79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.07.2025 Справа № 914/1368/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м.Стрий Львівської області
про стягнення 17746645,90 заборгованості за договором постачання природного газу №7233-ПСО(ТКЕ)-21 від 07.09.2022
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.Кохановська
За участі представників:
Від позивача: Є.Ю.Рильцова - представник
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025, справу №914/1368/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.05.2025.
Ухвалою від 27.05.2025 судове засідання відкладено на 26.06.2025.
Ухвалою від 26.06.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2025.
Ухвалою від 15.07.2025 судове засідання відкладено на 24.07.2025.
22.07.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника в інших судових процесах.
24.04.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи. В обґрунтуванні поданого клопотання зазначено, що виробничо-технологічні втрати (ВТВ) залежать від кількості і діаметра обладнання, яке стоїть перед газовим лічильником. Найбільше ВТВ є на газорозподільних пунктах (ГРП) і тут дуже важливим моментом є факт, де стоїть газовий лічильник, до чи після ГРП. Аналіз ВТВ, які нараховує AT «Львівгаз» за період позову показує про грубі порушення в нарахуванні. Відповідно для визначення правильності нарахування ВТВ на всіх об'єктах відповідача необхідно залучити особу з спеціальними знаннями - експерта, який зможе здійснити розрахунок зазначених нарахувань.
Представник позивача в судовому засіданні від 24.07.2025 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судове засідання від 24.07.2025 явку повноважного представника відповідач не забезпечив.
Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає, що неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на необхідність виконання вимог суду в частині забезпечення участі в судовому засіданні представника, зокрема шляхом уповноваження будь-якої іншої особи, або керівника підприємства.
Стосовно клопотання про призначення судової економічної експертизи слід зазначити таке.
Підстави для зупинення провадження у господарських справах визначені ст.ст. 227-228 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду.
Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 вказаної статті відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Отже, за змістом вказаних норм всі докази, якими відповідач заперечує проти позовних вимог, мають бути подані одночасно у строк визначений для подання відзиву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.
При цьому суд звертає увагу, що клопотання про призначення судової економічної експертизи відповідач міг подати до закриття підготовчого провадження. Ухвалою від 26.06.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2025. Натомість вказане клопотання подане до суду на стадії розгляду справи по суті. Як встановлено судом представником відповідача не надано належного обґрунтування неможливості подання клопотання про призначення експертизи разом з відзивом та протягом підготовчого провадження. Клопотання про поновлення строку, в порядку ст.119 ГПК України, також не заявлено.
Статтею 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
З огляду на зазначене в Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для задоволення клопотання та призначення експертизи в цій справі, а подане клопотання слід залишити без розгляду.
У процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач, постачальник) та Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (далі - відповідач, споживач) 07.09.2022 було укладено договір постачання природного газу № 7233-ПСО(ТКЕ)-21, відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 по березень 2023 року (включно), в кількості 7 080,200 тис. куб. м (п.2.1 договору).
Обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживач для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.
Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров1я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управління Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб (п.2.2.1 договору в редакції Додаткової угоди від 24.02.2023 №2 до договору).
Споживач самостійно зазначає в п.2.1 договору замовлені обсяги. При цьому, значення Обсягу І (фіксований) та Обсягу ІІІ (фіксований) споживач підтверджує інформацією та затвердження Міністерством розвитку громад та територій фіксованих обсягів природного газу згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам»» на період з 01 вересня 2022 року по 31 березня 2023 року (включно), що надається відповідно до підп. 1) п. 1 додатку до Положення (п.2.2.2 договору).
Згідно з п. 4.1 укладеного сторонами правочину ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 9 183,33, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.
4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу для обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахування вартості послуг його транспортування (п.4.3 договору).
Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками (за наявності), а в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п.2.1 договору - після настання відкладальних обставин згідно зі ст.212 Цивільного кодексу України, а саме: укладення Споживачем договорів/додаткових угоди (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлених природний газ, строком дії до повного виконання зобов'язань споживача за всіма договорами, укладеними з постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п.5.2 цього договору. Договір діє до 31 березня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.13.1 договору).
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. договору).
На виконання умов договору, в період з жовтня 2022 по серпень 2023 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 59178976,75грн. На підтвердження долучено акти приймання-передачі природного газу в розрізі періодів постачання.
Відповідно до пункту 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем. в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Як зазначив позивач оплату за поставлений природний газ відповідач своєчасно не здійснив та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимогу пункту 5.1. договору. Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 41 432 330,85 грн. Залишок боргу складає 17 746 645,90 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач повністю не сплатив вартість отриманого природнього газу за спірним договором. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 17 746 645,90 грн за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, оскільки порушення сталося не з вини підприємства, а через об'єктивні підстави, на які не в змозі жодним чином вплинути.
Так, невчасне виконання підприємством фінансових зобов'язань перед позивачем сталось не з вини підприємства, оскільки зумовлене значною заборгованістю населення за спожиті послуги теплопостачання, а також невчасним наданням субвенції на надання пільг та житлових субсидій населенню. Такий стан речей негативно відображається на фінансовому стані, зокрема платоспроможності КП «Стрийтеплоенерго», оскільки підприємство, маючи законодавчо встановлену можливість отримувати відшкодування за надання пільг та субсидій окремій категорії громадян, змушене за власні кошти надавати послуги, отримуючи в результаті чималі фінансові витрати.
Відповідач зазначив, що вживає усіх можливих заходів для вчасної оплати за спожитий природний газ, куплений в позивача. Кожного місяця спірного періоду відповідач в повній мірі здійснював розрахунки за спожитий газ, однак допустив прострочення оплат з причин, що є незалежними від нього.
КП "Стрийтеплоенерго" працює за тарифами для чотирьох груп споживачів: населення, бюджет, релігійні організації та інші споживачі. Дані тарифи встановлюються рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг реєстру нормативів (надалі - НКРЕКП).
Відповідач повідомив, що не має жодної можливості змінити тариф на теплопостачання (оскільки цей тариф є державно регульованим), як і не може відмовитись від укладення договору з позивачем, оскільки законодавчо зобов'язане надавати споживачам послуги з теплопостачання, для виробництва яких необхідний природний газ. Закони України, зокрема № 1730-VIII, запровадили мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання, а також передбачали компенсацію різниці в тарифах з державного бюджету. Проте у 2022-2024 роках механізм компенсації не був реалізований, що призвело до заборгованості ТКЕ перед постачальниками енергоресурсів (наприклад, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», операторами газорозподільних мереж, електропостачальними компаніями тощо). Законом № 2479-IX передбачено мораторій на підвищення тарифів на теплопостачання для населення під час воєнного стану та протягом шести місяців після його завершення. Стаття 2 цього закону гарантує компенсацію заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Закону № 1730-VIII. Станом на 01.01.2025 територіальними комісіями узгоджено заборгованість теплопостачальних підприємств за 2021- 2024 роки в розмірі 57.4 млрд грн. Однак у Державному бюджеті України на 2025 рік кошти на компенсацію не передбачено, а дія положень про взаєморозрахунки та субвенції (абзац дев'ятий статті 4 Закону № 1730-VIII) зупинена.
Також відповідач зазначив, що діяльність КП «Стрийтеплоенерго» є суттєво залежною від фінансової підтримки Стрийської міської ради, оскільки підприємство, через державно регульовані тарифи, значну дебіторську заборгованість населення (49 993,2 тис. грн станом на 01.05.2025), затримки з компенсацією різниці в тарифах (63 950,1 тис. грн станом на 19.05.2025) та невчасне надання субвенцій на пільги і субсидії, не може самостійно забезпечувати свою платоспроможність.
Крім того, відповідач зазначив, що бажає скористатися своїм правом та заявив про застосування позовної давності.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір постачання природного газу № 7233-ПСО(ТКЕ)-21 від 07.09.2022, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.6.4 договору (підп.1), постачальник зобов'язався виконувати умови договору, а споживач, згідно з п. 6.2 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підп.4).
У пункті 5.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Позивач свої зобов'язання за спірним договором щодо передачі товару з жовтня 2022 по серпень 2023 виконав повністю, що підтверджено копіями актів приймання-передачі, долученим до матеріалів справи.
Залишок заборгованості становить в сумі 17 746 645,90 грн за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року.
Відповідач про дійсність отримання природного газу та проти наявності заборгованості не заперечив. Водночас відповідач зазначив, що порушення сталося не з вини підприємства, а через об'єктивні підстави зумовлені значною заборгованістю населення за спожиті послуги теплопостачання, а також невчасним наданням субвенції на надання пільг та житлових субсидій населенню.
Заперечення відповідача господарський суд відхиляє, зважаючи на положення частини 2 статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України, які передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Беручи до уваги, що строк виконання обов'язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 17 746 645,90 грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Стосовно позовної давності слід зазначити таке.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття "позовна" вказує на форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).
Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії "право на позов у матеріальному сенсі" (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.
Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.
Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.
Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Оскільки, метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто, тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто, після виникнення права на захист (охоронного).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.02.2017 у справі №6-17цс17.
У цій справі суд встановив, що відповідач своєчасно повністю не оплатив вартості отриманого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 17 746 645,90 грн за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідачу відомо про обставини, які покладені в основу підстав позову щонайменше з жовтня 2022 року.
У відзиві відповідач просив застосувати позовну давність для вирішення цієї справи з огляду на встановлення позовної давності в шість місяців для договору транспортування природного газу магістральними трубопроводам.
Водночас суд відзначає, що предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у період з жовтня 2022 по серпень 2023 на підставі договору постачання природного газу №7233-ПСО(ТКЕ)-21 від 07.09.2022, дані правовідносини виникли між позивачем як постачальником природного газу та відповідачем як споживачем цього природного ресурсу, тобто відповідач не є ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем та позов не пред'явлено внаслідок прострочення доставки вантажу/втрати вантажу тощо, а тому до даних правовідносин не підлягають застосуванню спеціальні строки позовної давності встановлені статтею 315 Господарського кодексу України.
Відтак, за обставинами цієї справи підлягає застосуванню положення статті 257 ЦК України, за якою загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, строк звернення до суду із позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не пропущений, відтак в суду відсутні правові підставі для задоволення вимог відповідача та застосування позовної давності в цьому спорі.
Судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Стрийтеплоенерго" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Новаківського, буд. 9, ідентифікаційний код 05432684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, Київська область, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 42399676) заборгованість в сумі 17 746 645,90 грн та 212 959,75 грн сплаченого судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 31.07.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ