ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2025Справа № 910/8587/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
за заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду: - конкретизованого списку кредиторів боржника із зазначенням сум грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо); - відомостей про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; - інформації про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини.
28.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 910/8587/25 до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом:
- заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському Анатолію Миколайовичу (РНОКПП НОМЕР_2 ), Державному підприємству «СЕТАМ», а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, що діють за їх дорученням, вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусову реалізацію (продаж) квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 442021980000).
- встановити, що зазначена заборона має включати, але не обмежуватися: виставленням вказаного майна на електронні торги (аукціони), проведенням торгів, оформленням протоколів торгів та будь-якими іншими діями, що мають на меті відчуження зазначеного нерухомого майна.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що заява подається у зв'язку з виникненням надзвичайних, невідкладних обставин, що створюють реальну, доведену та невідворотну загрозу знищення основного предмету, задля захисту якого ініційовано провадження у справі про неплатоспроможність № 910/8587/25 - єдиного житла ОСОБА_1 . Зокрема, заявник відзначає, що дії приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича є не просто послідовними етапами виконавчого провадження, а спрямовані на примусову реалізацію квартири до моменту, коли суд зможе ввести захисний мораторій, гарантований Кодексом України з процедур банкрутства Заявник, діючи добросовісно, звернулася до суду із заявою про неплатоспроможність з метою цивілізованого врегулювання своєї фінансової ситуації в межах спеціального закону, однак, дії приватного виконавця, що вчиняються на тлі об'єктивних процесуальних затримок у суді, створили парадоксальну та вкрай небезпечну ситуацію, за якої сам інститут банкрутства фізичних осіб ризикує бути повністю нівельованим. У разі невжиття заходів для збереження існуючого становища, будь-яке майбутнє рішення у цій справі втратить будь-який практичний сенс, а право заявника на ефективний судовий захист буде безповоротно порушено.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України та Кодексу України з процедур банкрутства, суд вказує наступне.
Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 118 Кодексу України з процедур банкрутства) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням сторін, так і за ініціативою суду.
Так, приписами ст. 118 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) передбачено, що господарський суд має право за вмотивованим клопотанням сторін у справі про неплатоспроможність чи за своєю ініціативою вжити заходів для забезпечення вимог кредиторів.
Заходи для забезпечення вимог кредиторів вживаються господарським судом у порядку та на умовах, визначених у Книзі третій цього Кодексу.
До заходів для забезпечення вимог кредиторів належать, зокрема: заборона боржнику укладати правочини (договори); зобов'язання боржника передати майно, інші цінності на зберігання третім особам; вчинення або утримання від вчинення певних дій; заборона боржнику розпоряджатися його нерухомим майном та цінними паперами; накладення арешту на конкретне майно боржника; інші заходи для збереження майна боржника; заборона виїзду боржника за кордон.
Тобто, у статті 118 КУзПБ наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов'язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути на конкурсну/ліквідаційну масу боржника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб'єктів) таких заходів забезпечення - боржник.
Враховуючи те, що положеннями ст. 118 КУзПБ встановлено, що заходи для забезпечення вимог кредиторів вживаються господарським судом у порядку та на умовах, визначених у Книзі третій цього Кодексу, то за таких обставин, суд вказує, що законодавець визначив й мету, задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів (з огляду на приписи ст. 40 КУзПБ).
В той час, суд вказує, що зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що обраний заявником захід забезпечення позову (заборона приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському Анатолію Миколайовичу (РНОКПП НОМЕР_2 ), Державному підприємству «СЕТАМ», а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, що діють за їх дорученням, вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусову реалізацію (продаж) квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 442021980000 та встановлення, що зазначена заборона має включати, але не обмежуватися: виставленням вказаного майна на електронні торги (аукціони), проведенням торгів, оформленням протоколів торгів та будь-якими іншими діями, що мають на меті відчуження зазначеного нерухомого майна) не належать до визначеного статтею 118 КУзПБ переліку спеціальних заходів, та за змістом і спрямованістю відповідає заходам забезпечення позову відповідно до статті 137 ГПК України.
Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19, від 22.06.2022 у справі № 910/15043/21).
Однак, за змістом заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення, поданої/зареєстрованої 28.07.2025 (сформована в системі "Електронний суд" 26.07.2025), тобто ще до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , є незрозумілим, чи просить заявник застосувати відповідні заходи для забезпечення вимог кредиторів, оскільки, в заяві відсутні посилання на спеціальні норми КУзПБ, або саме як забезпечення позову, позаяк на першій сторінці заяви вказано про те, що позов не містить вимог майнового характеру.
Більш того, у поданій заяві заявник посилається на ст. 138 ГПК України та вказує, що заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви.
У свою чергу суд відзначає, так, дійсно положеннями п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 ГПК України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Однак, в порушення викладених вище норм, заявником у поданій заяві не вказано з яким позовом та не визначено осіб, які можуть отримати статус учасника справи, що у свою чергу позбавляє суд можливості встановлення підсудність такої заяви про забезпечення позову та відповідно надання такій заяві оцінки саме, як заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).
Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.
Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.
Судом враховано обставини того, що у поданій заяві в якості підстав з якими обумовлюється можливість вжиття обраних заявником заходів забезпечення позову заявник фактично посилається на неправомірні дії приватного виконавця Телявського А.М. у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_3 щодо примусового судового рішення у справі № 2604/13124/12.
В той час, суд вказує, що наявність ухваленого у справі № 2604/13124/12 судового рішення, відкритого виконавчого провадження та незгода сторони виконавчого провадження з діями приватного виконавця, є підставою для звернення такої сторони з відповідними заявами/скаргами до суду, яким було винесено судове рішення, а не із заявою про забезпечення позову.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, враховуючи ту обставини, що станом на час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ще не вирішено, та обрані заявником заходи забезпечення позову не відповідають передбаченим Кодексом України з процедур банкрутства меті, підставам і критеріям для їх застосування, тому вжиття таких заходів суперечить приписам статей 136, 137 ГПК України.
За таких обставин, суд визнає подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 136, 137, 138-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 118 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 30.07.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК