Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1493/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідент. код 43965848)
до Малого приватного підприємства "Агротехсервіс" (63620, Харківська обл., Куп'янський р-н, село Василенкове, вул. Стадіонна, будинок 1; ідент. код 23757256)
про стягнення 268 718,07 грн
без виклику учасників справи
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Малого приватного підприємства "Агротехсервіс", про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-541-21 від 23.09.2021 у розмірі 268 718,07 грн. Відповідно до позовної заяви ціна позову станом на 01.04.2024 складається з: 158 905,39 грн заборгованості за отриманий природний газ за період лютий - березень 2022 року; 29 349,06 грн пені; 14 061,46 грн - 3% річних; 64358,77 грн - інфляційних втрат; 2043,39 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "Твій Газзбут" до розгляду і відкриває провадження у справі № 922/1493/25; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Сторони про факт відкриття провадження у справі № 922/1493/25 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 06.05.2025 в електронній формі до Електронного кабінету позивача та відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач та відповідач отримали ухвалу суду 08.05.2025.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 23.05.2025 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2025.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя. Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
23.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (позивач, постачальник) та Малим приватним підприємством "Агротехсервіс" (відповідач, споживач) було укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-541-21 (далі - договір).
Відповідно до положень п. 1.1. договору ТОВ "Твій Газзбут" зобов'язувалось передати у власність Споживачу у 2021 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (зі змінами внесеними Додатковою угодою № ДУ-2/41АР200-541-21 від 30.12.2021 р. (далі - Додаткова угода № ДУ-2), Додатковою угодою № ДУ-4/41АР200-541-21 від 31.01.2022 р., (далі - Додаткова угода №ДУ-4) та Додатковою угодою № ДУ-6/41АР200-541-21 від 09.03.2022 р., (далі - Додаткова угода №ДУ-6).
Додатковою угодою № ДУ-2 з 01.01.2022 р. (а.с. 27) сторони доповнили п. 1.2 наступним абзацом: «Річний плановий обсяг постачання газу в 2022 р. до 19 700 куб.м.», а також доповнили Додаток 1 до Договору, яким визначений плановий обсяг постачання газу у 2022 р. по місяцях, а саме: у січні 2022 р. - 2200 куб.м., у лютому 2022 р. - 2000 куб.м., у березні 2022 р. - 2200 куб.м., у квітні 2022 р. - 2100 куб.м., у травні 2022 р. - 150 куб.м., у червні 2022 р. - 150 куб.м., у липні 2022 р. - 150 куб.м., у серпні 2022 р. - 150 куб.м., у вересні 2022 р. - 3500 куб.м., у жовтні 2022 р. - 4000 куб.м., у листопаді 2022 р. - 1500 куб.м., у грудні 2022 р. - 1600 куб.м.
Додатковою угодою № 4/41АР200-541-21 від 31.01.2022 р. (а.с. 28) до Договору внесено зміни до Розділу ІІІ «Ціна постачання природного газу», відповідно до якої п. 3.3 договору викладено у наступному форматі: "Ціна одного кубічного метру природного газу з 01.02.2022 р. без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн, крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності - 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 40,96990933 грн. Податок на додану вартість становить 8,19398187.
Додатковою угодою № 6/41АР200-541-21 від 09.03.2022 р. (а.с. 30) до Договору внесено зміни до Розділу ІІІ «Ціна постачання природного газу», відповідно до якої п. 3.3 договору викладено у наступному форматі: "Ціна одного кубічного метру природного газу починаючи з 01 березня 2022 р. без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн, крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності - 0,12416000 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 40,95749333 грн. Податок на додану вартість становить 8,19149867.
Відповідно до п. 9.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою № ДУ-2/41АР200-541-21 від 30.12.2021 р. дія договору продовжена до 31.12.2022 р..
Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця наступного за звітним.
Згідно з п. 4.4 Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач на виконання умов договору № ДУ-2/41АР200-541-21 фактично надав відповідачу послуги з постачання природного газу у лютому 2022 р. - 1671,38 куб.м. природного газу загальною вартістю 82 171,55 грн.; у березні 2022 р. - 1629,82 куб.м. природного газу загальною вартістю 81 733,84 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: № ТГЗ82007147 від 28.02.2022 р., № ТГЗ82018754 від 31.03.2022 р.
Відповідно до пп. 2.5.1 - 2.5.4. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акту приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання - передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику примірник оригіналу акту приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання - передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акту приймання - передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) природного газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Позивач зазначає, що за підсумками наданих послуг з газопостачання у лютому та березні 2022 року Споживачем не було надано Постачальнику копій актів про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу, тому Постачальником самостійно на підставі даних оператора ГТС було сформовано акти приймання-передачі природного газу № ТГЗ82007147 від 28.02.2022 р. та №ТГЗ82018754 від 31.03.2022 р., та надіслано споживачу в бухгалтерській програмі M.E.Dok.
Проте, в порушення вимог пп. 2.5.3., 2.5.4. Договору, акти приймання - передачі природного газу відповідачем не підписані, мотивованої та обґрунтованої відмови в їх підписанні Споживач Постачальнику не надав.
Таким чином, позивач на виконання умов Договору надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у лютому та березні 2022 року всього 3 301,20 куб.м. на загальну суму 163 905,39 грн. Разом з тим, ТОВ "Твій Газзбут в позовній заяві зазначає, що відповідачем 30 березня 2022 року була здійснена оплата у розмірі 5000,00 грн. Враховуючи зазначену оплату загальна сума заборгованості склала: 163 905,39 - 5000,00 = 158 905,39 грн.
Одночасно, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачам в порядку умов п. 6.2.1. договору №41АР200-541-21 від 23 вересня 2021 нараховано відповідачу суму пені - 29 349,06 грн; 3% річних - 14 061,46 грн та інфляційні втрати - 64 358,77 грн.
Крім цього, за перевищення обсягу постачання природного газу порівняно з замовленим /підтвердженим обсягом у березні та квітні 2022 року позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафу у розмірі 7610,72 грн.
Так, за твердженнями позивача, відповідно до 5.5.1. Споживач зобов'язаний дотримуватися дисципліни споживання газу, визначеної Розділом 2 Договору, а також Правилами постачання природного газу. Натомість в порушення вищевказаного обов'язку, МПП "АГРОТЕХСЕРВІС" було допущено відхилення фактично спожитих обсягів природного газу порівняно з плановими за 2022.
За Додатковою угодою № ДУ-2/41АР200-541-21 від 30.12.2021 р. до Договору річний плановий обсяг постачання газу у лютому 2022 р. - 2000 куб.м., у березні 2022 р. - 2200 куб.м., а Споживачем фактично було використано у лютому 2022 р. - 1671,38 куб.м., а у березні 2022 р. - 1629,82 куб.м., що підтверджується скріншотами з інформаційної платформи оператора ГТС.
Згідно із п. 6.2.3. Договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Керуючись вищезазначеним, ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" здійснило розрахунок штрафу на підставі Договору за недовикористаний обсяг природного газу за:
Лютий 2022 р. (2000,00 куб. м. (Vп) - 1671,38 куб. м. (Vф)) х 40,969909330 грн. (Ц) х 0,0547945206 (UНБУ) - сума якого складає 737,73 грн.
Березень 2022 р. (2200,00 куб. м. (Vп) - 1629,82 куб. м. (Vф)) х 41,790826670 грн. (Ц) х 0,0547945206 (UНБУ) - сума якого складає 1305,66 грн.
За розрахунком позивача, сума штрафу за недовикористаний обсяг природного газу, порівняно з замовленим та підтвердженим складає 2 043,39 грн.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши укладений між позивачем та відповідачем договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-541-21 від 23.09.2021 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у лютому 2022 р. - 1671,38 куб.м. природного газу загальною вартістю 82 171,55 грн.; у березні 2022 р. - 1629,82 куб.м. природного газу загальною вартістю 81 733,84 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: №ТГЗ82007147 від 28.02.2022 р., №ТГЗ82018754 від 31.03.2022 р.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, всупереч положенням укладеного між сторонами договору, зокрема до п. 4.2. Договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ відповідно до вище перелічених актів приймання-передачі природного газу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 158 905,39 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав та не спростував правову позицію позивача.
Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та чинного законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з вартості спожитого природного газу за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-541-21 від 23.09.2021 року за період лютий - березень 2022 року у розмірі 158 905,39 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 29 349,06 грн, 3% річних у розмірі 14 061,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 64358,77 грн та штраф за перевищення обсягу постачання природного газу у розмірі 2043,39 грн.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних на прострочену заборгованість.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних (з 11.03.2022 по 18.04.2025) та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 14 061,46 грн - 3% річних та 64358,77 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо заявленого до стягнення штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу.
Позивач просить стягнути з відповідача 2043,39 грн штрафу за перевищення обсягу газу на підставі підпункту 6.2.3 Договору.
Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 5 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.
За Додатковою угодою № ДУ-2/41АР200-541-21 від 30.12.2021 р. до Договору річний плановий обсяг постачання газу у лютому 2022 р. - 2000 куб.м., у березні 2022 р. - 2200 куб.м.
У п. 2.4 Договору сторони погодили, що обсяг споживання природного газу Споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання протягом розрахункового періоду в розмірі +/- 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.
Враховуючи кількість фактично поставленого відповідачу природного газу (у лютому 2022 р. - 1671,38 куб.м., а у березні 2022 р. - 1629,82 куб.м.) мало місце використання відповідачем меншого обсягу природного газу, від підтвердженого обсягу природного газу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.
Водночас за змістом ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч. 2 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).
Згідно з ч. 3,4 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Відповідно до п. 3 розділу 1 Правил споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Правил Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.
Розділом VIІ Правил визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.
Пунктом 1 розділу VII Правил встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.
Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов'язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу», в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.
Близький по змісту висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6994/20.
Таким чином, суд доходить висновку, що пункт 6.2.3 Договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил, але у Договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.
З огляду на викладене, визначена сторонами договору у підпункті 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 911/1893/22 та від 11.01.2024 у справі №924/423/23.
Відповідно до ч. 2 ст. 244 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Право постачальника вимагати на підставі Правил та Договору від споживача відшкодування збитків за перевищення/недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20.
Разом з тим, позивач не надав суду доказів понесених збитків (шкоди) в результаті споживання відповідачем природного газу у більшому обсязі від підтвердженого, не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв'язку між діями заподіювача та настанням збитків, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначених штрафів, які фактично є збитками, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо нарахованої позивачем до стягнення на підставі п. 6.2.1 Договору пені в розмірі 29349,06 грн суд керується наступним.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.2.1 договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 28.09.2022 № 41АР200-541-21, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені з урахуванням здійснених відповідачем оплат по Договору, суд дійшов висновку, що розрахунок пені виконаний позивачем вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 29 349,06 грн є правомірними та обґрунтованими.
Разом з тим, приписами ч. 1, 2 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 233 ГК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - МПП «АГРОТЕХСЕРВІС» підприємством, зареєстрованим на території Харківської області, Куп'янський район с. Василенкове; основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), та інші допоміжні види діяльності пов'язані з вирощуванням культур та розведенням тварин, у зв'язку з чим отримання ним доходу знаходиться у прямій залежності від особливостей виробничого циклу - вирощування сільськогосподарських культур та має сезонний характер. При цьому, місце розташування граничить з територією агресора. Тобто, повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, постійні ракетні та артилерійські обстріли, введення у зв'язку з цим воєнного стану в України з 24.02.2022, який у подальшому кілька разів був продовжений, зокрема до 15.11.2023, та триває дотепер, безпосередньо негативно вплинули на господарську діяльність МПП "АГРОТЕХСЕРВІС" та його контрагентів, їх можливість виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, в тому числі перед позивачем. Як відомо, Куп'янський район, де здійснює свою діяльність відповідач, з 24.02.2022 і до теперішнього часу має безпосередню близькість до лінії фронту, піддається частим ракетним обстрілам з боку ворога. В умовах воєнного стану відповідач зазнав на собі значний негативний вплив від військової агресії, що призвело до зниження їх платоспроможності та утворення кредиторської та дебіторської заборгованості. При цьому, заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню у цій справі, виникла у лютому-березні 2022 року, тобто саме в період початку повномасштабної агресії.
Так, у наданих позивачу листах відповідач повідомляв про понесені підприємством збитки у зв'язку з військовою агресією, тимчасовою окупацією та проведенням бойових дій військами російської федерації на території села Василенкове Куп'янського району, де здійснює господарську діяльність відповідач.
За таких підстав враховуючи період за який виникла заборгованість у відповідача лютий - березень 2022 року та приймаючи до уваги місце розташування відповідача, що розташоване у безпосередній близькості до лінії фронту, піддається частим ракетним обстрілам з боку ворога, суд дійшов висновку, що розмір штрафних санкцій, про застосування яких просить позивач у позові (пеня у розмірі 29 349,06 грн) є надмірно великим та може стати несправедливо непомірним тягарем для відповідача, тому суд вважає за необхідне та справедливе зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем пені на 50%, тобто зменшити розмір пені - до 14674,53 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем доказів на спростування позовних вимог, доказів оплати заборгованості, контррозрахунку суми боргу до суду не надано.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, суд вважає позовні вимоги такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані.
Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу та зменшення судом розміру пені на 50%, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 3200,10 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 13, 73-80, 129, 236 - 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ТОВ "Твій Газзбут" задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Агротехсервіс" (63620, Харківська обл., Куп'янський р-н, село Василенкове, вул. Стадіонна, будинок 1; ідент. код 23757256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідент. код 43965848; п/р НОМЕР_1 в АТ "А-Банк" (ЄДРПОУ 14360080, код банка 307770) 158 905,39 грн заборгованості за отриманий природний газ, 14674,53 грн пені, 14 061,46 грн 3% річних, 64358,77 грн інфляційних втрат, 3200,10 грн судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову про стягненні пені в розмірі 14674,53 грн, штрафу за перевищення обсягу постачання газу в розмірі 2043,39 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" липня 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков