ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.07.2025Справа № 910/5043/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кос Груп»
про стягнення 31 294,74 грн
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кос Груп» (далі - ТОВ «Кос Груп», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 31 294,74 грн за договором постачання теплової енергії № 520223-0602 від 12.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати послуг з постачання теплової енергії та зі сплати внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
У позові КП «Київтеплоенерго» просить суд стягнути з ТОВ «Кос Груп» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 по березень 2020 у сумі 17 181,12 грн, інфляційну складову боргу в сумі 10 895,76 грн, 3% річних у сумі 3 187,62 грн та заборгованість зі сплати внесків за послуги з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії за І квартал 2020 року в сумі 30,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 12.02.2020 між КП «Київтеплоенерго» (теплопостачальник організація) та ТОВ «Кос Груп» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії № 520223-0602 (далі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).
Згідно з пп. 2.2.1 договору теплопостачальна організація (КП «Київтеплоенерго») зобов'язується, зокрема, постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
За змістом пп. 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 договору на споживача (абонента) покладені обов'язки: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору.
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2020. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).
Додатком № 1 до укладеного договору сторони передбачили, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 12,23 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0064 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0064 Гкал/годину.
Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ): на опалення - 1 511,40 грн./Гкал.
У додатку № 8 до договору сторони погодили, що об'єктом постачання за вказаним договором є нежитлове приміщення, загальною площею 89,70 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, бул. Бойчука (Кіквідзе), 1/2.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Кодексу).
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Також відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме - Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007.
Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на виконання своїх зобов'язань КП «Київтеплоенерго» у період з жовтня 2018 по березень 2020 надало обумовлені договором послуги на загальну суму 17 181,12 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, копіями корінців нарядів на включення та відключення об'єктів теплоспоживання, відомостями спожитої теплової енергії, а також рахунком-фактурою № 520223-0602/2025-2 від 28.02.2025 на оплату послуг з постачання теплової енергії на суму 17 181,12 грн.
Зазначені акти надання послуг за вказаний період були підписані тільки з боку позивача, проте, матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови споживача від підписання цих актів або ж заперечень щодо відомостей, відображених у облікових картках фактичного споживання теплової енергії.
Отже факт відсутності підписаних сторонами актів надання послуг з постачання теплової енергії не є підставою для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії.
Таким чином надані позивачем докази суд вважає належними, вірогідними та допустимими у даній справі, оскільки вони відповідають вимогам статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19, від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17 та від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15.
Відтак матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо постачання відповідачу теплової енергії.
У той же час судом встановлено, що відповідач допустив порушення зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором, тому за період з жовтня 2018 по березень 2020 у нього утворилася заборгованість в сумі 17 181,12 грн.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки доказів належної оплати вартості поставленої теплової енергії відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Кос Груп» основного боргу за послугу з постачання теплової енергії в сумі 17 181,12 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 10 895,76 грн та 3% річних у сумі 3 187,62 грн, нарахованих на заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2018 по 01.02.2025.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на встановлене судом порушення грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Здійснивши власний розрахунок матеріальних втрат, суд встановив, що розрахунки позивача є обґрунтованими та арифметично правильними, а тому з відповідача слід стягнути інфляційну складову боргу в сумі 10 895,76 грн та 3% річних у сумі 3 187,62 грн, як просив позивач.
Окрім того позивач просить стягнути з ТОВ «Кос Груп» заборгованість зі сплати внесків за послуги з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за І квартал 2020 року в сумі 30,24 грн.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено плату за абонентське обслуговування, яка нараховується при наданні комунальних послуг.
Плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов'язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Отже плата за абонентське обслуговування є складовою частиною ціни публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, відтак, є відповідно істотною умовою такого договору.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.
Таким чином у відповідача існує обов'язок зі сплати позивачу внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії нежитлового приміщення, загальною площею 89,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бойчука (Кіквідзе), буд. 1/2.
На підтвердження факту виконання вказаних послуг позивач надав акт виконання робіт з обслуговування вузла комерційного обліку (будинкового) комунальної послуги з постачання теплової енергії на суму 30,24 грн за І квартал 2020 року в сумі 30,24 грн та рахунок на оплату № 052022510010101/02/2025/1 від 28.02.2025 на суму 30,24 грн.
Водночас матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаного виду оплати: плати за послуги з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку, як і не містять будь-яких заперечень щодо нарахованих сум та наданих послуг.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку в сумі 30,24 грн також підлягають задоволенню.
За таких обставин позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кос Груп» про стягнення 31 294,74 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кос Груп» (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 12; ідентифікаційний код 41160890) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість з постачання теплової енергії в сумі 17 181 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят одну) грн 12 коп., інфляційну складову боргу в сумі 10 895 (десять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн 76 коп., 3% річних у сумі 3 187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн 62 коп., заборгованість з внесків за обслуговування вузлу комерційного обліку теплової енергії у сумі 30 (тридцять) грн 24 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Повне рішення складене 31 липня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.
Суддя Головіна К.І.