29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
м. Хмельницький
"23" липня 2025 р. Справа № 924/496/25
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВ АГРО СЕРВІС", м. Київ
до Фермерського господарства "Золоте поле ІІ", с. Чернявка Волочиського району Хмельницької області
про стягнення 919 298,29грн, з яких: 580 876,37грн - заборгованості, 119 039,92грн - пені, 111 163,87грн - 10% річних, 108 218,13грн - інфляційних витрат
Представники сторін:
від позивача: Бонтлаб В.В. - згідно довіреності від 07.05.2025 (в режимі відеоконференції (поза межами суду));
від відповідача: не з'явилась.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
16.05.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро Сервіс", м.Київ до Фермерського господарства "Золоте поле ІІ", с.Чернявка Волочиського району Хмельницької області про стягнення 919 298,29грн, з яких: 580 876,37грн - заборгованості, 119 039,92грн - пені, 111 163,87грн - 10% річних, 108 218,13грн - інфляційних витрат у зв'язку із неналежним виконанням умов договору купівлі продажу №01/2503 від 25.03.2022.
Ухвалою від 21.05.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/496/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 01.07.2025 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою, відповідно до ст.185 ГПК України, закрив підготовче засідання, призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро Сервіс", м.Київ у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №01/2503 від 25.03.2022.
Відповідач не скористався правом участі свого представника в даному судовому розгляді, письмового відзиву на позов не подав. Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v Spain).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
25.03.2022 між ТОВ "Креатив Агро Сервіс" (надалі - продавець) та ФГ "Золоте поле ІІ" (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/2503 (далі - договір), згідно умов якого було сторонами визначено та погоджено те, що продавець зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, насіння (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цим договором (п.1.1 договору).
Пунктом 1.3. договору передбачено, що документи, які продавець зобов'язується передати покупцю на кожну партію товару є: видаткова накладна; сертифікат.
Згідно п.2.1 договору ціни, загальна вартість, найменування товару, вид товару, одиниця виміру зазначаються у додатках, специфікаціях.
Відповідно до п.2.3 договору покупець здійснює оплату товару в порядку, визначеному у відповідному додатку (ах) до цього договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору, поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями.
Відповідно до пункту 2.5. договору, оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця. В платіжному документі покупець зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору та номер додатку/специфікації, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення продавцем). Відсутність виписаного продавцем рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар. В іншому випадку продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості покупця по всім іншим зобов'язанням.
Згідно пункту 3.4., 3.4.1. договору, товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до сертифікату.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем, що підтверджується підписаною з боку представника покупця видатковою накладною та належним чином оформленою довіреністю встановленого зразка (п.3.5. договору).
Відповідно до пункту 6.5. договору, у випадку порушення стороною даного договору своєчасного виконання грошового зобов'язання (таких як: термінів (строків) оплати покупцем за товар, обумовлених у договорі термінів (строків) повернення продавцем грошових коштів/компенсації витрат, на умовах передбачених даним договором), винна сторона сплачує іншій стороні по даному договору неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов'язання, за кожний день прострочення виконання зобов'язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до пункту 8.6. договору, при виконанні умов даного договору припускається використання факсимільного та/чи телефонного зв'язку та/чи електронної пошти. Сторони визнають юридичну силу документів переданих і одержаних по факсимільному зв'язку та/чи електронній пошті, з подальшою їх обов'язковою заміною на оригінали протягом 20 робочих днів.
Відповідно до видаткових накладних, №68 від 15 березня 2023 на суму 435 657,60грн, №181 від 30 березня 2023 на суму 284 421,00грн, №182 від 31 березня 2023 на суму 290 438,40грн, №276 від 28 квітня 2023 на суму 11 323,78грн, №284 від 28 квітня 2023 на суму 29 526,00грн, №287 від 01 травня 2023 на суму 212 412,68грн, №296 від 03 травня 2023 на суму 40 555,39грн, №394 від 22 червня 2023 на суму 14 521,92грн. Відповідачу було поставлено позивачем на підставі договору купівлі-продажу №01/2503 від 25 березня 2022 товар на загальну суму 1 318 856,77грн.
Порядок оплати вартості отриманого товару на суму 290 438,40грн згідно видаткової накладної №182 від 31 березня 2023 року погоджено сторонами та визначено у специфікації №7 від 28 березня 2023 року, де вказано про оплату 20% (58 087,68 грн.) до 29 березня 2023 та 80% (232 350,72 грн.) до 31 жовтня 2023.
Фермерське господарство "Золоте поле ІІ", с.Чернявка Волочиського району Хмельницької області здійснило перерахування на користь ТОВ "Креатив Агро Сервіс" коштів на суму 737 980,40 грн, що підтверджується такими платіжними документами як: платіжна інструкція №@2РL910500 від 13 березня 2023 на суму 87 131,52 грн.; платіжна інструкція №478 від 21 березня 2023 на суму 56 884,20 грн.; платіжна інструкція №482 від 30 березня 2023 на суму 48 406,40 грн.; платіжна інструкція №490 від 03 квітня 2023 на суму 9 681,28 грн.; платіжна інструкція №1 від 15 листопада 2023 на суму 535 877,00 грн.
Заборгованість ФГ "Золоте поле ІІ" перед ТОВ "Креатив Агро Сервіс" щодо оплати вартості отриманого/поставленого товару згідно договору купівлі-продажу №01/2503 від 25 березня 2022 становить 580 876,37грн: залишок боргу за видатковою накладною №68 від 15 березня 2023 - 348 526,08грн; залишок боргу за видатковою накладною №182 від 31 березня 2023 - 232 350,29грн.
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору позивачем здійснено нарахування відповідачу 19 039,92грн - пені, 111 163,87грн - 10% річних, 108 218,13грн - інфляційних витрат.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч.1 ст.73 ГК України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.03.2022 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №01/2503. Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями.
Відповідно до п.п.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до видаткових накладних, №68 від 15 березня 2023 на суму 435 657.60 грн, №181 від 30 березня 2023 на суму 284 421,00 грн, №182 від 31 березня 2023 на суму 290 438.40 грн, №276 від 28 квітня 2023 на суму 11 323,78 грн, №284 від 28 квітня 2023 на суму 29 526.00 грн, №287 від 01 травня 2023 на суму 212 412,68 грн, №296 від 03 травня 2023 на суму 40 555,39 грн, №394 від 22 червня 2023 на суму 14 521,92 грн. Відповідачу було поставлено позивачем на підставі договору купівлі-продажу №01/2503 від 25 березня 2022 товар на загальну суму 1 318 856,77грн.
Порядок оплати вартості отриманого товару на суму 290 438,40грн згідно видаткової накладної №182 від 31 березня 2023 року погоджено сторонами та визначено у специфікації №7 від 28 березня 2023 року, де вказано про оплату 20% (58 087,68грн) до 29 березня 2023 та 80% (232 350,72грн) до 31 жовтня 2023.
Згідно п.2.1 договору ціни, загальна вартість, найменування товару, вид товару, одиниця виміру зазначаються у додатках, специфікаціях.
Відповідно до пункту 2.5 договору, оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позивача. В платіжному документі відповідач зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору та номер додатку/специфікації, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення позивачем). Відсутність виписаного позивачем рахунку-фактури не звільняє відповідача від оплати за товар. В іншому випадку позивач зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості відповідача по всім іншим зобов'язанням.
Фермерське господарство "Золоте поле ІІ", с.Чернявка Волочиського району Хмельницької області здійснило перерахування на користь ТОВ "Креатив Агро Сервіс" коштів на суму 737 980,40грн, що підтверджується такими платіжними документами як: платіжна інструкція №@2РL910500 від 13 березня 2023 на суму 87 131,52 грн.; платіжна інструкція №478 від 21 березня 2023 на суму 56 884,20 грн.; платіжна інструкція №482 від 30 березня 2023 на суму 48 406,40 грн.; платіжна інструкція №490 від 03 квітня 2023 на суму 9 681,28 грн.; платіжна інструкція №1 від 15 листопада 2023 на суму 535 877,00 грн.
Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару в розумні строки від ФГ "Золоте поле ІІ" на адресу ТОВ "Креатив Агро Сервіс" не надходило.
ФГ "Золоте поле ІІ" у порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.
Судом враховано, що відповідно до проведених відповідачем платежів, в зазначених вище платіжних документах, ФГ "Золоте поле ІІ" отримало товар згідно договору №01/2503 від 25.03.2022, однак оформлення платіжних інструкцій в частині призначення платежу здійснило з порушенням вимог п.2.5 договору.
Відтак, із врахуванням здійсненої відповідачем оплати вартості товару, відповідно до вказаних вище видаткових документів, беручи до уваги платіжні документи про перерахування коштів та п.2.5 договору, позивачем проведено зарахування та підтверджується здійснення оплати заборгованості в повному обсязі згідно: видаткової накладної №181 від 30 березня 2023 року, видаткової накладної №276 від 28 квітня 2023 року, видаткової накладна №284 від 28 квітня 2023 року, видаткової накладної №287 від 01 травня 2023 року, видаткової накладної №296 від 03 травня 2023 року видаткової накладної №394 від 22 червня 2023 року.
Оскільки відповідно до п.2.5 договору позивачем здійснювалось зарахування суми оплати за отриманий товар на власний розсуд для погашення загальної заборгованості, то заборгованість ФГ "Золоте поле ІІ" перед ТОВ "Креатив Агро Сервіс" щодо оплати вартості отриманого/поставленого товару згідно договору купівлі-продажу №01/2503 від 25 березня 2022 становить 580 876,37грн, а саме: за видатковою накладною №68 від 15 березня 2023 - 348 526,08грн (залишок боргу) та за видатковою накладною №182 від 31 березня 2023 - 232 350,29грн (залишок боргу), що підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами.
Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів оплати поставленого товару, відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 580 876,37грн основного боргу є обґрунтованою.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 119 039,92грн - пені, 111 163,87грн - 10% річних, 108 218,13грн - інфляційних витрат у зв'язку із неналежним виконанням умов договору купівлі продажу №01/2503 від 25.03.2022 згідно поданих розрахунків.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.5. договору, у випадку порушення стороною даного договору своєчасного виконання грошового зобов'язання (таких як: термінів (строків) оплати покупцем за товар, обумовлених у договорі/термінів (строків) повернення продавцем грошових коштів/компенсації витрат, на умовах передбачених даним договором), винна сторона сплачує іншій стороні по даному договору неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов'язання, за кожний день прострочення виконання зобов'язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.
У ч.6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом враховано, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою системи "Законодавство") за визначені у розрахунку позивача до видаткової накладної №68 від 25.03.2022, видаткової накладної №182 від 31.03.2023 та специфікації №7 від 28.03.2023 перебіги періодів, вважає, що обґрунтованим на арифметично вірним буде нарахування пені в розмірі 118 977,75грн, а саме:
за видатковою накладною №68 від 15.03.2023 на суму 348 526,08грн за період з 17.03.2023 по 14.09.2023 в розмірі 84 085,50грн;
за видатковою накладною №182 від 31.03.2023 та специфікацією №7 від 28.03.2023 на суму 232 350,29грн за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 в розмірі 34 892,25грн.
Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст.3, частині третій ст.509 та частинах першій, другій ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).
Приписами ст.233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.
Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, Верховного Суду від 16.03.2021 року по справі №922/266/20.
Суд зауважує, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 59 488,88грн.
Під час перерахунку заявлених до стягнення 10% річних, судом взято до уваги встановлені позивачем періоди. Таким чином, здійснивши обрахування (за допомогою системи "Законодавство") судом встановлено, що заявлені до стягнення 10% річних будуть обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 110 987,19грн, а саме: за видатковою накладною №68 від 15.03.2023 на суму 348 526,08грн за період з 17.03.2023 по 14.05.2025 в розмірі 75 338,93грн; за видатковою накладною №182 від 31.03.2023 та специфікацією №7 від 28.03.2023 на суму 232 350,29грн за період з 01.11.2023 по 14.05.2025 в розмірі 35 648,26грн.
Стосовно нарахувань втрат від інфляції, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми "Законодавство") та врахувавши правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, суд вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у розмірі визначеному позивачем - 108 218,13грн за вказані ним у наявному в матеріалах справи розрахунку періоди.
При цьому судом під час перерахунку було також враховано, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро Сервіс", м.Київ підлягають задоволенню частково на суму 580 876,37грн - основного боргу, 59 488,88грн - пені, 110 987,19грн - 10% річних, 108 218,13грн - інфляційних витрат. В решті належить відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог без урахування зменшення пені.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Золоте поле ІІ" (31232, Хмельницька область, Волочиський район, с. Чернявка; код ЄДРПОУ 33233424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро Сервіс" (02099, м.Київ, вул. Бориспільська, буд. 7; код ЄДРПОУ 41667942) 580 876,37грн (п'ятсот вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 37 коп.) основного боргу, 59 488,88грн (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 88 коп.) пені, 110 987,19грн (сто десять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 19 коп.) 10% річних, 108 218,13грн (сто вісім тисяч двісті вісімнадцять гривень 13 коп.) інфляційних витрат, 13 785,33грн (три тисячі п'ятсот дванадцять гривень 94 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 31.07.2025.
Суддя С.І. Крамар