79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.07.2025 Справа № 914/1630/25
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер», м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс», м.Миколаїв Львівської області
про стягнення 217697,10 грн основного боргу, 28702,43 грн пені, 18925,98 грн інфляційних втрат, 3284,33 грн 3% річних за договором поставки №2024/012-ПТ від 22.07.2024
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 справу №914/1630/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 28.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
28.05.2025 копію ухвали від 28.05.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача.
Ухвалою від 16.07.2025 зобов'язано позивача подати довідку про стан заборгованості.
22.07.2025 від позивача до суду надійшла заява про долучення довідки про стан заборгованості. За змістом вказаної довідки основний борг в сумі 217697,10 грн відповідачем не сплачений.
Станом на 28.07.2025 від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 28.07.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонер» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс» (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2024/012-ПТ від 22.07.2024, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача бетонну та щебеневу продукцію (надалі- товар) та надати в установленому даним договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу (надалі - послуги) у визначений договором термін та на відповідних умовах, а відповідач зобов'язаний оплатити їх у визначеному договором порядку.
Відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3. сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Розрахунок за товар здійснюється у формі 100% передоплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку-фактури.
На виконання умов договору ТОВ «Бетонер» передав ТОВ «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс» товар на загальну суму 217697,10грн. На підтвердження долучено копії видаткових накладних: № 2780 від 23.07.2024 з відповідною товаро- транспортною накладною (надалі - ТТН) № 7985 від 23.07.2024 на суму 17435,22грн; № 2784 від 24.07.2024 з відповідними ТТН № 8058, №8059 та № 8060 від 24.07.2024 на суму 79165,92грн; № 2900 від 30.07.2024 з відповідною ТТН № 8349 від 30.07.2024 на суму 33000,00грн; № 2977 від 10.08.2024 з відповідною ТТН № 8726 від 10.08.2024 на суму 14840,04грн; № 3066 від 21.08.2024 з відповідними ТТН № 8853, № 8854 від 21.08.2024 на суму 36455,46грн; № 3159 від 27.08.2024 з відповідною ТТН № 8999 від 27.08.2024 на суму 36800,46грн.
Як зазначено в позові постачальник належним чином виконував умови договору по поставці товару покупцю. Натомість ТОВ «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс» порушило умови договору, оплату за поставлений товар не здійснювало. Заборгованість за поставлений товар становить 217697,10грн.
У порядку досудового врегулювання спору 29 листопада 2024 року позивач направив відповідачу претензію щодо наявної заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТОВ «Бетонер» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 217697,10грн основного боргу.
Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) позивач нарахував за період з 22.07.2024 по 21.01.2025 - 18 925,98 грн інфляційних втрат та 3284,33 грн 3% річних, а також, керуючись п. 9.2 договору, 28 702,43 грн пені за період з 22.07.2024 по 29.11.2024.
Відповідач відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № 2024/012-ПТ від 22.07.2024, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 217697,10грн за видатковими накладними, копії яких долучено до позову.
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено.
Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3. сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Розрахунок за товар здійснюється у формі 100% передоплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку-фактури.
За обставинами цієї справи, відповідач про дійсність отриманого товару не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
У порядку досудового врегулювання спору 29 листопада 2024 року позивач направив відповідачу претензію щодо наявної заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Беручи до уваги, що строк виконання обов'язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 217697,10грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача 18925,98 грн інфляційних втрат та 3284,33 грн 3% річних, а також, керуючись п. 9.2 договору, 28702,43 грн пені за період з 22.07.2024 по 29.11.2024 господарський суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3. сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Розрахунок за товар здійснюється у формі 100% передоплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку-фактури.
Як встановлено судом, умовами спірного договору встановлено строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати попередньої плати, зокрема, 2 банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку-фактури. Позивач на власний ризик здійснив поставку товару без здійснення відповідачем попередньої оплати. За вказаних обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 530 ЦК України;
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У порядку досудового врегулювання спору 29 листопада 2024 року позивач направив відповідачу претензію щодо наявної заборгованості. Відповідно до долученого відстеження з офіційного сайту Укрпошти за трек-номером 7901832259791, відповідач отримав претензію 16.12.2024. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже, відповідач мав виконати обов'язок з оплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (отримана відповідачем 16.12.2024), тобто до 23.12.2024 (включно). Проте відповідач у вказаний строк свій обов'язок щодо оплати товару не виконав, у зв'язку з чим він вважається таким, що з 24.12.2024 прострочив виконання грошового зобов'язання. Відтак, саме з цієї дати (24.12.2024) у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.12.2024 до 21.01.2025, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2612,37грн інфляційних втрат та 518,50 грн 3% річних. У задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення 28702,43 грн пені за період з 22.07.2024 по 29.11.2024 суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 9.2 договору, у разі неоплати або несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення. Це відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», зокрема статті 3, яка встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за відповідний період.
Зважаючи на визначений позивачем період нарахування пені з 22.07.2024 по 29.11.2024 та враховуючи вище зазначене право нарахування штрафних санкцій, яке виникло у позивача лише з 24.12.2024, в Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для стягненні пені за визначений позивачем період та в задоволенні цієї вимоги слід відмовити. При цьому, суд звертає увагу позивача на право звернення із іншим позовом про стягнення неустойки в межах коректного періоду.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів плюс» (81600, Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Львівське шосе, 1, ідентифікаційний код 44528726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер» (79028, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, 186, офіс 314, ідентифікаційний код 44691538) 217697,10грн основного боргу, 2612,37грн інфляційних втрат та 518,50 грн 3% річних та 2649,92 судового збору.
3.У задоволенні решти вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 31.07.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ