65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1840/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича (вх. № 2-1210/25 від 30.07.2025) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/1840/25
за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, № 3, м. Одеса, 65026) в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (вул. Куяльницька, № 26-А, с. Куяльник, Подільський р-н, Одеська обл., 66350)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 )
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області до Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича, в якій просить суд:
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 142,4664 га з кадастровим номером 5122983400:01:001:0505 шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (запис № 25038716 від 21.02.2018, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1496051651229);
- усунути перешкоди Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом повернення ФОП Іваніловим В.І. земельної ділянки площею 142,4664 га з кадастровим номером 5122983400:01:001:0505, що розташована за адресою: Куяльницька сільська рада Подільського району, в межах с. Коси разом з водним об'єктом - Косівське водосховище на р. Ягорлик.
26.05.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 1873/25 від 09.05.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1840/25. Постановлено справу № 916/1840/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "12" червня 2025 року о 12:00 год.
12.06.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/1840/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "26" червня 2025 року о 10:30 год.
26.06.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/1840/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "08" липня 2025 року о 10:40 год.
Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2025 у справі № 916/1840/25 на 08.07.2025 о 10:40 год., не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
08.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/1840/25 за ініціативою суду на 30 днів та підготовче засідання у справі № 916/1840/25 призначено на "29" липня 2025 року о 12:20 год.
29.07.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/1840/25 постановлено протокольну ухвалу про перерву до "05" серпня 2025 року о 15:30 год.
30.07.2025 ФОП Іваніловим В.І. через систему «Електронний суд» подано до суду заяву (вх. № 2-1210/25) про відвід судді на підставі ст. 39 ГПК України.
В обґрунтування поданої заяви заявник відзначає, що у підготовчому засіданні 29.07.2025 при розгляді справи № 916/1840/25 суддя Цісельський О.В. грубо порушив права відповідача та його представника, оскільки без клопотання сторони відповідача головуючий суддя з власної ініціативи повернув поданий представником відповідача відзив на позовну заяву з додатками на 94 сторінках, поданий адвокатом Кресюн В.А., чим порушив права відповідача, а саме такі основоположні принципи, як рівності та змагальності сторін, а також право на справедливий суд.
Заявник додає, що свої дії суддя аргументував тим, що відзив вже подано представником відповідача - адвокатом Лещенко А.В., тому може бути виключно один відзив у справі, після чого повернув поданий адвокатом Кресюн В.А. відзив. Такі дії суду, на думку заявника, грубо порушують права відповідача на справедливий судовий розгляд, позбавляють відповідача можливості залучити подані ним докази, порушують принципи змагальності та рівності, принципи верховенства права та виходять за межі повноважень суду.
Отже, заявник наголошує, що дії судді Цісельського О.В. грубо порушують права відповідача на справедливий суд, принцип рівності та змагальності, оскільки у ГПК України відсутні положення стосовно обмеження кількості представників відповідача та обмеження щодо кількості поданих представниками відповідача відзивів. Також у ГПК України не передбачено будь-яких положень, які надають судді право повернути поданий відзив представника відповідача, обґрунтовуючи це тим, що може існувати тільки один відзив.
Такі дії судді, окрім порушення прав відповідача, на переконання заявника, грубо порушують принципи змагальності та рівності сторін, позбавляють сторону відповідача можливості залучити докази в порядку, визначеному ГПК України, оскільки сторона відповідача подає наявні у неї докази разом із відзивом, а також порушують вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України та норми ГПК України.
Додатково заявник зазначає, що цим рішенням суддя Цісельський О.В. грубо порушив права відповідача на справедливий судовий розгляд, оскільки він вийшов за межі своїх повноважень, грубо порушив принципи змагальності та рівності, верховенства права, що є іншою обставиною, яка викликає сумнів у об'єктивності судді.
Відтак, за висновком заявника, суддя Цісельський О.В. не може брати участі в розгляді цієї справи, оскільки не є незалежним, об'єктивним та неупередженим судом, що виявляється в тому, що суддею було грубо порушено основоположні права ФОП Іванілова В.І., передбачені ГПК України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а його зовнішня поведінка свідчить про суб'єктивне та упереджене ставлення до відповідача, що є порушенням суб'єктивного підходу та порушенням неупередженості судді за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є іншою обставиною, що викликає сумнів у його незалежності та неупередженості.
За ствердженням заявника, у зв'язку із порушенням прав відповідача ФОП Іванілова В.І. та суб'єктивним ставленням суді до сторони відповідача, що виражається поведінкою судді Цісельського О.В. щодо відповідача та його представників, вибіркове прийняття відзиву з додатками, через мірний формалізм на стадії підготовчого засідання, існують об'єктивні причини та розумні побоювання в безсторонності та неупередженості судді, внаслідок чого вказані суб'єктивні критерії було порушено і цей суддя не може брати участь в розгляді цієї справи.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/1840/25, суд зазначає наступне.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім того, за вимогами ч.2 ст.35 ГПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу, якою визначені випадки недопустимості повторної участі судді у розгляді справи.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
З аналізу Господарського процесуального кодексу України, зокрема, приписів, які регулюють зміст судових рішень, слідує, що, судове рішення, серед іншого, обов'язково повинне бути мотивованим та обґрунтованим, що, у свою чергу передбачає наявність як особистої думки судді, так і виокремлення ним власної правової позиції у спорі, у процесуальному питанні, яке потребує вирішення.
Водночас, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 §1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).
Безумовно, фактор довіри до суду є одним з найголовніших критеріїв, забезпечення та створення умов існування якого є завданням суду. Таке завдання реалізується зі сторони суду як змістом його процесуальних рішень, так і порядком вчинення процесуальних дій. У зв'язку з цим слід розмежовувати дії сторони та дії суду. Дії сторони, як процесуального так і іншого характеру, не є діями суду. А тому можливі зловживання сторони, питання щодо наявності яких тільки поставлено перед судом і ним не вирішено, не є діями суду, що руйнують підвалини довіри до суду. Припущення у необ'єктивності судді, як суб'єктивна сторона довіри, повинно бути наслідком певних вчинків судді. Такі вчинки складають об'єктивну характеристику довіри, тобто є проявом зовнішніх ознак, що формують внутрішнє переконання. Переконання повинно бути наслідком саме дій судді, а не дій сторони. В інакшому випадку відсутність об'єктивно підтверджених вчинків суду не дає підстави вважати, що сумніви у об'єктивності суду є реальними, а не вигаданими.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Разом з тим, суд звертає увагу, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Проте, подана ФОП Іваніловим Володимиром Івановичем заява не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості судді Цісельського О.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Заявником у заяві про відвід судді Цісельського О.В. не наведено в чому саме полягає необ'єктивність та упередженість судді, як і не наведено мотивованих підстав здійснення розгляду справи виключно в інтересах однієї із сторін, що по суті є порушенням принципів змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стосовно тверджень заявника про повернення судом поданого представником відповідача адвокатом Кресюн В.А. відзиву на позов з додатками на 94 сторінках, суд вважає за необхідне зауважити, що вказане твердження є хибним, оскільки у підготовчому засіданні 29.07.2025 вказаний відзив на позов був долучений до матеріалів справи, проте залишений без розгляду, про що судом було постановлено відповідну протокольну ухвалу. Вказане підтверджується як протоколом судового засідання, так і безпосередньо технічним записом судового засідання.
Також суд зауважує, що чинним господарським процесуальним законодавством встановлено, що порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів визначено у параграфі 3 глави 6 ГПК України «Розгляд справи по суті», а питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, та відповідно надання таким доказам оцінки здійснюється судом під час ухвалення судового рішення.
Відтак, виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Недодержання судом цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення.
При цьому, суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Відтак, наведені заявником підстави відводу судді не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами щодо обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, не узгоджуються із підставами, наведеними у ст. 35 ГПК України. У зазначеній нормі закону визначено перелік підстав для відводу судді, зокрема, що суддя не може брати участь в розгляді справи, якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Водночас, суд зазначає, що вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому, результат вирішення заяв або клопотань учасників справи не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства або результату розгляду тих чи інших заяви або клопотань під час розгляду справи.
В решті доводів аргументи заявника, наведені в обґрунтування заявленого відводу судді від розгляду справи, зводяться до того, що заявник не погоджується з вчиненими суддею процесуальними діями щодо вирішення питання про прийняття до розгляду відзиву на позов, поданого адвокатом Кресюн В.А., разом із долученими до нього доказами, та, відповідно, їх залучення до матеріалів справи.
Суд зазначає, що задоволення чи відмова в задоволенні того чи іншого клопотання, прийняття процесуальних документів та заяв по суті справи, керування ходом судового засідання, забезпечення додержання порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків не може вказувати на наявність підстав для відводу складу суду в розумінні ст. 35 ГПК України, а відповідні висновки, покладені судом в обґрунтування прийнятих процесуальних документів можуть бути оспорені при оскарженні відповідного рішення до суду вищої інстанції.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору.
Суд зауважує, що чинним законодавством передбачено право сторони на оскарження прийнятих судом рішень під час розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку (окремо або разом із судовим рішенням) з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права, тобто в процесуальний спосіб, а не шляхом заявлення відводів суду.
Доводи заявника щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з його правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявника не влаштовує. Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя.
Отже, суб'єктивна думка учасника справи щодо процесуальних рішень, які прийняті, або повинні були бути прийняті суддею у справі, не може бути підставою для відводу судді.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому рахунку і вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви. При цьому суд зазначає, що вирішення всіх питань, які виникають під час розгляду справи, здійснювалось судом виключно на підставі норм діючого процесуального законодавства.
Відтак, викладені в заяві про відвід обставини щодо розгляду питання про прийняття чергового відзиву на позов у справі, а також вирішення решти клопотань та заяв, зокрема, відповідача, за своєю суттю фактично зводиться саме до його незгоди з процесуальними діями суду в процесі розгляду відповідної позовної заяви та перераховані заявником зауваження відносяться суто до процесуальних моментів здійснення правосуддя суддею, що не може бути підставою для відводу, про що законодавцем прямо зазначено в частині четвертій статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, заявником не наведено інших мотивів, достатніх для задоволення відводу.
Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
При цьому, заявником не наведено фактів та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у судді Цісельського О.В. будь-якої можливої прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, обставини, що викладені у заяві про відвід не обґрунтовують сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Цісельського О.В.
Отже, суд констатує, що доводи ФОП Іванілова Володимира Івановича не містять посилань на докази про наявність передбачених законом фактичних обставин, які є підставами для відводу, та заявник не обґрунтовує їх тим, що прямо чи опосередковано суддя зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим.
Інших документів, що підтверджували б обставини, які викликали сумнів у неупередженості судді під час розгляду цієї справи, представник відповідача суду не подав, тому суд дійшов висновку про те, що заява відповідача про відвід судді є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У рішенні по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (Заява №33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
Таким чином, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться; тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має отримати відвід. Йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві судді мають викликати в громадськості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Протягом розгляду цієї справи, як і будь-якої іншої, суд керувався та керується завданням господарського судочинства, основними принципами (засадами) якого є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд звертає увагу, що у разі незгоди учасника судового процесу з процесуальними діями та рішеннями судді, він не позбавлений права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку з включенням таких заперечень. При цьому, відповідно до положень ГПК України, правомірність, повнота та об'єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінка доказів є предметом дослідження у відповідному апеляційному або касаційному провадженні.
Заявником у заяві про відвід судді Цісельського О.В. не наведено в чому саме полягає необ'єктивність та упередженість судді, як і не наведено мотивованих підстав здійснення розгляду справи виключно в інтересах однієї із сторін, що по суті є порушенням принципів змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Цісельського О.В. від розгляду справи, судом не встановлено.
Наведені в даному випадку заявником доводи про відвід судді по даній справі, на переконання суду, свідчать про необґрунтованість заявленого відводу. Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути мотивований та обґрунтований. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. В даному випадку, подана до суду заява про відвід судді ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді в розумінні ст. 35 ГПК України.
Частина 3 ст.39 ГПК України відзначає, що якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.
При цьому, у п.5 ч.1 ст.228 ГПК України законодавець як право суду визначив можливість за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід судді.
Отже, скориставшись своїм правом на зупинення провадження у справі по розгляду заяви про відвід суду, з огляду на достатність строків розгляду справи, враховуючи принцип господарського судочинства щодо розумності строків розгляду справи, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.
Подальше вирішення питання про відвід судді Цісельського О.В. згідно ч.3 ст.39 ГПК України буде здійснюватись суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу, суд -
1. Визнати заяву Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича (вх. №2-1210/25 від 30.07.2025) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/1840/25 - необґрунтованою.
2. Заяву Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/1840/25 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 3 ст. 32 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили 30.07.2025 та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя О.В. Цісельський