31.07.2025 Справа№914/2323/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Манюка П.Т., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник 1", м. Стрий,
про забезпечення позову
у справі № 914/2323/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник 1", м. Стрий,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайфсіті", м. Львів,
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіль", м. Стрий,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , м. Болехів
про визнання недійсними договорів комісії, договорів купівлі-продажу та застосування наслідків їх недійсності
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальник 1" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайфсіті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіль" про визнання недійсними договорів комісії, договорів купівлі-продажу та застосування наслідків їх недійсності.
Ухвалою господарського суду від 31.07.2025 відкрито провадження у справі № 914/2323/25 за правилами загального позовного провадження.
Разом із позовною заявою на адресу суду 29.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник 1" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт та заборонити відчуження спірного майна.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правові позиції Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводяться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або оплаті відповідачу і знаходяться в нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що виконуючи обов'язки директора ТзОВ «Комунальник 1», Пак Іван Васильович видав довіреності, якими доручив своїй дружині ОСОБА_2 (засновник та директор ТзОВ «Еколайфсіті», попередня назва ТзОВ «Комунальник 2») зняти з обліку та оформити договори купівлі-продажу транспортних засобів:
1. MOSLEIN SKAM3 НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , спеціальний напівпричіп 2003 року випуску;
2. IVECO MAGIRUS НОМЕР_3 , номер шасі: НОМЕР_4 , спеціальний вантажний самоскид 2007 року випуску;
3. SEDDON ATKINSON НОМЕР_5 , номер шасі: НОМЕР_6 , спеціальний вантажний самоскид 2006 року випуску;
4. RENAULT АЕ 440 НОМЕР_7 , номер шасі: НОМЕР_8 , спеціальний вантажний сідловий тягач 2005 року випуску.
5. FRUEHAUF Т34C1NL НОМЕР_9 , спеціальний напівпричіп, номер шасі: НОМЕР_10 , 1997 року випуску.
Незважаючи на те, що, на думку позивача, дані довіреності не передбачали права діяти від імені ТзОВ «Комунальник 1» з правом підпису та передоручення здійснення продажу транспортних засобів третім особам, Пак Соломія Василівна уклала договори комісії з ТзОВ «Автомобіль», згідно з якими передоручила право продажу вищезазначених транспортних засобів.
У подальшому, на підставі цих довіреностей, Пак Соломія Василівна уклала договори комісії з ТзОВ «Автомобіль», зокрема договори комісії від 03.07.2024 № 779, від 03.07.2024 № 780, від 03.07.2024 № 781, від 03.07.2024 № 782, від 16.07.2024 № 898.
Як наслідок, ТзОВ «Автомобіль» продало ТзОВ «Комунальник 2» вищевказані транспортні засоби за договорами купівлі продажу від 04.07.2024 № 779, від 04.07.2024 № 780, від 04.07.2024 № 781, від 04.07.2024 № 782, від 17.07.2024 № 898.
На думку позивача, Пак Соломія Василівна, будучи представником ТзОВ «Комунальник 1» при продажі транспортних засобів, діяла у своїх інтересах, так як вчинила дії для отримання зазначених вище транспортних засобів у власність належного їй ТзОВ «Комунальник 2». На даний час ТзОВ «Комунальник 2» змінило назву на ТзОВ «Еколайфсіті».
З огляду на вищевказане, позивач звернувся із позовом до Господарського суду Львівської області про визнання недійсними договорів комісії та договорів купівлі-продажу та застосування наслідків їх недійсності шляхом повернення спірного майна позивачу.
У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на транспортні засоби та заборонити ТзОВ «Еколайфсіті» вчиняти будь-які дії щодо відчуження наступних транспортних засобів:
1. MOSLEIN SKAM3 НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , спеціальний напівпричіп 2003 року випуску;
2. IVECO MAGIRUS НОМЕР_3 , номер шасі: НОМЕР_4 , спеціальний вантажний самоскид 2007 року випуску;
3. SEDDON ATKINSON НОМЕР_5 , номер шасі: НОМЕР_6 , спеціальний вантажний самоскид 2006 року випуску;
4. RENAULT АЕ 440 НОМЕР_7 , номер шасі: НОМЕР_8 , спеціальний вантажний сідловий тягач 2005 року випуску.
5. FRUEHAUF Т34C1NL НОМЕР_9 , спеціальний напівпричіп, номер шасі: НОМЕР_10 , 1997 року випуску.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).
Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, за позовом ТзОВ «Комунальник 1» про визнання недійсними договорів комісії, договорів купівлі-продажу та застосування наслідків їх недійсності, у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежатиме від наявності та збереження цих об'єктів, тому застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на спірне майно, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на предмет позовних вимог.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає позиції Європейського суду, зазначеній вище.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, суд вважає вимоги заяви позивача про забезпечення позову такими, що підлягають до задоволення, оскільки накладення арешту на майно, яке є предметом спірних договорів, по суті спрямоване на збереження цих об'єктів, які, за твердженням позивача, було відчужено незаконно та безпідставно, та у зв'язку з необхідністю повернення яких позивач і звернувся з позовом у цій справі.
Отже, накладення арешту на спірне нерухоме майно у цій справі має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Отже, з наведеного вбачається, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.
Комплексний аналіз процесуальних норм свідчить, що вирішення питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов'язок суду вирішити позитивно чи негативно дане питання. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.07.2019 у справі № 904/4900/18 та від 20.08.2020 у справі № 910/6503/19.
Розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.
Суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності у зустрічному забезпеченні позову, оскільки запропонований позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та не завдасть збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколайфсіті», оскільки транспортні засоби фактично залишаються у володінні та користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколайфсіті», а обмежується лише можливість розпорядження ними до вирішення спору по суті.
Відповідно до частин 1, 2 статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст.ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник 1" про забезпечення позову у справі № 914/2323/25 задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
2.1. Накласти арешт на наступні транспортні засоби:
1) RENAULT АЕ 440, спеціальний вантажний сідловий тягач 2005 року випуску, номер кузова: НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_7 ;
2) IVECO MAGIRUS, спеціальний вантажний самоскид 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 ;
3) SEDDON ATKINSON, спеціальний вантажний самоскид 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_5 ;
4) MOSLEIN SKAM3, спеціальний напівпричіп 2003 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .
5) FRUEHAUF Т34C1NL, спеціальний напівпричіп 1997 року випуску, номер кузова: НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_9 .
2.2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколайфсіті» (82482, Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. Привокзальна, 45В, код ЄДРПОУ 41597137) вчиняти будь-які дії щодо відчуження, зазначених в п. 2.1. даної ухвали, транспортних засобів.
3. Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки.
4. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (82400, Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Нижанківського, буд. 50, код ЄДРПОУ 25240544).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколайфсіті» (82482, Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. Привокзальна, 45В, код ЄДРПОУ 41597137).
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
6. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
7. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
8. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку визначеному ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Манюк П.Т.