ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/4452/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження
позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торум» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 30/32, офіс 206; ідентифікаційний код 41367994)
про стягнення 1 599 312,42 грн,
Представники:
від позивача: Головко В.П.;
від відповідача: не з'явилися;
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торум» (далі - ТОВ «Торум»/відповідач) про стягнення 1 599 312,42 грн - збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язання із реєстрації податкової накладної.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.04.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 26.05.2025.
26.05.2025 суд відклав підготовче засідання на 23.06.2025 у зв'язку із неявкою представника відповідача.
23.06.2025 у підготовче засідання представник ТОВ «Торум» вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.
Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.07.2025.
28.07.2025 у судове засідання з'явився представник АТ «Українська залізниця» та підтримав позовні вимоги.
ТОВ «Торум» у судове засідання свого представника втретє не направило, про причини неявки суд не повідомило, відзиву на позовну заяву не надало.
Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.06.2022 між Філією «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торум» (далі - постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-14-01222-01, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а замовник прийняти та оплатити нафту і дистиляти (дизельне паливо), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні з урахуванням умов поставки товару, визначених п. 3.1. цього договору і включає: вартість товару, всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ і вказується в специфікаціях до цього договору. Рознарядка - заявка замовника на відвантаження товару, в якій зазначається: товар переміщення; станція призначення; обсяг товару, що підлягає поставці; станція відправлення товару, за умови надання такої інформації постачальником на виконання пункту 3.1. цього договору (п. 2.1. договору).
Згідно з п. 3.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару. Замовник зобов'язаний надати рознарядку постачальнику не пізніше ніж протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання інформації про станцію (станції) відправлення та вантажовідправника, наданої постачальником на виконання пункту 3.1. цього договору. У випадку ненадання постачальником інформації про станцію (станції) відправлення товару, вантажовідправника у строки, передбачені умовами пункту 3.1. цього договору, рознарядка надається замовником у встановленому умовами даного договору порядку, при чому пов'язані із невиконанням постачальником вимог пункту 3.1. цього договору ризики та додаткові витрати покладаються на постачальника. Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома уповноваженими особами з числа наведених осіб. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника. Рознарядка надається постачальнику у вигляді сканованої копії шляхом її направлення із застосуванням електронної пошти, адреси якої визначені сторонами у розділі 14 даного договору, та вважається отриманою з дня її відправлення у встановленому даним пунктом порядку. Оригінал рознарядки в подальшому направляється замовником засобами поштового зв'язку на адресу постачальника шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. За необхідності рознарядка може бути відкоригована замовником за взаємною згодою сторін, про що обов'язково повідомляється постачальнику.
У відповідності до положень п. 6.1. договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості партії товару, замовленої згідно із письмовою рознарядкою замовника, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня надання рознарядки у відповідності до наданого постачальником рахунку-фактури на партію товару, обумовлену згідно з п. 3.2. цього договору. Постачальник зобов'язаний надати замовнику рахунок-фактуру на замовлену партію товару протягом не більше, ніж 10 (десяти) календарних днів з дня надання рознарядки. Постачальник зобов'язаний оформити та зареєструвати податкову накладну на кожну партію замовленого товару/здійсненої оплати замовником, у терміни та порядку, визначеному чинним законодавством.
Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 23.08.2022, а у випадку внесення змін до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, - до кінця дії воєнного стану в Україні. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару в межах термінів, визначених умовами цього договору (п. 12.1. договору).
24.06.2022 позивачем на електронну пошту відповідача направлена рознарядка від 24.06.2024 за вих. №ЦЗВ-20/1746, в якій АТ «Українська залізниця» просило здійснити відправку дизельного палива в обсязі 2 500,0 т.
24.06.2022 ТОВ «Торум» виставило позивачу на оплату рахунок №58 на загальну суму 157 500 000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 10 303 738,32 грн.
24.06.2022 згідно з платіжним дорученням №4813651 позивач здійснив оплату на загальну суму 157 500 000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 10 303 738,32 грн.
У період з 30.06.2022 по 26.07.2022 ТОВ «Торум» поставило, а АТ «Українська залізниця» прийнято товар у кількості 2 491,997 т на загальну суму 156 995 810,99 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі товару та залізничних накладних, долучених до матеріалів справи.
27.07.2022 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №ЦЗВ-20/2052 від 27.07.2022, в якому на підставі п. 6.1. договору просив повернути надмірно сплачені залізницею грошові кошти у розмірі 504 189,01 грн (157 500 000,00 грн - 156 995 810,99 грн).
02.08.2022 відповідач згідно із платіжним дорученням №1822 повернув позивачу надмірно сплачені кошти у розмірі 504 189,01 грн.
АТ «Українська залізниця» стверджує, що ТОВ «Торум» зобов'язане було щодо здійсненої поставки товару зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) до 15.07.2022.
Проте, ТОВ «Торум» обов'язку з реєстрації податкової накладної в ЄРПН не виконало, внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит, що стало підставою для звернення АТ «Українська залізниця» до суду з цим позовом.
При цьому, обґрунтовуючи розмір завданих відповідачем збитків, позивач зазначає, що 18.07.2024 звернувся до відповідача з листом від 18.07.2024 за вих. №ЦЗВ-20/3363 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 8 620 394,40 грн, згідно з яким:
- припиняються зобов'язання позивача перед відповідачем з оплати отриманих послуг на суму 2 692 800,00 грн за договором поставки від 27.09.2022 №ЦЗВ-14-02422-01;
- припиняються зобов'язання позивача перед відповідачем з оплати отриманих послуг на суму 5 927 594,40 грн за договором поставки від 30.11.2022 №ЦЗВ-14-03622-01;
- відповідача перед позивачем в сумі 8 620 394,40 грн в частині відшкодування збитків за втрату позивачем права на податковий кредит в сумі 10 303 738,32 грн за нереєстрацію відповідачем в ЄРПН податкової накладної за поставлений за договором № ЦЗВ-14-01222-01 товар.
Таким чином, за розрахунком позивача сума збитків внаслідок бездіяльності відповідача щодо нереєстрації податкової накладної в ЄРПН складає 1 599 312,42 грн, яка складається з: 10 303 738,32 грн (сплачене позивачем ПДВ у складі здійсненої попередньої оплати за товар згідно платіжного доручення від 24.06.2024 №4813651) - 84 031,50 грн (сума ПДВ поверненої відповідачем позивачу в складі зайво сплачених коштів згідно платіжного доручення від 02.08.2022 №1822) - 8 620 394,40 грн (зобов'язання, припинені між позивачем та відповідачем внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.07.2024 за вих. №ЦЗВ-20/3363).
За вказаних обставин, АТ «Українська залізниця» просить суд стягнути з ТОВ «Торум» збитки у розмірі 1 599 312,42 грн, завданих внаслідок невиконання зобов'язань із реєстрації податкової накладної.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Торум» укладено договір поставки №ЦЗВ-14-01222-01 від 24.06.2022, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити нафту і дистиляти (дизельне паливо), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Судом встановлено, що на підставі наданої позивачем рознарядки від 24.06.2022 за вих. №ЦЗВ-20/1746 щодо поставки дизельного пального в обсязі 2 500,00 т, відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок №58 від 24.06.2022 на загальну суму 157 500 000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 10 303 738,32 грн.
АТ «Українська залізниця» цей рахунок оплатило згідно із платіжним дорученням від 24.06.2022 №4813651 на загальну суму 157 500 000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 10 303 738,32 грн.
Проте, ТОВ «Торум» здійснило поставку товару на загальну суму 156 995 810,99 грн, у зв'язку з чим на підставі листа позивача від 27.07.2022 за вих. №ЦЗВ-20/2052 повернуло згідно з платіжним дорученням від 02.08.2022 №1822 зайво сплачені позивачем кошти у розмірі 504 189,01 грн (ПДВ у розмірі 84 031,50грн).
Так, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Судом встановлено, що за умовами п. 6.1. договору постачальник зобов'язаний оформити та зареєструвати податкову накладну на кожну партію замовленого товару/здійсненої оплати замовником, у терміни та порядку, визначеному чинним законодавством.
У відповідності до п. 14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отже, з наведеного пункту 201.10 статті 201 ПК України вбачається, що саме на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
При цьому, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Аналогічний висновок також міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Отже, пункт 201.10 ст. 201 ПК України не передбачає можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ТОВ «Торум», як постачальник товарів, здійснило реєстрацію податкової накладної в ЄРПН щодо поставки за договором поставки №ЦЗВ-14-01222-01 від 24.06.2022 та рознарядкою від 24.06.2022 за вих. №ЦЗВ-20/1746.
Відтак, у зв'язку із нереєстрацією відповідачем податкової накладної в ЄРПН позивач позбавлений права на отримання податкового кредиту на суму сплаченого ПДВ.
Отже, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Отже, системний аналіз положень пункту 187.1 ст. 187 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України дає підстави для висновку про те, що датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів в даному випадку є дата здійснення оплати та при здійсненні операції з постачання товару платник податку - продавець був зобов'язаний в установлені строки скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, а також надати її покупцю за його вимогою, у свою чергу, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є підставою для нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товару податкової накладної в ЄРПН не дає права покупцю на включення суми ПДВ до податкового кредиту, проте не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як зазначено судом вище, за наслідками поставки товару відповідач зобов'язаний був скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, проте, станом на день розгляду цієї справи по суті реєстрація податкової накладної за вказаною поставкою так і не здійснена, при цьому, на підтвердження зворотнього ТОВ «Торум» не надало суду будь-яких інших доказів.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, зокрема, не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку із чим позивач позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку, що позивачу завдано збитків.
При цьому, судом враховано, що відповідач повинен був здійснити поставку товару на загальну суму 157 500 000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 10 303 738,32 грн, проте фактично поставив товар на загальну суму 156 995 810,99 грн.
Крім того, на підставі листа позивача від 27.07.2022 за вих. №ЦЗВ-20/2052 ТОВ «Торум» повернуло позивачу за непоставлений товар грошові кошти у розмірі 504 189,01 грн (ПДВ 84 031,50 грн).
Також, судом встановлено, що на підставі листа від 18.07.2024 за вих. №ЦЗВ-20/3363 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог зустрічні однорідні вимоги позивача та відповідача на суму 8 620 394,40 грн припинені з 11.07.2024.
Таким чином, сума збитків завданих позивачу внаслідок нереєстрації відповідачем податкової накладної в ЄРПН за поставлений товар згідно з договором поставки №ЦЗВ-14-01222-01 від 24.06.2022 та рознарядкою від 24.06.2022 за вих. №ЦЗВ-20/1746, у зв'язку з чим позивачем втрачено право на податковий кредит, складає 1 599 312,42 грн, яка розрахована виходячи з такого: 10 303 738,32 грн (сплачене позивачем ПДВ у складі здійсненої попередньої оплати за товар згідно платіжного доручення від 24.06.2024 №4813651) - 84 031,50 грн (сума ПДВ поверненої відповідачем позивачу в складі зайво сплачених коштів згідно платіжного доручення від 02.08.2022 №1822) - 8 620 394,40 грн (зобов'язання, припинені між позивачем та відповідачем внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.07.2024 за вих. №ЦЗВ-20/3363).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торум» про стягнення збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язання із реєстрації податкової накладної у розмірі 1 599 312,42 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Торум» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 30/32, офіс 206; ідентифікаційний код 41367994) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) 1 599 312 (один мільйон п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч триста дванадцять) грн 42 коп. - збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язання із реєстрації податкової накладної та 19 191 (дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одну) грн 75 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повний текст рішення складено: 31.07.2025.
Суддя Віта БОНДАРЧУК