8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1816/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (місцезнаходження: 69002, місто Запоріжжя, вулиця Грязнова, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 24510970)
до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (ДП "ЧАРЗ"; місцезнаходження: 63501, Харківська область, місто Чугуїв, Мікрорайон Авіатор; код ЄДРПОУ 08305644)
про стягнення 138 678,80 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" заборгованості за договором поставки №КТФ 16/03/1-21 від 16.03.2021 у сумі 138 678,80 грн.(82 050,00 грн.- основна заборгованість, 820,50 грн. - пеня, 9003,02 грн.- 3% проценти річних, 46 805,28 грн.- інфляційні втрати).
Також позивач просить суд покласти на ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1816/25.Справу № 922/1816/25 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 02.06.2026 про відкриття провадження у справі № 922/1816/25 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за юридичною адресою Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.51) ухвалу Господарського суду Харківської області суду від 02.06.2025 вручено відповідачу 16.06.2025.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Разом з цим, Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/1816/25 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
16.03.2021 між ФОП Король Т.Ф.(постачальник за договором) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (покупець за договором, відповідач) був укладений договір №КТФ 16/03/1-21, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю Товар згідно Специфікації (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.
Згідно розділу 2 договору, асортимент Товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість Договору складає 82 050,00 грн.
Відповідно до розділу 5 договору, покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості Товару перераховує постачальнику не пізніше 90 банківських днів після отримання Товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий Товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 8.3 договору, при порушенні строків оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості Товару.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Між сторонами договору була підписана специфікація на загальну суму 82 050,00 грн.(а.с.12).
Після укладання вказаного договору та специфікації, постачальник виставив відповідачу рахунок-фактуру №0001895 від 23.03.2021 на суму 82 050,00 гривень з ПДВ.(а.с.13).
31.03.2021 на адресу відповідача була здійснена поставка товару, що підтверджується видатковою накладною №0000301 від 31.03.2021 на суму 82 050,00 грн. з ПДВ. Вказана видаткова накладна підписана сторонами договору поставки без зауважень. Як зазначає позивач, вказана видаткова накладна не оплачена відповідачем (а.с.14).
В подальшому, між ФОП Король Т.Ф. та ТОВ «Промелектроніка» було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) N6 від 16 лютого 2023 року, за умовами якого до Позивача (ТОВ «Промелектроніка», Цесіонарій) перейшло право вимоги, належне ФОП Король Т.Ф. (Цедент), а саме право грошової вимоги згідно Договору №КТФ 16/03/1-21 від 16.03.2021 року з усіма додатками, специфікаціями і Додатковими угодами до нього. Згідно з п.1 Договору відступлення права вимоги (цесії) N?6 від 16 лютого 2023 року, під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання усіх коштів, які належать до сплати Боржником (Відповідачем) Первісному кредитору (ФОП Король Т.Ф.), в тому числі основний борг у сумі 82 050,00 грн. та інші можливі нарахування відповідно до Договору N?КТФ 16/03/1-21 від 16.03.2021 року з усіма додатками, специфікаціями і Додатковими угодами до нього.
Згідно з п.2 Договору відступлення права вимоги (цесії) N6 від 16 лютого 2023 року, з моменту укладення даного Договору Новий кредитор (ТОВ «Промелектроніка») наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають з умов Договору NКТФ 16/03/1-21 від 16.03.2021 року з усіма додатками, специфікаціями і Додатковими угодами до нього.
Згідно з п.4 Договору відступлення права вимоги (цесії) N6 від 16 лютого 2023 року, Позивач має право вимагати від Відповідача, окрім основної суми боргу 82 050,00 грн., також 3% річних, інфляційні втрати, неустойку, тощо. Згідно з п.14 Договору відступлення права вимоги (цесії) N6 від 16 лютого 2023 року, даний Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.
Додатково позивач зазначає, що на виконання п.9 Договору відступлення права вимоги (цесії) N6 від 16 лютого 2023 року, ФОП Король Т.Ф. надіслала Відповідачу повідомлення, в якому зазначила про укладення Договору відступлення права вимоги (цесії) N6 від 16 лютого 2023 року та повідомила реквізити Нового кредитора (Позивача). Від Відповідача заперечень не надходило.
На рахунок нового кредитора (Позивача) від Відповідача не надходило жодних коштів в рахунок погашення заборгованості за Договором NКТФ 16/03/1-21 від 16.03.2021 року.
Станом на 26.05.2025 поставлений товар відповідачем не був оплачений, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 82 050,00 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем до стягнення нараховані 3% річних у сумі 9 003,02 грн., інфляційні втрати у сумі 46 805,28 грн. та пеня у сумі 820,50 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії постачальника (ФОП Король Т.Ф.) по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України).
Таким чином передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відсуплення права вимоги ( договором цесії) є правонаступницвом і такий правонаступник кредитра має право звертатись до суду із позовною заявою.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" доказів остаточної оплати отриманого Товару не надало, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Промелектроніка" в частині стягнення з відповідача 82 050,00 грн. основного боргу за Договором № КТФ 16/03/1-21 від 16.03.2021 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, та здійснено позивачем з урахуванням умов п. 8.3 договору, а саме: розмір пені не перевищує 1% від вартості товару.
Таким чином, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 820,50 грн.
Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Промелектроніка" в частині стягнення з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" 3% річних в розмірі 9 003,02 грн., інфляційних втрат в розмірі 46 805,28 грн. та пені у розмірі 820,50 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Водночас всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за договором поставки №КТФ 16/03/1-21 від 16.03.2021 у розмірі 82 050,00 грн., пені у розмірі 820,50 грн., 3% річних у розмірі 9 003,02 грн. та інфляційних втрат у розмірі 46 805,28 грн.- підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовівитратискладаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема:витратинапрофесійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (місцезнаходження: 63501, Харківська область, місто Чугуїв, м/р Авіатор; код ЄДРПОУ:08305644)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (місцезнаходження: 49089, місто Дніпро, вулиця Новобудівельна, будинок 5а; код ЄДРПОУ: 24510970) заборгованості за договором поставки №КТФ 16/03/1-21 від 16.03.2021 у сумі 138 678,80 грн. (82 050,00 грн.- основна заборгованість, 820,50 грн. - пеня, 9 003,02 грн.- 3% проценти річних, 46 805,28 грн.- інфляційні втрати), витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" липня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/1816/25