18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 липня 2025 року м. Черкаси справа № 925/440/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:
від позивача: Єгоров В.С. - адвокат,
від відповідача: Бурлуцький В.М. - керівник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Жашківського підприємства теплових мереж
про стягнення 1 744 156,15 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Жашківського підприємства теплових мереж про стягнення 1 744 156,15 грн заборгованості за поставлений природній газ за період з листопада 2022 року до березня 2023 року за договором постачання природного газу № 7384-ПСО(ТКЕ)-36 від 25.11.2022 (договір).
Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснив частково та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 5.1 договору, у зв'язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 1 744 156,15 грн.
Ухвалою від 24.04.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначено підготовче засідання на 03.06.2025.
30 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач не визнає позов, зазначаючи, що на позивача покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, заборгованість перед постачальником природного газу врегульовується шляхом застосування алгоритму розподілу коштів за Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812. Заборгованість підлягає врегулюванню згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон 1730). Заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, узгоджена територіальною комісією згідно Методики затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 977 для Жашківського ПТМ складає 4 344 628 грн (Протоколи засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах № 4 від 21.09.2021, № 2 від 04.11.2022, № 30 від 23.12.2022, № 20 від 11.05.2023). Державою шляхом прийняття низки спеціальних законів вже врегульовано механізм та джерела відшкодування позивачу грошових коштів, у тому числі й коштів, що є предметом розгляду справи, а тому таке зобов'язання за договором є припиненим у зв'язку з неможливістю його виконання інакше ніж в порядку, визначеному спеціальним законом, за рахунок коштів спеціально визначеної статті державного бюджету, за формування якого жодна зі сторін договору не відповідає.
02 травня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що відсутні підстави для проведення розрахунків за договором щодо заборгованості відповідача перед позивачем за рахунок видатків державного бюджету.
Ухвалою від 03.06.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання Жашківського підприємства теплових мереж про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі третьою особою; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.07.2025.
У судовому засіданні, що відбулося 24.07.2025, за участю представників сторін, позивач позов просив задовольнити з підстав у ньому викладених, відповідач - визнав поставку газу, наявність боргу, зазначивши, що не може його сплатити; суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у судовому засіданні 28.07.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом спору є заборгованість, що виникла за період з листопада 2022 року до березня 2023 року. При розгляді справи застосовуються закони та інші правові акти, що регулюють відносини у спірний період з урахуванням правил дії актів цивільного законодавства у часі.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
25 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Жашківським підприємством теплових мереж (споживач) укладено договір № 7384-ПСО(ТКЕ)-36 постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п. 1.2).
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.5).
Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.3).
На підставі пункту 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання - передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Згідно з пунктом 5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим Договором.
Згідно з підпунктом 4 пункту 6.2 договору споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно з підпунктом 4 пункту 6.3 договору постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором.
Згідно з абзацом 2 пункту 7.2 договору у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) розв'язуються у судовому порядку (п. 11.2).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить п'ять років.
Згідно з пунктом 13.1 договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1 договору - після настання відкладальних обставин згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, а саме: укладання споживачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов'язань споживача за всіма договорами, укладеними з постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п. 5.2. цього договру.
Договір діє до 31 березня 2023 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір підписано сторонами з використанням електронних цифрових підписів.
Сторонами було укладено додаткові угоди, якими додано другий абзац до п. 13.1, змінено редакцію першого абзацу пункту 2.1 та таблицю розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу», другого абзацу пункту 2.2.1 розділу 2, доповнено банківські реквізити постачальника у розділ 14.
На виконання умов договору у період листопад 2022 року - березень 2023 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 867 964,24 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень.
На момент пред'явлення позову відповідач має основну заборгованість в розмірі 1 744 156,15 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично відсутні спори як щодо обсягів та вартості переданого позивачем відповідачу газу, так і щодо коштів, які були перераховані в рахунок оплати такого газу.
Отже між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору постачання природного газу.
Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно з пунктом першим частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною сьомою ст. 179 Господарського кодексу України (ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з умов договору, строки оплати за поставлений природний газ є такими, що настали.
За правовим висновком, викладеним у п. 51 постанови Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 925/636/23 та п. 55 постанови Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 920/481/23, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд погоджується із запереченнями позивача у відповіді на відзив.
Законом № 1730 визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 1 Закону один з видів заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до абзацу 9 статті 4 Закону взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» були передбачені видатки на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (пункт 26 статті 14).
З метою реалізації положень зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 20.12.2022 № 1403 (далі - Постанова КМУ № 1403) затвердив Порядок та умови надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Порядок), а також затвердив Примірний договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах (додаток 2 до Порядку; далі - Примірний договір), предметом якого, зокрема, було: «організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води …, передбаченою пунктом 26 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» …, відповідно до Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води …, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 р. № 1403».
Крім того, Постанова КМУ № 1430 взагалі визначала механізм, порядок та умови надання саме у 2022 році субвенції з державного бюджету на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Підставою для проведення розрахунків мав стати відповідний договір про організацію взаєморозрахунків, укладений згідно з Примірним договором.
Відповідно до п. 6 Порядку взаєморозрахунки можуть проводитись між суб'єктами господарювання, але їх проведення не є обов'язком.
Дію Постанови КМУ № 1430 не продовжено на 2023 рік.
Водночас у Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» відсутні статті, якими б передбачалося надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році. І, як наслідок, відсутні будь-які нормативні акти Кабінету Міністрів України, які б затверджували порядок та умови проведення відповідних взаєморозрахунків та які б затверджували Примірний договір про організацію таких взаєморозрахунків у 2023, 2024 або 2025 роках.
У ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України містяться такі визначення:
(і) бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;
(іі) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;
(ііі) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.
Частиною 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України унормовано, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно з ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.
Так, Порядок № 1403 надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах визначав:
- надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах було передбачено у 2022 році (п. 1);
- субвенція мала спрямовуватися на погашення заборгованості з різниці в тарифах (п. 2);
- субвенція мала надаватися для погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок та в межах коштів спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені пунктом 11 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 (п.3);
- підставою для проведення розрахунків мав стати договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків).
Зі змісту Порядку № 1403 вбачається, що він визначав механізм надання субвенції саме у 2022 році і укладенню договору про організацію взаєморозрахунків мало передувати надходження таких коштів.
Як визначено п. 12 Порядку № 1403 Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 11 цих Порядку та умов документи, формує узагальнені відомості щодо договорів про організацію взаєморозрахунків і їх учасників та подає їх разом з розподілом субвенції у розрізі місцевих бюджетів до Казначейства для фінансування. Узагальнені відомості щодо договорів про організацію взаєморозрахунків та їх учасників і розподіл субвенції у розрізі місцевих бюджетів подаються Мінрегіоном до Казначейства невідкладно у міру надходження до Мінрегіону зведених реєстрів, але не пізніше 28 грудня 2022 року.
В той же час, з п. 3 Примірного договору вбачається, що Казначейство на підставі поданої Мінрегіоном узагальненої відомості договорів про організацію взаєморозрахунків і їх учасників та розподілу субвенції у розрізі місцевих бюджетів перераховує субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Водночас, строк протягом якого Мінрегіон мав подати для Казначейства узагальнені відомості для проведення фінансування, сплив. А тому, подання у 2023, 2024 або 2025 році Мінрегіон до Казначейства узагальнених відомостей разом з розподілом субвенцій за 2022 рік є юридично неможливим.
Як уже зазначалося у 2023-2024 роках Кабінетом Міністрів України зміни до Порядку не вносилися, його дію на 2023-2025 роки продовжено не було і у Законі України «Про державний бюджет України на 2023 рік», Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» статті, якими б передбачалося надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах - відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у заявленому розмірі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 20 929,87 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Жашківського підприємства теплових мереж (вул. Миру, 7а, м. Жашків, Уманський район, Черкаська область, 19201, ідентифікаційний код юридичної особи 21370764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676)
1 744 156,15 грн основного боргу,
20 929,87 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 31 липня 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз