ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2025Справа № 910/6345/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (вул. Залізничне шосе, буд. 5-Б, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 43112236)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (вул. Анни Ахматової, буд. 13, офіс 222, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 36046631)
про стягнення 527 295, 60 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (далі за текстом - АТ «Укрзалізниця») в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі за текстом - філія «ЦБРК» АТ «Укрзалізниця», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (далі за текстом - ТОВ «УМТК», Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 527 295, 60 грн за порушення виконання зобов'язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦБРК-25-74 від 12.03.2025 (далі за текстом - Договір).
В обґрунтування заявлених вимог, Позивач зазначає, що Відповідачем здійснено поставку товару не у повному обсязі, що призвело до розірвання Договору, стало підставою для нарахування на підставі підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору та стягнення штрафних санкцій.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Відповідачем не заперечується факт порушення Договору в частині поставки товару не у повному обсязі.
Водночас, Відповідач звертає увагу суду, що Позивачем невірно здійснено розрахунок заявлених сум - невірно визначено період нарахування.
Крім того, Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій оскільки розмір останніх є завищеним, враховуючи, що Відповідачем вже сплачено кошти за банківською гарантію.
3.Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про зміну підстав позову.
Враховуючи приписи статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) та принцип диспозитивності, подана Позивачем заява про зміну підстав позову приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.
10.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
12.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
12.03.2025 між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) укладено Договір про закупівлю матеріально - технічних ресурсів № ЦБРК - 25 - 74 (далі за текстом - Договір про закупівлю), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.
Найменування товару: рукавички комбіновані спілкові (пункт 1.2 Договору).
Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пункту 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 15 календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.
Датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому- передачі товару або видаткової накладної (пункт 4.6 Договору).
Підпунктом 9.3.1 пункту 9.3 Договору закріплено, що при порушенні строків поставки Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору).
Строк дії цього Договору встановлюється з дати його підписання Сторонами до 31.12.2025 (пункт 17.1 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2025 Покупцем на електронну адресу Постачальника, направлено рознарядку вих. № ЦБРК - 08/441 на поставку товару, а саме: рукавичок в кількості 80 000 пар.
Позивач вказує, що враховуючи положення пункту 4.2 Договору кінцевий термін поставки вказаного товару є - 31.03.2025, однак у встановлений термін кінцевому отримувачу товар в повному обсязі не поставлений, що свідчить про порушення умов Договору зі сторони Відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем здійснено поставку товару згідно наступних видаткових накладних:
- № 52 від 28.03.2025 - 9 600 пар на суму 683 136 грн;
- № 51 від 28.03.2025 - 9 600 пар на суму 683 136 грн;
- № 50 від 27.03.2025 - 13 080 пар на суму 930 772, 80 грн;
- № 44 від 18.03.2025 - 9 720 пар на суму 691 675, 20 грн.
Судом встановлено, що вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень та претензій, в силу чого загальна кількість поставленого товару (рукавичок) становить 42 000 пари на загальну суму 2 988 720 грн.
11.04.2025 Позивачем отримано лист вих. № 74-04 щодо виконання Договору про закупівлю матеріально - технічних ресурсів від 12.03.2025 № ЦБРК - 25 - 74, яким Відповідач повідомив, що з метою виконання зобов'язань, взятих за Договором про закупівлю в період з 14.04.2025 по 15.04.2025 планується здійснити постачання Товару в обсязі 10 200 пар рукавичок п'ятипалих спілкових комбінованих артикул (GP DM009).
Однак, у вказані строки Відповідачем поставку товару не здійснено.
У зв'язку з неналежним виконання Відповідачем Договору Позивачем 04.04.2025 на його адресу направлено претензію вих. № ЦБРК - 34/224 про стягнення штрафних санкцій згідно з умовами Договору.
17.04.2025 Відповідачем отримано вказану претензію, що підтверджується рекомендованим повідомленням вручення поштового відправлення, однак остання залишена без розгляду.
21.04.2025 Позивачем на адресу Банка - Гаранта Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» направлено письмову вимогу вих. № ЦБРК - 08/43н щодо сплати суми за банківською гарантією № 45889 від 12.03.2025 в розмірі 284 640 грн.
30.04.2025 на рахунок Позивача зараховано кошти за банківською гарантією № 45889 від 12.03.2025, що підтверджується повідомленням (авізо) № 63463 ЦФБ.
12.05.2025 Позивачем повторно на адресу Відповідача направлено претензію вих. № ЦБРК - 08/234н щодо стягнення штрафних санкцій згідно з умовами Договору, відповідь на яку Відповідачем не надано.
Відтак, звертаючись до суду з позовом, Позивач просить суд стягнути з Відповідача штрафні санкції, нараховані на підставі підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору.
Заперечуючи щодо заявленого позову, Відповідач у відзиві зазначає, що усвідомлюючи неможливість виконання взятих за Договором зобов'язань, він листом від 18.04.2025 № 109-04 звернувся до Позивача із пропозицією дострокового розірвання Договору за взаємною згодою сторін.
Так, додатковою угодою № 1 до Договору від 05.06.2025, на підставі листа Постачальника від 18.04.2025 № 109-04 відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, на виконання пункту 18.4 Договору від 12.03.2025 № ЦБРК-25-74 сторони дійшли згоди розірвати договір з 05.05.2025.
Відповідач звертає увагу суду на те, що з наданого Позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено за період з 29.03.2025 по 12.05.2025 (45 днів прострочення), в той час як Договір розірвано з 05.05.2025.
Крім того, нарахування Позивачем здійснено з 29.03.2025, тобто в межах 15-ти денного строку, що в сукупності свідчить про наявність арифметичних помилок.
При цьому, Відповідач звертає увагу суду на те, що він вже поніс міру відповідальності у значній сумі, а саме оплатив вартість банківської гарантії в розмірі 284 640 грн платіжними інструкціями від 12.03.2025 № 5400, від 01.05.2025 № 5683 та від 09.05.2025 № 5719 на користь банка - гаранта.
Відповідач не заперечує, що за вищезазначеним Договором дійсно допущено прострочення поставки товару, проте не через недобросовісну поведінку Відповідача у даних господарських відносинах, а через виняткові обставини, які визнані самим Позивачем.
В силу зазначеного, Відповідач вважає, що розмір пені і штрафу, заявлені Позивачем до стягнення, є надмірно великим, які слід зменшити згідно поданого клопотання.
У якості обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій Відповідач зазначає наступне:
- Відповідач до звернення Позивача до суду на понад половину виконав зобов'язання з поставки товару за Договором;
- виконання даного зобов'язання у встановлений спірним Договором строк зумовлене об'єктивними обставинами, а саме тривалістю постачання імпортної продукції;
- Позивач не наводить ніякої інформації про збитки, які йому нібито заподіяні несвоєчасною поставкою товару за Договором, у зв'язку з чим розмір заявлених до стягнення пені і штрафу є не співмірним зі збитками, наявність яких Позивачем навіть не доведена;
- зобов'язання з поставки товару частково виконано, та крім того, Відповідач вже поніс міру відповідальності у значній вартості, а саме оплатив вартість банківської гарантії в розмірі 284 640 грн.
В сукупності зазначеного, Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % від заявленої до стягнення суми.
У відповіді на відзив Позивач не погоджується із запереченнями Відповідача в частині визначеного періоду нарахування штрафних санкцій, оскільки розірвання договору не позбавляє Відповідача від сплати штрафних санкцій передбаченими умовами Договору.
При цьому, аргументи, наведені Відповідачем у якості підстав для зменшення розміру штрафних санкцій жодним чином не спростовують заявлених вимог.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Враховуючи пункт 4.2 Договору поставка товару - 80 000 пар рукавичок мала бути здійснена у строк до 29.03.2025 (включно), при тому, що в тексті позову Позивачем такий строк визначено як 31.03.2025.
Згідно зазначених вище видаткових накладних, Відповідачем здійснено поставку в період 18.03.2025 - 28.03.2025 товару у кількості 42 000 пар на загальну суму 2 988 720 грн., що свідчить про допущення Відповідачем порушення в частині обсягів поставки товару щодо 38 000 пар рукавичок вартістю 2 704 080 грн з ПДВ.
Факт допущення порушення в цій частині Відповідачем не заперечується.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Враховуючи допущення Відповідачем порушення договірного зобов'язання в частині обсягів поставленого товару, застосування Позивачем положень підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору та нарахування пені та штрафу є правомірним.
Що стосується нарахованих Позивачем сум, суд зазначає, що попри зазначення в тексті позову кінцевого строку поставки товару - 31.03.2025, початком нарахувань Позивачем визначено 29.03.2025, що є невірним оскільки 29.03.2025 є днем коли Відповідач мав право виконати поставку, в силу чого прострочення виконання зобов'язання в цій частині може рахуватися з 30.03.2025.
Крім того, суд погоджується з аргументом Відповідача щодо неправильності визначення кінцевої дати періоду (12.05.2025) оскільки згідно Додаткової угоди № 1 від 05.06.2025 до Договору його розірвано з 05.05.2025 за спільною згодою сторін.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
В силу викладеного вище, враховуючи існуючу домовленість сторін щодо дати розірвання Договору, суд дійшов висновку, що починаючи з 06.05.2025 (згідно частини 1 статті 116 ГПК України) у Відповідача припинило існувати зобов'язання з поставки за Договором, що нівелює доводи Позивача в частині нарахування штрафних санкцій до 12.05.2025.
Відтак, на переконання суду, правомірним буде нарахування пені за період з 30.03.2025 по 05.05.2025, що за підрахунками суду становить 100 050,96 грн.
Обрахунок штрафу в розмірі 15 % від суми непоставленого товару Позивачем здійснено правомірно та становить 405 612 грн.
Водночас, враховуючи клопотання Відповідача про зменшення суми нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
За результатами розгляду даного спору по суті, враховуючи доводи та аргументи сторони Відповідача суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення нарахованих штрафних санкцій оскільки як вірно звертає увагу суду Відповідач, по-перше, зобов'язання ним частково виконано, по-друге, постачання товару відбувалося без умов попередньої оплати, що підтверджує відсутність у Позивача ризиків втрати коштів, а по-третє, Позивачем отримано кошти за банківською гарантією з огляду на порушення умов Договору.
Судом не заперечується, що сплата коштів за банківською гарантією та нараховані штрафні санкції є різними способами забезпечення виконання договірного зобов'язання, однак в даному випадку одночасне стягнення коштів за банківською гарантією за порушення строків поставки товару за Договором та стягнення штрафних санкцій за те саме порушення є на переконання суду надмірним тягарем для сторони Відповідача та фактично є подвійною відповідальністю.
Враховуючи баланс інтересів, з метою недопущення застосування пені та штрафу як каральної санкції, відсутність доказів того, що даний випадок є винятковим та спричинив понесення Позивачем збитків, суд дійшов висновку щодо необхідності їх зменшення на 90 %, що відповідно в сукупності становить 50 566, 30 грн.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено прострочення строків поставки товару, а відтак і порушено договірне зобов'язання в силу чого застосування Позивачем до Відповідача штрафних санкцій є правомірним та обґрунтованим, які згідно висновків суду підлягають зменшенню, а позов підлягає частковому задоволенню.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (вул. Анни Ахматової, буд. 13, офіс 222, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 36046631) на користь Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (вул. Залізничне шосе, буд. 5-Б, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 43112236) штрафні санкції - 50 566 (п'ятдесят тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 30 коп та судовий збір - 6 067 (шість тисяч шістдесят сім) грн 96 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 31.07.2025
Суддя Антон ПУКАС