вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
25 липня 2025 рокуСправа № 921/147/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання: Василишин О.С.
Розглянувши: Заяву № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 14.07.2025 (вх.№5181 від 15.07.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" - адвоката Мастюгіна Дмитра Ігоровича
про ухвалення додаткового рішення
у справі №921/147/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" (01021,м.Київ, вул. Мечнікова, буд.16, кімната 4-16, код ЄДРПОУ 41171682)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Черниш Ігор В'ячеславович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості за договором користування майном в розмірі 6000,00 грн, судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.
За участі представників:
-позивача: не з'явився;
-відповідача: не з'явився.
Суть справи.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №921/147/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" звернулось до Фізичної особи-підприємця Черниш Ігора Вячеславовича про стягнення заборгованості за договором користування майном в розмірі 6 000,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.
09.07.2025 було ухвалено рішення суду по справі № 921/147/25.
15.07.2025 до суду надійшла Заява № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 14.07.2025 (вх.№5181 від 15.07.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" - адвоката Мастюгіна Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Черниш Ігора Вячеславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" 12 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 16.07.2025 призначено судове засідання з розгляду Заяви № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 14.07.2025 (вх.№5181 від 15.07.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" - адвоката Мастюгіна Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення на 25.07.2025 на 14 год. 00 хв.
В судове засідання представник позивача не з'явився.
В судове засідання представник відповідача не з'явився.
Суд, розглянувши подану Заяву № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 14.07.2025 (вх.№5181 від 15.07.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" - адвоката Мастюгіна Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення, вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини 3 статті 244 ГПК України cуд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України).
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 124 ГПК Україги у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, очікувані витрати позивача на правову допомогу становлять 5000,00 грн. Також відповідно до акту наданих послуг від 10.03.2025, на який позивач посилається у позовній заяві, загальна вартість наданих послуг складає 5000,00 грн.
У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі представник позивача просить суд стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12500,00 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Зі змісту ч. 3 ст.126 ГПК України випливає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно п. 6 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав до Заяви про ухвалення додаткового рішення: копію Договору про надання правової допомоги від 01.03.2025, укладеного між Мастюгіним Д.І. (адвокат) та ТОВ "Перша еквайрингова компанія" (клієнт), додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.03.2025, а саме Акт прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.03.2025 на суму 5000, 00 грн, Договір про надання правової допомоги від 15.05.2025, укладений між Бутком Д.Г. (адвокат) та ТОВ "Перша еквайрингова компанія" (клієнт), додаток до Договору про надання правової допомоги від 15.05.2025, а саме акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.07.2025 на суму 7 500, 00 грн.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення судових витрат у зв'язку з розглядом справи у розмірі 5000 грн. гонорару за надання правничої допомоги.
Також у позовній заяві позивач зазначає що на обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу надає суду такі документи: а саме Договір про надання правової допомоги від 01.03.2025, укладений між Мастюгіним Д.І. (адвокат) та ТОВ "Перша еквайрингова компанія" (клієнт), додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.03.2025, а саме Акт прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.03.2025 на суму 5000,00 грн. Зазначені документи підписані адвокатом і клієнтом та скріплені печатками.
Суд встановив, що 01.03.2025 між адвокатом Мастюгіним Д.І. та ТОВ "Перша еквайрингова компанія", було укладено договір про надання правової допомоги № без номера предметом якого, серед іншого, є те, що адвокат зобов'язується здійснити надання правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п. 1.1. договору).
Повноваження адвоката Мастюгіна Дмитра Ігоровича підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серія АІ №1843914 від 10.03.2025, та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000278 від 29.03.2018.
Розділом 3 договору визначено ціну договору та порядок здійснення розрахунків.
Відповідно до п.3.1 договору про правову допомогу, що надається, вказано що за надання адвокатом послуг з правової допомоги Клієнту, останній зобов'язується сплатити Адвокату вартість послуг (гонорар) та компенсувати понесені витрати, що були попередньо погоджені.
Відповідно до п. 3.2 вартість послуг (гонорар) з ознайомлення та аналізу первинних бухгалтерських документів Клієнта, формування загальної позиції при зверненні до суду із стягнення дебіторської заборгованості, аналіз ризиків, складання та подання позовної заяви із вимогою про стягнення дебіторської заборгованості на підставі надах Клієнтом документів становить 5000,00 грн.
В додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.03.2025, а саме Акті прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.03.2025 складеному та підписаному, скріпленого печатками представниками Адвокатом Мастюгіним Д.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша еквайрингова компанія» визначено, що за ознайомлення та аналіз первинних бухгалтерських документів Клієнта, формування загальної позиції при зверненні до суду із стягнення дебіторської заборгованості, аналіз ризиків, складання та подання позовної заяви із вимогою про стягнення дебіторської заборгованості на підставі наданих Клієнтом документів за період з 01.03.2025 по 07.03.2025 сплачено 5000,00 грн.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Черниш Ігора В'ячеславовича про стягнення заборгованості за договором користування майном в розмірі 6 000,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.07.2025 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Черниш Ігор В'ячеславович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" (01021,м.Київ, вул. Мечнікова, буд.16, кімната 4-16, код ЄДРПОУ 41171682) - 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості; та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.- судові витрати по сплаті судового збору.
При вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог та верховенство права.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Велика палата ВС у №206/4841/20 від 08.11.2023.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5, частиною 7, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі «East/WestAllianceLimited»проти України» від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, наявні у матеріалах справи договір про надання правової допомоги від 15.05.2025 та додаток до цього договору; акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.07.2025 на суму 7500,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі 12500,00 грн, вказаному у заяві про ухвалення додаткового рішення, з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Слід зазначити, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12500,00 грн зважаючи на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
При визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу не може братись до уваги лише ціна позову. Ціна позову є одним із чотирьох критеріїв співмірності послуг адвоката визначених пунктом 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, які потрібно враховувати в комплексі.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство встановлює критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, обсягом матеріалів у справі; кількістю підготовлених процесуальних документів; наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося) є завищеним щодо іншої сторони спору порівняно з ринковими цінами на аналогічні послуги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує право на зменшення розміру цих витрат, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги ціну позову, складність справи (прості розрахунки), прийняття рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 6000,00грн, стягнення витрат на правничу допомогу сумі 12500,00 грн не відповідає критеріям обґрунтованісті, розумністі і співмірністі відповідно до ціни позову, з урахуванням складності справи.
Також, згідно із розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, загальну вартість наданих послуг з правової допомоги становлять 5000,00 грн. При цьому, позивач у позовній заяві не зазначав, що остаточний розрахунок судових витрат буде за результатими розгляду справи, а також така заява не була зроблена позивачем до закінчення судових дебатів.
Враховуючи в сукупності критерії визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з обставин даної справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги ринкову вартість таких послуг, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення Заяви № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 14.07.2025 (вх.№5181 від 15.07.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" - адвоката Мастюгіна Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення та відшкодування відповідачем на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 5000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви щодо стягнення суми витрат слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.129, 229, 232, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 14.07.2025 (вх.№5181 від 15.07.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" - адвоката Мастюгіна Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №921/147/25 - задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черниш Ігор В'ячеславович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша еквайрингова компанія" (01021,м.Київ, вул. Мечнікова, буд.16, кімната 4-16, код ЄДРПОУ 41171682)
- 5000 (п'ять тисяч) грн 00коп. - судових витрат на правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті вимог заяви - в задоволенні відмовити.
5. Копію рішення надіслати:
- позивачу (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд");
-відповідачу Фізичній особі-підприємцю Черниш Ігору В'ячеславовичу ( АДРЕСА_1 ) - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Додаткове рішення складено та підписано: 31 липня 2025 року.
Суддя С.О. Хома