості застосовувати економічно обґрунтовані тарифи. За таких обставин, має здійснюватися відшкодування витрат товариства, зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих і застосованих тарифів.
Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-ІХ передбачено гарантії для суб'єктів господарювання у вигляді компенсації їм заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
За твердженням відповідача, бюджетна програма, яка мала на меті забезпечити виконання зобов'язань держави перед суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання та її практична реалізація у вказаному бюджетному періоді не відбулась. А тому, повна та своєчасна сплата орендних платежів напряму пов'язана з відшкодуванням різниці між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів.
З огляду на відсутність оплати за фактично надані послуги, АТ "Облтеплокомуненерго" знаходиться на сьогодні в край скрутному фінансовому становищі, внаслідок чого не може здійснювати закупівлю матеріалів для відновлення інфраструктури теплопостачального підприємства та в будь-який час може повністю зупинити свою діяльність.
Задоволення стягнення неустойки більшої 2% від заявленої суми за твердженням відповідача може призвести до дестабілізації виробничої діяльності АТ «ОТКЄ», який є оператором об'єктів критичної інфраструктури і, як наслідок, неможливості здійснювати обов'язкові платежі до державного бюджету, що суперечить державній політиці в даній сфері, до яких відноситься позивач, як орган державної влади.
Крім того, відповідач зазначає про те, що нарахування та стягнення пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов таких висновків:
- пеня є лише санкціями за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, процентів річних та інфляційних нарахувань;
- відсутні підстави вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;
- в матеріалах справи відсутні докази понесення Позивачем збитків, у зв'язку з допущеним Відповідачем простроченням виконання його зобов'язань;
- заперечення щодо зменшення розміру пені з боку позивача у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене вище та зважаючи на принцип збалансованості інтересів сторін, суд вважає, що всі вищевикладені обставини у сукупності є винятковими, а тому відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України є справедливим і розумним зменшити розмір пені на 50 %.
Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 118722,91 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін, які знаходяться в рівних несприятливих економічних умовах.
З урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 118722,91 грн пені.
В решті вимог щодо стягнення 118722,92 грн пені позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Відтак, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягненути 118722,92 грн пені.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у разі зменшення судом розміру неустойки (пені) на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України судовий збір відповідно до вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки (пені), оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, і таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права, передбаченого наведеними нормами, на таке зменшення.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
З огляду викладене, судовий збір в сумі 2849,35 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б, код ЄДРПОУ 03357671) на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 8, код ЄДРПОУ 14227121, р/р UA 578201720314281007203031717 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, іпн 142271225260, номер свідоцтва НОМЕР_1 ) 118722,91 грн пені.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б, код ЄДРПОУ 03357671) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA 248201720343140001000006008) 2849,35 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
4. У решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко