Іменем України
31 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1059/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСП Експорт»,
код ЄДРПОУ 43650045, вул. Мстиславська, 23, оф. 6, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСП Імпорт»,
вул. 1Н Макдональд Б8, Меса, Аризона, США, 85201
(TSP Import LLC, entity ID 23118419, 1N MacDonald Str, B8, Mesa, AZ 85201)
Предмет спору: про стягнення 30 000,00 доларів США,
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСП Експорт» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСП Імпорт», у якому позивач просить стягнути з відповідача 30 000,00 доларів США заборгованості за поставлений товар.
Процесуальні дії у справі.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 6, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
21.11.2024 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також ухвалою від 25.11.2024 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Оскільки відповідачем виступає іноземний суб'єкт господарювання, місцезнаходженням якого є Сполучені Штати Америки, ухвалою суду від 25.11.2024 зобов'язано позивача протягом 10-ти днів з дня отримання цієї ухвали надати суду нотаріально засвідчений переклад даної ухвали суду та доданого до неї судового доручення про вручення за кордоном судових документів з підтвердженням про їх вручення на англійську мову в трьох примірниках для подальшої передачі до уповноваженої компанії, яка здійснює вручення судових доручень на території США - AВC Legal.
Вищезазначеною ухвалою суду провадження у справі №927/1059/24 зупинено до 31.07.2025, а також постановлено після надходження від уповноваженої компанії AВC Legal до Господарського суду Чернігівської області матеріалів судового доручення направити їх позивачу для здійснення перекладу на українську мову; встановлено позивачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання вищезазначених документів для здійснення їх нотаріально засвідченого перекладу на українську мову та направлення до Господарського суду Чернігівської області.
19.03.2025 на адресу Господарського суду Чернігівської області від компанії AВC Legal надійшли матеріали щодо вручення судового доручення.
17.04.2025 позивач подав до суду нотаріально засвідчений переклад зазначених матеріалів на українську мову.
Ухвалою суду від 31.07.2025 поновлено провадження у справі.
Як вбачається з перекладу документального підтвердження від 31.01.2025, ухвала Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2024 не була вручена відповідачу.
Разом з тим, 02.06.2025 відповідач подав до суду письмове пояснення з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову, у якому він визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Отже, відповідачу було відомо про відкриття провадження у цій справі.
Щодо заяви відповідача про визнання позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд прийняв визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом №2 від 09.10.2023 в частині оплати вартості поставленого товару.
Відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, про що подав відповідну заяву.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
09.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСП Експорт» (далі - Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСП Імпорт» (далі - Покупець) уклали контракт № 2 (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1 Контракту Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти у власність Товар згідно зі Специфікацією (Додаток №1 до цього Контракту).
Кількість, місце поставки, ціна товару вказується в Специфікації (Додаток №1 до Контракту), яка є невід'ємною частиною цього Контракту (п. 1.2 Контракту).
Сума Контракту становить 35 000,00 доларів США (п. 1.4 Контракту).
За умовами п. 3.2 Контракту грошові кошти в розмірі 14% від вартості товару будуть перераховані на розрахунковий рахунок Продавця банківським переказом через 14 днів після підписання Сторонами вказаного Контракту. Остаточний розрахунок в розмірі 86% здійснюється протягом 5 днів після поставки Товару.
У п. 4.1 Контракту визначено, що товар поставляється на умовах CІF (Франко перевізник) згідно з Інкотермс 2020.
Контракт набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024 (п. 12.1 Контракту).
Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Контракту) поставці підлягав товар на загальну суму 35 000,00 доларів США.
22.11.2023 та 11.12.2023 відповідач перерахував позивачу кошти у загальному розмірі 5000,00 доларів США.
Згідно з митною декларацією ЕК 10 АА та необоротною накладною товар на загальну суму 35 000,00 доларів США, одержувачем якого є ТОВ «ТСП Імпорт», був задекларований та завантажений в порту відправки.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 000,00 доларів США.
Доказів сплати позивачу коштів у розмірі 30 000,00 доларів США відповідач суду не надав, натомість визнав наявність у нього зазначеної заборгованості.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений між сторонами контракт №2 від 09.10.2023 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив кошти в повному обсязі за отриманий ним товар у встановлений у Контракті строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за переданий товар у розмірі 30 000,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 18 655,29 грн.
Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, що становить 9327,64 грн.
Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 9327,65 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
У позовній заяві позивач зазначив попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач до ухвалення судом рішення у цій справі не надав суду договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом, де встановлено розмір та/або порядку обчислення таких витрат, а також доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі.
Відповідної заяви про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду матеріали справи також не містять.
Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 130, 165, 191, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСП Імпорт» (адреса: вул. 1Н Макдональд Б8, Меса, Аризона, США, 85201 (TSP Import LLC, entity ID 23118419, 1N MacDonald Str, B8, Mesa, AZ 85201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСП Експорт» (код ЄДРПОУ 43650045, вул. Мстиславська, 23, оф. 6, м. Чернігів, 14000) заборгованість у розмірі 30 000,00 доларів США та 9327,65 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТСП Експорт» (код ЄДРПОУ 43650045, вул. Мстиславська, 23, оф. 6, м. Чернігів, 14000) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 9327,64 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №67 від 07.11.2024.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун